КУЛЬТУРА УПРАВЛІННЯ

Related posts:

1. СТИЛЬ УПРАВЛІННЯ Культурологічний словник СТИЛЬ УПРАВЛІННЯ (керівництва) – стійка сукупність особистісних та індивідуально-психологічних характеристик керівника, за допомогою яких реалізується той чи інший метод (методи) керівництва. У практиці і теорії управлінської діяльності розрізняють типологію стилів керівництва за ознакою переважання одноособових чи групових способів впливу на організацію виробничого процесу. Це – авторитарне управління: керівник сам визначає групові цілі, сам […]...
2. Культура державного управління Державне управління Культура державного управління. Комплексне поняття універсального характеру, що відображає конкретні форми взаємодії людей та організацій у процесі здійснення владно-управлінських відносин, які виявляються в різноманітних ситуаціях. Основними елементами К. д. у. є метод і стиль державно-управлінської діяльності. Вона проявляється через комплекс уявлень про систему цінностей і цілі державного управління, у ставленні політиків та державних […]...
3. МОРАЛЬНІСТЬ Культурологічний словник МОРАЛЬНІСТЬ – 1) Етичне поняття, яке в широкому розумінні є синонімом моралі. 2) Характеристика особливого виду практичної діяльності людей, що мотивуються моральними ідеалами, переконаннями, нормами та принципами. Розрізняючи ці поняття, Г. В. Ф. Гегель визначав мораль як сферу суб’єктивних уявлень людини про добро і зло та інші етичні цінності, мотиви поведінки, цілі і […]...
4. УПРАВЛІННЯ Культурологічний словник УПРАВЛІННЯ – у психології – свідомий і цілеспрямований процес впливу на свідомість і поведінку окремих індивідів або членів групи, колективу, організації з метою підвищення організованості та ефективності їх спільної діяльності. Соціально-психологічне У. передбачає вивчення керівником ціннісних орієнтацій, мотивів та інших індивідуальних відмінностей членів групи і створення умов для гармонійного поєднання суспільних і особистісних […]...
5. Методи управління Методи управління – способи та засоби досягнення поставлених управлінських цілей, що визначають якісну сторону управління. Державне управління як особливий вид державної діяльності використовує різні методи, серед яких розрізняють методи організації і методи діяльності органів управління. Методи діяльності поділяються на загальні, що використовуються при виконанні всіх або основних функцій управління на всіх найважливіших стадіях управлінського процесу, […]...
6. СОЦІОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ Соціологія короткий енциклопедичний словник СОЦІОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ – галузь соціології, яка вивчає закономірності, засоби, форми та методи цілеспрямованого впливу на соціальні відносини, структури і процеси суспільства (організації) з метою упорядкування, підтримки, збереження його оптимального функціонування, розвитку або зміни, переведення до іншого стану. Соціологія управління досліджує також природу управлінських відносин, з’ясовує насамперед соціальні цілі управління з т. […]...
7. КУЛЬТУРА ДУХОВНА Культурологічний словник КУЛЬТУРА ДУХОВНА – сфера людської діяльності, що охоплює різні сторони духовного життя людини і суспільства. К. д. включає форми суспільної свідомості (політичну, правову, моральну, естетичну, релігійну, науку й філософію) та втілення їх у літературні, архітектурні та інші пам’ятки людської діяльності. До К. д. належать освіта, виховання, мова і писемність, фольклор, народне мистецтво та […]...
8. Функції державного управління Функції державного управління – порівняно самостійні, спеціалізовані частини змісту управлінської діяльності, що характеризуються певною цільовою спрямованістю та якісною однорідністю. Існують різні види управлінських функцій. З точки зору внутрішньої технології управлінської діяльності найчастіше виділяють такі, як прогнозування, планування, організація, регулювання, керування, координація, облік, контроль. Ці функції належать до загальних, або основних. Розрізняють також функції спеціальні (характеризують […]...
9. КАТАРСИС Культурологічний словник КАТАРСИС (від грец. katharsis – очищення) – термін античної естетики, означає душевну розрядку, естетичну реакцію, що відчуває особистість на завершальній стадії процесу художнього сприйняття....
10. Управлінська культура Державне управління Управлінська культура. Суттєва складова сучасного управління, основні елементи якої – метод і стиль управлінської діяльності. У. к. виявляється через комплекс уявлень про систему цінностей і цілі організації, у ставленні до справи, у правилах і нормах ділової поведінки, і, як наслідок, – у характері й змісті управлінських рішень та відповідних управлінських впливів. Одним із […]...
