Коуз (Соазе) Рональд-Гаррі (н. 1910) – американський економіст, спеціаліст з питань права власності, моделювання фінансових посередників. Основні дослідження К. “Природа фірми” (1937), “Дискусія про граничні витрати” (1946), “Проблема соціальних витрат” (1960), покладені в основу книги “Фірма, ринок і право”, за яку К. удостоєний Нобелівської премії 1991 за “відкриття і роз’яснення значення вартості укладання угод та майнових прав для інституціональної структури економіки та її функціонування”. Він дійшов висновку, що, працюючи
окремо, менеджери і робітники значно більше часу витрачатимуть на підготовку і виконання контрактів, а “вартість їх укладання і виконання та утримання організацій становить значну частину загальних ресурсів економіки”. До К. загальновизнаним положенням в економічній теорії вважалась ідея про вирішальну координаційну та організаційну роль ринкового механізму, а фірми – як елемента ринкової системи, що не вимагає централізованого втручання, причому розподіл економічних ресурсів між фірмами залежить лише від механізму цін. На противагу цьому, К. обгрунтував тези про організаційну роль фірми, всередині
якої координація факторів виробництва здебільшого відбувається без втручання, – отже, фірма втручається у дію ринкових сил і навіть може розладнати їх. Насправді таке втручання можливе лише з боку монополій. Він запровадив у науковий обіг поняття “трансакційні витрати”, або витрати використання ринкового механізму (див. Трансакційні витрати). Зростання витрат на координацію та організацію діяльності підприємців, на його думку, призводить до обмеження процесу переміщення наступних операцій від ринкового механізму до фірми. Намагання збільшити розміри фірми залежить передусім від співвідношення витрат організації та чисельності трансакцій. Якби витрати трансакцій були нульовими, фірми не створювалися б, а весь розподіл товарів відбувався б на основі простих контрактів між людьми. Загалом тенденція до зростання розмірів фірми зумовлена змінами щодо вдосконалення технології управління. Крім того, кожний тип фірми корпоративних об’єднань та ін. нібито визначається певною структурою контрактів і відповідно спеціальним розподілом прав та обов’язків (майнові права). Якщо такі трансакції перевищують витрати, зумовлені адміністративним механізмом, то фірма перестає зростати. Проте таке пояснення є однобічним, ігнорує дію закону концентрації виробництва, капіталу, низки економічних законів. Крім того, великі трансакційні витрати існують лише за умов неорганізованого ринку, низької корпоративної культури (відповідних норм і правил), тому таке пояснення наближається до неокласичного. Функціонування ринкового механізму, на думку К., також залежить від наявності або відсутності прав власності. У процесі купівлі-продажу таких прав водночас змінюється приналежність ресурсів (незалежно від їх початкового розподілу) та зменшується сфера втручання держави у розміщення ресурсів і вплив на ринок. Акцентуючи увагу на правах власності, К. некоректно абстрагується від економічного аспекту власності (див. Права власності), а майнові права розглядає як найважливіший елемент аналізу інституційної структури сучасної економіки. К. сформулював теорему, згідно з якою розмежування прав (які діляться і піддаються обміну) є істотною передумовою угоди, кінцевий результат якої, максимізуючи корисність, не залежить від правового рішення.
Loading...