МЕНТАЛІТЕТ

Related posts:

1. КУЛЬТУРНИЙ МЕНТАЛІТЕТ Соціологія короткий енциклопедичний словник КУЛЬТУРНИЙ МЕНТАЛІТЕТ – сфера внутрішнього досвіду людей, вираженого чи в його неорганізованій формі (окремих взірців, ідей, бажань, почуттів, емоцій), чи в організованій формі мислительних систем, витканих із цих елементів внутрішнього досвіду. Це сфера духу, цінностей, значень (П. О. Сорокін)....
2. МЕНТАЛЬНІСТЬ НАЦІЇ, МЕНТАЛІТЕТ Культурологічний словник МЕНТАЛЬНІСТЬ НАЦІЇ, МЕНТАЛІТЕТ (від лат. mens – розум, мислення) – специфічний спосіб сприйняття і роз’яснення нацією свого внутрішнього світу й зовнішніх обставин; виробляється під впливом багатовікових культурно-історичних, геополітичних, при – роднокліматичних та інших чинників. М. н. виступає як цілісне духовне утворення, як “дух народу”, що пронизує всі сфери життєдіяльності людей. М. н. зберігає […]...
3. Український менталітет і стилістика української мови Стилістика української мови Український менталітет і стилістика української мови Стилістична своєрідність слів, словосполучень і речень нерідко створюється такою логічно-значеннєвою й емоційною ознакою, як менталітет, ментальність. Менталітет – це сукупність психічних, інтелектуальних, релігійних, естетичних та інших особливостей мислення народу, соціальної групи або індивіда, що виявляються в культурі, мові, поведінці тощо. Синонімічним до цього слова є більш […]...
4. Менталітет Менталітет – рівень і структура індивідуальної, колективної та національної свідомості відповідних економічних суб’єктів (окремого індивіда, трудового колективу та працездатного населення, а загалом – усього народу), їх культури, духовності, способу мислення, які істотно впливають на діяльність цих суб’єктів, на формування й розвиток системи суспільних відносин, у т. ч. економічних. Важлива складова М. – М. економічний, елементами […]...
5. Суб’єктно-об’єктні відносини у політиці Політологічний словник Суб’єктно-об’єктні відносини у політиці – поняття в політичних науках, що означує взаємодію в політиці та вектор її спрямованості, ступінь реалізації. Об’єкт у політиці – та частина політичної реальності, на яку спрямована діяльність суб’єкта в політиці. Це зокрема політичні відносини, політична система з її інститутами, влада загалом, соціальні групи і виборці, які залучені у […]...
6. КОН’ЮНКТУРА ПОЛІТИЧНА КОН’ЮНКТУРА ПОЛІТИЧНА – момент співіснування різнорідних політичних та соціальних сил і тенденції його зміни; орієнтація на використання сприятливих політичних обставин, новизну, заперечення спадкоємності. Врахування К. п. – обов’язковий елемент вироблення політичної стратегії і тактики....
7. ПОЛІТИЧНА ДУМКА ПОЛІТИЧНА ДУМКА – галузь соціально-філософської діяльності, що вивчає політичне життя суспільства, виробляє політичні, ідеологічні концепції, доктрини, прогнози, які впливають на формування політичної свідомості й перебіг політичних подій....
8. РАДИКАЛІЗМ РАДИКАЛІЗМ – політичні ідеї та рух, спрямовані на рішучу, докорінну зміну методів політичної діяльності, основних інститутів політичної системи або негайне здійснення інших політичних цілей....
9. Норми політичні Політологічний словник Норми політичні (від лат. norma – правило, взірець, керівне начало)- правила, які регулюють відносини соціальних груп, класів, націй, політичних партій, громадських об’єднань, владних структур і спрямовані на завоювання, утримання та використання державної влади. Нормативна підсистема є однією з найважливіших складових політичної системи. Н. п. є формою усвідомлення інтересів суб’єктів політики. При цьому вони […]...
10. ЛІДЕРСТВО Соціологія короткий енциклопедичний словник ЛІДЕРСТВО складова соціально-психол. механізму інтеграції групової діяльності, завдяки якому особа або кілька осіб, виконуючи провідну роль, спрямовують діяльність групи як у виробничій, так і позавиробничій сферах; вплив авторитету (офіційного чи неофіційного) індивіда на поведінку членів групи або первинного колективу в цілому. Цей вплив здійснюється на основі групових цінностей та норм у […]...
