Надприбуток

Related posts:

1. Норма додаткового продукту Норма додаткового продукту – відношення додаткового робочого часу до необхідного, виражене у процентах. У різних суспільно-економічних формаціях додатковий продукт має специфічні суспільні форми. При капіталізмі він є матеріально-речовим змістом додаткової вартості, тому тут Н. д. п. виражається через норму додаткової вартості У всіх суспільствах, крім первіснообщинного, Н. д. п. показує частку продукту, яка привласнюється власниками […]...
2. Норма додаткової вартості Норма додаткової вартості – відношення додаткової вартості до змінного капіталу, виражене у процентах. Її формула, де т – додаткова вартість; v – змінний капітал; м – норма додаткової вартості. Джерелом додаткової вартості є додаткова праця найманого робітника, яка затрачається протягом додаткового робочого часу. З кількісної точки зору відношення додаткової вартості до змінного капіталу і відношення […]...
3. Минула праця Минула праця – праця, втілена у засобах виробництва, предметах споживання, об’єктах інтелектуальної власності та ін. М. п., на відміну від живої, не створює вартості й додаткової вартості, а є однією з найважливіших умов її створення. Водночас, взаємодіючи з живою працею, М. п. стає джерелом нової продуктивної сили (т. зв. синергічного ефекту), певної частки додаткової вартості. […]...
4. Моральний знос основних фондів Моральний знос основних фондів – зменшення вартості засобів праці внаслідок науково-технічного прогресу і зростання продуктивності праці. М. з. о. ф. відбувається у двох формах: 1) втрата засобами праці частини своєї початкової вартості внаслідок зростання продуктивності праці в галузях, які виготовляють такі засоби. Коли виробництво в цих галузях стає масовим, зменшується вартість засобів праці, внаслідок чого […]...
5. Ефективність праці Ефективність праці – співвідношення між результативністю праці та витратами (в т. ч. ступенем раціонального використання ресурсів), що виражається у досягненні максимального ефекту за мінімальних витрат. Між витратами праці на створення одиниці продукції та Е. п. існує обернено пропорційна залежність. Е. п. є багатоаспектною економічною категорією, кожен з аспектів якої розкриває окремі її сутнісні сторони і […]...
6. Як Е. Чемберлін трактує монопольний прибуток? Історія економічних вчень ЕВОЛЮЦІЯ НЕОКЛАСИЧНОЇ ТЕОРІЇ XX ст. Як Е. Чемберлін трактує монопольний прибуток? Чемберлін, вважав, що монопольний прибуток – головна мета ринкової стратегії виробника. Його максимізація досягається зменшенням обсягів виробництва та підвищенням цін. За збільшення випуску продукції, щоправда, можна скоротити витрати виробництва на її одиницю, але тоді для реалізації додаткової продукції будуть потрібні або […]...
7. Надлишкова додаткова вартість Надлишкова додаткова вартість – надлишок суспільної (ринкової) вартості товару над індивідуальною, або різниця між отриманою і фактично створеною на капіталістичному підприємстві додатковою вартістю, що утворюється шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу і підвищення на цій основі продуктивності праці. Оскільки на різних підприємствах такі вдосконалення техніки і технології здійснюються здебільшого в різний період, продуктивність праці в певний […]...
8. Відносна додаткова вартість Відносна додаткова вартість – додаткова вартість, яка утворюється внаслідок скорочення необхідного і подовження додаткового робочого часу в межах незмінної тривалості робочого дня. Обгрунтована ця категорія К. Марксом. Виробництво В. д. в. широко практикується відтоді, як робітничий клас домігся законодавчого обмеження тривалості робочого дня, а також в умовах активного впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, за […]...
9. Моральне зношування основних фондів Моральне зношування основних фондів – зниження вартості використовуваних основних фондів незалежно від ступеня втрати ними своєї споживної вартості, яке (зниження) не переноситься на ново – створену вартість. М. з. о. ф. відбувається, по-перше, шляхом втрати основними фондами частини своєї вартості внаслідок вищої продуктивності праці в галузях, які виробляють аналогічну продукцію з меншими витратами праці, що […]...
10. Як К. Маркс розрізняє абсолютну і відносну додаткову вартість? Історія економічних вчень ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК МАРКСИСТСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ Як К. Маркс розрізняє абсолютну і відносну додаткову вартість? Карл Маркс розрізняє абсолютну і відносну додаткову вартість. Під абсолютною додатковою вартістю він розуміє надлишок над вартістю робочої сили в результаті подовження тривалості робочого дня або зростання інтенсивності (напруги) праці, а під відносною додатковою вартістю – надлишок […]...
