Контрольне читання мовчки. Удосконалення вмінь здійснювати мовний аналіз
Урок № 43
ЗВ’ЯЗНЕ МОВЛЕННЯ
Тема. Контрольне читання мовчки. Удосконалення вмінь здійснювати мовний аналіз
Мета: з’ясувати рівень здобутих учнями комунікативних умінь; удосконалювати вміння проводити різні види мовного розбору; розвивати логічне мислення, пам’ять; формувати вміння й навички самостійної роботи.
Обладнання: підручник, текст для читання мовчки.
ХІД УРОКУ
I. Повідомлення мети і завдань уроку.
II. Проведення читання мовчки.
III. Відповіді на запитання учнів (після того як відповіді на тестові
IV. Аналіз матеріалу з метою узагальнення й систематизації вивченого.
V Бесіда.
1) Які розділи науки про мову вам відомі?
2) Яким може бути мовний розбір за значенням?
3) В якій послідовності здійснюється лексичний розбір? Фонетичний?
4) У чому полягає різниця між морфемним і морфологічним розборами?
5) Чим словотвірний розбір відрізняється від морфемного?
6) В якій послідовності проводиться синтаксичний розбір?
7) У чому різниця між розбором повним і частковим?
V. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил.
V Робота біля дошки.
Записати. Зробити синтаксичний
Торкнешся міфа, а розбудиш страх: якщо Земля стоїть на трьох китах, і в спразі смерті кинеться на твердь останній кит – накриє Землю смерть. Останні вісті: двох уже нема, останній кит планету цю трима – симетрія Порушена в держанні – хитає Землю. Не вмирай, останній! Нехай тебе не влучить гарпунер, хай благостиня Всерожденних сфер тебе осяє, щоб відвагу жити не втратив ти і нас не дав убити! (В. Базилевський)
V Попереджувальний диктант.
Зробити лексичний аналіз виділених слів. Зробити стилістичний розбір уривка.
Гарбузи в нас росли (так і хочеться сказати, що жили) у кожному обійсті, не минаючи жодного городу, бо як же без них у селі? А втім, хто не знає пана гарбуза із родини гарбузових – сланку рослину з великими круглими або овальними плодами, що теж звуться гарбузами або гарбузиною. Правда, у науці такий плід зветься багатонасінною ягодою. (За В. Чемерисом)
V Диктант із коментуванням.
Зробити морфологічний розбір виділених слів.
Малим я думав, що гарбузи – рослини тільки українські, наші, і лише згодом дізнався, що ростуть вони, дикі, у багатьох країнах: Америці, Іспанії, Китаї – всюди вони свої.
“Ходить гарбуз по городу, питається свого роду”,- вчили ми у якомусь класі і вірили, що й наші гарбузи ходять, як ніхто не бачить, городами один до одного в гості. Вони й на вулицю, бувало, виглядали, деручись по верболозових та очеретяних тинах. А то й на хату видереться який-небудь меткий гарбузяка, спробуй його звідти, з похилого даху, зняти, як він восени виспіє! (За В. Чемерисом)
VI. Підведення підсумків уроку.
VII. Домашнє завдання.
Зробити синтаксичний розбір речення: 3 квітки на квітку, з тихою музикою бриніння літають золотисті від пилку, переобтяжені нектаром бджілки (В. Чемерис). Зробити лексичний, фонетичний та морфологічний розбір трьох довільно вибраних із речення слів.
Тексти для читання мовчки
ГЕНІЙ
Хто такий Володимир Іванович Вернадський, досі не відає більшість українців. Геніального вченого знають лише науковці, більшість пересічних людей лише розведуть руками й скажуть: якийсь професор. На слуху в нас імена інших, дійсно видатних учених, проте жоден із них як за важливістю свого внеску в справу врятування життя на планеті, так і за геніальністю ідей не може із Вернадським зрівнятися. Володимир Іванович настільки випередив свій час, давши нам на базі точної науки біосферне й космічне мислення, що лише зараз ми приходимо до осягнення значення його творчості для сучасності й майбутнього Землі.
В історії знайдеться небагато діячів науки, котрі могли б дорівнятися до Вернадського широтою кругозору, силою розуму, масштабністю інтересів та творчою активністю. Із наукових розробок ученого особливо виділяються три геніальних передбачення.
