Науковий стиль мови і мовлення – Стилі і форми мови
Стилістика української мови
Науковий стиль мови і мовлення
Літературне мовлення наукового стилю в обох його формах (писемній та усній) у своєму типовому вияві суттєво відрізняється від усіх інших мовних стилів. Писемна форма – первинна, найбільш традиційна й показова для нього. З неї починається й сама літературність, нормативність кожної мови. Перші писемні фіксації мовлення становлять початок наукового стилю мови, яка за сприятливих соціальних умов і широкого використання стає основою літературної мови.
Писемне наукове
Усною формою наукового стилю охоплено те, що, будучи науково істинним, реалізується в усно виголошуваних доповідях, виступах, лекціях тощо. Наприклад, журнальна наукова стаття як витвір особливої писемної творчості належить до писемної форми наукового стилю. Ця ж стаття, будучи прочитаною
Науковий стиль неоднаковий за мовним оформленням, поділяється на жанри, кожен з яких, сформувавшись із певного комплексу характерних для цього стилю мовних засобів, обслуговує одну з галузей наукової діяльності людини і зорієнтований на осмислення, розуміння, теоретичне й практичне використання достовірних знань в інтересах усього суспільства чи окремих його верств. Одним із зразків наукового стилю є такий текст:
Дослідження минулих, історично не засвідчених етапів розвитку синтаксичної структури споріднених мов базується в першу чергу на попередньо зібраних і вивчених історичних даних відповідних мов. Глибше проникнення в доісторію розвитку синтаксичної структури досліджуваних мов забезпечується зіставленням їх історичних даних з даними інших, генетично більш віддалених мов, які, проте, виявляють ознаки спільного походження з досліджуваними мовами.
Таким чином, проблема розвитку синтаксичної структури речення в періоди, не відображені писаними пам’ятками, входить до загального кола тих проблем, які розв’язуються за допомогою порівняльно-історичного методу (О. Мельничук).
Цей текст сконструйовано з виразних науково-академічних мовних форм: у першому абзаці два речення, в другому – одне; перше речення просте, однак багатослівне; друге й третє речення – складнопідрядні з підрядним означальним. Текст сприймається нелегко, бо насичений науковою лексикою, мовознавчими термінами – як традиційними для української мови, так і іншомовними: історично, синтаксичної структури, базується, історичних, доісторію, генетично, історичний метод та ін. Усього в ньому 76 слів, з них іменників 26, прикметників і дієприкметників 20, службових слів 11, а дієслів лише 5: базується, забезпечується, виявляють, входить, розв’язуються. З цієї причини текст суто науковий, книжний, зовсім не динамічний. Одноманітність і складність лексики, переобтяженість нею кожного з трьох речень, дієслівна обмеженість тексту ускладнює його читання і наукове осмислення. Такі й подібні тексти загалом досить характерні для наукового стилю, але не бажані, бо ними суттєво ускладнюється сприймання змісту висловленого.
Найочевиднішими є лексичні, фразеологічні і граматичні стилетвірні особливості наукового стилю.
Лексичні, фразеологічні особливості. У ньому широко використовується наукова лексика:
– слова – терміни з різних галузей знань (лінгвістичні, математичні, хімічні, біологічні, суспільно-політичні та ін.): фонетика, асиміляція звуків; синус, множення; атом, молекула; береза, листя; ідея, матеріалізм та ін.;
– загальнонаукові терміни: аналіз, синтез, аналізувати, синтезувати, дослідження, індукція, дедукція, систематизація, класифікація та ін.
Слова, як правило, вживаються в прямому значенні, вкрай обмежено використовуються фразеологізми. Цим зумовлюється іменний характер наукового мовлення, що оперує поняттями, кожне з яких здебільшого виражається іменником або сполученням слів із синтаксично незалежним іменником у ньому.
У науковому стилі мови широко використовуються іменники й прикметники. Це надає науковому мовленню не динамічності, статичності – на відміну від розмовно-побутового й художньо-діалогічного мовлення, в якому активно використовуються дієслова. У наукових текстах часто вживаються віддієслівні іменники (виникнення, формування, опір і под.), дієприкметникові, дієприслівникові, прикметникові звороти та ін.