11. Закону вартості інтернаціональні форми Закону вартості інтернаціональні форми – специфічні форми та особливості дії закону вартості в умовах інтернаціоналізації економічних систем. Інтернаціоналізація виробництва та обміну зумовлює дію закону вартості в його інтернаціональній формі, зокрема формування інтернаціональної вартості, яке залежить від: 1) середньої інтенсивності праці в масштабі світового господарства та інтенсивності національної праці в різних країнах світу; 2) середньої продуктивності […]...
12. Закони привласнення Закони привласнення – внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв’язки, які виникають під час взаємодії людини з природою у процесі праці та створення економічних благ, а також між людьми з приводу привласнення таких благ в усіх сферах суспільного відтворення. До З. п. належать уся сукупність економічних законів і передусім закони розвитку продуктивних сил та відносин економічної […]...
13. Фактор Фактор (англ. factor – посередник, агент) -1) один з основних видів речових і людських ресурсів виробничої діяльності в економіці країни загалом і на окремому підприємстві зокрема, що бере участь у виробництві споживної вартості, чинить вплив на таку діяльність. Такими Ф. є земля, засоби виробництва, прогрес знання про найефективніше використання ресурсів та ін. Тому речові Ф. […]...
14. Закон зростання продуктивності праці Закон зростання продуктивності праці – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між розвитком і вдосконаленням економічного способу виробництва, з одного боку, й зумовлених цим зростанням кількості виробленої продукції та послуг, поліпшенням їх якості – з іншого. Із зростанням продуктивності праці частка живої праці зменшується, а частка уречевленої праці, втіленої у засобах виробництва, […]...
15. Система техніко-економічних відносин Система техніко-економічних відносин – сукупність форм суспільного поділу праці та елементів техніко-економічних відносин, що формуються і розвиваються у процесі взаємодії людини з природою та людини з людиною за техніко-економічного поєднання особистих і речових факторів виробництва й поступового поглиблення спеціалізації та одиничного поділу праці, внаслідок чого ця система у процесі історичного розвитку перетворюється на цілісність із […]...
16. Закон зростання управлінських витрат Закон зростання управлінських витрат – внутрішньо необхідні, сталі та суттєві зв’язки між збільшенням чисельності управлінського апарату та ефективності їх праці за умов інтенсивного виробництва на етапі розгортання НТР, з одного боку, та зростанням частки раціональних управлінських витрат у витратах виробництва за випереджальних темпів зростання продуктивності праці на підприємствах, фірмах, компаніях, з іншого. До складу управлінського […]...
17. Ступінь експлуатації Ступінь експлуатації – відносна величина додаткової вартості, що безоплатно вилучається власниками засобів виробництва у процесі експлуатації найманої праці. Точним вираженням С. е. робочої сили К. Маркс називав норму додаткової вартості – відношення додаткової вартості до змінного капіталу. За підрахунками Маркса, в середині ХІХ ст. С. е. в Англії (найрозвиненішій на той час країні світу) становив […]...
18. Економічна безпека техніко-економічних відносин Економічна безпека техніко-економічних відносин – рівень розвитку суспільного поділу праці та інших елементів техніко – економічних відносин (концентрації виробництва, комбінування виробництва та ін.) та їх захищеності від внутрішніх і зовнішніх загроз, завдяки чому техніко – економічні відносини сприяють стабільному розвитку продуктивних сил. До основних внутрішніх загроз належать наявність розірваних і ще не повністю відновлених з […]...
19. Суспільно необхідний робочий час Суспільно необхідний робочий час – час, потрібний для виготовлення споживчої вартості за наявних суспільно нормальних умов виробництва і при середньому в даному суспільстві рівні вмілості та інтенсивності праці. Затратами С. н. р. ч. на одиницю товару визначається величина його вартості. С. н. р. ч. не є величиною постійною. Вона залежить від продуктивності праці. Виявом прогресу […]...
20. Витрати граничні Витрати граничні – додаткові витрати, пов’язані з виробництвом ще однієї /додаткової/ одиниці продукції. Обчислюються як сума витрат на її виробництво. Концепція граничних/”маргінальних”/ витрат поширена в західній економічній літературі і базується на теорії „ граничної корисності” II застосування дозволяє контролювати витрати підприємства при виробництві / скороченні/ останньої/додаткової/ одиниці продукції. Величина граничних витрат знаходиться в обернено пропорційній […]...