По-перше, це ідея про геологічну вічність життя. Вся жива оболонка нашої планети, весь тваринний світ, рослинний, бактеріальне
Ний і ще більше – усе середовище життя: суша, ріки, озера, океани – всі ці дивні, унікальні створіння природи – біосфера. Вернадський стверджував безперервність життя біосфери протягом усього геологічного часу існування планети.
Унаслідок розкриття сучасними методами тези Вернадського про геологічну вічність життя вчені наблизилися до найбільшої загадки науки наших днів: що ж стародавніше: Земля як планета чи життя? Відповідь на це питання слід шукати на Землі та за її межами. Теза Вернадського про вічність життя на нашій планеті – найсильніший заряд розумової енергії, що стимулює пошуки наукової істини.
Друга ідея вченого стосується геологічної ролі людини й людства і полягає в тому, що планета вступає в нову стадію розвитку. Поява людини – носія Розуму, багаторазово прискорила усі процеси, що відбуваються на планеті. Народивши людину, Природа “обрала” ще один могутній каталізатор світового процесу розвитку.
Природно, постало питання про місце й роль людини у загально-планетарній картині. Вернадський дав і на нього відповідь. Ще на початку XX століття вчений писав, що вплив людини на довколишню природу зростає настільки швидко, що незабаром людство перетвориться на основну геологотвірну силу. І як наслідок, людству необхідно буде прийняти на себе відповідальність за майбутнє Природи.
Виявилося, що зв’язок людини з природою настільки всеосяжний і глибокий, що будь-яка її дія, бездія теж, залишає на стані навколишнього середовища слід. Розвиток навколишнього середовища й суспільства стане, на думку Вернадського, нерозривним. Біосфера перейде у сферу розуму – ноосферу. Станеться велике об’єднання, у результаті якого розвиток планети буде спрямовано силою Розуму.
Володимир Іванович вірив у людський розум, йому не була притаманна філософія песимізму. Вчення Вернадського про перехід біосфери в ноосферу не є утопією. Це стратегія виживання й досягнення розумного майбутнього для всього людства. За Вернадським, інтенсивний перехід біосфери в ноосферу є основою планетарної системи життєзабезпечення.
Третє передбачення Вернадського грунтується на розумінні людьми зростаючої ролі науки взагалі і як основної сили створення ноосфери. Вибух наукової творчості в XX столітті Володимир Іванович не лише прогнозував, він йому постійно і всіляко сприяв, організуючи дослідження в ділком нових напрямках науки. По суті, він сприяв формуванню наукової свідомості у світових масштабах.
Організація науки – це теж потужна ноосферна дія. Надія на людину Розуму – єдина надія в сучасному тривожному світі. Людина на Землі є тим рушієм, який може її вщент зруйнувати, а може й перетворити на квітучий сад.
Ноосфера, згідно з Вернадським, вимагає глобального управління планетарними процесами внаслідок єдиної розумної волі.
Знання ідей Вернадського нині є необхідною вимогою до кожного, хто бажає оволодіти сучасною культурою. Саме тому у виступах багатьох прогресивних діячів світу звучить заклик глибше опанувати творчу спадщину великого вченого. Що ж, краще пізно, ніж ніколи.
Народи світу повинні знати великого сина українського народу, нащадка запорізького козака, геніального вченого. Драматичні сторінки його долі, наукові й публіцистичні праці, щоденникові записи неспроста протягом довгого часу приховувалися владою від наукової громадськості світу.
У 30-х роках ідеї академіка В. І. Вернадського були оголошені в СРСР реакційними й визнані “гальмом у розвитку науки й техніки на службі будівництва соціалізму”. Вченого оголосили “містиком і реакціонером”.
В. І. Вернадському готували загибель. Однак звалити такого гіганта науки владі виявилось не під силу. Серед учених світу знайшлось багато високоавторитетних захисників його вчення.
Чесний громадянин, Володимир Іванович Вернадський не поділяв позиції Сталіна та його приспішників. Тому й опинився на довгі роки в ізоляції. Замовчувалися його геніальні передбачення, його видатні заслуги перед вітчизняною й світовою наукою, перед народом. (664 слова)
(За Ф. Моргуном)
V На кожне із запитань вибрати правильну відповідь.
