Нормативно-правове забезпечення порядку ведення касових операцій
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК
ЧАСТИНА 2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК
Розділ 3.
Облік грошових коштів
3.1. Нормативно-правове забезпечення порядку ведення касових операцій
Основним нормативно-правовим документом, який врегульовує питання обліку касових операцій, є затверджений Постановою Правління Національного банку України “Положення про ведення касових операцій у національній валюті України” № 637 від 15.12.2004 р.
Вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб (крім установ банків і підприємств поштового зв’язку)
Це Положення не поширюється на розташованих на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва,
Кожне підприємство для здійснення розрахунків готівкою повинно мати касу. Касою називається спеціально обладнане та ізольоване приміщення, або місце, призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки. Керівники підприємств зобов’язані обладнати касу і забезпечити зберігання грошей у приміщенні каси, а також у разі доставки їх з установи банку і здавання в установу банку. Вони несуть у встановленому відповідним законодавством порядку відповідальність у тому разі, якщо з їх вини не були створені необхідні умови, що забезпечують схоронність коштів під час їх зберігання і транспортування.
Каси підприємств у разі потреби можуть бути застраховані страховою організацією.
Приміщення каси має бути ізольовано, а двері до каси під час здійснення операцій – замкнуті з внутрішнього боку. Доступ до приміщення каси особам, які не мають відношення до її роботи, забороняється.
Уся готівка на підприємствах зберігається, як правило, у вогнетривких металевих шафах, а в окремих випадках – у комбінованих і звичайних металевих шафах, які після закінчення роботи каси замикаються ключем і опечатуються сургучевою печаткою касира. Ключі від металевих шаф і печатки зберігаються у касирів, яким забороняється передавати стороннім особам або виготовляти невраховані дублікати.
Враховані дублікати ключів в опечатаних касирами пакетах, скриньках тощо зберігаються у керівників підприємств. Не рідше одного разу на квартал проводиться їх перевірка комісією. У разі виявлення втрати ключа керівник підприємства повідомляє про цей інцидент в органи внутрішніх справ і вживає заходів щодо негайної заміни замка металевої шафи. Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому підприємству, забороняється.
Перед відкриттям приміщення каси і металевих шаф касир зобов’язаний оглянути схоронність замків, дверей, віконних грат і печаток, переконатися у справності охоронної сигналізації.
У разі пошкодження або зняття печатки, поломки замків, дверей або грат касир зобов’язаний негайно доповісти про це керівнику підприємства, який повідомляє про цю подію в органи внутрішніх справ і вживає заходів щодо охорони каси до прибуття працівників міліції.
У цьому разі керівник, головний бухгалтер або особи, які їх замінюють, а також касир підприємства після одержання дозволу органів внутрішніх справ проводять перевірку наявності коштів та інших цінностей, що зберігаються в касі. Ця перевірка має бути проведена до початку касових операцій. Про наслідки перевірки складається акт у чотирьох примірниках (див. зразок 3.6), який підписується всіма особами, що брали участь у перевірці. Перший примірник акта передається в органи внутрішніх справ, другий – надсилається до страхової компанії, третій – надсилається до вищестоящої організації (у разі її наявності), а четвертий – залишається у підприємства.
Касир відповідно до чинного законодавства несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей.
Після видання наказу про призначення касира на роботу керівник підприємства зобов’язаний під розписку ознайомити його з Порядком ведення касових операцій, після чого з касиром укладається “Договір про повну індивідуальні матеріальну відповідальність”, приклад якого наведено у дод. Б1.
Касиру забороняється передовіряти виконання дорученої йому роботи іншим особам.
На підприємствах, які мають одного касира, у разі потреби тимчасової його заміни, виконання обов’язків касира покладається на іншого працівника за письмовим наказом керівника підприємства. З цим працівником укладається договір, про повну матеріальну відповідальність, на час виконання ним обов’язків касира.
У разі раптового залишення касиром роботи (з причини хвороби тощо) цінності, що знаходяться у нього під звітом, негайно перераховуються іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника і головного бухгалтера підприємства або у присутності комісії у складі осіб, призначених керівником підприємства. Про результати перерахування і передачі цінностей складається акт за підписами вказаних осіб.