Граматичні, переважно синтаксичні, особливості. Мові наукового стилю притаманні:
– своєрідна стрункість і деякий особливий стандарт у побудові речень, широке використання простих ускладнених речень (з однорідними членами, узагальнюючим словом, з відокремленим членом речення, із вставною чи вставленою одиницею);
– тяжіння до складних синтаксичних конструкцій, зокрема до складнопідрядних речень з кількома предикативними частинами;
– переважання граматично повних речень;
– обмежене вживання не по – книжному оформлених конструкцій з розмовним відтінком, які надають емоційного забарвлення науковому викладу.
Наукове мовлення здебільшого позначене книжним ладом, способом викладу, чітко організоване структурно, бо саме це необхідне для того, щоб забезпечити однозначність сприймання писемного й усного наукового тексту кожним, хто має в цьому потребу.
Одна з істотних рис наукового стилю полягає в тому, що кожен мовець має аргументувати свої думки, тези, положення. Нерідко науковці, працюючи над проблемою, яка стала об’єктом наукового розгляду, дискусії, використовують написане чи сказане іншими.
Типово науковим, до того ж підвищеної змістової складності, є такий текст:
Кожна мова має семантичну глибину, яка створюється завдяки існуванню в ній синонімічних рядів. У попередніх розділах вже відзначалося, що в плані емотивного вираження і сприйняття кожен компонент синонімічного ряду більшою чи меншою мірою різниться від свого сусіда. У системі лексичної семантики слова без конотативного прирощення чи з таким прирощенням посідають рівноправне місце. Але практика функціонування мови встановлює для неемоційних і емоційних слів дещо відмінні сфери вживання. У згоді з тим, чи мова використовується як засіб спілкування, чи служить засобом художнього зображення дійсності, вона реалізує або частину свого значеннєвого потенціалу (переважно емоційно нейтральні слова і форми їх поєднання ), або весь його обсяг (у тім числі образне асоціативне вживання слів, лексем з індивідуальним прирощенням змісту). Отже, мова використовується у двох суспільних функціях: у комунікативній і в експресивній (В. Русанівський).
Цілком природним для нього є використання термінів, іншомовних слів і словосполучень: семантичну глибину, синонімічні ряди, емотивне вираження і сприйняття, компонент синонімічного ряду, лексична семантика слова, конотативне прирощення, практика функціонування мови, неемоційні і емоційні слова, сфера вживання, засіб спілкування, засіб художнього зображення дійсності, значеннєвий потенціал, емоційно нейтральні слова і форми поєднання їх, образне, асоціативне вживання слів, лексеми з індивідуальним прирощенням, суспільні сфери, комунікативні і експресивна сфери. Текст наповнений твердженнями, аргументованими доказами, міркуваннями, висновками, які грунтуються на виразно точному вживанні слів; усі речення повні, розповідні, логічно послідовні. Усі слова вжито в прямому значенні, вони не містять відтінку зменшеності, пестливості, голубливості тощо. Тому характеристика мовних явищ неемоційна, навіть помітно “суха”, виразно книжна.
Літературною мовою в її науковому стилі здебільшого виражається теоретично й практично перевірена інформація. Знання усвідомлюються тим повніше, чим освіченіша і зацікавленіша в їх засвоєнні особа – реципієнт (лат. recipens – той, що одержує).
Найважливіші наукові знання наднаціональні, світові. Наукові формулювання законів природи і багатьох закономірностей суспільного життя також повинні мати статус і значення загальності, підлягати певній дослідній перевірці, колективному осмисленню. Тільки цим утверджується кожна наукова теза, формулювання, висловлювання. Будь-яке наукове мислення і його словесне представлення – це набуток і вияв наукових знань, найголовнішими для яких є об’єктивність, життєва правдивість.
