МУТАЦІЯ

Related posts:

1. КСЕРОМОРФНА СТРУКТУРА Екологія – охорона природи КСЕРОМОРФНА СТРУКТУРА – сукупність морф., анат. і фізіол. особливостей рослин, що визначають успішне зростання їх у посушливих умовах середовища....
2. ГОМОЙОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ГОМОЙОЛОГІЯ – морф, або фізіол. подібність органів чи ознак у тварин віддалених систематичних груп. Г. виникає під впливом подібних умов життя....
3. АЛЕЛІ Екологія – охорона природи АЛЕЛІ – спадкові одиниці (стани гена), які містяться в однакових ділянках гомологічних (парних) хромосом і визначають напрям розвитку однієї й тієї самої ознаки....
4. ЖИТТЄВА ФОРМА Екологія – охорона природи ЖИТТЄВА ФОРМА – 1) у тварин – група систематично споріднених організмів, здебільшого з близьких рядів або родин, що мають подібні екол.-морф, пристосування для життя в однаковому середовищі; 2) у рослин (біоморфа) – сукупність видів рослин, подібних за зовн. виглядом (габітусом), зумовленим анатомо-морф. будовою й еколого-фізіол. ознаками, які виробилися в процесі еволюції […]...
5. ГАЗОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН Екологія – охорона природи ГАЗОСТІЙКІСТЬ РОСЛИН – здатність багатьох видів рослин зберігати життєздатність в умовах забруднення середовища токс. газами. Забезпечується їхніми анат.-морф., фізіол. та біохім. особливостями, що здійснюють ефективну метаболічну деградацію та окиснювальну детоксикацію домішок, що надходять....
6. РАСИ ЛЮДИНИ Екологія – охорона природи РАСИ ЛЮДИНИ – великі, історично сформовані в певних ареалах групи людей, пов’язані єдністю походження, що виявляється в спільних спадкових морф, і фізіол. ознаках. Дані антропології свідчать про рівноцінність Р. л. і належність їх до одного виду – людина розумна. Розрізняють три великі Р. л.: європеоїдну, монголоїдну і негроїдну, формування ознак яких […]...
7. ОРГАНІЗМИ ІНДИКАТОРНІ Екологія – охорона природи ОРГАНІЗМИ ІНДИКАТОРНІ – організми з вузькими межами екол. пристосованості (стенобіонти), які своєю поведінкою, зміною фізіол. реакції або самою своєю наявністю свідчать про зміни в середовищі їх існування або його певні характеристики (прир. чи антроп.)....
8. СТРУКТУРА ЕКОСИСТЕМИ Екологія – охорона природи СТРУКТУРА ЕКОСИСТЕМИ – прир. функц.-морф, розчленування екосистеми на підсистеми (блоки). До структ. елементів входять популяції, консорції, синузїі, яруси рослинності тощо, тобто окремі структури біоценозу та біогеоценозу....
9. ТРАНСПІРАЦІЯ Екологія – охорона природи ТРАНСПІРАЦІЯ – фізіол. процес випаровування води зеленими частинами рослинного організму. Залежить від метеорол. чинників та фізіол. особливостей рослин. Разом з кореневим тиском забезпечує сталий рух води через корені, стебло, листки, з грунту в атмосферу. Регулює водний і температурний режими рослини, газообмін С02 і 02, запобігає перегріванню листків....
10. ТИП ГРУНТУ Екологія – охорона природи ТИП ГРУНТУ – основна таксономічна категорія ген. грунт, класифікацій. Характерні ознаки Т. г. виявляються в морф, особливостях грунт, профілю, хім. та мінералогічному складі, біол. та фіз. властивостях грунту. Найпоширеніші т. з. зональні Т. г. (підзолисті, чорноземні, сірі лісові та ін.), які утворюють цілі грунт, зони....
11. ЧЕРГУВАННЯ ПОКОЛІНЬ Екологія – охорона природи ЧЕРГУВАННЯ ПОКОЛІНЬ -1) у тварин – послідовна зміна в життєвому циклі певного виду двох або кількох поколінь, що відрізняються одне від одного морф, ознаками, фізіол. особливостями і способом життя. Ч. п. підвищує пристосованість виду до змінних умов існування; 2) у рослин – чергування в циклі розвитку двох поколінь: статевого (гаметофіту) і […]...
12. ПРИРІСТ РІЧНИЙ Екологія – охорона природи ПРИРІСТ РІЧНИЙ – 1) у застосуванні до продукції агро – чи фітоценозу та популяцій цінних тварин – збільшення кількості (ваги, маси) особин протягом року; 2) анатомо-морф. шар (кістки, деревини та ін.), що утворюється (наростає) за рік; як правило, добре помітний на зрізах (стовбура дерева, кістки, зуба, отоліту тощо)....
