Людина суспільна

Related posts:

1. Суспільна організація праці Суспільна організація праці – сукупність найважливіших методів упорядкування трудової діяльності людей у суспільстві та економічні відносини з приводу такої діяльності для досягнення загальної мети, внаслідок чого виникає цілісна система організації праці сукупного працівника. До таких методів належать форми і засоби залучення людей до праці (наявність економічного чи позаекономічного примусу до трудової діяльності), спосіб поєднання (техніко-економічного […]...
2. Суспільна праця Суспільна праця – діяльність людей у системі суспільного поділу праці, спрямована на виготовлення товарів і послуг для задоволення соціально-економічних потреб суспільства. Опосередковано до С. п. належить праця людей, не залучених до системи суспільного поділу праці (зокрема, праця на присадибній ділянці, в домашньому господарстві та ін.). Результатом С. п. є сукупний суспільний продукт, створений у сфері […]...
3. Людина економічна Людина економічна (homo economicus) – сукупність економічних потреб, інтересів, цілей індивіда, органічне поєднання в ньому рис працівника і власника. Структуру таких потреб слід розглядати відповідно до структури суспільного способу виробництва. Тому економічна сутність людини розкривається в суперечливій єдності людини-працівника як основного елемента системи продуктивних сил і людини – власника як суб’єкта економічних відносин, передусім відносин […]...
4. Управління державне Управління державне – цілеспрямований регулятивний вплив держави на розвиток і функціонування суспільних процесів (в т. ч. окремих його підсистем – економіки, права, політики та ін.), а також на діяльність окремих індивідів, колективів, соціальних верств і груп. Таке управління здійснюється через систему державних органів та осіб, які виконують у них різноманітні функції та завдання держави з […]...
5. Економічна незалежність у відносинах власності Економічна незалежність у відносинах власності – наявність власності народу на створене його працею національне багатство і передусім на засоби виробництва, що передбачає активну й постійну участь працездатного населення у виробництві необхідних для суспільства товарів і послуг, справедливому розподілі створеного національного доходу, в управлінні власністю на цій основі, а також розширене відтворення людини – працівника і […]...
6. Соціалізм демократичний Соціалізм демократичний – теорія (та її часткове втілення в окремих розвинених країнах світу), яка проголошує ліквідацію всіх форм експлуатації, гноблення та дискримінації людини за допомогою “соціальної держави”, що формує “солідарне суспільство”. Найважливішими ознаками такого суспільства є забезпечення соціальних прав працівників і встановлення контролю громадського суспільства за державою. Засади С. д. найповніше викладені в “Декларації принципів” […]...
7. Типи власності Типи власності – класифікація економічної власності залежно від її суб’єкта з одночасним виокремленням у межах кожного з цих типів форм власності відповідно до соціально-економічного поєднання безпосередніх працівників із засобами виробництва. Розрізняють такі Т. в.: 1) приватний, суб’єктом якого є окрема особа, максимум сім’я. У його межах виділяють приватну трудову власність, що базується на соціально-економічній єдності […]...
8. Родбертус-Ягецов Родбертус-Ягецов Карл (12.08.1805-6.12.1875) – німецький економіст, теоретик теорії трудової власності та державного соціалізму. На його думку, в дофеодальну епоху панує власність на людину, за феодалізму і капіталізму – власність на капітал і землю, в епоху комунізму – трудова власність, що базується на праці. Єдиним джерелом вартості він вважав працю, конкретні форми ренти (земельна рента, прибуток […]...
9. Критерії класифікації економічної власності Критерії класифікації економічної власності – головні ознаки виокремлення типів, форм і видів власності залежно від їх співвідношення між собою, значення в соціально-економічній структурі суспільства, суб’єктно-об’єктних відносин. Основними К. к. е. в. є: 1) суб’єкти власності; 2) об’єкти власності; 3) сфери суспільного відтворення; 4) інтегральний критерій, який враховує перші три критерії або поєднує суб’єктно-об’єктний підхід та […]...
10. Національна політична безпека Національна політична безпека – важлива підсистема національної системи безпеки, яка означає стан політичних відносин у країні та комплекс заходів з боку держави, громадянського суспільства і політичних партій, за допомогою яких забезпечується розвиток політичної сфери в інтересах народу. Основними загрозами Н. п. б. є 1) відсутність науково обгрунтованої внутрішньої і зовнішньої політики, оскільки політика у широкому […]...