11. Спілкування як взаємодія – ПСИХОЛОГІЧНА ПРИРОДА СПІЛКУВАННЯ ЕТИКА ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ Лекція 4 ПСИХОЛОГІЧНА ПРИРОДА СПІЛКУВАННЯ Спілкування як взаємодія Спілкування – це активна взаємодія його суб’єктів. Вони по черзі діють одне на одного, оцінюють дії, сприймають або не сприймають спрямовані на них думки, оцінки, почуття. Якщо один із суб’єктів виявляє пасивність, спілкування не відбувається. Іноді бачимо таку картину: один із співбесідників щось розповідає, […]...
12. Менеджмент політичний Політологічний словник Менеджмент політичний (від англ. management) – керівництво, управління політичною системою, організацією, процесом, явищем. На принципи, засоби, мету М. п. впливає форма правління та форма державного устрою, структура політичної системи (організації, процесу), інтереси та структура фінансово-політичних груп, ідеологічні орієнтири, рівень політичної культури та політичної свідомості членів суспільства, соціально-економічна структура останнього та ін. Серед провідних […]...
13. УПРАВЛІННЯ Культурологічний словник УПРАВЛІННЯ – у психології – свідомий і цілеспрямований процес впливу на свідомість і поведінку окремих індивідів або членів групи, колективу, організації з метою підвищення організованості та ефективності їх спільної діяльності. Соціально-психологічне У. передбачає вивчення керівником ціннісних орієнтацій, мотивів та інших індивідуальних відмінностей членів групи і створення умов для гармонійного поєднання суспільних і особистісних […]...
14. Кокус Політологічний словник Кокус (анг. coucus) – неофіційні, часто закриті збори (нарада) членів політичної партії або фракції для висування кандидатів на вибори, обговорення політичної лінії. К. – назва, наприклад, закритих зборів членів Демократичної партії США в кожній з палат Конгресу США. Збори проводяться на початку кожної сесії для обговорення політичних та організаційних питань. Рішення К. є […]...
15. Соціалізація політична Політологічний словник Соціалізація політична – засвоєння особою певного соціального і політичного досвіду, нагромадженого суспільством і сконцентрованого в культурних традиціях, цінностях, нормах статусної і рольової поведінки. Результатом С. п. є вміння людини орієнтуватися у суспільно-політичному просторі, а також брати участь у розв’язанні соціально-політичних та інших проблем, у відтворенні і подальшому розвитку політичних структур і відносин, політичної […]...
16. Що таке політичний процес? 35 Що таке політичний процес? Політичний процес – форма функціонування політичної системи суспільства, яка еволюціонує у просторі й часі. Це один із суспільних процесів, що має власні якісні характеристики. Зокрема, він є визначенням конкретного, з кінцевим результатом процесу певного масштабу (наприклад, проведення виборів, формування громадських рухів або утворення політичних партій). Політичний процес відображує реальну взаємодію […]...
17. Інституціоналізація Політологічний словник Інституціоналізація – процес формалізації, впорядкування політичних явищ, рухів. Полягає в утворенні та розвитку організованих установ, становленні певної структури політичних відносин, ієрархізації політичної влади. Один з найсуттєвіших елементів процесуальної підсистеми політичної системи. Політичні інститути виконують важливі функції – організаційні, регулятивні, управлінські, виховні тощо. Вони забезпечують відтворення та регулювання політичної діяльності, посилюють зв’язки та внутрішньо-групову […]...
18. Суб’єкт політики Політологічний словник Суб’єкт політики – особистість, організація або суспільна група, які здатні творити політику й ініціювати істотні зміни в політичних відносинах. (Під творенням політики розуміють постійну й певною мірою самостійну участь у політичному житті відповідно до власних і суспільних інтересів, вплив на поведінку та стан інших суб’єктів.) Здатність творити політику характеризують терміном “політична суб’єктність”, яка […]...
19. Розвиток сталий Розвиток сталий – не зворотні та закономірні сутнісно-якісні зміни суспільства на основі оптимального поєднання і раціоналізації економічної, екологічної та соціальної сторін такого розвитку з урахуванням потреб майбутніх поколінь. Необхідність P. c. з часу загострення глобальних проблем людство усвідомлює дедалі більше (див. Глобальні проблеми людства). Поняття P. c. почали вживати з 80-х XX ст. Вагому роль […]...
