Головна ⇒ 📌Українська мова ⇒ Короткий тлумачний словник

Короткий тлумачний словник

Акустичний, – а, – е. Який має добру акустику, добру чутність.

Антагоніст, – а, ч. 1. Непримиренний противник. 2. Органи або речовини, що своїми функціями і дією цілком протилежні одні одним.

Асимілюватися, – юється. 1. Ставати подібним до кого-, чого-небудь.

2. Засвоюватися.

Атрибутика, – и, ж. Те, що є прикметою кого-, чого-небудь, вирізняє з-поміж інших, указує на належність до якої-небудь групи осіб, явищ і т. ін.

Бовваніти, – ію, – ієш, недок. 1. Виднітися, показуватися здаля (про те, що стоїть,

здіймається над чимсь). 2. діал. Сидіти, стояти непорушно, як бовван;стовбичити.

Вакансія, – ї, ж. 1. Вільна посада в штаті установи. 2. Вільне місце для вступника у навчальному закладі.

Велемудрий, – а, – е, заст. Дуже розумний.

Вічко’, – а, – с. 1. Зменшено-пестливе до око. 2. Невеличке віконце в чому-небудь для спостереження. 3. Кільце плетива в сітці, у в’язанні і т. ін.

4. Отвір для бджіл у вулику. 5. Брунька, яку зрізують, для щеплення.

Вічко2, – а, – с. Зменшено-пестливе до віко.

Видолинок, – нка, ч. Невелика і неглибока улоговина; улоговинка.

Гейзер, – а, ч. 1. Гаряче джерело вулканічного

походження, яке періодично викидає воду і пару у вигляді фонтана; характерні для областей поширення вулканів; гейзери. 2. чого, перен. Фонтан чого-небудь.

Децибел, – а, ч. Одиниця виміру гучності звуку.

Дискомфорт, – у, ч. 1. Незручність, порушення або відсутність належних умов, потрібних для нормальної життєдіяльності організму, виконання певної роботи і т. ін. , невигода. 2. Душевна незадоволеність, пригніченість, викликана якими-небудь обставинами.

Діалектика, – и, ж. 1. Розділ філософії, що досліджує категорії розвитку. 2. Вчення про рух і розвиток, теорія і метод пізнання та перетворення світу. 3. Процес розвитку, руху чого-небудь. 4. Уміння вести суперечку, полеміку, застосовуючи логічні докази, уміння переконувати. 5. філос. Спосіб філософського мислення, що полягає у русі думки між протилежними поняттями.

Діаспора, – и, ж. 1. Частина народу, що проживає поза країною свого походження; діаспори утворилися в результаті насильницького виселення, загрози геноциду та інших соціальних причин.

Дідух, – а, ч., етн. Сніп, якого ставили за старим звичаєм у кутку хати перед Різдвом.

Дошкульний, – а, – е. 1. Який викликає, спричиняє фізичний біль.

2. Який сильно діє, глибоко вражає; гострий, їдкий. 3. Дуже відчутний, сильний, пронизливий (про холод, вітер, мороз і т. ін.).

Дюйм, – а, ч., заст. В англійській і російській системах мір до запровадження Метричної системи мір – міра довжини, що дорівнювала 2,54 см.

Екологія, – ї, ж. 1. Зв’язок між організмом і довкіллям. 2. Наука, що вивчає закономірності формування і функціонування біологічних систем та їх взаємодію з навколишнім середовищем.

Еміграція, – ї, ж. 1. Переселення зі своєї Батьківщини в іншу країну, зумовлене соціально-економічними, політичними або релігійними причинами. 2. Перебування за межами Батьківщини внаслідок такого переселення. 3. Збірн. до емігрант.

Епоха, – и, ж. 1. Великий період часу з визначними подіями, явищами або процесами в природі, суспільстві, науці, мистецтві і т. ін. 2. геол. Час, що відповідає певному етапові розвитку Землі. 3. астр. Момент, із якого починають обчислювати час руху світила.