Структурно й функціонально науковий стиль мови неоднорідний. У його межах можна виокремити такі основні розділи, підстилі (жанри):
– академічну наукову літературу. Вона знаходить свій типовий вияв в академічних журналах, вісниках (наприклад, журнал “Мовознавство”, що його видає Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, і т. ін.);
– технічну наукову літературу. Цей підстиль властивий переважно інженерній літературі – про засоби і знаряддя, які використовуються у виробництві і призначені для створення матеріальних цінностей (науково-інженерні журнали тощо);
– галузеву наукову літературу. У цьому жанрі представлено літературу з окремих галузей: хімічної, фізичної, математичної, зоологічної, ботанічної,
Сільськогосподарської, філософської, історичної, педагогічної, психологічної, літературознавчої, мовознавчої і т. ін.;
– навчальну літературу. Вона найповніше реалізується в підручниках, посібниках, у навчально-методичних статтях тощо;
– популярну наукову літературу. Це література нескладна за змістом і формою викладу, легка для розуміння навіть особами, які не мають спеціальної освіти – технічної чи гуманітарної, наприклад: нариси М. Івіна “Щоб жити” про природу – для середнього та старшого шкільного віку.
Цей підстиль особливо вільний у виборі мовних засобів. У ньому можливий, як зазначав російський публіцист і літературний критик Дмитро Писарев (1840 – 1868), “вдалий вислів, влучний епітет, мальовниче порівняння”. Вони “набагато збільшують те вдоволення, яке має читач від самого змісту книги або статті. А через те, що підвищувати освіту читача поза його власним бажанням немає ніякої можливості, то не слід ні в якому разі нехтувати тими технічними засобами мови, які можуть посилити задоволення читача, не завдаючи шкоди основній ідеї…твору”.
Найбільш сконцентровано й повно науковий стиль об’єктивується й виражається в писемній формі. Написане долає простір і час, залишається матеріально стабільним і незмінним, доки хто-небудь свідомо і з конкретною метою не внесе до нього зміни. У писемному науковому мовленні (як і в мовленні інших стилів) завжди наявна певна особистісна своєрідність, бо в ньому якоюсь мірою відчутна індивідуальність автора наукового тексту. Це явище загальне, бо кожен висловлюється (усно чи писемно) дещо своєрідно. Мову і зміст окремої науки зазвичай створює група дослідників, якщо виникає соціальна потреба в знаннях про певну групу явищ природи чи суспільного життя.
Мова науки – це мова логічних символів, обчислювальних знаків, які так чи інакше фіксуються на письмі (знаки множення, ділення тощо в математиці та ін.), закріплюються і виражаються в словах, наукових термінах. Вони не повинні бути двозначними чи синонімічними, бо наукова інформація зазвичай соціально вагома, конструктивна, повчальна й організуюча, через що має сприйматись однозначно. Вона становить основу основ світового прогресу, в ній – майбуття всього людства, його матеріальних статків і високої духовності, інтелектуальності. Д. Розенталь зазначав, що “характерною рисою стилю наукових праць є їх насиченість термінами. У середньому термінологічна лексика звичайно складає 15 – 25% всієї лексики, використаної в роботі”.
Мета наукового мовлення полягає і в тому, щоб систематично і об’єктивно викласти певні наукові проблеми, питання. Основна увага звертається на логіку і точність викладу, від яких залежить рівень інтелектуальності наукових висловлювань. У науковому стилі, як і в офіційно-діловому, значною мірою реалізується інформативно-комунікативна функція мови. У науковому мовленні виявляються найбільш ціннісні пізнавальні надбання людства в кожній сфері його діяльності. З плином часу техніка наукової діяльності змінюється, розгортається і вдосконалюється.
У семантично й синтаксично найтиповіших і складних наукових підстилях, жанрах (особливо в академічному і науково-технічному) наукове мислення позначене книжністю висловлюваного. Це виявляється в будові простих (часто ускладнених однорідністю чи відокремленістю певних членів речення) і складних, словесно розгалужених речень. Широко представлені в ньому й пасивні звороти, дієслова у формах теперішнього часу (їх зазвичай утричі більше, ніж дієслівних форм минулого часу), іменники з абстрактним значенням, які суттєво наповнюють наукове мислення й мовлення поняттями, що мають об’єктивно витлумачуватись, роз’яснюватись. Цим забезпечується зрозумілість висловлюваного в науковому тексті – одна з найголовніших стилістичних вимог до семантично й структурно найрізноманітнішого наукового висловлювання.