13. НАРОДЖУВАНІСТЬ Екологія – охорона природи НАРОДЖУВАНІСТЬ – одна з ознак популяції, що характеризує її як ціле, як здатність популяції до кільк. збільшення за фактичних умов середовища (т. з. екол. Н.) за одиницю часу (в осн. за рік). Виділяють також макс. Н. (абсолютну, або фізіол.) – утворення теоретично максимально можливої кількості нових особин за ідеальних умов (коли […]...
14. УПРАВЛІННЯ ПОПУЛЯЦІЯМИ Екологія – охорона природи УПРАВЛІННЯ ПОПУЛЯЦІЯМИ – штучне регулювання чисельності, статевовікового складу популяцій, а в разі потреби вилучення з них небажаних за морф, чи ін. ознаками особин....
15. АЛЕЛОПАТІЯ Екологія – охорона природи АЛЕЛОПАТІЯ – взаємний вплив рослин, що входять до складу фітоценозу, зумовлений виділенням ними у довкілля фізіол. активних речовин. Кількість і склад таких речовин (алкалоїди, глікозиди, орг. кислоти, сапоніни, кумарини, флавоноїди, терпени, що входять до складу ефірних олій, дубильні речовини тощо), які виділяються у повітря, грунт, воду і залежать від виду органа, […]...
16. РАДІОЧУТЛИВІСТЬ Екологія – охорона природи РАДІОЧУТЛИВІСТЬ – чутливість біол. об’єктів до дії йонізуючого випромінювання., яке спричинює в клітинах організмів зміни, ступінь прояву яких різний. Мірою Р. є доза опромінення, що викликає загибель 50 % клітин або організмів (ЛД50). Для різних біол. об’єктів Р. може відрізнятись у сотні і тисячі разів: ЛД50 для клітин ссавців становить 2-5 […]...
17. ІНТЕГРАЦІЯ (фізіол.) Екологія – охорона природи ІНТЕГРАЦІЯ (фізіол.) – об’єднання в ціле будь-яких окремих частин, функц. об’єднання окремих фізіол. процесів у складну координовану пристосувальну діяльність цілісного організму. І. характерна для живих систем на будь-якому рівні їхньої організації. В багатоклітинному організмі І. виражається в процесах його онтогенезу. На рівні угруповань – популяцій, видів і біоценозів. І. виявляється в […]...
18. ТИП ЛАНДШАФТУ Екологія – охорона природи ТИП ЛАНДШАФТУ – вища таксономічна одиниця типологічної класифікації ландшафтів, яка об’єднує всі подібні за генезисом, морф, структурою, фіз.-геогр. процесами ландшафти (напр., пустинні ландшафти)....
19. ЕТОЛОГО-ПОВЕДІНКОВІ ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ Екологія – охорона природи ЕТОЛОГО-ПОВЕДІНКОВІ ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ – див. Потреби люди ни психологічні....
20. АДАПТАЦІЯ ФІЗІОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи АДАПТАЦІЯ ФІЗІОЛОГІЧНА – швидке пристосування органів чуття, метаболічних процесів та фізіол. функцій до порівняно нетривалого впливу певних подразників....
21. ВИД ВРАЗЛИВИЙ Екологія – охорона природи ВИД ВРАЗЛИВИЙ – вид, морфофізіол. та (чи) поведінкові особливості якого роблять його представників легкими жертвами людини або незначних змін довкілля (напр., далекосхідний рябчик – дикуша)....
22. ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ Екологія – охорона природи ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ – 1) потреба або нестача будь-чого, необхідного для підтримання життєдіяльності організму, людської особи, соц. груп та суспільства в цілому; внутр. збудник активності; 2) стан індивіда, що спричинюється потребами в об’єктах, необхідних для його існування та розвитку, та виступає джерелом його активності; 3) умови забезпечення життєдіяльності людини, без яких вона […]...
23. МЕТЕОЧУТЛИВІСТЬ Екологія – охорона природи МЕТЕОЧУТЛИВІСТЬ – залежність фізіол. стану організму (людини, тварини, рослини) від погоди та окремих метеорологічних чинників (тиску, напруженості магн. поля тощо)....
24. ІЗОЛЯЦІЯ (У ПРИРОДІ) Екологія – охорона природи ІЗОЛЯЦІЯ (У ПРИРОДІ) – виникнення бар’єрів, які перешкоджають вільному схрещуванню організмів. 1) Процес роз’єднання двох або кількох особин одного виду. Стосується внутрішньовидових відносин, зменшуючи можливість схрещування особин даного виду; 2) роз’єднання флори і фауни суміжних геогр. зон, регіонів і обл., впливає на відносини між великою кількістю видів. І. відіграє важливу роль […]...
25. УРОЧИЩЕ Екологія – охорона природи УРОЧИЩЕ – одна з нижчих геогр. таксономічних одиниць, складова частина (морф.) геогр. ландшафту. В широкому розумінні – будь-яка частина місцевості, що відрізняється від ін. (яр, пагорб, поле, ліс тощо; див. дод. 1)....
