КСЕРОМОРФНА СТРУКТУРА

Related posts:

1. ГАЗОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН Екологія – охорона природи ГАЗОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН – здатність багатьох видів рослин зберігати життєздатність в умовах забруднення середовища токс. газами. Забезпечується їхніми анат.-морф., фізіол. та біохім. особливостями, що здійснюють ефективну метаболічну деградацію та окиснювальну детоксикацію домішок, що надходять....
2. ЖИТТЄВА ФОРМА Екологія – охорона природи ЖИТТЄВА ФОРМА – 1) у тварин – група систематично споріднених організмів, здебільшого з близьких рядів або родин, що мають подібні екол.-морф, пристосування для життя в однаковому середовищі; 2) у рослин (біоморфа) – сукупність видів рослин, подібних за зовн. виглядом (габітусом), зумовленим анатомо-морф. будовою й еколого-фізіол. ознаками, які виробилися в процесі еволюції […]...
3. КУЛЬТИВАР Екологія – охорона природи КУЛЬТИВАР – сукупність культивованих особин, яка відрізняється певними ознаками (мор., анат., фізіол. та ін.), важливими для с. г., лісництва, садівництва, та яка зберігає свої характерні властивості при відтворенні (статевому чи нестатевому)....
4. СТРУКТУРА ЕКОСИСТЕМИ Екологія – охорона природи СТРУКТУРА ЕКОСИСТЕМИ – прир. функц.-морф, розчленування екосистеми на підсистеми (блоки). До структ. елементів входять популяції, консорції, синузїі, яруси рослинності тощо, тобто окремі структури біоценозу та біогеоценозу....
5. ГОМОЙОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ГОМОЙОЛОГІЯ – морф, або фізіол. подібність органів чи ознак у тварин віддалених систематичних груп. Г. виникає під впливом подібних умов життя....
6. ТРАНСПІРАЦІЯ Екологія – охорона природи ТРАНСПІРАЦІЯ – фізіол. процес випаровування води зеленими частинами рослинного організму. Залежить від метеорол. чинників та фізіол. особливостей рослин. Разом з кореневим тиском забезпечує сталий рух води через корені, стебло, листки, з грунту в атмосферу. Регулює водний і температурний режими рослини, газообмін С02 і 02, запобігає перегріванню листків....
7. МУТАЦІЯ Екологія – охорона природи МУТАЦІЯ – різка спадкова зміна організму, що змінює його морф, та (чи) фізіол. поведінкові ознаки. Пов’язана зі зміною кількості та структури хромосом, структури окремого гена або їх груп....
8. АЛЕЛОПАТІЯ Екологія – охорона природи АЛЕЛОПАТІЯ – взаємний вплив рослин, що входять до складу фітоценозу, зумовлений виділенням ними у довкілля фізіол. активних речовин. Кількість і склад таких речовин (алкалоїди, глікозиди, орг. кислоти, сапоніни, кумарини, флавоноїди, терпени, що входять до складу ефірних олій, дубильні речовини тощо), які виділяються у повітря, грунт, воду і залежать від виду органа, […]...
9. ЧЕРГУВАННЯ ПОКОЛІНЬ Екологія – охорона природи ЧЕРГУВАННЯ ПОКОЛІНЬ -1) у тварин – послідовна зміна в життєвому циклі певного виду двох або кількох поколінь, що відрізняються одне від одного морф, ознаками, фізіол. особливостями і способом життя. Ч. п. підвищує пристосованість виду до змінних умов існування; 2) у рослин – чергування в циклі розвитку двох поколінь: статевого (гаметофіту) і […]...
10. ГЕНЕТИЧНА СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЇ Екологія – охорона природи ГЕНЕТИЧНА СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЇ – див. Популяція, генетична структура....
11. СТАТЕВА СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЇ Екологія – охорона природи СТАТЕВА СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЇ – див. Популяція, статева структура....
12. ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЇ Екологія – охорона природи ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЇ – див. Популяція, просторова структура....
13. СТРУКТУРА БІОЦЕНОЗІВ Екологія – охорона природи СТРУКТУРА БІОЦЕНОЗІВ – основні елементи будови біоценозів: видовий склад, у т. ч. ценотипи, популяції; розміщення особин, у т. ч. парцели, мікроценози, шари, яруси, біогоризонти; заг. розподіл біомаси; характерні ознаки біоценотичного середовища. Зумовлює Особливості біоценотичних та трансабіотичних взаємозв’язків організмів і усього біоценозу....
14. СТРУКТУРА ЕТОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи СТРУКТУРА ЕТОЛОГІЧНА – розподіл групи тварин відповідно до етологічної ієрархії....
