ЛАМАРКІЗМ

Related posts:

1. БАР’ЄРНА ФУНКЦІЯ Екологія – охорона природи БАР’ЄРНА ФУНКЦІЯ – здатність живої тканини та організмів тварин і людини за допомогою спец, фізіол. пристосувань (т. з. бар’єрів) забезпечувати вибіркове проникнення із зовн. середовища у внутр. одних речовин і видалення з останнього ін....
2. ТЕРМОФІЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ТЕРМОФІЛЬНІСТЬ – ставлення організмів до теплоти. Розрізняють пойкілотермні організми з т-рою тіла, що залежить від навколишнього середовища і меншою мірою від внутр. теплообміну (всі рослини, мікроорганізми, холоднокровні тварини), та гомойотермні організми, які мають регуляцію внутр. теплообміну і більш значний теплообмін із зовн. середовищем (ссавці, птахи)....
3. СТІЙКІСТЬ ОРГАНІЗМІВ Екологія – охорона природи СТІЙКІСТЬ ОРГАНІЗМІВ – здатність організмів протистояти екстремальним і стресовим впливам зовн. середовища. Основними засобами подолання цих впливів є мобілізація внутр. резервів (ферментативного, гормонального та нервового регулювання) і відповідної поведінки, в т. ч. перехід у стан спокою, або анабіозу....
4. ЛАБІЛЬНІСТЬ (екол.) Екологія – охорона природи ЛАБІЛЬНІСТЬ (екол.) – нестійкість організму щодо змін зовн. і внутр. середовища....
5. ЧУТЛИВІСТЬ Екологія – охорона природи ЧУТЛИВІСТЬ – 1) властивість організмів усіх рівнів організації сприймати подразнення із зовн. та власного внутр. середовища. У вищих тварин рецептори набули особливо високої Ч. до адекватних подразнень. Тварини з простішим типом будови реагують на подразнення здійсненням різного типу таксисів; 2) ступінь реакції біоіндикатора на речовину або фіз. чи біол. чинник, що […]...
6. ПОЙКІЛОТЕРМІЯ Екологія – охорона природи ПОЙКІЛОТЕРМІЯ – властивість організму змінювати т-ру свого тіла залежно від т-ри зовн. середовища (нездатність до сталої внутр. терморегуляції)....
7. ФІТОЦЕНОЗ Екологія – охорона природи ФІТОЦЕНОЗ, угруповання рослинне – сукупність видів рослин, що склалася історично, яка існує на території з більш-менш однотипними клімат., грунт, та ін. умовами. Характеризується певним видовим складом, структурою та взаємодією рослин між собою і зовн. середовищем. Ф. постійно змінюється внаслідок еволюції видів, що становлять Ф., зміни клімату, грунт, та ін. зовн. умов, […]...
8. ЖИТТЄВА ФОРМА Екологія – охорона природи ЖИТТЄВА ФОРМА – 1) у тварин – група систематично споріднених організмів, здебільшого з близьких рядів або родин, що мають подібні екол.-морф, пристосування для життя в однаковому середовищі; 2) у рослин (біоморфа) – сукупність видів рослин, подібних за зовн. виглядом (габітусом), зумовленим анатомо-морф. будовою й еколого-фізіол. ознаками, які виробилися в процесі еволюції […]...
9. ФОРМА САМОУПРАВЛІННЯ ПОПУЛЯЦІЙНА Екологія – охорона природи ФОРМА САМОУПРАВЛІННЯ ПОПУЛЯЦІЙНА – саморегулювання системи, що базується на різноякісності її численних складових підсистем, які відбираються в результаті зовн. впливів середовища та внутр. взаємодій у самій системі (напр., прир. добір)....
10. ПЕРСИСТЕНТНІСТЬ Екологія – охорона природи ПЕРСИСТЕНТНІСТЬ – 1) тривале існування будь-чого, незважаючи на внутр. та зовн. впливи; збереження в незмінному стані; 2) існування будь-чого протягом більш тривалого періоду, ніж звичайно (П. опадання листя, П. зябер у неотенічних форм земноводних); 3) прир. сповільнення деградації прир. середовища під впливом забрудників чи антроп. чинників, спричинене буферністю цього середовища. За […]...