26. ТОКСОБНІСТЬ Екологія – охорона природи ТОКСОБНІСТЬ – 1) сукупність фізіол. – біохім. властивостей, що дають змогу організмам жити у водоймах, забруднених стічними водами; 2) ступінь забруднення водойм токс. речовинами....
27. Дози генів. Ефект положення генів МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ Розділ 1 БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ 1.3. Онтогенетичний рівень організації життя 1.3.2. Основи генетики людини 1.3.2.1 3 . Дози генів. Ефект положення генів Експресія гена залежить від безпосереднього оточення, в якому він знаходиться. Це так званий ефект положення гена. Зміна активності гена нерідко пов’язана з переміщенням його в іншу групу зчеплення при транслокаціях […]...
28. ФОРМА РОСТУ Екологія – охорона природи ФОРМА РОСТУ – підрозділ життєвої форми рослин, який виділяють за морф, ознаками. Напр., Ф. р. дерев – дерев’янисті ліани, сланкі форми дерев, пальмоподібні тощо....
29. КУЛЬТИВАР Екологія – охорона природи КУЛЬТИВАР – сукупність культивованих особин, яка відрізняється певними ознаками (мор., анат., фізіол. та ін.), важливими для с. г., лісництва, садівництва, та яка зберігає свої характерні властивості при відтворенні (статевому чи нестатевому)....
30. НАНІЗМ Екологія – охорона природи НАНІЗМ – явище карликовості; морф, адаптації рослин до життя в холодних та ін. несприятливих місцях існування. їм властиві невеликі розміри, уповільнений осьовий ріст, компактність, зближення меживузлів, дрібнолистість (карликова береза, карликові верби тощо)....
31. АНТАГОНІЗМ Екологія – охорона природи АНТАГОНІЗМ – суперечність між живими організмами, що виявляється у боротьбі за існування, в якій один або обидва організми зазнають шкоди. Найчіткіше антагоністичні взаємовідносини виявляються між хижаком і його здобиччю, між паразитом і хазяїном. У фізіології трапляється А. фізіол. функцій органів, їх частин і регуляторних впливів нервової системи. А. фізіол. функцій є […]...
32. АВТОРЕГУЛЯЦІЯ (У ПРИРОДІ) Екологія – охорона природи АВТОРЕГУЛЯЦІЯ (У ПРИРОДІ) – цикл, процес авт. підтримування сталого стану біогеоценозів. Грунтується на впорядкованості потоків біомаси різної якості, призначених для різних споживачів, та на фізіол. і біохім. особливостях популяцій....
33. ВАПНУВАННЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ВАПНУВАННЯ ГРУНТУ – внесення вапняних добрив у грунт з метою нейтралізації його надмірної кислотності, яка шкідлива для багатьох с.-г. культур. В. г. поліпшує фізіол. властивості грунту, збагачує його доступними формами кальцію....
34. ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ ЕТОЛОГО-ПОВЕДІНКОВІ Екологія – охорона природи ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ ЕТОЛОГО-ПОВЕДІНКОВІ – те саме, що й Потреби людини психологічні....
35. БАР’ЄРНА ФУНКЦІЯ Екологія – охорона природи БАР’ЄРНА ФУНКЦІЯ – здатність живої тканини та організмів тварин і людини за допомогою спец, фізіол. пристосувань (т. з. бар’єрів) забезпечувати вибіркове проникнення із зовн. середовища у внутр. одних речовин і видалення з останнього ін....
36. ГАПЛОЇДІЯ Екологія – охорона природи ГАПЛОЇДІЯ – наявність у клітинах одинарного (гаплоїдного) набору хромосом....
37. КЛІНА Екологія – охорона природи КЛІНА – поступова зміна будь-якої ознаки або властивості екотопу, популяції, угруповання, ценоекосистеми, пов’язана зі зміною того чи ін. чинника середовища. Клінальна (безперервна) зміна характерна для більшості екол. чинників і ценозів....
38. ПОПУЛЯЦІЯ ГЕОГРАФІЧНА Екологія – охорона природи ПОПУЛЯЦІЯ ГЕОГРАФІЧНА, раса географічна, підвид – кілька (можливо, множина) популяцій-1, що населяють територію (простір) з географічно однорідними умовами існування, в межах якої спостерігається єдиний ритм явищ життя та функц. особливості, що створюють морф, тип, який відрізняє дану П. г. від сусідніх, що знаходяться в ін. геогр. умовах....
39. АЛЕЛІЗМ Екологія – охорона природи АЛЕЛІЗМ – явище парності (або множинності) ознак організму, що виключають одна одну; існування гена в різних станах (алелях), які виникають шляхом мутацій....
40. СУКЦЕСІЯ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи СУКЦЕСІЯ ЕКОЛОГІЧНА – упорядкований процес розвитку екосистеми, пов’язаний зі зміною в часі її видової структури та функцій; відбувається в результаті зміни фіз. середовища під впливом самого угруповання, водночас фіз. середовище визначає характер сукцесїі, швидкість змін і нерідко межі розвитку....