Related posts:
- Науковий стиль – Стилі мовлення УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ Стилі мовлення Науковий стиль Цей різновид літературної мови використовується в наукових працях, для викладення результатів наукової дослідницької діяльності. Метою наукового стилю є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів. Найпоширеніша форма наукового стилю – монолог. При складенні текстів наукового стилю завжди присутній попередній відбір мовних одиниць, стилістичних засобів. […]...
- Стиль мови і стиль мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Стиль мови і стиль мовлення Терміни “стиль мови” і “стиль мовлення” синонімічні. Все ж у мовознавчій теорії і в мовленнєвій практиці їх потрібно розмежовувати. Стиль мови – різновид літературної мови; один із своєрідних способів використання літературної мови. Поняття “стиль мови” засвідчує високий рівень розвитку мовних засобів, їх багатство, уніфікацію, відпрацьовуваність, унормованість у […]...
- Стиль мови і культура мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Стиль мови і культура мовлення Наявність стилів мови в сучасних літературних мовах, зокрема і в українській, є одним з найвагоміших показників їх високого розвитку, прогресу, повноцінного функціонування. Обсяг і багатство кожного стилю визначаються обсягом і станом розвитку тієї сфери життя, яку обслуговує мова в параметрах певного стилю з його своєрідними мовним засобами. […]...
- Офіційно-діловий стиль мови і мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Офіційно-діловий стиль мови і мовлення За нинішніх умов суспільного життя в Україні офіційно-діловий стиль української літературної мови у найтиповішій для нього писемній формі представлений у розгалуженій системі сучасних документів: в оформленні автобіографій, актів, довідок, договорів, доповідей, записок, доручень, заяв, звітів, інструкцій, квитанцій, листів, наказів, посвідчень, постанов, правил, пояснювальних записок, протоколів, рапортів, розписок, […]...
- Конфесійний стиль мови і мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Конфесійний стиль мови і мовлення Мовлення в межах конфесійного (лат. confesio – визнання, сповідь) стилю, або конфесійне мовлення, обслуговує культово-професійні потреби священнослужителів – дияконів, священиків, єпископів, інших духовних осіб, а також (меншою мірою) парафіян, тих, хто вірить у Бога. Розумово-мовленнєву основу конфесійного стилю становить Біблія (грец. biblia – книги) – найпоширеніша у […]...
- Художній стиль мови і мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Художній стиль мови і мовлення Художній стиль, як і всі інші мовні стилі, одночасно є і стилем мови (певним комплексом своєрідних стилетвірних засобів – тропеїчно, передусім метафорично, вживаних слів, синонімів, омонімів та ін.), і стилем мовлення, тобто писемним і усним використанням усіх стилетвірних засобів художнього стилю як особливої мовної комунікативної підсистеми. Художньо-літературний […]...
- Епістолярний стиль мови і мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Епістолярний стиль мови і мовлення Цей стиль суттєво й своєрідно відрізняється від усіх інших стилів. Епістолярне мовлення має тільки писемну форму вияву, хоча тексти цього стилю (приватні листи, записки, щоденникові записи, мемуари і йод.) можуть бути прочитані і вголос. “Усна” форма епістолярного мовлення є тільки особливим відтворенням мовлення писемного. У мовленні в […]...
- Публіцистичний стиль мови і мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Публіцистичний стиль мови і мовлення Лінгвістично і в той час вичерпно осмислити публіцистичний стиль мови і мовлення непросто, бо лексично й граматично він неоднорідний. Цей стиль різножанровий, через що й розлогий стилістично, і водночас за багатьма визначальними ознаками помітно індивідуальний. Мовлення у виявах публіцистичного стилю – це мовлення засобів масової інформації: радіо, […]...
- Розмовно-побутовий стиль мови і мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Розмовно-побутовий стиль мови і мовлення Літературне мовлення в цьому стилі наймасовіше, найчастотніше, воно реалізується всіма верствами населення. Розмовно-побутове мовлення у своєму типовому вияві представлене своєрідними для цього стилю мовними особливостями – фонетико інтонаційними, лексичними, фразеологічними, морфологічними й синтаксичними. Цей стиль має усну (переважно) й писемну форми вияву, його характеризує широка варіативність (варіантність) […]...