11. ПРИНЦИП ПЕРЕРВНОСТІ ТА НЕПЕРЕРВНОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ Екологія – охорона природи ПРИНЦИП ПЕРЕРВНОСТІ ТА НЕПЕРЕРВНОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ – процес еволюц. зміни організмів закономірно переривається фазами бурхливого розвитку та вимирання практично без перехідних (палеонтологічних) форм. Перерви виникають з огляду на принцип катастрофічного поштовху, зумовлений впливом зовн. надсистемних сил та внутр. чинників розвитку. Цей принцип слід враховувати під час аналізу можливих антроп. впливів на природу […]...
12. ТРОПІЗМИ Екологія – охорона природи ТРОПІЗМИ – ростові рухи рослин, спричинені однобічним впливом чинників зовн. середовища. Виявляються у згинах відповідних частин рослин, спрямованих у бік подразника (позитивний Т.) і від подразника (негативний Т.). Залежно від причини, що зумовила згин, розрізняють геотропізми, фототропізми, геліотропізми тощо....
13. КОРОЗІЯ Екологія – охорона природи КОРОЗІЯ – 1) будь-яке самовільне руйнування об’єктів під впливом хім. агентів або фіз.-хім. чинників зовн. середовища. Розрізняють хім., ел. – хім., атм., грунт., мор. та ін. види К.; 2) руйнування живої тканини виразковими процесами або їдкими речовинами; 3) іржавіння, руйнування поверхні мет. виробів і конструкцій під впливом хім. або ел.-хім. процесів; […]...
14. СПОКІЙ У РОСЛИН Екологія – охорона природи СПОКІЙ У РОСЛИН – стан майже повного припинення життєдіяльності рослинних організмів, що дає змогу рослинам витримувати несприятливі умови існування (зимовий холод, літні посухи тощо). Характеризується різким зниженням інтенсивності обміну речовин і глибокими змінами вмісту клітин (втратою вологи, нагромадженням речовин, що гальмують ріст). Розрізняють вимушений спокій, зумовлений несприятливими умовами зовн. середовища (низькою […]...
15. СТАБІЛЬНІСТЬ БІОСФЕРИ Екологія – охорона природи СТАБІЛЬНІСТЬ БІОСФЕРИ – здатність біосфери протистояти зовн. косм. і внутр. впливам, включаючи будь-яку антроп. діяльність....
16. САМООРГАНІЗАЦІЯ Екологія – охорона природи САМООРГАНІЗАЦІЯ – чітко визначена послідовність фіз.-хім. та біол. явищ у прир. системах, яка зумовлена внутр. та зовн. обмеженнями і веде до формування функціонально єдиного цілого....
17. АВТОГЕНЕЗ Екологія – охорона природи АВТОГЕНЕЗ – учення, за яким істор. розвиток організмів відбувається нібито незалежно від умов існування, лише під впливом особливих внутр. сил або тенденцій організму до вдосконалення....
18. ДИНАМІКА ЕКОСИСТЕМИ Екологія – охорона природи ДИНАМІКА ЕКОСИСТЕМИ – зміни екосистеми (біогеоценозу) під впливом зовн. і внутр. сил. 1) Відносно зворотні або не зворотні зміни угруповань, що викликаються різними (як Правило) не зовсім періодичними чинниками і відбуваються протягом досить тривалого (багато віків) проміжку часу (вікова Д. е.); 2) одна з форм цикл, (періодичних) змін в угрупованнях добові, […]...
19. АЛОХОРІЯ Екологія – охорона природи АЛОХОРІЯ – 1) зміна розміщення органа в процесі індивід, або істор. розвитку організмів; 2) поширення плодів, насіння або спор рослин за допомогою зовн. чинників: людини (антропохорія), тварин (зоохорія), вітру (анемохорія), води (гідрохорія). Рослини, яким властива А., наз. алохорами....
20. СТІЙКІСТЬ РОСЛИН Екологія – охорона природи СТІЙКІСТЬ РОСЛИН – здатність рослин витримувати вплив тих чи ін. несприятливих чинників зовн. середовища. Розрізняють зимостійкість, жаростійкість, посухостійкість, солестійкість, стійкість проти певних хвороб, радіостійкість тощо....