20. Система однопартійна Політологічний словник Система однопартійна – сутнісна характеристика політичної влади, яка реалізується за допомогою однієї політичної правлячої партії, за відсутності знаходження при владі інших партій, які були б опозиційними правлячій. Вирізняють здебільшого дві групи причин, що зумовлюють С. о. Перша – відсутність у суспільстві зрілої соціально-класової структури через недостатньо розвинуту економіку, низький рівень політичної культури, слабко […]...
21. Місто-держава Політологічний словник Місто-держава – держава, територія якої обмежується лише одним містом, а в окремих випадках ближніми областями; самостійні держави, форма соціально-економічної і політичної організації суспільства і панування у Стародавній Греції і Стародавньому Римі (поліс). Жителі М.-д. – повноцінні громадяни (члени суспільства), що мають право власності, в тому числі на землю, і політичні права. За формою […]...
22. БЕЗВЛАДДЯ БЕЗВЛАДДЯ – кризовий стан суспільства або його окремої адміністративно-територіальної одиниці, що характеризується відсутністю впливу якоїсь політичної сили на політичні процеси в країні....
23. Участь політична Політологічний словник Участь політична – 1) участь громадян у суспільно-політичних справах; 2) залучення членів соціально-політичної спільноти в існуючі усередині неї політичні відносини і структури влади. Основними концепціями У. п. є: теорія раціонального вибору (людина, мовляв, намагається досягти в політиці максимального результату завдяки оптимальним, найменшим зусиллям і затратам); теорія мічиганської моделі (в політичній діяльності домінує партійна […]...
24. Які існують методологічні підходи до вивчення політичної системи суспільства? 52 Які існують методологічні підходи до вивчення політичної системи суспільства? Вітчизняна політична наука визначає політичну систему як інтегровану сукупність політичної влади, суб’єктів, відносин, політичної організації і політичної культури суспільства, яка забезпечує його соціальну стабільність, соціальний порядок і має певну соціально-політичну орієнтацію. Водночас це стійка форма людських відносин, за допомогою якої приймаються і запроваджуються в життя […]...
25. СТАТУС Культурологічний словник СТАТУС (соціально-психологічний) (лат. status – становище) – становище, яке посідає індивід або група серед інших людей чи груп. С. відбиває визнання чи невизнання, повагу чи неповагу, симпатію чи антипатію, якими користується особа у референтній групі або ж у суспільстві в цілому. Соціально – психологічний С. відображає ступінь відповідності якостей та рольової поведінки індивіда […]...
26. Апарат політичний Політологічний словник Апарат політичний (лат. apparatus – обладнання) – сукупність установ, організацій і кадрів, що здійснюють управлінську політичну роботу на всіх рівнях; інститут влади, що охоплює її виконавчі механізми. Масштаби і структура А. п. залежать від політичного режиму суспільства, відмінностей інтересів соціальних груп. Вирізняють А. п. політичних партій, суспільно-політичних рухів і самої держави. А. п. […]...
27. ФРАКЦІЯ ФРАКЦІЯ – організована група членів певної політичної партії, створена з метою проведення власної лінії у парламенті, органах місцевого самоврядування тощо....
28. Предмет політології Політологія РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО СЬОГОДЕННЯ ПОЛІТОЛОГІЯ ЯК НАУКА. ОСНОВНІ ПАРАДИГМИ ПОЛІТОЛОГІЇ 2. Предмет політології Предмет політології, як це спостерігається і в піших науках, учені визначають по-різному. Одні вважають, що політичну проблематику вивчає не тільки політологія, а й такі дисципліни, як, зокрема, політична філософія, політична антропологія, політична географія, політична психологія. Такий погляд […]...
29. ПОЛІТИЧНІ ВІДНОСИНИ ПОЛІТИЧНІ ВІДНОСИНИ – відносини між суб’єктами політики у процесі здобуття та утримання політичної влади, реалізації інтересів у сфері політики....
30. Технологія прийняття політичних рішень Політологічний словник Технологія прийняття політичних рішень – сукупність методів і послідовних дій різноманітних суб’єктів щодо свідомої постановки та досягнення цілей у сфері політичної влади. Вперше термін “прийняття рішень” з’явився в 30-х роках XX ст. для характеристики децентралізації соціальних та організаційних процесів у працях американських дослідників (Ч. Бернард, Е. Стоун). Справжній ренесанс ця теорія пережила в […]...