11. Приватизації концепції Приватизації концепції – концепції різних напрямів, шкіл і течій економічної теорії щодо необхідності переходу державної власності (в т. ч. муніципальної, регіональної, комунальної) до приватних осіб чи у сімейну власність. На думку американського економіста Т. Розбарда, приватизація за сучасних умов є необхідною, оскільки приватна власність ефективніша, забезпечує товарами і послугами кращої якості та за нижчими цінами, […]...
12. Узагальнення знань за темою “Людина і культура” Розділ VIII. ЛЮДИНА І КУЛЬТУРА Урок 59 . Узагальнення знань за темою “Людина і культура” Мета: узагальнити й систематизувати знання учнів з теми “Людина і культура”, виховувати самостійність у здобутті знань й формуванні вмінь. Тип уроку: узагальнення й систематизація знань. Форма проведення: захист проектів. ХІД УРОКУ I. Організаційний момент ІІ. Основна частина уроку Бесіда 1. […]...
13. Власність Власність – соціологічна категорія, яка містить низку підсистем суспільних відносин (економічних, соціальних, правових, психологічних, національних тощо), що прямо й опосередковано стосуються привласнення предметів природи у процесі праці та привласнення матеріальних і нематеріальних благ передусім через механізм відчуження (див. Відчуження) і влади (див. Влада). Двома найважливішими підсистемами В. є економічна та юридична В. (див. Власність економічна; […]...
14. Право державної власності Право державної власності – сукупність правових норм, які закріплюють належність об’єктів державної власності певним суб’єктам держави на центральному, регіональному та місцевому рівнях (залежно від типу держави). Державна власність в Україні існує у формах загальнодержавної та власності адміністративно-територіальних одиниць. Об’єктами загальнодержавної власності є земля, оборонні об’єкти, єдина енергетична система та система транспорту загального користування, зв’язку, фінансові […]...
15. Людина соціальна Людина соціальна – система соціальних відносин, в межах якої всебічно розвиваються сутність сили людини, відбувається її перетворення в особистість, що передбачає діалектичне заперечення економічної сутності людини (людини економічної). Таке заперечення означає, що Л. е. не може сформуватись, не досягши найвищих якостей людини-працівника і раціональних меж людини-власника. По-перше, у процесі праці людина отримує можливість багатократно збільшувати […]...
16. Політичний режим Політичний режим – функціонування та розвиток політичної системи країни загалом та державної влади зокрема з точки зору можливості різних суб’єктів такої системи впливати на формування і розподіл політичної влади, на виконання державою своїх функцій. Основними критеріями розмежування різних П. р. є характер конституції та можливість реалізації її положень, чітке розмежування і незалежність різних гілок влади, […]...
17. Економічні методи управління Економічні методи управління – система форм і методів впливу на діяльність суб’єктів підприємницької діяльності, інтереси окремої людини і трудових колективів для створення умов, які спонукають їх досягти поставленої мети на основі врахування вимог економічних законів, потреб та економічних інтересів. Е. м. у. здійснюються за допомогою реформ в оподаткуванні підприємств різних типів і форм власності або […]...
18. Держава соціальна Держава соціальна – держава, діяльність якої спрямована на розвиток і безпеку людини соціальної, а отже, на посилення соціальної ролі економічної власності і влади, господарського механізму та інших елементів базису і надбудови. Така держава формується в окремих країнах ЄС і передусім у Швеції (хоча її в цій країні називають державою загального благоденства). Найважливішим критерієм її існування […]...
19. Власність особиста Власність особиста – певна сукупність майна і цінностей, що знаходяться у власності домогосподарств та відносини економічної власності між різними суб’єктами з приводу формування цього майна, його обміну, розподілу і споживання. Суб’єктами цих відносин безпосередньо є члени домашніх господарств (в т. ч. сім’ї), а опосередковано – організації (підприємства, фірми, компанії) та установи, які виплачують заробітну плату […]...
20. Сутність і суспільна зумовленість характеру – Характер – Психологія індивідуальності ПСИХОЛОГІЯ ТА ПЕДАГОГІКА 5. Психологія індивідуальності 5.2. Характер У процесі пізнання і діяльності індивіда в певних соціальних умовах життя утворюються специфічні для нього ставлення до світу, способи дії і поведінки. У своїй єдності вони й утворюють характер людини. 5.2.1 Сутність і суспільна зумовленість характеру Індивідуальна своєрідність особистості проявляється не тільки в особливостях перебігу психічних процесів […]...