11. Система державного управління Державне управління Система державного управління. Система, елементами якої є: суб’єкт державного управління, тобто органи державної влади; об’єкти державного управління, тобто сфери та галузі суспільного життя, що перебувають під організуючим, регулюючим і координуючим впливом держави; державно-управлінська діяльність (процес), тобто певного виду суспільні відносини, через які реалізуються численні прямі та зворотні зв’язки між суб’єктами та об’єктами державного […]...
12. Основні складові процесу управління: управління виробництвом, персоналом, фінансами, збутом. Функції управління підприємством: планування, організація, мотивація, контроль. Еволюція поглядів і сучасні надбання теорії управління УРОК 27 Основні складові процесу управління: управління виробництвом, персоналом, фінансами, збутом. Функції управління підприємством: планування, організація, мотивація, контроль. Еволюція поглядів і сучасні надбання теорії управління Мета уроку: охарактеризувати явище “управління” та його основні складові; розкрити зміст функцій управління; дослідити еволюцію поглядів на управління; розвивати вміння учнів висловлювати власні думки, аналізувати інформацію та робити висновки. Основні […]...
13. Правове регулювання державного управління Державне управління Правове регулювання державного управління. Приведення суспільних відносин, що складаються у сфері організації і діяльності органів державної влади, у відповідність до вимог і дозволів, що містяться в нормах права, легітимність і обов’язковість виконання яких підтримується суспільством і забезпечується можливостями застосування владної сили держави. П. р. д. у. реалізується застосуванням комплексу прийомів, способів і засобів […]...
14. Автотранспортні управління Міністерства транспорту – УПРАВЛІННЯ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ Загальний курс транспорту РОЗДІЛ 3 УПРАВЛІННЯ ТРАНСПОРТОМ В УКРАЇНІ 3.3. УПРАВЛІННЯ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ Автотранспортні управління Міністерства транспорту Автотранспортні управління в Автономній Республіці Крим та областях є територіальними органами Мінтрансу і підпорядковані Державному департаменту автомобільного транспорту. (Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.98 № 1913. Управління у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента […]...
15. Лінійна структура управління Лінійна структура управління – централізована форма управління, за якої у багаторівневих системах управління всі функції управління (накази, розпорядження) здійснює вищестояща ланка (начальник, президент та ін.), а підлеглі виконують ці накази. Л. с. у. реалізується у взаємовідносинах між начальником і підлеглими за ієрархічною структурою згори донизу. Усі розпорядження надходять від одного начальника, а для керівника кожного […]...
16. Документообіг у системі державного управління Державне управління Документообіг у системі державного управління. Процес переміщення документів, що використовуються в службовій діяльності державних органів, починаючи з моменту створення або отримання до завершення їх використання з подальшою передачею на зберігання або знищення. Документообіг необхідний для зв’язку державних органів при здійсненні ними владно-управлінських функцій за допомогою офіційних інформаційних потоків. В основі документообігу лежить документування, […]...
17. Стиль державного управління Державне управління Стиль державного управління. Система засобів, форм і методів повсякденного функціонування посадових осіб та органів державної влади й місцевого самоврядування, заснована на відповідних принципах, що забезпечують раціональне й демократичне ведення управлінських справ. Відмінність С. д. у. від стилю роботи в інших сферах суспільства полягає, передусім, у наступному: соціальна активність посадових осіб і відповідних органів […]...
18. Культура Культура – процес гуманістичного ставлення людей до природи та людини до людини, раціональної організації людської життєдіяльності, втілений у цивілізованих продуктах матеріального і духовного виробництва, соціальних і духовних цінностях. Як самостійне поняття “К.” використовується в науці з кінця XVIII ст. (до цього вживалося як функція певних явищ і процесів). Так, Ціцерон говорив про культуру душі, під […]...
19. Моделі державного управління Державне управління Моделі державного управління. Описи системи державного управління, що відображають певні групи її властивостей. Найпоширенішими серед них є морфологічний (структурний), функціональний та інформаційний описи і відповідні типи моделей. Морфологічний опис дає уявлення про будову системи. Глибина опису, рівень деталізації визначається призначенням системи і метою дослідження. Внаслідок морфологічного опису виникає поняття структури. Структура – це […]...
20. ЕКОНОМІЧНА КУЛЬТУРА Культурологічний словник ЕКОНОМІЧНА КУЛЬТУРА – система засобів господарської діяльності, лояльне ставлення до будь-якої форми власності, поважання успіхів комерційної, підприємницької, фермерської чи іншої діяльності, створення рівних умов для розвитку громадян у всіх сферах економічного життя країни....