15. ЕКОЛОГІЯ ГЕОХІМІЧНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ГЕОХІМІЧНА – розділ екології, що вивчає взаємодію організмів угруповань з геохім. середовищем у біосфері, а також організмів між собою в умовах популяцій, біоценозів, біогеохім. провінцій і зон як структ. одиниць єдиної цілісної екосистеми – біосфери. Завданнями Е. г. є: виявлення впливу геохім. чинників середовища на живі організми, їх хім. і […]...
16. ПОПУЛЯЦІЯ, ВІКОВА СТРУКТУРА Екологія – охорона природи ПОПУЛЯЦІЯ, ВІКОВА СТРУКТУРА – співвідношення різних вікових груп організмів у будь-якій популяції....
17. РАСИ ЛЮДИНИ Екологія – охорона природи РАСИ ЛЮДИНИ – великі, історично сформовані в певних ареалах групи людей, пов’язані єдністю походження, що виявляється в спільних спадкових морф, і фізіол. ознаках. Дані антропології свідчать про рівноцінність Р. л. і належність їх до одного виду – людина розумна. Розрізняють три великі Р. л.: європеоїдну, монголоїдну і негроїдну, формування ознак яких […]...
18. СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЇ Екологія – охорона природи СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЇ – віково-статевий, ген., фенотипічний та ін. склад популяції. Різка зміна С. п. спричинює її поступову деградацію....
19. ПОПУЛЯЦІЯ, ГЕНЕТИЧНА СТРУКТУРА Екологія – охорона природи ПОПУЛЯЦІЯ, ГЕНЕТИЧНА СТРУКТУРА – якісний та кільк. склад генотипів (алелів), що зумовлюється особливостями потоку генів між тимчасово ізольованими частинами популяцій (демами та їх групами)....
20. ПОПУЛЯЦІЯ, ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА Екологія – охорона природи ПОПУЛЯЦІЯ, ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА – тип і характер розміщення особин даної популяції на території, яку вона займає. Розрізняють розподіл організмів рівномірний і нерівномірний, поодинокий і груповий тощо....
21. ТОКСОБНІСТЬ Екологія – охорона природи ТОКСОБНІСТЬ – 1) сукупність фізіол. – біохім. властивостей, що дають змогу організмам жити у водоймах, забруднених стічними водами; 2) ступінь забруднення водойм токс. речовинами....
22. ЕКОБІОМОРФА Екологія – охорона природи ЕКОБІОМОРФА – сукупність видів з подібними формами росту, біол. ритмами, екол.-фізіол. особливостями, які мають однакові зв’язки з середовищем та вплив на нього. Кожну Е. розглядають як непорушну єдність біоморфи, що визначається ген. природою, формою росту й біол. ритмом організмів, та екоморфи, що визначається ставленням до умов середовища....
23. СТРУКТУРА ГРУНТОВОГО ПОКРИВУ Екологія – охорона природи СТРУКТУРА ГРУНТОВОГО ПОКРИВУ – певні форми зміни елементарних грунтових ареалів у просторі, що характеризуються різними ген. зв’язками між собою і створюють певне різноманіття госп. властивостей грунтів. Загалом С. г. п. визначає ефективність використання земельних ресурсів....
24. НАНІЗМ Екологія – охорона природи НАНІЗМ – явище карликовості; морф, адаптації рослин до життя в холодних та ін. несприятливих місцях існування. їм властиві невеликі розміри, уповільнений осьовий ріст, компактність, зближення меживузлів, дрібнолистість (карликова береза, карликові верби тощо)....
25. СТРУКТУРА ВОД ОКЕАНУ Екологія – охорона природи СТРУКТУРА ВОД ОКЕАНУ – вертикальне просторове співвідношення різних мас води, типове для певного регіону океану в конкретний час. Згідно з фіз.-хім. та біол. характеристиками розрізняють поверхневі (до 100 м), підповерхневі (до 300 м), проміжні (500-1000 м), глибинні (1200-5000 м) та придонні води....
26. СИНУЗІЯ Екологія – охорона природи СИНУЗІЯ -1) екологічно і просторово відокремлені частини фітоценозу, що складається з рослин однієї або кількох близьких життєвих форм’, 2) сукупність популяцій рослин і тварин, пов’язаних між собою заг. вимогами до середовища існування....
27. ФОРМА РОСТУ Екологія – охорона природи ФОРМА РОСТУ – підрозділ життєвої форми рослин, який виділяють за морф, ознаками. Напр., Ф. р. дерев – дерев’янисті ліани, сланкі форми дерев, пальмоподібні тощо....