21. Курс політичний Політологічний словник Курс політичний – довготривале спрямування діяльності політичних інститутів відповідно до одного або кількох політичних завдань. К. п. оформлюється у вигляді політичних декларацій, політичних платформ чи програм, конституцій, які і є основою політичної діяльності держави, політичних партій, організацій, рухів, інших суб’єктів політики. К. п. держави визначається залежно від характеру її політичної системи, особливостей державних […]...
22. ВПЛИВ ПОЛІТИЧНИЙ ВПЛИВ ПОЛІТИЧНИЙ – дія (або утримання від дії) суб’єкта політики щодо інших суб’єктів або суспільства в цілому з метою реалізації власних цілей і політичних програм....
23. Роздержавлення Роздержавлення – поступове зниження функцій держави у всіх сферах суспільних відносин – економічних, соціальних, правових, політичних, ідеологічних, культурних та ін. Таке комплексне Р. є доцільним в оптимальних межах лише у так званих постсоціалістичних країнах внаслідок тотального одержавлення в них усіх сфер суспільного життя. Водночас у більшості інших країн світу воно недоцільне, передусім у сфері економіки, […]...
24. Закон Вернадського Закон Вернадського – сформульований на основі концепції ноосфери закон, що виражає внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв’язки між хаотичним розвитком системи людина – природа, поглибленням суперечностей цієї системи в межах біосфери і соціально-економічною невідворотністю переходу до ноосферного типу розвитку, що базується на цілеспрямованій стратегії розуму людства, вироблений на підставі довготермінового прогнозування і планового регулювання процесів […]...
25. Суспільна (ринкова) вартість Суспільна (ринкова) вартість – втілена й уречевлена в товарі абстрактна праця, один із найважливіших факторів визначення ринкової ціни. Величина суспільної (ринкової) вартості визначається кількістю суспільно необхідного робочого часу і змінюється прямо пропорційно до кількості часу, затраченого на виробництво товару, і обернено пропорційно до продуктивності праці. Вартість виявляється у міновій вартості, при порівнянні одного товару з […]...
26. Політико – економічна природа людини Політико – економічна природа людини – сукупність відносин економічної власності між різними суб’єктами з приводу формування і розвитку всіх сутнісних сил людини і передусім робочої сили та її раціонального використання у всіх сферах суспільного відтворення. Такими суб’єктами є сім’я, школа, підприємства, фірми, компанії, держава, наддержавні органи, а сукупність відносин економічної власності, що утворюється при цьому, […]...
27. Внутрішній ринок Внутрішній ринок – система національних економічних відносин, які виникають між виробниками і споживачами матеріальних благ і послуг та інших об’єктів власності у процесі купівлі-продажу товарів і послуг. У цій системі розрізняють організаційно-економічні відносини (включають вивчення ринку, вивчення досвіду торгівлі та ін), своєрідні техніко – економічні відносини (наявість спеціалізованих ринків в окремих регіонах країни, спеціалізованих товарних […]...
28. Економічні злочини Економічні злочини – злочини, об’єктом яких є економічні блага та відносини власності (передусім економічної), що їх охороняє держава. Основними видами Е. з. є: 1) посягання на власність (в т. ч. на економічну власність і право власності); 2) посягання на основи економічної діяльності. До таких злочинів належать, зокрема, державна зрада; шпигунство; диверсія; розголошення державної таємниці і […]...
29. Антропологія соціальна Антропологія соціальна (гр. anthropos – людина, social – учення) – соціологічна концепція, яка проповідує пріоритет особистості в системі суспільних відносин (економічних, соціальних, політичних, правових та інших) і відповідні принципи дослідження, які лежать в її основі. Найважливішою основою A. c. є пріоритет людини в системі економічних відносин, передусім у відносинах економічної власності. Такий пріоритет передбачає гуманізацію […]...
30. Закон адекватності виробничих відносин рівню й характеру продуктивних сил Закон адекватності виробничих відносин рівню й характеру продуктивних сил (далі Закон адекватності – З. а.) – всезагальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між прогресом продуктивних сил та еволюцією відносин економічної власності, а також зворотний вплив цих відносин на розвиток продуктивних сил. Діє в усіх суспільно-економічних формаціях, найінтенсивніше – з часу […]...