1. Випередивши свій час, В. І. Вернадський дав нам. на базі точної науки:
А) періодичну систему хімічних елементів;
Б) класифікацію корисних копалин;
В) біосферне й космічне мислення;
Г) вчення про існування життя на інших планетах.
2. Біосфера – це:
А) підземні надра;
Б) частина території Антарктиди;
В) тваринний та рослинний світ океану;
Г) вся жива оболонка нашої планети, тваринний, рослинний, бактеріальний світ.
3. В. І. Вернадський стверджував:
А) невідворотність загибелі біосфери;
Б) безперервність життя біосфери протягом усього геологічного часу існування планети;
В) самознищення та відроджуваність біосфери через певні проміжки часу;
Г) можливість штучного створення біосфери на будь-якій планеті Сонячної системи.
4. Ноосфера – це:
А) жива оболонка планети;
Б) сфера втручання людини в життя Природи;
В) сфера розуму;
Г) складова частина земної кори.
5. За В. І. Вернадським, людина е:
А) ворогом Природи;
Б) конкурентом Природи;
В) співавтором Природи;
Г) “обраним” Природою каталізатором світового процесу розвитку.
6. Слово каталізатор має таке значення:
А) напрям еволюційного процесу, що призводить до спрощення будови організмів;
Б) раптовий переворот, катастрофа;
В) чинник зміни швидкості розвитку чогось;
Г) плутанина, метушня, гармидер.
7. За Вернадським, основою планетарної системи життєзабезпечення є:
А) інтенсивний перехід біосфери в ноосферу;
Б) достатність вмісту кисню в біосфері;
В) достатність вмісту кисню і вуглецю в біосфері;
Г) збалансованість ресурсів планети та кількості живих організмів.
8. Єдиною надією в сучасному тривожному світі, за Вернадським, є:
А) надія на втручання інопланетних цивілізацій;
Б) надія на невтручання інопланетних цивілізацій;
В) надія на людину Розуму;
Г) надія на періодичне самовідновлення біосфери.
9. У СРСР праці В. Вернадського були оголошені:
А) еталоном, зразком для наслідування;
Б) прикладом самозреченого служіння суспільству;
В) запорукою успішного розвитку соціалістичного суспільства;
Г) гальмом у розвитку науки й техніки на службі будівництва соціалізму.
10. Завадою для фізичного знищення В. І. Вернадського сталінською владою:
А) став вчасний виїзд видатного вченого за кордон;
Б) стала підтримка вченого авторитетними науковцями світу;
В) стала передчасна смерть ученого;
Г) стала смерть Й. Сталіна.
11. Довгий час ідеї В. Вернадського не були популярні у світі, тому що:
А) належним чином не були ним науково обгрунтовані;
Б) значно випередили тогочасний рівень розвитку науки;
В) уряд СРСР тримав ученого у творчій ізоляції;
Г) сам учений вважав їх пропаганду передчасною.
12. Знання ідей Вернадського є необхідною вимогою до кожного:
А) чия професійна діяльність пов’язана з біологією;
Б) чия професійна діяльність пов’язана з геологією;
В) хто бажає оволодіти сучасною культурою;
Г) хто бажає пов’язати свою долю із космологією.
ЛЕГЕНДИ ПРО НАРОДЖЕННЯ ІВАНА ФРАНКА
І проміж нас живе ясна і чиста слава
Малого Мирона, великого Франка.
Максим Рильський
Іван Франко прийшов на світ 27 серпня 1856 року саме в ту пору, коли у вирій відлетіли лелеки. Дівчат, які народилися під ту пору, називали Маріями, бо на 28 серпня припадає свято Успіня Пресвятої Діви Марії, яке в народі називають Першою Пречистою. Хлопців, у ці дні народжених, називали Іванами, бо на 11 вересня припадає велике свято Усікновення голови Іоанна Хрестителя.
Його нарекли Іваном, але зовсім не через це свято. Так вимагала давня традиція, якої в роді Франків суворо дотримувались. Найстарший син мав назвати свого первістка іменем батька. Батька Якова Франка звали Іваном.