- Книжне мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Книжне мовлення Якщо усне мовлення знаходить свій вияв у всіх стилях мови (крім епістолярного), а розмовне мовлення – це мовлення тільки в межах одного розмовно-побутового стилю, то терміном “книжне мовлення” позначаються суттєво інші мовні явища. Тільки за окремими ознаками ці явища збігаються з тим, що називають мовленням усним і мовленням розмовним. Книжне […]...
- Загальна характеристика стилів мови і мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Загальна характеристика стилів мови і мовлення У сучасному мовознавстві лексемою “стиль” прийнято позначати своєрідну манеру й спосіб усного і писемного висловлювання, реалізовуваного за однотипних умов спілкування і з однаковою метою. Цей самий термін уживається і як найменування багатьох вужчих мовних і мовленнєвих явищ, понять, зокрема різних галузей науки, мистецтва, сфер громадської діяльності, […]...
- Усне мовлення, розмовне мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Усне мовлення, розмовне мовлення Терміни “усне мовлення” й “розмовне мовлення” семантично не тотожні. Позначувані ними мовні явища мають як спільні, так і відмінні ознаки. Однак ці поняття не завжди розглядають розмежовано, як окремі термінологічні словосполучення. Наприклад, у СУМі прокоментовано тільки споріднені з ними найменування: усний (виражений у звуковій формі), усність (усність фольклору, […]...
- Культура усного й писемного мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Культура усного й писемного мовлення Культуру усного й писемного мовлення, тобто його стилістику, кожен із мовців навіть за найсприятливіших умов опановує поступово. Бо мова безмежно багата на слова і їх лексичні значення, на фразеологізми, різноманітна в граматичній будові і фонетичному оформленні та вияві. Для дитини, яка ще не навчається письму, усне мовлення […]...
- Стилістика експресивних різновидів мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Стилістика експресивних різновидів мовлення Мовлення людини – одна з визначальних складових її Я, тому природним є те, що кожен мовець намагається (свідомо чи інтуїтивно) висловлюватися стилістично – правильно і точно, образно, етично й естетично. Однак за багатьох життєво-мовленнєвих ситуацій мовлення буває спонтанним, наперед не продуманим, а тому й недосконалим. Мовлення в межах […]...
- Стилі і форми мови Стилістика української мови 2. Стилі і форми мови Теорія і практика стилістики стосується мовних стилів і найтиповіших виявів усного й писемного мовлення. Важливо, щоб кожне усне чи писемне висловлювання набувало ознак певного стилю, жанру, осмислювалось стилістично, тобто як функціонально найдоцільніше....
- Структура і функції усного й писемного мовлення – Стилі і форми мови Стилістика української мови Структура і функції усного й писемного мовлення Терміни “усне мовлення” й “писемне мовлення” належать до найуживаніших у лінгвістиці. Вони позначають наймісткіші і функціонально найважливіші мовні явища, які сукупно утворюють усю систему мови. Ці форми мови ще називають різновидами мови (усний і писемний різновиди літературної мови й мовлення). Однак умотивованішим у цьому значенні […]...
- Публіцистичний стиль – Стилі мовлення УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ Стилі мовлення Публіцистичний стиль Цей стиль використовується найчастіше в політичній, суспільній, освітній масовій агітації. Він характеризується точністю, послідовністю, логічністю викладення провідних тез разом з їх емоційним забарвленням. Метою публіцистичного стилю стає викладення та з’ясування певних соціально-політичних та філософських проблем, вплив на читачів або слухачів, агітація та пропагування суспільно-політичних […]...
- Стилетвірні й нестилетвірні ознаки як лінгвальні основи стилю – Стилі і форми мови Стилістика української мови Стилетвірні й нестилетвірні ознаки як лінгвальні основи стилю Кожен мовний стиль формується із стилетвірних і нестилетвірних явищ, особливостей. Саме стилетвірними мовними одиницями один стиль мови відрізняється від усіх інших стилів. Такі засоби зосереджують у собі неповторну стильову своєрідність, сконцентровано виявляються в одному стилі, а в інших простежуються лише частково. Наприклад, слова і […]...