На підприємствах, які мають велику кількість підрозділів або обслуговуються централізованими бухгалтеріями, оплата праці, виплати допомоги через тимчасову непрацездатність, стипендій і премій можуть проводитися за письмовим наказом керівника підприємства, іншими, крім касирів, особами, з якими укладається договір, і на яких поширюються всі права і обов’язки, встановлені для касирів зазначеним Положенням. Видача і приймання коштів такими особами здійснюється в приміщеннях каси.
На підприємствах, де за штатним розписом не передбачена посада касира, обов’язки останнього можуть виконуватися бухгалтером чи іншими працівниками за письмовим розпорядженням керівника підприємства за умови укладання з ними договору про повну матеріальну відповідальність.
У разі зарахування на роботу і призначення на посади, пов’язані з веденням касових операцій, обслуговуванням засобів охоронно-пожежної сигналізації, збереженням і транспортуванням коштів або періодичному залученню працівників підприємств до вказаних вище робіт, керівникам підприємств треба враховувати, що на зазначені вище посади не бажано брати:
– осіб, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності за навмисні злочини, у яких судимість не погашена або не знята у встановленому порядку; за вироком суду позбавлені права займатися вищезазначеними видами діяльності;
– осіб, які страждають на хронічні психічні захворювання;
– осіб, які перебувають на спеціальному медичному обліку з приводу алкогольної або наркотичної залежності.
При перевезенні готівки в національній валюті, що належить підприємствам, установам і організаціям усіх форм власності, від кас підприємств до установ банків та у зворотньому напрямку керівник такого підприємства, установи чи організації має забезпечувати касира охороною та транспортним засобом.
При транспортуванні значних грошових сум і цінностей та в інших випадках, охорона касирів здійснюється на договірній основі працівниками міліції та відділами охорони підрозділів Державної служби охорони при органах внутрішніх справ.
Під час транспортування коштів касиру, особам з його супроводу і водію транспортного засобу, якщо він надається керівником підприємства, не рекомендується:
– розголошувати маршрут руху і розмір суми коштів і цінностей, що перевозяться;
– впускати до салону транспортного засобу сторонніх осіб, які не мають дозволу керівника підприємства та (чи) підрозділу Державної служби охорони при органах внутрішніх справ;
– йти пішки, їхати попутним або громадським транспортом;
– відвідувати магазини, ринки і подібні місця;
– виконувати будь-які доручення, не пов’язані з транспортуванням коштів та відволікатися будь-яким іншим способом від доставки за призначенням грошей і цінностей.
Підприємства та індивідуальні підприємці, які мають поточні рахунки в банку, зобов’язані зберігати свої кошти в установах банків. Готівка, яку вони одержують з власних поточних рахунків (як з основного, так і додаткових) в установах банків у межах наявних на них коштів, має витрачатися виключно на визначені в чеку цілі, що не суперечать чинному законодавству (у т. ч. нормативним актам НБУ).
Готівкові розрахунки підприємств та індивідуальних підприємців між собою, а також з громадянами можуть проводитись як за рахунок коштів, одержаних з каси банків, так і за рахунок виручки, а також інших касових надходжень.
Сума платежу готівкою одного підприємства (індивідуального підприємця) з іншим підприємством (індивідуальним підприємцем) не повинна перевищувати 10 тис. грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. При цьому кількість підприємств (індивідуальних підприємців), з якими проводяться розрахунки, протягом дня не обмежується. Платежі підприємства (індивідуального підприємця) іншому підприємству (індивідуальному підприємцю) понад установлену граничну суму (10 тис. грн.) проводяться виключно в безготівковому порядку.
Увага! Гранична сума платежу готівкою у майбутньому може змінюватися!
У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму, кошти у розмірі перевищення встановленої суми додаються до фактичних залишків готівки у касі на кінець дня, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.
Під час здійснення готівкових розрахунків підприємства (індивідуальні підприємці)-отримувачі готівкового платежу зобов’язані надати підприємствам (індивідуальним підприємцям)- платникам обліковий розрахунковий документ (податкову накладну, рахунок-фактуру, товарний чек, акт виконаних робіт), які б підтверджували здійснені платниками витрати готівки.