21. ПЕДАГОГІЧНА КУЛЬТУРА Культурологічний словник ПЕДАГОГІЧНА КУЛЬТУРА – органічна складова культури суспільства, характеризує соціально-історичні особливості організації педагогічних відносин та діяльності спільноти....
22. Джерела вдосконалення державного управління Державне управління Джерела вдосконалення державного управління. Будь-який чинник, що призводить до вдосконалення державного управління. До джерел і ресурсів, здатних удосконалити державне управління, належать такі: територіальний чинник, пов’язаний з раціональним розподілом державної влади і державного управління на території держави; соціальний чинник, що передбачає орієнтацію державного управління на інтереси всіх класів, соціальних Прошарків, професійних груп, національних і […]...
23. Напрями вдосконалення державного управління Державне управління Напрями вдосконалення державного управління. Визначені шляхи вдосконалення державного управління. Серед них: поліпшення державного і зміцнення взаємодій між керівниками й управління керованими компонентами системи державного управління, що передбачає Вдосконалення головним чином “дерева цілей” і функціональної структури державного управління; безперервний розвиток суспільної сутності державного управління за допомогою демократизації, розширення участі громадян у його процесах, становлення […]...
24. Категорії державного управління Державне управління Категорії державного управління. Поняття, що відображають найбільш загальні і фундаментальні властивості, відношення та зв’язки у державному управлінні як сфері діяльності та галузі науки. К. д. у. мають об’єктивний характер, їх зміст відображає суспільні відносини в соціальному управлінні, що існують незалежно від волі та свідомості суб’єктів управління. Вони мають історичний характер, оскільки розроблялися протягом […]...
25. КУЛЬТУРА МАТЕРІАЛЬНА Культурологічний словник КУЛЬТУРА МАТЕРІАЛЬНА – сукупність матеріальних цінностей, створюваних народом у процесі його історичної діяльності (знаряддя праці, одяг, їжа, транспортні засоби, житло, побутові речі, ін.)....
26. Концепція влади управління Державне управління Концепція влади управління. Певний спосіб розуміння влади як механізму управління. Владою є внутрішньо як механізму властиві суспільству вольові відносини, що забезпечують функціонування системи управління, центрів прийняття (суб’єктів управління) й реалізації рішень, регулювання і координації суспільних дій і взаємодії. Влада реалізується через організацію, що стає її матеріальною силою. Ефективність влади визначається відповідністю діяльності її […]...
27. ПРИНЦИПИ, ФУНКЦІЇ ТА МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ Загальний курс транспорту РОЗДІЛ 1 РОЛЬ ТРАНСПОРТУ У РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА І ГАЛУЗЕЙ ЕКОНОМІКИ ДЕРЖАВИ 1.9. ПРИНЦИПИ, ФУНКЦІЇ ТА МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ Принцип – (від лат. рrincipium – основа, первісний, основоположний, керівна ідея, основне правило поведінки). Загальними принципами управління інфраструктурою транспорту є: – планомірність ведення господарства; – єдиноначальність при активній участі трудящих в управлінні виробництвом; – правильний […]...
28. Управління – УПРАВЛІННЯ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ Загальний курс транспорту РОЗДІЛ 3 УПРАВЛІННЯ ТРАНСПОРТОМ В УКРАЇНІ 3.3. УПРАВЛІННЯ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ Управління: – розробляють проекти нормативно-технічної документації, пов’язані з регулюванням діяльності автотранспорту, вдосконаленням контролю за виконанням транспортного законодавства; – забезпечують відповідно до законодавства державне регулювання діяльності та контроль за виконанням суб’єктами підприємницької діяльності правил перевезень пасажирів і вантажів, вимог законодавства щодо безпеки транспортного […]...
29. Лінійно-функціональна структура управління Лінійно-функціональна структура управління – форма управління фірмою, корпорацією, яка передбачає поєднання лінійного і функціонального управління (передання спільних для кількох підрозділів функцій одному органу (підрозділу) або виконавцю), що дає змогу поєднувати централізацію і децентралізацію в управлінні. Управління здійснює рада директорів або вищих менеджерів, управлінські рішення розробляють висококваліфіковані фахівці відповідно до напрямів діяльності фірми, корпорації з урахуванням […]...
30. Об’єкт управління Об’єкт управління – визначальний елемент системи управління, якому адресовано управлінський вплив з боку суб’єкта управління. Особливості О. у. визначають, організацію та діяльність суб’єктів управління, місце конкретної системи управління. Ефективність системи управління в кінцевому підсумку залежить від ступеня відповідності характеру і методів діяльності суб’єктів управління особливостям О. у. Існують різні погляди на сутність, якості, систему і […]...