Ця ж традиція вимагала, щоб першу дочку назвали іменем батькової матері. Бабцю Івана Франка звали Катериною. Тому й назвав Катериною Яків Франко свою першу дочку у першім шлюбі з донькою нагуєвицького війта Марією Тимишин. З нею він одружився 19 лютого 1824 року, а в грудні того ж року народилася дочка Катерина, але через два роки вона померла.
Із своєю першою дружиною Марією Тимишин Яків Франко прожив 31 рік. Після Катерини усі діти народжувалися мертвими. Які тільки дари не посилав Яків за порадою людей Господові! Викував хрести на церкву, поставив іконостас, щороку давав на свічки ярий віск. Євангеліє купив та в срібні шати оправив, хрест на громадській толоці за свій кошт поставив, аби тільки Бог змилосердився. Але дітей більше не було. Яків упав у відчай.
У квітні 1855 року Бог забрав Марію Тимишин до себе. Вона мала усього 43 роки.
Друга дружина Якова Франка Марія Кульчицька була родом з Ясениці Сільної. Коли вона виходила заміж, мала двадцять літ і за законами Австро-Угорщини вважалася неповнолітньою. Марія дуже боялася того заміжжя, бо смерть на обійсті чоловіка була частим гостем. Якраз перед народженням Івана помер слуга Іван Шиян. А ще те, що діти Якова постійно вмирали…
Забобонні люди твердили, що дитину можна заховати від смерті, якщо називати її іншим іменем, ніж записано в церковній книзі, тобто в метриці. Це називалось обдурити смерть. Мати, свято в це вірячи, почала називати свого сина Івана Мироном, бо на ЗО серпня припадало свято цього мученика (він був священиком в Ахаї, його схопили на Різдво 251 року, піддали жорстоким тортурам, які він терпляче витримав, навіть коли його кинули в огонь, вийшов неушкодженим, отож йому стяли голову). Ні в Ясениці Сільній, ні в Нагуєвичах, ні в околицях жодного хлопця Мироном ніхто не називав. Очевидно тому молода мати сподівалася, що це ім’я стане для сина оберегом…
Після смерті першої дружини Марії Тимишин Яків Франко мусив тримати піст-покуту (жалобу) рік. Тобто одружитися вдруге він мав право не раніше як через рік після дня смерті дружини. З дозволу священика цей звичай інколи ламався. Якщо були серйозні причини, термін покути скорочувався до трьох місяців. Особливо тоді, коли дружина помирала, залишивши чоловікові дрібних дітей, з котрими той не міг дати ради. В Якова неповнолітніх дітей не було. Його мати Катерина ще була жива й залишалася господинею хати. При господарстві було повно слуг, тобто причини для поспіху до весілля не було жодної. Однак Яків посту не дотримав.
Саме ця обставина й породила плітку, що неповнолітня молода, до того ж шляхетна, а не проста мужичка, вийшла заміж за старого хлопа, на 33 роки старшого за неї, бо мусила йти. Зайшла буцімто в гріх з якимось корчмарем, гріх той уже не можна було приховати, тому мати поспішно сплавила доню заміж за першого-ліпшого, хто її брав.
Ця плітка народилася у час виборів до парламенту, її навмисне “запустили”, аби очорнити кандидата Івана Франка. Ця ж плітка стверджувала, що справжнє прізвище Івана Франка – Френкель. Плітку цю ще й сьогодні активно пропагують ті, хто вважає, що Іван був “мойсеєвого” віросповідання. Насправді ж Іван прийшов на світ більше ніж через рік після одруження Марії та Якова.
Важко повірити, що в основі одруження було звичайне людське кохання, таке пізнє для Якова і таке раннє для Марії. Вона справді походила з дрібної шляхти, і була зовсім не гола-боса, як гадав дехто. Великим багатством її мати не володіла, бо воно пін.”..о на навчання старших братів Марії та на утримання великої сім’ї, але все-таки у придане Марія одержала землю – основу основ життя тодішньої родини. Після смерті Марії та земля відійшла у володіння її другому чоловікові Гриню Гаврилику.
