Міжнародні фінансові інститути
Зовнішньоекономічна діяльність
З ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ І КРЕДИТУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
3.2 Міжнародні фінансові інститути
Міжнародні валютно-кредитні і фінансові організації умовно можна назвати міжнародними фінансовими інститутами.
Ці організації поєднує спільна мета – розвиток співробітництва і забезпечення цілісності та стабілізації складного і суперечливого всесвітнього господарства, регулювання міжнародних економічних відносин, у тому числі валютно-кредитних і фінансових.
До них належать:
–
– Міжнародний валютний фонд;
– Всесвітній банк;
– Міжнародна асоціація розвитку;
– Міжнародне агентство з інвестиційних гарантій;
– Регіональні банки розвитку;
– Валютно-кредитні і фінансові організації ЄС.
До організацій, що мають всесвітнє значення, належать, насамперед, спеціалізовані інститути ООН – Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк розвитку та реконструкції (МБРР), а також Генеральна асоціація з тарифів та торгівлі (ГАТТ), що у 1995 р. була перетворена на Всесвітню торгову організацію (ВТО).
Безпосередня роль
Проблеми світової валютної системи обговорюються в Комітеті з фінансування, пов’язані зі світовою торгівлею, з “офіційною допомогою розвитку”. Він займається також проблемами доступу країн, що розвиваються, на світовий ринок капіталів, гарантією за експортними кредитами, а з середини 70-х рр. – і зовнішньою заборгованістю країн, що розвиваються.
Спеціалізована установа ООН – Економічна рада – створила чотири регіональні комісії – для Європи, Африки, Азії, Латинської Америки.
Дві останні сприяли організації Азіатського та Міжамериканського банків розвитку. Спеціальні фонди доповнюють ці організації.
Організація Європейського економічного співробітництва, створена в 1948 р. у зв’язку зі здійсненням “плану Маршалла”, потім переорієнтувалася на створення Європейського платіжного союзу (1950 – 1958 рр.), а в 1961 р. була замінена Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР, Париж). Нині ОЕСР включає 24 країни, на частку яких припадає 16% населення і 2/з світового виробництва країн Заходу.
Мета ОЕСР – сприяння економічному розвитку та фінансовій стабілізації країн-членів, вільній торгівлі, розвитку молодих держав. ОЕСР – своєрідний клуб промислово розвинутих країн для обміну думками і координації економічної політики, включаючи валютно-кредитну та фінансову, науково-дослідну роботу, є центром прогнозування й міжнародних зіставлень на базі економетричних моделей світової економіки.
Паризький клуб країн-кредиторів – неформальна організація промислово розвинутих країн, де обговорюються проблеми врегулювання, відстрочки платежів з державного боргу країн. Початок його діяльності належить до 1956 р., коли кредитори Аргентини були запрошені в Париж на переговори з боржниками. Періодичні засідання Паризького клубу в 70-х рр. змінилися активною роботою в 80-90-х рр. у зв’язку з загостренням проблеми погашення державного боргу країн, що розвиваються, а потім країн Східної Європи і Росії. На засіданнях Паризького клуба присутні спостерігачі з МВФ, МБРР, ЮНКТАД і зазвичай розглядається питання про ту частину зовнішнього боргу, що має бути погашена у поточному році.
Лондонський клуб обговорює проблеми врегулювання часткової зовнішньої заборгованості країн – боржників.
Із середини 70-х рр. розробку проблем міждержавного регулювання перенесено на рівень нарад глав держав і урядів “Великої сімки”та “групи Десяти”. На цих нарадах велику увагу приділяють валютно-кредитним проблемам. І щоразу підтверджується принцип лібералізму і міжнародного співробітництва.
Міжнародні фінансові інститути виникли в основному після Другої світової війни, за винятком Банку міжнародних розрахунків (БМР, 1930 р.).
