НЕКЛІТИННІ ФОРМИ ЖИТТЯ – ВІРУСИ



Довідник з біології

ЗАГАЛЬНА БІОЛОГІЯ

ОСНОВИ ЦИТОЛОГІЇ

НЕКЛІТИННІ ФОРМИ ЖИТТЯ – ВІРУСИ

Геном вірусів може бути молекулою ДНК, а також одно – або двонитковими молекулами РНК. Так, ДНК зустрічаєть­ся у вірусів віспи людини, віспи овець, свиней, аденовірусів лю­дини; двониткова РНК служить генетичною матрицею у деяких вірусів комах та інших тварин. Широко поширені віруси, які міс­тять однониткову РНК (віруси енцефаліту, краснухи, кору, сказу, грипу тощо).

НЕКЛІТИННІ ФОРМИ ЖИТТЯ   ВІРУСИ

Рис.

126. Модель вірусу тютюнової мозаїки: 1 – капсомер (білкова молекула); 2 – РНК.

Як же вірус проникає в клітину і який вплив він на неї має? На ньому видно, як утворюються піноцитозні (або ендоцитозні) вакуолі. Разом з крапельками міжклітинної рідини випадково всередину клітини можуть потрапляти і віруси, циркулюючі в рідинах організму.

Проте, як правило, проникненню вірусу передує скріплення його з особливим білком – рецептором на поверхні клітини. Скріплення з рецептором здійснюється за до­помогою спеціальних білків на поверхні вірусної частинки, які “впізнають” відповідний рецептор на поверхні

чутливої клітини. Ділянка поверхні клітини, до якої приєднався вірус, занурюється в цитоплазму і перетворюється на вакуоль. Вакуоль, стінка якої складається з цитоплазматичної мембрани, може зливатися з ін­шими вакуолями або з ядром. Так вірус переміщається в будь-яку ділянку клітини.

Інфекційний процес починається з проникнення в клітину вірусів і їх розмноження. Відбувається редуплікація вірусного геному і самозбірка капсида. Для здійснення редуплікації нукле­їнова кислота повинна звільнитися від оболонки. Крім редуплі­кації геном вірусу бере участь в синтезі РНК, яка необхідна для утворення на рибосомах клітини – господаря білків капсида. Після синтезу нової молекули нуклеїнової кислоти вона вкривається білками. Накопичення вірусних частинок приводить до виходу їх з клітини.

Для деяких вірусів це відбувається шляхом “вибуху”, внаслідок чого цілісність клітини порушується і вона гине. Інші віруси виділяються способом, що нагадує брунькування. У цьому випадку клітини організму можуть довго зберігати свою життє­здатність.

Інший шлях проникнення в клітину у вірусів бактерій – ба­ктеріофагів. Товсті клітинні стінки бактерій не дозволяють білку-рецептору разом із вірусом, що приєднався до нього, занурювати­ся в цитоплазму, як це відбувається при інфікуванні клітин тва­ринних. Тому бактеріофаг вводить порожнистий стрижень у клі­тину і виштовхує через нього ДНК (або РНК), що знаходиться в головці. Геном бактеріофага потрапляє в цитоплазму, а оболонка залишається зовні. У цитоплазмі бактерійної клітини починаєть­ся редуплікація геному бактеріофага, синтез його білків і форму­вання капсида. Через певний проміжок часу бактерійна клітина гине, і зрілі фагові частинки виходять у навколишнє середовище. Таким чином, віруси є автономними генетичними структура­ми, проте не здатними розвиватися зовні клітини. Вважають, що віруси і бактеріофаги – генетичні елементи клітин, які еволюці­онували разом із клітинними формами життя, що відокремилися.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Переказ тексту скарб гетьмана полуботка.
Ви зараз читаєте: НЕКЛІТИННІ ФОРМИ ЖИТТЯ – ВІРУСИ