Розрахунки готівкою підприємств усіх форм власності, а також індивідуальних підприємців з громадянами мають проводитися з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів, касового чи товарного чека, квитанції, договору купівлі-продажу, актів закупівлі, виконання робіт (надання послуг) або інших документів, що засвідчують факт купівлі товару, виконання роботи, надання послуги.
Підприємства та індивідуальні підприємці, які здійснюють
Розрахунки зі споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг за готівку через належним чином зареєстровані електронні контрольно-касові апарати (ЕККА), повинні обов’язково видавати споживачеві касовий чек, а під час виходу з ладу ЕККА або на період тимчасового відключення електроенергії – товарний чек. Умови застосування ЕККА, порядок видачі споживачам касових і товарних чеків, відомості, які вони мають містити, контроль за проведенням вищевказаних розрахунків із споживачами регламентуються Положенням про порядок реєстрації і застосування електронних контрольно-касових апаратів при розрахунках готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Установлення ліміту каси проводитися підприємствами самостійно на підставі розрахунку установлення ліміту залишку готівки в касі, який встановлюється на підставі середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі, та підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку Для кожного підприємства та його окремого підрозділу складається окремий розрахунок установлення ліміту залишку готівки в касі.
Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Інформація про затверджений ліміт каси подається у банк за допомогою документа “Розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі” (див. зразок 3.1.). Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства – юридичної особи.
Підприємства, що розпочинають свою діяльність, на перші три місяці їх роботи ліміт каси встановлюють відповідно до прогнозних розрахунків. Установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси переглядається за фактичними показниками діяльності.
Зауважимо, що в зазначеній у зразку 3.1. інформації, до виручки. яка враховується при розрахунку ліміту залишку по касі, береться до уваги надходження готівки за виключенням отриманої із банка, а також виручки за продукцію, яка у послідуючому була повернута.
Зразок 3.1
Варто також відмітити, що кількість робочих днів, які бралися при розрахунку ліміту по касі у зразку 3.1. визначалася згідно листу Мінпраці від 18.09.2007 р. № 6884/0/14-07/13 “Про норму тривалості робочого часу на 2008 рік”.
Кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо:
– для підприємств, які розташовані в населених пунктах де є банки, та які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк щодня (у день її надходження до каси) або наступного дня від дня її надходження до каси (зважаючи на правила внутрішнього розпорядку, що не дають змогу забезпечити здавання готівки в день її надходження), – у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти);
– для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де немає банків і здають готівку не рідше ніж один раз на п’ять робочих днів – у розмірах, що залежать від установлених строків здавання готівкової виручки (готівки) та її суми, але не більше п’ятикратного розміру середньоденних надходжень готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).
Підприємства, у яких відповідний середньоденний показник, обчислений на підставі касових оборотів (дорівнює нулю або не більше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, можуть встановлювати ліміт каси в розмірі, що перевищує обчислений середньоденний показник, але не більше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого не встановлення), те ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.
Якщо ліміт каси встановлений з перевищенням граничних розмірів, то він уважається встановленим на рівні зазначених граничних розмірів. У цьому разі сума зазначених перевищень вважається понадлімітною.
Підприємства, що виробляють та перероблюють сільськогосподарську продукцію, різних організаційно-правових форм (акціонерні товариства, агрофірми тощо) можуть установлювати (переглядати) ліміт каси на період заготівлі та перероблення сільськогосподарської продукції згідно з фактичними показниками їх касових оборотів (надходжень або видачі готівки) за будь-які три місяці сезону виробництва (перероблення) сільськогосподарської продукції попереднього року.
Готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були витрачені підприємством (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на господарські потреби.
Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті готівкові кошти, що надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні та були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків наступного робочого дня банку та підприємства або були використані підприємством (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного робочого дня на господарські потреби.
Установлений ліміт каси може бути переглянутий на підприємстві враховуючи зміни із надходженням і видачею готівки. В цьому випадку до банку передається новий “Розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі”.