Функції міждержавних фінансових інститутів:
– надання кредитів країнам;
– розробка принципів функціонування світової валютної системи;
– здійснення міждержавного регулювання міжнародних валютно-кредитних і фінансових стосунків.
Причини виникнення міжнародних фінансових інститутів:
– посилення інтернаціоналізації господарського життя, утворення Транснаціональних компаній (ТНК), сфера дії яких виходить за національні кордони;
– розвиток міждержавного регулювання світових господарських зв’язків, у тому числі валютно-кредитних і фінансових відносин;
– необхідність спільного розв’язання причин нестабільності світової економіки, включаючи світову валютну систему, світові ринки валют, кредитів, цінних паперів, золота.
Міжнародні фінансові інститути мають на меті:
– об’єднати зусилля світового співтовариства з метою стабілізації міжнародних фінансів та світової економіки;
– здійснювати міждержавне валютне і кредитно-фінансове регулювання;
– спільно розробляти і координувати стратегію і тактику світової валютної та кредитно-фінансової політики.
Ступінь участі і впливу окремих країн у міжнародних фінансових інститутах визначається величиною їхнього внеску в капітал, тому що зазвичай застосовується система “зважених голосів”.
Дамо коротку характеристику найважливіших організацій у міжнародних валютно-кредитних відносинах.
Міжнародний валютний фонд (МВФ). До числа найважливіших організацій у міжнародній економічній сфері, що мають найбільшу вагу, належить Міжнародний валютний фонд, штаб-квартира якого у Вашингтоні. Він був створений у результаті проведення у 1944 р. у м. Бреттон-Вуді (США) міжнародної конференції, на якій було ухвалено нові міжнародні принципи валютної політики, покладені в основу повоєнної міжнародної валютної системи країн ринкового господарства.
Нині членами МВФ є більше 160 країн, його діяльність підпорядковано інтересам забезпечення стабільності валютно-фінансової системи світу. США в МВФ володіють найбільшими сумами квот і, відповідно, мають “контрольний пакет” у його керівних органах.
Кредити МВФ, як правило, надаються під програми зміцнення фінансово-економічного стану країн, і характер цих кредитів пов’язаний з виконанням вимог фахівців МВФ.
Фонд впливає на всю систему валютно-фінансових відносин у світовому господарстві, оскільки його норми регулювання безпосередньо впливають на рух позичкових капіталів у світовому господарстві.
Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Найважливішим інститутом регулювання міжнародного руху капіталів є Міжнародний банк реконструкції та розвитку, відомий також за назвою Всесвітній банк, заснований у 1945 р.
Він виступає як міжурядова організація зі штаб – квартирою у Вашингтоні.
Головне в роботі банку – через надані довгострокові кредити банків сприяти розвитку економіки країн, що входять у нього.
Банк дістає кошти як від основних внесків країн – членів, так і від випуску облігацій, котрі можуть купувати приватні фірми, різні установи, громадські й урядові організації.
У той же час МБРР надає кредити урядам і приватним фірмам, насамперед у країнах світу, що розвиваються. Переважна частина позик надається на розвиток інфраструктури, енергетичної бази, транспорту, промисловості і сільського господарства.
У системі МБРР діють:
– Міжнародна фінансова корпорація (МФК);
– Міжнародна асоціація розвитку (МАР)
Спостерігається тісна координація в діяльності МБРР і
МВФ.
Регіональні банки. Інші банківські організації, які так чи інакше здійснюють вплив на систему Міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин, процеси міжнародної торгівлі – це регіональні банки, як, наприклад:
– Європейський інвестиційний банк;
– Європейський банк реконструкції та розвитку;
– Низка арабських та інших банків.
Ресурси для своєї діяльності вони беруть із власного капіталу і позичок, одержуваних на міжнародних, а часто й на національних ринках капіталу.
Банки надають головним чином довгострокові кредити на фінансування інвестиційної діяльності приватних фірм та міжнародних проектів у межах допомоги країнам, що розвиваються.