- Розмовний стиль – Стилі мовлення УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ Стилі мовлення Розмовний стиль Сфера використання – усне повсякденне спілкування у побуті, на виробництві. Основне призначення розмовного стилю – бути засобом невимушеного спілкування, живого обміну думками, з’ясування побутових стосунків. У розмовному стилі відсутній попередній відбір мовного матеріалу. Вживаються разом із нейтральною лексикою стилістично знижені мовні засоби: фразеологізми, діалектизми, […]...
- Офіційно-діловий стиль – Стилі мовлення УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ Стилі мовлення Офіційно-діловий стиль Цей стиль вживається в офіційно-діловій сфері суспільного життя: у ділових листах, у діловодстві, у юридичній та законотворчій практиці. Мета офіційно-ділового стилю – інформативність та чіткість викладення цієї інформації. Звичайною формою офіційно-ділового стилю є монолог. В офіційно-діловому стилі завжди присутній попередній відбір мовного матеріалу. Також […]...
- Зв’язне мовлення. Стилі мовлення. Офіційно-діловий стиль. План роботи. Оголошення І СЕМЕСТР ІМЕННИК Урок № 17 Тема: Зв’язне мовлення. Стилі мовлення. Офіційно-діловий стиль. План роботи. Оголошення Мета: дати поняття про офіційно-діловий стиль, пояснити сферу його вживання, основні види (жанри), функції стилю (інформативну та волюнтативну), ознаки стилю (точність, доступність, лаконічність, конкретність, чіткість), мовні особливості; дати поняття про ділові папери, їхні види та призначення; формувати вміння складати […]...
- Художній стиль – Стилі мовлення УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ Стилі мовлення Художній стиль Художній стиль – це насамперед стиль художньої літератури, який використовується в поетично-художній творчості. Провідним завданням художнього стилю є вплив на людську психіку, почуття, думки через зміст і форму створених авторами поетичних, прозових текстів. Художній стиль передбачає попередній відбір мовних засобів для створення літературних художніх […]...
- ТИПИ І СТИЛІ МОВЛЕННЯ. ПОНЯТТЯ ПРО ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ Повторения, узагальнення й поглиблення вивченого § 6. ТИПИ І СТИЛІ МОВЛЕННЯ. ПОНЯТТЯ ПРО ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ ПРИГАДАЙМО. Які є типи і стилі мовлення? 35 І. Прочитайте тексти. Визначте стиль і тип мовлення кожного з них. Обгрунтуйте свою відповідь. Скористайтеся відповідною таблицею на форзаці підручника. Дощ – рідкі атмосферні опади, які випадають з хмар у вигляді краплин […]...
- Урок розвитку комунікативних умінь № 20. Відповідь на уроках української мови в науковому стилі Фонетика. Орфоепія. Орфографія Урок № 91 Тема. Урок розвитку комунікативних умінь № 20. Відповідь на уроках української мови в науковому стилі Мета: – навчальна: навчити учнів послідовної планомірно викладати зміст засвоєного лінгвістичного матеріалу; – розвивальна: розвивати логічне мислення, уміння систематизувати засвоєні відомості; аналітичні вміння, пам’ять; – виховна: виховання культури праці. Внутрішньопредметні зв’язки: лексикологія, морфологія, синтаксис, […]...
- Розвиток зв’язного мовлення. Стилі мовлення ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ УРОК № 7 Тема. Розвиток зв’язного мовлення. Стилі мовлення Мета: дати учням загальне уявлення про стилі мовлення, сферу вживання кожного з них; навчити визначати стилі мовлення, знаходити стилістичні помилки; прищеплювати любов до птахів, до тварин. Обладнання: підручник. ХІД УРОКУ I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ Перевірка домашньої вправи. II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ […]...
- Поняття про стилі мовлення – Стилі мовлення УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО ЛІНГВІСТИКА ТЕКСТУ Стилі мовлення Поняття про стилі мовлення Стиль мовний – це різновид літературної мови, який використовується в певному суспільному аспекті життя людей. Це і побутове спілкування, і офіційно-ділові відносини, і законотворча діяльність, і наукові праці, і публіцистична праця, і художня творчість тощо. У кожній з цих сфер життя суспільства […]...