28. МЕДИЦИНА ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи МЕДИЦИНА ЕКОЛОГІЧНА – комплексна наук, дисципліна, що розглядає всі аспекти впливу навколишнього середовища людини на її здоров’я з центром уваги до чинників, що безпосередньо призводять до “середовищих” захворювань. М. е. сформувалася як самостійна наук, дисципліна в червні 1986 р. (конференція у Клівленді, США). М. е. охоплює розділи біології людини, медицини (гігієна, […]...
29. СТРУКТУРА ВИДУ Екологія – охорона природи СТРУКТУРА ВИДУ – поділ виду як системи на певні підсистеми; статевовікова С. в. – співвідношення кількості особин різних вікових і статевих груп; хорологічна С. в. – розміщення в межах ареалу виду, підвидів, груп популяцій або окремих популяцій....
30. СТРУКТУРА ГРУНТУ Екологія – охорона природи СТРУКТУРА ГРУНТУ – сукупність елементарних часточок грунту, структ. агрегатів різного розміру й форми, з певними фіз.-хім. та мех. властивостями. Розрізняють безструкт., слабо-структ. та структ. грунти. Наявність С. г. зумовлюється достатнім вмістом у ньому мулу (часточок діаметром менш як 0,001 мм), гумусу, поглиненого кальцію, магнію, а також активною діяльністю мікроорганізмів. Найліпші умови […]...
31. БАР’ЄРНА ФУНКЦІЯ Екологія – охорона природи БАР’ЄРНА ФУНКЦІЯ – здатність живої тканини та організмів тварин і людини за допомогою спец, фізіол. пристосувань (т. з. бар’єрів) забезпечувати вибіркове проникнення із зовн. середовища у внутр. одних речовин і видалення з останнього ін....
32. СОЛЕСТІЙКІСТЬ Екологія – охорона природи СОЛЕСТІЙКІСТЬ – здатність тварин і рослин успішно існувати в умовах засоленості середовища існування. Див. також Галофільність....
33. ЕКОЛОГІЯ РОСЛИН Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ РОСЛИН – наука про взаємозв’язки рослинних організмів та їхніх угруповань з навколишнім середовищем. Е. р. включає екологію окремих організмів (особин) – аутекологію, яка вивчає пристосування рослин до умов зростання, встановлює і досліджує їхні життєві форми, відношення до окремих чинників середовища, та синекологію, яка вивчає взаємозв’язки популяцій та ін. угруповань рослин […]...
34. КСЕРОФІТИ Екологія – охорона природи КСЕРОФІТИ – рослини посушливих місцезростань, пристосовані до життя в умовах тривалої грунт, й атм. посухи. Ростуть переважно в степах, пустелях, напівпустелях....
35. ГЕМІКСЕРОФІТИ Екологія – охорона природи ГЕМІКСЕРОФІТИ – рослини, що ростуть у посушливих умовах завдяки потужній кореневій системі, яка досягає рівня грунтових вод і забезпечує безперебійне водопостачання та інтенсивну транспірацію....
36. УГРУПОВАННЯ РОСЛИННЕ Екологія – охорона природи УГРУПОВАННЯ РОСЛИННЕ, фітоценоз – сукупність рослин, що зростають на однорідній ділянці земної поверхні й перебувають у тісній взаємодії як між собою, так і з умовами навколишнього середовища....
37. ПОПУЛЯЦІЯ ГЕОГРАФІЧНА Екологія – охорона природи ПОПУЛЯЦІЯ ГЕОГРАФІЧНА, раса географічна, підвид – кілька (можливо, множина) популяцій-1, що населяють територію (простір) з географічно однорідними умовами існування, в межах якої спостерігається єдиний ритм явищ життя та функц. особливості, що створюють морф, тип, який відрізняє дану П. г. від сусідніх, що знаходяться в ін. геогр. умовах....
38. УПРАВЛІННЯ ПОПУЛЯЦІЯМИ Екологія – охорона природи УПРАВЛІННЯ ПОПУЛЯЦІЯМИ – штучне регулювання чисельності, статевовікового складу популяцій, а в разі потреби вилучення з них небажаних за морф, чи ін. ознаками особин....
39. ТОКСИНИ Екологія – охорона природи ТОКСИНИ, отрути – отруйні речовини білкової природи, що їх продукують і виділяють деякі організми (мікроорганізми, рослини, тварини) і які спричинюють токсикоінфекційні захворювання людини й тварин. Тварини, що виділяють Т., використовують їх для захисту й добування їжі. Т. можуть зумовлювати пригнічення фізіол. функцій і навіть загибель тварин і рослин....
40. СКЛЕРОФІТИ Екологія – охорона природи СКЛЕРОФІТИ – рослини з жорстким листям, що мають товсту кутикулу і дуже розвинені мех. тканини, завдяки чому можуть існувати в посушливих умовах (напр., ковила, типчак, сосна тощо)....