Етнос, – у, ч. Історично сформована на певній території стійка спільнота людей (плем’я, народність, нація, народ), що володіють спільними рисами та стабільними особливостями культури, мови, психологічного складу, а також усвідомленням своїх інтересів і цілей, своєї єдності, відмінності від інших подібних утворень самосвідомістю та історичною пам’яттю, а також має соціальну цілісність і оригінальний стереотип поведінки.

Жевріти, – ію, – ієш, недок. 1. Догоряти без полум’я; тліти. 2. Виблискувати яскравим світлом, давати яскраве світло. 3. перен. Яскраво відбивати світло сонця або інших тіл. 4. перен. Існувати приховано, затаєно; тліти.

Живиця, – і, ж. Густа прозора рідина, що виділяється зі стовбура хвойного дерева і складається зі скипидару та смоляних кислот.

Ідентичність, – ності, – ж. Тотожність.

Ідеологічний, – а, – е. Стосується ідеології, пов’язаний з нею.

Ідеологія, – ї, ж. Сукупність філософських, політичних, правових, моральних, релігійних та естетичних поглядів, що характеризують те або інше суспільство, клас, політичну партію; світогляд, світорозуміння, переконання, доктрина, догмати, канони, принципи, постулати.

Індивідуум, – а, ч., книжн. Кожний самостійно існуючий живий організм: особина, окрема людина, особистість.

Каплиця, – і, ж. У християн – невелика споруда без вівтаря для відправ і молитов.

Каскад, – у, ч. 1. Природний або штучний водоспад, що спадає уступами, або система таких водоспадів. 2. Стрімкий, невпинний потік великої кількості, маси чого-небудь. 3. Зв’язані між собою джерела енергії, двигуни тощо. 4. Сукупність послідовно з’єднаних логічних елементів, які реалізують задану функцію.

Кашкет, – а, ч. Чоловічий головний убір із козирком.

Конфігурація, – ї, ж. 1. Обрис зовнішньої форми чого-небудь; загальний вигляд. 2. Взаємне розташування, розміщення якихось предметів або їх частин. 3. Сукупність машин та пристроїв певної обчислювальної системи. 4. лінгв. Сполучення слів, що використовується для автоматичного аналізу при машинному перекладі.

Крис, – а, ч.,діал. Капелюх.

Курай1, – ю, ч. Трав’яниста степова рослина групи перекотиполе. Курай2, – я, ч. Старовинний народний башкирський музичний інструмент; вид сопілки.

Курява, – и, ж. Дрібні тверді частинки, що нависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь.

Легіт, – готу, ч. Легкий приємний вітерець.

Лицедій, – я, ч. 1. заст. Актор. 2. перен. Людина, яка вміє маскувати свої думки, вчинки і т. ін.

Луна, – и, ж. Відбиття звукових коливань від перешкоди, коли вони сприймаються роздільно від первісних коливань; ехо.

Мажа, – і, ж. 1. Великий чумацький віз, у який впрягалась пара волів; його традиційно робили з дерева без жодної металевої деталі; на його виготовлення йшло декілька тижнів; часто вони були справжніми витворами мистецтва, з прикрашеними різьбленням найменшими деталями.

Маніфестувати, – ую, – єш, недок., перех. Від маніфестація: проголошувати, демонструвати.

Місія, – ї, ж. 1. Важливе завдання, доручення тощо. 2. Високе призначення, відповідальна роль. 3. Постійне дипломатичне представництво у будь-якій державі, що його очолює посланник або повірений у справах.

4. Представники держави чи міжнародної організації, послані в якусь країну зі спеціальною метою або певним дорученням. 5. Церковна місіонерська організація. 6. перен. Доручення, завдання; покликання.

Морок, – у, ч. 1. Відсутність світла; темрява, темнота. 2. перен. Про що – небудь безвідрадне, безнадійне, сумне.

Назоріти (назорйти), – рю, – риш, док., перех., розм. Наглядіти, помітити кого-, що-небудь.