- Стиль наукової мови Лісівництво РОЗДІЛ 5. МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Лекція 6. РОБОТА НАД РУКОПИСОМ НАУКОВОЇ ПРАЦІ 6.2 Стиль наукової мови До 1860 р. в Росії дисертації повинні були бути написані латинською або німецькою мовами. їх захист також відбувався на цих же мовах. Нині в Україні дисертаційні роботи подаються до захисту українською, а в деяких випадках – російською мовою. […]...
- НАУКОВИЙ СТИЛЬ Тема 1. Літературна мова як основа ділового та професійного спілкування. Стилістична диференціація української літературної мови 4. Стилістична диференціація української мови НАУКОВИЙ СТИЛЬ Науковий стиль і його термінологія почали складатися ще в давній книжній українській мові частково за зразками і під впливом грецької і латинської мов, які викладалися тоді в усіх вищих школах України. З них […]...
- УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 7. СТИЛІ МОВЛЕННЯ (ПОВТОРЕННЯ). ПОНЯТТЯ ПРО ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ Мета: навчальна: удосконалювати комунікативні вміння; розвивальна: розвивати навички самостійної роботи; виховна: виховувати допитливість та працелюбство. Внутрішньопредметні зв’язки: лексика, граматика, пунктуація, орфографія. Міжпредметні зв’язки: мова, література, соціокультура. Тип уроку: формування умінь і навичок. ПЕРЕБІГ УРОКУ І. ОРГАНІЗАЦІЯ КЛАСУ АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ І НАВИЧОК. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Перевірка домашнього завдання Виразне читання > Виразно прочитайте уривок […]...
- УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 8. ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО ПРО СТИЛІ МОВЛЕННЯ. ПОНЯТТЯ ПРО ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ СТИЛЬ Мета: – навчальна: повторити з семикласниками вивчений у попередніх класах матеріал про стилі мовлення; удосконалити уміння й навички розпізнавати тексти публіцистичного стилю, визначати його стильові ознаки; – розвивальна: розвивати творчі вміння працювати з текстами різних стилів, знаходити їх стильові та мовні особливості; – виховна: за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу вчити бачити красу, знайомити з представниками […]...
- Стилістика діалогів і монологів – Стилі і форми мови Стилістика української мови Стилістика діалогів і монологів Усне й писемне мовлення поділяється на мовлення діалогічне (діалоги) і мовлення монологічне (монологи). Діалог (грец. dialogos – розмова, бесіда) – форма усного й писемного мовлення; розмова між двома особами. Кожне окреме висловлювання мовця в діалозі (окреме речення чи кілька речень) називають реплікою. Кожна з реплік у діалозі звернена […]...
- Стилістика мови (мовлення) і культура мови (мовлення) – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Стилістика мови (мовлення) і культура мови (мовлення) Розуміння термінів “стилістика мови” і “стилістика мовлення” дає змогу зрозуміти сутність термінів “культура мови” і “культура мовлення”. Культура мови як навчальна дисципліна відрізняється від дисципліни стилістика загалом тільки тим, що навчальним курсом передбачено вивчення її (у вимірах окремого розділу) таких комунікативно-стилістичних властивостей зразкового з усіх […]...
- Стилі української мови – СТИЛІСТИКА СТИЛІСТИКА Стилі української мови Сучасна українська літературна мова обслуговує різні сфери суспільного життя, тобто є багатофункціональною. Це зумовлює її функціонально-стильове розмежування – поділ на функціональні стилі. Кожен стиль має свої властивості (мовні норми), які виділяють його серед інших стилів і найкраще відповідають меті спілкування. Функціональний стиль – різновид мови з властивими йому мовними засобами (лексичними, […]...
- ПОНЯТТЯ ПРО ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ МОВЛЕННЯ УРОКИ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ Тема 5. ПОНЯТТЯ ПРО ОФІЦІЙНО-ДІЛОВИЙ СТИЛЬ МОВЛЕННЯ ПРИГАДАЙМО. Які є типи і стилі мовлення? 569 І. Прочитайте текст офіційно-ділового стилю мовлення. Визначте його тему та сферу використання (побут, освіта, законодавство, художня література). З якою метою створено текст? Дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на […]...