21. Вартість товару Вартість товару – уречевлена в товарі суспільно необхідна праця товаровиробників з урахуванням його якості та відносини економічної власності між людьми, що виникають у процесі виготовлення і обміну продукту внаслідок суспільного поділу праці й здійснюються між ними на основі витрат такої праці. В. т. поєднує в собі характеристику всіх елементів економічної системи і передусім продуктивних сил […]...
22. Закон зростання синергічного ефекту Закон зростання синергічного ефекту – внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв’язки між збільшенням чисельності факторів виробництва (представленими відповідними видами праці), їх раціональною комбінацією та використанням і зростанням на цій основі продуктивності праці та доходу. З. з. с. е. базується на дії низки синергічних ефектів, які виникають у межах економічної системи. Так, у межах продуктивних сил […]...
23. Інтенсифікація сільського господарства Інтенсифікація сільського господарства – зростання продуктивності праці у сільськогосподарському виробництві внаслідок ефективнішого використання оброблюваних земель та інших ресурсів на основі впровадження нової техніки й технології, сучасних форм організації виробництва і праці, зокрема, підвищення родючості грунту, продуктивності худоби, якісного поліпшення виробництва. Основними показниками рівня І. с. г. є: 1) сума виробничих фондів, а також поточних витрат […]...
24. Вартість відтворення Вартість відтворення – вартість товару, сформована на основі відносин відтворення, які виступають як єдність виробництва, розподілу, обміну, споживання, і відображені в кругооборот виробничих фондів підприємства. Спочатку на основі відносин виробничого споживання утворюється така категорія, як витрати виробництва /собівартість продукції/, що виступає як спожита у виробництві вартість виробничих фондів /к=c+v/. У єдності з виробництвом, вона відображає […]...
25. Вмінення концепція Вмінення концепція – концепція деяких західних науковців (Ф. Візера, Дж. Кларка та ін.), згідно з якою джерелом кількісно визначених частин продукції та її вартості є праця і капітал. Грунтується на концепції “факторів виробництва”, “знижувальної продуктивності капіталу”, концепціях “граничної продуктивності”. її відмінність від концепції “факторів виробництва” полягає в намаганні точно визначити ті частки сукупного суспільного продукту, […]...
26. Торговий прибуток Торговий прибуток – перетворена форма частини додаткової вартості, яку отримують підприємства торгівлі у процесі їх господарської діяльності при здійсненні функцій товарного обігу. Джерелом Т. п. є додатковий продукт, який складається з двох частин. Одна з них створюється у торгівлі (при виконанні операцій, які продовжують процес виробництва), друга частина виробляється у галузях матеріального виробництва і реалізується […]...
27. Фактори виробництва Фактори виробництва – будь-які елементи процесу виробництва, які впливають на нього, визначають його результати та ефективність; у вузькому розумінні Ф. в. – це продуктивні сили суспільства. У першому випадку до Ф. в. відносять технічний прогрес, розвиток науки, освіти і кваліфікації працівників, соціальний, етичний, гуманітарний, екологічний, духовний фактори та ін. У другому – засоби і предмети […]...
28. Капітал індивідуальний Капітал індивідуальний (приватний) – сукупність відносин економічної власності між найманими працівниками та власниками малих, частини середніх і окремих великих капіталістичних підприємств у всіх сферах суспільного виробництва, реалізацією яких (відносин) є виробництво і привласнення додаткової вартості у формі середнього прибутку. К. і. виникає із зародженням капіталістичного способу виробництва (на початку XVI ст.) і є найважливішою суспільною […]...
29. Обгрунтуйте положення К. Маркса про органічну будову капіталу Історія економічних вчень ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК МАРКСИСТСЬКОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ Обгрунтуйте положення К. Маркса про органічну будову капіталу Новим для політичної економії стало положення Маркса про органічну будову капіталу, яке передбачає поділ капіталу на дві вартісних частини: постійний капітал – вартість засобів виробництва – і змінний капітал – вартість робочої сили. Саме через ці категорії Маркс […]...
30. Норма прибутку Норма прибутку – відношення додаткової вартості до всього авансованого капіталу (до суми постійного і змінного капіталу), виражене у відсотках. Н. п. показує рівень прибутковості підприємства, ступінь самозростання капіталу загалом, тому капітал вкладається насамперед у галузі з вищою Н. п., яка є однією з рушійних сил виробництва. Такими галузями на сучасному етапі НТР є наукомісткі галузі […]...