21. ДИНАМІКА ЕКОСИСТЕМ ВІКОВА Екологія – охорона природи ДИНАМІКА ЕКОСИСТЕМ ВІКОВА – відносно оборотні або необоротні зміни біотичних угруповань, зумовлені, як правило, не зовсім цикл, (періодичними) зовн. або внутр. чинниками, які відбуваються протягом тривалого часу (багатьох віків)....
22. ДИГРЕСІЯ Екологія – охорона природи ДИГРЕСІЯ – погіршання стану біотичних угруповань (екосистем) під впливом зовн. чи внутр. причин. Розрізняють екзодинамічну Д. (напр., у разі тривалого затоплення), вторинного засолення – антроподинамічну Д. (у т. ч. сінокосу, пасовища – у разі перевипасання) та ендодинамічну Д. (напр., у разі біогенного засолення грунтів). Д. може тривати до стадії катаценозу, після […]...
23. ОПРОМІНЕННЯ Екологія – охорона природи ОПРОМІНЕННЯ – вплив на біонти будь-яких видів випромінювань. Зовн. опромінення формується внаслідок дії косм. випромінювання, за рахунок радіонуклідів, розсіяних у біосфері, або від матеріалів чи споруд, створених людиною. Внутр. опромінення живих організмів формується радіонуклідами, які нагромаджуються в їхніх тканинах з довкілля. Біол. дія опромінення залежить від його дози, виду, енергії та […]...
24. КАТАКЛІЗМ Екологія – охорона природи КАТАКЛІЗМ – раптовий переворот, катастрофа; раптова зміна структури угруповання внаслідок його порушення під впливом зовн. прир. або антроп. чинників середовища; одна з форм динаміки біоценозів....
25. ІНБРИДИНГ Екологія – охорона природи ІНБРИДИНГ – примусове самозапилення або схрещування споріднених організмів. У самозапильних рослин (пшениця, ячмінь, цитрусові) І. – норм, явище, а в тварин та перехреснозапильних рослин воно спричинює зниження життєздатності потомства; система розведення тварин, згідно з якою застосовують спаровування споріднених особин....
26. ПАСІОНАРНІСТЬ Екологія – охорона природи ПАСІОНАРНІСТЬ – нездоланне внутр. прагнення (усвідомлене чи ні) до діяльності, що охоплює одну особину або колектив (популяцію людей чи тварин) і спрямоване на досягнення якоїсь мети (часто ілюзорної), що уявляється даній особині чи колективу (популяції) ціннішою за власне життя....
27. ГОМЕОСТАЗ Екологія – охорона природи ГОМЕОСТАЗ – відносна динамічна сталість складу, фіз.-хім. та біол. властивостей внутр. середовища організму людини і тварин, стійкість основних фізіол. функцій живого організму. Стосовно біоценозів Г. – це збереження сталості видового складу і числа особин. Г. характерний і необхідний для всіх природних систем....
28. ЕКОЛОГІЯ РОСЛИН Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ РОСЛИН – наука про взаємозв’язки рослинних організмів та їхніх угруповань з навколишнім середовищем. Е. р. включає екологію окремих організмів (особин) – аутекологію, яка вивчає пристосування рослин до умов зростання, встановлює і досліджує їхні життєві форми, відношення до окремих чинників середовища, та синекологію, яка вивчає взаємозв’язки популяцій та ін. угруповань рослин […]...
29. ЕВРИБІОНТИ Екологія – охорона природи ЕВРИБІОНТИ, еврибіонтні організми – тварини чи рослини, що можуть жити в різноманітних умовах довкілля і витримувати значні зміни умов проживання. Так, багато наземних тварин живуть в умовах континентального клімату, витримують значні коливання т-ри (евритермні тварини), вологості, сонячної радіації тощо. Мешканці літоралі постійно піддаються осушенню (відплив), значним коливанням т-ри та ін. впливам. […]...
30. БІОГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ Екологія – охорона природи БІОГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ – виділення на Землі природних районів на підставі особливостей і закономірностей поширення організмів. У закономірностях поширення рослин і тварин є певні відміни, зумовлені неоднаковими способами їх розселення, різним впливом на них чинників довкілля тощо. Окремі групи рослин і тварин можуть відрізнятися ще часом виникнення і шляхами еволюції, що також […]...