Намісний. – а, – е, розміщений на іконостасі (про ікону).

Нація, – ї, ж. 1. Конкретно-історична форма спільноти людей, об’єднаних єдиною мовою і територією, глибокими внутрішніми економічними зв’язками, певними рисами культури і характеру. 2. Держава, країна.

Ораторія1, – ї, ж. Великий музичний твір для хору, співаків-солістів і симфонічного оркестру, написаний на драматичний сюжет і призначений для концертного виконання; ораторія виникла в XVII ст. майже одночасно з кантатою і оперою, має певну схожість з ними, відрізняючись від кантати розгорнутим сюжетом і більшими розмірами, а від опери – переважанням оповідальності над драматургією, а також відсутністю сценічної дії та художнього оформлення (хоча бувають винятки).

Ораторія2, – ї, ж. Приміщення у католицькому храмі для моління.

Паліччя, – я, с. 1. Збірн. до палиця. 2. Сухе гілля; хмиз.

Патогенний, – а, – е. Який є причиною хвороби; хвороботворний; здатний викликати патологічний процес.

Пашниця, – і, ж., розм. Те саме, що пашня.

Покуть, – я, ч. Те саме, що покуття.

Покуття, – я, с. В українській селянській хаті – куток, розміщений по діагоналі від печі, та місце біля нього.

Поспіль, присл. 1. Один за одним (у часі); вряд, підряд. 2. Не минаючи жодного місця; суцільно. 3. Разом, укупі.

Претендент, – а, ч. Той, хто претендує на що-небудь, хто має підстави одержати щось, заволодіти чимсь.

Причаєний, – а, – е. прикм. Який не виявляється у повну силу; стриманий, затамований.

Сага1, – и, ж. 1. Давньоскандинавське і давньоірландське епічне сказання про легендарних героїв та історичних діячів, що має прозову форму з віршованими вставками. 2. Поетичне сказання, легенда.

Сага2, – и, ж. 1. Річкова затока. 2. Протока; рукав ріки; стариця. 3. Улоговина серед піщаних відкладів річки.

Секрет1, – у, ч. 1. Те, що не підлягає розголошенню, що приховується від інших; таємниця. 2. Потайний пристрій у механізмах, предметах хатнього вжитку тощо. 3. військ. Додатковий сторожовий пост із кількох осіб, виставлений таємно на найбільш небезпечних підступах з боку противника, а також місце розташування такого поста.

Секрет2, – у, ч., фізіол. Речовина, яку виробляють залози людини й тварини (слина, шлунковий сік і т. ін.).

Середохресний, – а, – е. Прикм. до середохрестя.

Середохрестя, – я, с. 1. У храмовій архітектурі – місце перетину головної нави і трансепта, які в плані утворюють хрест; при традиційній орієнтації церкви через середохрестя можна потрапити в західну наву, в південний і північний трансепти і розташовані в східній частині храму хори; середохрестя часто увінчане баштою або куполом, причому башти характерні для романських і готичних храмів, а купола – для соборів Епохи Відродження.

2.діал. Роздоріжжя. 3. церк. Те саме, що середопістя.

Сизіти, – іє, недок. Ставати, робитися сизим.

Скалочка, и, ж. Відколотий, відбитий шматочок чого-небудь; осколо – чок.

Слоган, – а, ч. 1. Гасло, девіз. 2. Рекламна формула (фраза для реклами товару, що кидається в очі, добре запам’ятовується).

Соціум, – у, ч. 1. Суспільство як цілісна соціальна система. 2. Людська спільнота певного типу (родові та сімейно-родинні, соціально-класові, національно-етнічні, територіально-поселенські спільноти). 3. Соціальне оточення людини, сукупність історично сформованих форм діяльності людей.

Спроквола, присл. Не поспішаючи, не кваплячись; повагом.

Ставнйк1, – а, ч., риб. Ставний невід, рибальська сітка або місце, де вони стоять.