Страх Марії за життя дитини виявився й тоді, коли у вересні 1859 року народився наступний син. Звичай велів назвати його на честь того святого, чиє свято на той день випадало, тому й назвали Захаром, мати ж кликала його Михайлом…
Як письменник Іван Франко народився віршем “Моя пісня”, надрукованим у студентському журналі “Друг” 1874 року. Підписана ця поезія була псевдонімом “Джеджалик”. Так само підписано й першу велику повість “Петрії й Добощуки”, яка, як твердив Сергій Сфремов, не мала жодної художньої вартості. 1876 року в тому ж номері, де закінчувалося друкування повісті, з’являється вірш Івана Франка “Наймит” – і підписаний він уже псевдонімом “Мирон”. Вмирає кволий і по-дитячому наївний Джеджалик – його місце займає могутній Мирон.
Символічно, що той перший вірш, біля якого вжито псевдонім Мирон, називався “Наймит”. Написано його було перед першим арештом Франка. Псевдонім, який, остерігаючись за синове життя, колись дала йому мати, мав захистити Івана від страшної несправедливості світу. Так проникливо звучать слова до народу, який є наймитом у власній хаті:
Ори, ори, співай, ти, велетню закутий
У неволі й тьми ярмо!
Пропаде пітьма й гніт, опадуть з тебе пута,
І ярма всі ми порвемо!
Іван Франко мав двадцять літ – і з тим заспівом виходив на широкий шлях літератури, хоч знав, що зерно, засіяне наймитом, не все зійде. Бо впаде одно на камінь – і пропаде. Бо впаде друге на поганий грунт, проросте – і знидіє. І тільки невелика частина впаде на добрий грунт і проросте, виросте й заколоситься і буде дякою орачеві-наймиту за його труд. (900 слів)
(За Р. Гораком)
V На кожне із запитань вибрати правильну відповідь.
1. Франка нарекли Іваном, тому що:
А) він народився у переддень відзначення усікновення голови Іоанна Хрестителя;
Б) цього вимагала давня традиція роду Франкцз;
В) це було улюблене ім’я його матері;
Г) це було ім’я його хрещеного батька.
2. Із своєю першою дружиною Яків Франко прожив:
А) 10 років;
Б) 20 років;
В) 25 років;
Г) 31 рік.
3. Від першого шлюбу Яків Франко мав:
А) трьох дітей;
Б) п’ятеро дітей;
В) доньку, яка померла;
Г) єдиного сина.
4. Друга дружина Франка Марія Кульчицька була родом:
А) з Дрогобича;
Б) з Нагуєвичів;
В) з Борислава;
Г) з Ясениці Сільної.
5. Щоб вберегти сина Івана від смерті, мати називала його:
А) Степаном;
Б) Миколою;
В) Михайлом;
Г) Мироном.
6. Франкова матір була молодша за чоловіка:
А) на п’ять років;
Б) на десять років;
В) на двадцять років;
Г) на тридцять три роки.
7. Плітка про те, що Іван Франко не є сином Якова Франка, була сфабрикована, щоб:
А) дошкулити письменникові;
Б) пояснити поважливе ставлення письменника до пророка Мойсея;
В) очорнити кандидата Івана Франка під час виборів до парламенту;
Г) проголосити й обгрунтувати “аморальність” письменника.
8. Як письменник Іван Франко народився віршем:
А) “Каменярі”;
Б) “Гімн”;
В) “Моя пісня”;
Г) “Пісня і праця”.
9. Першу поезію Івана Франка було підписано псевдонімом:
А) “Джеджалик”;
Б) “Невідомий”;
В) “Мирон”;
Г) “Голіаф”.
10. Найперший підписаний псевдонімом “Мирон” твір Івана Франка:
А) “Лис Микита”;
Б) “Товаришам із тюрми”;
В) “Наймит”;
Г) “Привіт”.
11. У рядку І ярма всі ми порвемо вжито такий художній засіб:
А) епітет;
Б) метафору;
В) алегорію;
Г) гіперболу.
12. Образ сіяча, який сіє зерно, походить:
А) з народного прислів’я;
Б) з народної пісні;
В) з щоденників Івана Франка;
Г) з євангельської притчі.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...