- Функціональні стилі мовлення ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА Розділ 1. Сучасна українська літературна мова і культура ділового мовлення Функціональні стилі мовлення Сучасна українська літературна мова має функціональну розгалуженість, що породжує стилі літературної мови. Літературна мова становить собою систему стилів. Стиль (від лат. stylus – “загострена паличка для писання”) – це система мовних елементів, способів їх відбору й уживання, об’єднаних за […]...
- Розвиток зв’язного мовлення. Особливості побудови опису. Художній і науковий описи ФОНЕТИКА. ОРФОЕПІЯ. ГРАФІКА. ОРФОГРАФІЯ УРОК № 37 Тема. Розвиток зв’язного мовлення. Особливості побудови опису. Художній і науковий описи Мета: пояснити учням особливості побудови опису, показати відмінність між описами науковим та художнім, навчити школярів складати художні й наукові описи; розвивати усне й писемне мовлення учнів, збагачувати їх словниковий запас; виховувати любов до природи. Обладнання: підручник, словники. […]...
- Зв’язне мовлення. Загальне уявлення про стилі мовлення, сфери вживання кожного з них ВІДОМОСТІ З СИНТАКСИСУ І ПУНКТУАЦІЇ Урок № 19 Тема: Зв’язне мовлення. Загальне уявлення про стилі мовлення, сфери вживання кожного з них Мета: дати уявлення про стилі мовлення, пояснити головну функцію та сферу вживання кожного стилю, дати уявлення про основні жанри кожного зі стилів; розвивати спостережливість, уміння виділяти головне, пам’ять, увагу, мислення й мовлення, уточнювати й […]...
- МОВЛЕННЯ ЯК ПРЕДМЕТ СТИЛІСТИКИ Й КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ. СТИЛІСТИКА ТА ЇЇ ПІДРОЗДІЛИ: СТИЛІСТИКА МОВИ Й СТИЛІСТИКА МОВЛЕННЯ, ЇХ ВІДМІННІСТЬ ВСТУП Урок № 1 МОВЛЕННЯ ЯК ПРЕДМЕТ СТИЛІСТИКИ Й КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ. СТИЛІСТИКА ТА ЇЇ ПІДРОЗДІЛИ: СТИЛІСТИКА МОВИ Й СТИЛІСТИКА МОВЛЕННЯ, ЇХ ВІДМІННІСТЬ Мета: навчити учнів розрізняти поняття “культура мовлення” та “стилістика”, терміни “стилістика мови” й “стилістика мовлення”; розвивати вміння визначати стилі мовлення та виділяти засоби створення емоційно-експресивної виразності; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у […]...
- ПИСЬМОВИЙ ТВІР-ОПИС ПРИМІЩЕННЯ НА ОСНОВІ ОСОБИСТИХ ВРАЖЕНЬ У НАУКОВОМУ СТИЛІ УРОКИ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ Тема 9. ПИСЬМОВИЙ ТВІР-ОПИС ПРИМІЩЕННЯ НА ОСНОВІ ОСОБИСТИХ ВРАЖЕНЬ У НАУКОВОМУ СТИЛІ ПРИГАДАЙМО. Які основні ознаки наукового стилю мовлення? Науковий опис Мета наукового опису приміщення – об’єктивно й точно передавати інформацію про розмір, форму, освітлення, оздоблення приміщення. Ставлення автора до описуваного є нейтральним. Слова вживаються тільки в прямому значенні. Опис здебільшого лаконічний. […]...
- Стилі, типи і жанри мовлення Урок № 41 Тема. Стилі, типи і жанри мовлення Мета: повторити та узагальнити вивчене про тексти різних типових значень та різних стилів, формувати вміння визначати жанрову приналежність текстів та внутрішні зв’язки у ССЦ. Тип уроку: комбінований урок (повторення, систематизація та узагальнення вивченого). Обладнання: підручник, словник. ХІД УРОКУ I. Повідомлення теми та мети уроку, II. Повторення […]...