Ставнйк2, – а, ч., церк. 1. Великий церковний свічник. 2. Велика свічка для церковного свічника.

Сувій, – вою, ч. 1. Що-небудь згорнуте, скручене в трубку. 2. чого і без додатка. Шматок полотна або іншої тканини певної довжини, що його зберігають згорнутим у трубку. 3. чого, перен. Ланцюг послідовних подій, вражень, думок і т. ін. 4. рідко. Те саме, що пакунок.

Схоластика, – и, ж. 1. Панівний напрям у середньовічній ідеалістичній філософії, представники якого за допомогою філософських положень намагалися обгрунтувати богослов’я; об’єктом вивчення схоластики є духовний світ людини, який перетворюється нею на абстрактну схему й абсолютизується; схоластиці властиві умоглядність, догматизм, звернення до Біблії як до найвищого критерію істинності; ранньосхоластичні вчення пов’язані переважно з неоплатонізмом, пізня схоластика грунтується на пристосованому до потреб християнської догматики арісто – телізмі; у XVI ст. відбувається певне відродження схоластики, яка була ідеологією Контрреформації. 2. перен. Формальні знання, відірвані від життя й практики; суха наука.

Трагік, – а, ч. 1. Актор, що виконує провідні ролі в трагедіях. 2. Автор трагедій.

Тривіальний, – а, – е, книжн. Позбавлений новизни; заяложений, не оригінальний.

Тужавіти, – іє, недок. Висихаючи, робитися твердим, щільним, тугим; тверднути.

Улоговина, – и, ж. Велике заглиблення в рельєфі місцевості, западина з пологими схилами.

Фонтан, – а, ч. 1. Струмінь води, який б’є вгору або витікає під тиском, а також спеціальний прилад, що забезпечує викидання води, і споруда, що його обрамляє. 2. Струмінь нафти, газу, води і т. ін., що викидається на поверхню землі зі свердловини здебільшого під природним тиском пластів. 3. Споруда з пристроєм для подавання води підтиском; водорозбірна колонка. 4. перен., розм. Нестримний потік або вияв чого-небудь (слів, красномовства тощо).

Хвіртка, – и, ж. 1. Невеликі вхідні двері в паркані або у воротах.

Хула, – и, ж., книжн. Те, що ганьбить, знеславлює, осуджує кого-, що – небудь; осуд, ганьба.

Царина, – и, ж. 1. Околиця, край села. 2. Місцевість за селом, де пастух збирає худобу; вигін. 3. Необроблюване, поросле травами поле. 4. діал. Засіяне поле; посіви; лан. 5. перен. Сфера діяльності людини; ділянка, галузь.

Чиря, – яти, с. Пташа качки чирки.

Чорторий, – ю, ч., розм. Глибока яма, рів, прірва.

Шлейф, – а, ч. 1. Довгий задній край жіночого плаття, який волочиться по землі; трен. 2. Сільськогосподарське знаряддя для вирівнювання та легкого поверхневого розпушування грунту. 3. геол. Смуга відкладів, що облямовує підніжжя якого-небудь підвищення. 4. ел. Провідник у вигляді петлі, що використовується в магнітоелектричних осцилографах і гальванометрах для визначення місця пошкодження лінії зв’язку і т. ін. 5. Відрізок лінії передачі, що його застосовують для настроювання надвисокочастотних приладів.

Щабель, щабля, ч. 1. Поперечний (горизонтальний) брусок, планка в драбині. 2. заст. Східець. 3. перен. Етап, стадія розвитку, здійснення чого – небудь. 4. Кожний звук музичного звукоряду, гами, ладу.

Ятрйти, ятрю, ятриш, недок. 1. перех. Спричиняти, викликати чим – небудь запалення, біль, подразнення в чому-небудь (перев. в рані, хворому місці тощо). 2. перех., перен. Необережними словами, діями, спогадами змушувати знову відчувати, переживати щось важке, неприємне.