31. Основний економічний закон Основний економічний закон – внутрішньо необхідні, сталі й сутнісні зв’язки між двома сторонами основної економічної суперечності (продуктивними силами і відносинами економічної власності), які є основним джерелом розвитку суспільного способу виробництва, а також виражають основну мету певного способу виробництва. О. е. з. первісного ладу була необхідність постійного колективного виробництва (добування) засобів до існування та їх рівномірного […]...
32. Закон монополізації виробництва Закон монополізації виробництва – стадійний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між конкуренцією великих підприємств однієї або споріднених галузей промисловості та концентрацією й централізацією виробництва і власності, завдяки яким у все меншої кількості підприємств, фірм, компаній зосереджується все більша частка виробленої продукції. З. м. в. розглядають і як внутрішньо необхідні, сталі […]...
33. Закон ринкової вартості Закон ринкової вартості – об’єктивно необхідна трансформація вартості в ринкову (або суспільну) вартість у процесі еволюції простого товарного виробництва в капіталістичне внаслідок внутрігалузевої конкуренції та наявність сталих і сутнісних зв’язків між вартістю та її розвиненою формою. Тому ціни на товари і послуги коливаються навколо ринкової вартості. Внаслідок міжгалузевої конкуренції З. р. в. трансформується в закон […]...
34. Збагачення праці Збагачення праці – якісно нова форма організації праці, яка передбачає зростання зацікавленості людини – працівника у збагаченні змісту самого процесу праці (див. Зміст праці). З. п. передбачає відмову від принципів тейлоризму (роздрібнення операцій і жорсткої регламентації рухів кожного працівника тощо), виконання кожним робітником дедалі більшої кількості операцій, вибір різних варіантів виконання робіт, посилення його самостійності, […]...
35. Рента економічна Рента економічна – форма економічної реалізації власності на окремі фактори виробництва, яку привласнює підприємець внаслідок зменшення витрат на одиницю продукції порівняно з іншими товаровиробниками. Якщо йдеться про сільське господарство, то P. e. означає привласнення додаткового доходу від упровадження передової агротехніки, а отже, зниження собівартості, що не впливає на підвищення цін; а у разі використання найманої […]...
36. Витрати граничні (ВГ) Витрати граничні (ВГ) – зростання сукупних витрат внаслідок виробництва ще однієї (додаткової) одиниці продукції. ВГ визначаються шляхом віднімання сукупних витрат (за незмінності постійних) на виробництво певної кількості продукту від таких витрат на збільшене виробництво або діленням цієї різниці на зрослу кількість одиниць продукції. Порівнюючи ВГ на виробництво одиниці продукції з граничним доходом від її реалізації, […]...
37. Величина вартості товару Величина вартості товару – кількісна характеристика вартості товару, яка дає змогу поглиблювати її якісну характеристику. Історично склався непрямий метод визначення витрат праці – робочим часом, протягом якого мають місце ці витрати. Оскільки за одиницю часу може витрачатися різна кількість енергії працівника, то вартість вимірюється не індивідуальним, а суспільно необхідним робочим часом. Це час, потрібний для […]...
38. Методи визначення продуктивності праці Методи визначення продуктивності праці – розрахунок ефективності, результативності праці у натуральному, трудовому і вартісному показниках. Натуральні показники зручні для визначення продуктивності праці за однорідного виробництва, незмінного асортименту виробів упродовж тривалого часу. Трудові показники – вимірювання продуктивності праці обчисленням витрат праці на одиницю продукції (показник трудомісткості). Цей показник визначається за формулою Пп = Р/П (Пп, – […]...
39. Продуктивності теорії та концепції Продуктивності теорії та концепції – сукупність ідей, поглядів представників різних напрямів і шкіл економічної теорії щодо взаємодії між виробництвом вартості та її розподілом між різними факторами виробництва. Двома полярними концепціями П. т. та к. є марксистська політична економія і численні концепції факторів виробництва, продуктивності капіталу та ін. Згідно з марксистською концепцією, продуктивною працею, що створює […]...
40. МАРКСИСТСЬКА ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ (МАРКСИЗМ) Історія економічних вчень СЛОВНИК МАРКСИСТСЬКА ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ (МАРКСИЗМ) – напрям економічної теорії, що виник у 40- 50-х роках у Німеччині й одержав назву від імені родоначальника К. Маркса. Є своєрідним варіантом розвитку класичної політичної економії. Центральне місце в економічному вченні марксизму займає теорія додаткової вартості, що грунтується на теорії трудової вартості “класиків”. Усі марксистські економічні […]...