31. ОРГАНІЗМИ ЦИРКУМТРОПІЧНІ Екологія – охорона природи ОРГАНІЗМИ ЦИРКУМТРОПІЧНІ – види (частіше більші таксони) тварин і рослин, ареал яких оперізує тропічну зону земної кулі. Для наземних організмів ці ареали перервані величезними просторами океанів, для мор. – суходолом. Серед наземних рослин є лише поодинокі приклади циркумтропічних видів (деякі ціперуси), але є багато більших таксономічних груп тварин і рослин (мавпи, […]...
32. ЕДАФОТИП Екологія – охорона природи ЕДАФОТИП – екотип рослин, сформований під впливом грунт, умов. Найпоказовішими є відміни у зовн. вигляді і морфострукт. організації деяких екземплярів лучних трав, які виросли за норм, умов і на щебенистих схилах (низькорослість, незначна насіннєва продуктивність тощо)....
33. ЕКОЛОГІЯ ГЕОХІМІЧНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ГЕОХІМІЧНА – розділ екології, що вивчає взаємодію організмів угруповань з геохім. середовищем у біосфері, а також організмів між собою в умовах популяцій, біоценозів, біогеохім. провінцій і зон як структ. одиниць єдиної цілісної екосистеми – біосфери. Завданнями Е. г. є: виявлення впливу геохім. чинників середовища на живі організми, їх хім. і […]...
34. МІНЛИВІСТЬ ФЕНОТИПНА Екологія – охорона природи МІНЛИВІСТЬ ФЕНОТИПНА – зміни ознак організму, що відбуваються під впливом чинників зовн. середовища, не порушують генотип і не зберігаються в разі статевого розмноження. При М. ф. в організмах з однаковою спадковою основою виникають зміни (модифікації), що не передаються наступним поколінням і виявляються в різноманітності особин....
35. ПАЛЕОЕНДЕМІК(И) Екологія – охорона природи ПАЛЕОЕНДЕМІК(И), релікт еволюційний – 1) древні форми організмів, початково широкий ареал яких поступово скоротився під впливом зміни кліматичних умов в гіршу сторону або конкуренції з більш пристосованими видами; 2) види ендемічні рослин та тварин, притаманні тільки даній місцевості і не обов’язково пов’язані родинними стосунками з іншими представниками навколишньої флори і фауни....
36. МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ Екологія – охорона природи МІГРАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ – переміщення чи переселення людей на різні терміни (від кількох годин та довічно) з перетином статистично облікових меж (як правило, адмін. кордонів, меж міста тощо). М. н. – складний соц. процес, що торкається багатьох сторін природокористування і нерідко залежить від нього. Розрізняють зовн. М. (еміграцію та імміграцію), внутр. М. […]...
37. ТРОФОТАКСИС Екологія – охорона природи ТРОФОТАКСИС – позитивний або негативний рух нижчих організмів, зумовлений нерівномірним розподілом поживних речовин у зовн. середовищі....
38. РИТМИ РІЧНІ Екологія – охорона природи РИТМИ РІЧНІ – зміна інтенсивності та характеру біол. процесів і явищ, які повторюються з річною періодичністю. Спостерігаються у всіх організмів від полярної до тропічної зон. Р. р. значною мірою визначаються змінами зовн. умов, серед яких основним сигналом є тривалість світлового дня. Р. р. біол. процесів охоплює важливі і характерні для виду […]...
39. ТРОФОТРОПІЗМ Екологія – охорона природи ТРОФОТРОПІЗМ – вигини ростучих частин рослин, зумовлені нерівномірним розподілом поживних речовин у зовн. середовищі....
40. СЕРЕДОВИЩЕ БІОТИЧНЕ Екологія – охорона природи СЕРЕДОВИЩЕ БІОТИЧНЕ – сили та явища природи, зобов’язані своїм походженням життєдіяльності організмів, що існують нині (для ендопаразитів та багатьох мікроорганізмів ним є внутр. середовище організму-хазяїна)....