31. Управління освітою Управління освітою – цілеспрямований вплив держави (її органів різних рівнів) та суб’єктів громадянського суспільства на систему освіти з метою її постійного удосконалення, впровадження сутнісно та якісно нових форм відповідно до вимог національної суспільної системи і викликів зовнішнього середовища. Оскільки система освіти України включає дошкільну освіту, професійно-технічну освіту, вищу освіту та ін., а також має різні […]...
32. Правові акти державного управління Правові акти державного управління – вольові владні дії державних органів (службових осіб), які вони здійснюють на підставі законів та на виконання їх у процесі реалізації, функцій державного управління і які спрямовані на встановлення (зміну, скасування) правових норм або виникнення (зміну, припинення) конкретних правових відносин. Серед інших правових актів (законів, постанов Верховної Ради, указів Президента тощо) […]...
33. Адміністративний процес Адміністративний процес – а) у широкому розумінні – порядок здійснення виконавчої та розпорядчої діяльності суб’єктів державного управління, що регулюється як правовими нормами, так і організаційними правилами, звичаями, традиціями. Зміст А. п. полягає у практичній реалізації завдань та функцій державного управління шляхом виконання певних процедур управлінської діяльності. Головними стадіями А. п. є: розробка й прийняття управлінського […]...
34. Управління за цілями Управління за цілями – діяльність суб’єктів управління, спрямована на досягнення стратегічних цілей різних форм підприємств та організацій. Основними суб’єктами управлінської діяльності на великих підприємствах, фірмах та організаціях є менеджери різних ланок (див. Менеджер). Оскільки основною метою їх діяльності є постійне привласнення максимальних прибутків, то цій меті повинна підпорядковуватися низка похідних цілей – тривале економічне зростання, […]...
35. КУЛЬТУРА ПРАЦІ І ВИРОБНИЦТВА Культурологічний словник КУЛЬТУРА ПРАЦІ І ВИРОБНИЦТВА – форма культури, що являє собою нагромаджений досвід людства у матеріальному виробництві, в окремих його сферах. Культура праці і виробництва включає в себе як основні соціально-економічну і техніко-технологічну підсистеми, в яких людина виступає суб’єктом праці і виробництва, тобто реалізує у своїй діяльності об’єктивні, що склалися історично, досвід і знання […]...
36. Культура підприємницької діяльності Культура підприємницької діяльності – сукупність прогресивних гуманістичних матеріально-духовних досягнень в управлінні виробничими процесами на підприємстві, відносинами людина-природа, з одного боку, та економічними (в т. ч. організаційно-економічними, техніко-економічними і виробничими) відносинами між людьми, – з іншого. К. п. д. втілюється в системі соціальних норм і цінностей, знань, у світогляді, морально-етичних нормах діяльності, поведінці, свідомості, вмінні володіти […]...
37. ПСИХОАНАЛІЗ Культурологічний словник ПСИХОАНАЛІЗ – 1) Напрям у психології, розроблений З. Фрейдом. 2) Сукупність способів виявлення (у лікувальних цілях) особливостей переживань і дій людини, зумовлених неусвідомленими мотивами....
38. ЯКІСТЬ ЖИТТЯ Культурологічний словник ЯКІСТЬ ЖИТТЯ – характеристика умов життєдіяльності людей з погляду якісної визначеності і відповідності їх суспільним нормам і критеріям; оцінка становища особи в різних соціальних системах, яка виражає рівень можливостей для всебічного розвитку людини, а саме: рівень споживання матеріальних та духовних благ і послуг, розвинутість сфери освіти, медичного обслуговування, культури, стан навколишнього середовища (екологія), […]...
39. Закони управління Закони управління – внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між суб’єктами та об’єктами управління, або між керуючою і керованою системами, внаслідок яких (зв’язків), втілених у меті управління та засобах її досягнення, відбуваються необхідні зміни об’єктів управління. Залежно від складності об’єктів управління, змінюється чисельність і структура керуючої системи, функції управлінців, форми управління та ін. Така залежність […]...
40. Культура правова Культура правова – сукупність різних видів правової діяльності людини (законотворчої, дотримання законності та правопорядку, правової свідомості та ін.) у сфері функціонування та розвитку права, а також система формалізованих нормативних взаємовідносин, які регулюються законами та нормами, що охороняються державою. К. п. поділяють на індивідуальну правову, правову культуру професійних груп, соціальних верств і прошарків населення, державних і […]...