Головна ⇒ 📌Фінансовий ринок ⇒ Необхідність державного регулювання фінансового ринку

Необхідність державного регулювання фінансового ринку

Фінансовий ринок

ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ

2 ТЕМА

РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ

2.1. Необхідність державного регулювання фінансового ринку

Регулювання фінансового ринку повинне передбачати встановлення правил інвестиційного процесу, обов’язкових для усіх – і для дрібних, і для великих інвесторів. Завдяки цьому стає очевидним те, що існує закон, який захищає кожного інвестора, і є покарання для тих, хто його порушує.

Досвід економічного розвитку показав, що висока якість фінансових активів підвищує

якість ринку і тим самим стимулює економічний ріст.

Необхідність регулювання фінансового ринку виражається в наступному:

1) високоякісний, добре відрегульований фінансовий ринок знижує загальний ризик, який міжнародні інвестори пов’язують з конкретною країною.

2) якісний, добре відрегульований ринок – це незамінний інструмент для залучення в процес економічного розвитку всього обсягу заощаджень населення. Сьогодні капітал іноземного походження складає значну частину в загальному обсязі інвестованих заощаджень. Але і внутрішні заощадження можуть і повинні грати важливу позитивну роль в економіці.

За

допомогою планів і директив неможливо досягти позитивних результатів на фінансовому ринку, повному ризику і невизначеності. Але завжди можна правильно організувати процес і одержати позитивні результати. Фінансовий ринок – це і сфера економіки, що відчуває найжорстокіший політичний тиск – адже фінансове законодавство регулює гігантські потоки капіталу. При цьому користувачі капіталу можуть бути зацікавлені в тім, щоб сховати свої дійсні наміри і дезінформувати ринок. Тут навіть чесне ім’я має свою ціну. З іншого боку, інвестори намагаються знайти можливість заробити і використовують усі зусилля, щоб одержати інформацію, недоступну іншим інвесторам. Для них також характерне прагнення обмежити конкуренцію між тими, кому вони надали капітал. І як часто буває, жертвою в цій грі виявляється найбільш беззахисна сторона – дрібний інвестор, що важко заробляє собі на Тому для регулювання фінансового ринку, і особливо ринку цінних паперів, втручання держави повинне бути обов’язковим.

Мета державного регулювання фінансових ринків в Україні:

– проведення єдиної й ефективної державної політики в сфері фінансових послуг;

– захист інтересів споживачів фінансових послуг;

– створення сприятливих умов для розвитку і функціонування ринків фінансових послуг;

– створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасників ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;

– забезпечення рівних можливостей доступу на ринок і захист прав його учасників;

– дотримання учасниками вимог законодавства;

– запобігання монополізації і створення умов розвитку чесної конкуренції;

– контроль за прозорістю і відкритістю фінансових ринків;

– сприяння інтеграції в європейський і світовий фінансові ринки.

Державне регулювання діяльності по наданню фінансових послуг здійснюється шляхом:

– ведення державних реєстрів фінансових установ і ліцензування діяльності з надання фінансових послуг;

– нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ;

– нагляду за діяльністю фінансових установ;

– застосування уповноваженими державними органами заходів впливу;

– проведення інших заходів державного регулювання фінансових ринків.

Органи державного регулювання фінансових ринків:

– ринок банківських послуг – Національний банк України;

– ринок цінних паперів – Державна комісія з цінних паперів і фондовому ринку;

– інші ринки фінансових послуг – спеціально уповноважені органи виконавчої влади в сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до Закону “Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг” .

Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку й уповноважений орган мають право на доступ до інформаційних баз даних, що ведуться з метою регулювання ринків фінансових послуг.

Уповноважений орган – центральний орган виконавчої влади. Він не може бути учасником фінансових ринків як емітент облігацій внутрішніх і зовнішніх державних позик чи здійснювати будь-яку іншу діяльність на фінансових ринках. Положення про уповноважений орган по поданню Кабінету Міністрів України затверджується Президентом України.

Головою уповноваженого органу можуть бути використані такі заходи впливу:

– зобов’язати порушника вжити заходів для усунення порушення;

– вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансових установ;

– накладати штрафи;

– тимчасово зупиняти чи анулювати ліцензію на право здійснення діяльності по наданню фінансових послуг;

– відстороняти керівництво від керування фінансовою установою і призначати тимчасову адміністрацію;

– затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;

– ставити питання про ліквідацію установи.

Уповноважений орган накладає на суб’єктів підприємницької діяльності штрафи:

– за діяльність на ринках фінансових послуг без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено чинним законодавством, – у розмірі до 5000 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності, що зробив правопорушення;

– за ненадання, не своєчасне надання або надання свідомо недостовірної правильної інформації – у розмірі до 1000 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності, що зробило правопорушення;

– за відхилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень про усунення порушень щодо надання фінансових послуг – у розмірі до 500 не оподатковуваних податком мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності, що зробило правопорушення.

Рішення уповноваженого органу про накладення штрафу може бути оскаржено в суді.

Уповноважений орган має право призначити тимчасову адміністрацію фінансової установи, діяльність якої ліцензується уповноваженим органом, у випадку систематичних порушень фінансовою установою законних вимог уповноваженого органу:

1) якщо фінансова установа протягом 30 робочих днів не виконує 10 і більш відсотків своїх прострочених зобов’язань;

2) арешту керівників фінансової установи;

3) здійснення фінансовою установою дій щодо утаювання рахунків, будь-яких активів, реєстрів, звітів, документів;

4) не обгрунтованого відмовлення фінансової установи в наданні документів або інформації уповноваженим особам;

5) наявності публічного конфлікту в керівництві фінансової установи;

6) наявності клопотання фінансової установи про призначення тимчасової адміністрації.

Тимчасова адміністрація приступає до виконання своїх обов’язків негайно після ухвалення рішення про її призначення та очолюється керівником, що призначається уповноваженим органом. Термін повноважень тимчасової адміністрації не може перевищувати одного року з дня її призначення.