31. Спільна власність Спільна власність – власність, яка характеризується множинністю суб’єктів і єдністю об’єкта. Розрізняють С. в. з визначенням часток (спільна часткова власність) і без визначення часток (спільна сумісна власність). Суб’єкти С. в., як і будь-який інший власник, на свій розсуд володіють, користуються і розпоряджаються належним їм майном, але свої правомочності здійснюють спільно і за згодою. Якщо С. […]...
32. Конкуренція Конкуренція (лат. – змагатися, зіштовхуватися) – економічне суперництво і боротьба між різними суб’єктами (передусім товаровиробниками та продавцями товарів і послуг) за якнайвигідніші умови їх виробництва і збуту, за привласнення найбільших прибутків та інших цілей. В політекономічному аспекті і контексті сучасності конкуренція – це регульована економічна форма суперництва і боротьби між суб’єктами різних типів і форм […]...
33. Кон’юнктура Кон’юнктура (пізньолат. Conjunctura – зв’язувати, поєднувати) – найважливіші ознаки, риси, показники, які характеризують поточний і перспективний стан розвитку економіки світового господарства, його окремих регіонів, країн, певної галузі або ринку товарів і послуг. К. найтісніше пов’язана з циклічним характером розвитку економіки, наявністю в ній різних циклів, економічною політикою уряду однієї країни, кількох або багатьох держав у […]...
34. Еволюція власності Еволюція власності – поступовий і революційний (стрибкоподібний) характер розвитку відносин власності при переході від однієї суспільно-економічної формації до іншої та в межах кожної з них, що відбувається під впливом системи продуктивних сил і передусім потреб та інтересів людини. Основними закономірностями цього процесу, якщо йдеться про економічний аспект власності, є такі: 1) посилення суспільного характеру речового […]...
35. Революція Революція (лат. revolutio – переворот, поворот) – докорінний і швидкий переворот у межах суспільно-економічної формації, передусім відносин економічної власності та політичної влади і передання їх у руки передового і прогресивного класу (в т. ч. соціальної верстви або групи). Р. може також охоплювати окремі елементи продуктивних сил (наприклад, революція науки і техніки означає науково-технічну революцію), окремих […]...
36. Суспільна комунікація і проблема соціального партнерства Філософія світ людини Комунікативна природа людського буття Суспільна комунікація і проблема соціального партнерства Нормальне людське суспільство – це суспільство соціального партнерства, яке реалізується через багаторівневу структуру постійно діючої суспільної комунікації (система громадянського суспільства, розвинений парламентаризм, відповідальний уряд як уряд парламентської більшості, постійне функціонування системи взаємодії підприємців і найманих працівників тощо). Характерною ознакою розвинених, цивілізованих суспільств […]...
37. Кооперативна власність Кооперативна власність – різновид колективної власності, встановленої Законом України “Про власність”. Суб’єктами К. в. є кооперативи всіх видів (сільськогосподарські, споживчі, у сфері виробництва і послуг, житлово-будівельні, гаражні та ін.,), їх спілки чи об’єднання. Конституціями і законодавством колишніх СРСР і УРСР визнавалася колгоспно-кооперативна власність. З прийняттям Закону України “Про власність” суб’єктами права колективної власності визнані не […]...
38. БАНКРУТСТВО ПОЛІТИЧНЕ БАНКРУТСТВО ПОЛІТИЧНЕ – нездійсненність, провал у діяльності правлячих кіл держави, політичних партій, окремих політичних діячів, їхня нездатність виконати обіцянки, які вони дали виборцям, членам тих чи тих політичних організацій, громадянам держави....
39. Закон одержавлення економіки Закон одержавлення економіки – особливий економічний закон, який діє лише на одній зі стадій, виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між зміцненням суспільної природи продуктивних сил, техніко – економічних відносин і господарського механізму та об’єктивно неминучим процесом їх одержавлення, зростанням державної власності. З. о. е. починає діяти з часу переростання продуктивними силами меж монополістичної […]...
40. Економіка відкрита Економіка відкрита – національна економіка, яка всебічно інтегрована у світову економічну систему передусім через міжнародний поділ праці, бере активну участь у розвитку різних форм міжнародних економічних відносин. До основних ознак Е. в. належать: по-перше, наявність максимально сприятливих економічних, правових, соціальних, політичних та інших умов для господарської взаємодії з іншими національними економіками, інтеграційними угрупованнями, міжнародними економічними […]...