Можливість і дійсність в економічному дослідженні – співвідносні категорії діалектики, які розкривають становлення, існування економічної системи (її окремих підсистем, елементів) у певний час за конкретних умов, а також її зміни та розвиток і зародження в її межах сутнісно нової системи, перетворення цієї системи на нову дійсність. Дійсність розглядається як об’єктивно існуюча економічна система, як єдність сутності та явища, внутрішнього і зовнішнього, як результат раніше реалізованих можливостей. Тобто можливість виступає потенційно
новою економічною системою (або її окремими підсистемами), передумови й тенденції виникнення якої випливають із законів і закономірностей існуючої економічної системи. Вирішальна роль дійсності в її співвідношенні з можливістю полягає в тому, що дійсне існування економічної системи, конкретного економічного явища або процесу охоплює всі можливості свого наступного розвитку, їх реалізацію на практиці, а можливість є передусім абстрактним моментом дійсності, абстрактною можливістю. Це означає, що для такої можливості в певному періоді не існує відповідних умов для її перетворення на дійсність, хоча принципові
умови для такої трансформації в межах існуючої системи наявні. Так, можливість економічних криз за капіталізму з’явилася вже з виникненням цього ладу, але щоб така можливість стала дійсністю, потрібний був тривалий процес розвитку простого товарного виробництва, його перетворення на капіталістичне (понад два століття його еволюції), становлення і розвиток єдиного внутрішнього ринку; створення великої машинної індустрії, поглиблення суспільного поділу праці та формування розвиненішого суспільного характеру виробництва і його протилежності – приватнокапіталістичної форми привласнення та ін. Поряд з абстрактною можливістю існують реальні можливості, для перетворення яких на дійсність є умови, що водночас означає їх щільний зв’язок з необхідністю (абстрактна можливість у такому разі взаємопов’язана з категорією випадковості), оскільки існують передумови, об’єктивні тенденції розвитку в дійсності. Крім того, у категоріях “можливість” і “дійсність” значною мірою розкривається діалектика взаємозв’язку сутності та явища, причини і наслідку. З переходом можливості в дійсність виникає можливість появи і розвитку досконаліших економічних систем (у межах існуючої в розвинених країнах світу системи такі вагомі передумови грунтуються на чинних законах і закономірностях – законах прискореного розвитку економічних систем, закон планомірного розвитку, усуспільнення виробництва і праці, одержавлення економіки, інтернаціоналізації економіки та ін.). Щодо відносин економічної власності найважливішими сучасними тенденціями розвитку суспільства є перехід від приватних до колективних форм власності, посилення плюралізму форм власності, зростання ролі та значення трудових форм колективної власності, посилення взаємозв’язку між індивідуальним і колективним привласненням на базі колективного, посилення процесів одержавлення власності (передусім у сфері розподілу), її інтеграції та ін. Щодо господарського механізму основними тенденціями майбутнього розвитку суспільства є посилення ролі державного та наддержавного економічного регулювання, поєднання раціональних важелів ринкового регулювання з державним у межах національних країн, державного з наддержавним у межах світового господарства; щодо цілісної економічної системи – в розвинених країнах світу – її соціалізація, рух до справедливішого суспільства; для слаборозвинених і постсоціалістичних країн – її капіталізація. Абсолютизація окремих з перелічених тенденцій, підміна цілісної характеристики поелементним підходом, а базисного підходу – надбудовним, ігнорування вирішальних критеріїв класифікації економічних систем призводить до неадекватної характеристики майбутнього суспільства (див. Моделі трансформаційних процесів у постсоціалістичних країнах). Правильне відображення трансформації можливого в дійсне можливе за умови використання найважливіших критерів класифікації таких систем щодо відносин економічної власності, передусім власності на засоби виробництва; поступового розширення нових можливостей та ін. Завдяки цьому наука випереджає практику, діяльність людей набуває цілеспрямованішого характеру.
Loading...