Увага! Враховуючи періодичні зміни в законодавстві, порядок визначення ліміту по касі, а також нормативний документу який буде врегулювати дане питання, можуть бути змінені!
Релігійним організаціям (релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братерства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади), які не здійснюють виробничої або іншого виду підприємницької діяльності, ліміт каси та строки здавання готівки не встановлюються.
Державне казначейство України самостійно визначає порядок установлення ліміту каси в його касі та касах бюджетних установ і організацій, що ним обслуговуються.
Готівкова виручка підприємств та індивідуальних підприємців може використовуватись ними для забезпечення господарських потреб. Зазначена виручка підприємств та індивідуальних підприємців, які не мають податкової заборгованості, може використовуватися ними на виплату заробітної плати, заохочень, допомог усіх видів, компенсацій (далі – виплати, пов’язані з оплатою праці).
Підприємства й індивідуальні підприємці, незалежно від наявності в них податкової заборгованості, можуть проводити розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами в готівковій формі за податками і обов’язковими платежами.
Підприємства та індивідуальні підприємці, які мають податкову заборгованість, здійснюють виплати, пов’язані з оплатою праці, виключно за рахунок коштів, отриманих з установ банків.
У разі витрачення підприємством, що має податкову заборгованість, готівки з виручки на виплати, пов’язані з оплатою праці, відповідні кошти розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі того дня, коли були здійснені такі виплати, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.
Підприємства, виконавчі органи селищних, міських та районних у містах рад мають право зберігати протягом 3 робочих днів понад встановлений ліміт у касах готівку, що одержана в банку для виплат, пов’язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, відряджень, дивідендів (доходу); колективні сільськогосподарські підприємства, підприємства залізничного транспорту та морські порти для проведення таких виплат працівникам віддалених підрозділів, виконавчі органи сільських рад – протягом 5 робочих днів, включаючи день одержання готівки у банку. Після закінчення цих строків суми готівки, що не використані за призначенням, повертаються в банк не пізніше наступного робочого дня (клієнта та банку) і в подальшому видаються підприємствам за їх першою вимогою на ті самі цілі.
Видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами.
Особи, які одержали готівку під звіт (у т. ч. на відрядження у межах України), зобов’язані подати до бухгалтерії підприємства або централізованої бухгалтерії звіт про витрачені суми. Готівка, що видана під звіт, але з якихось причин не витрачена (частково або в повній сумі), має бути повернена до каси підприємства одночасно з авансовим звітом не пізніше наступного робочого дня після видачі її під звіт (за відрядженням – не пізніше 3 робочих днів після повернення з відрядження, на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини – не пізніше 10 робочих днів з дня видачі її під звіт). Якщо з каси підприємства його працівнику одночасно видано готівку на відрядження та кошти під звіт для вирішення у цьому відрядженні виробничих чи господарських питань (у тому числі і для закупівлі сільськогосподарської продукції та заготівлі вторинної сировини чи вторсировини), то підзвітна особа незалежно від строку відрядження протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження повинна подати до бухгалтерії підприємства одночасно звіт про суму, що була їй видана для вирішення виробничих (господарських) питань, та авансований звіт про витраченні кошти безпосередньо на відрядження.
За перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки та за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів, за витрачання готівки з виручки на виплати, пов’язані з оплатою праці за наявності податкової заборгованості, а також у разі витрачання підприємствами та індивідуальними підприємцями одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням та неотримання ними при здійсненні готівкового платежу від їх отримувача платіжного документа до них застосовуються фінансові санкції згідно з чинним законодавством.
При прийманні грошових білетів і монет до каси касири підприємств зобов’язані керуватися “Правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України”, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 31.03.1999 р. № 152.
Грошові білети Національного банку України (далі за текстом – банкноти), щодо справжності яких не виникає жодних сумнівів, повинні прийматись для оплати та обміну організаціями будь-яких форм власності без обмежень, навіть якщо на них є такі пошкодження:
– у будь-якому місці банкноти є плями, написи, надриви, а також ознаки природного зношення, забруднення, але від яких залиши
Лось не менше ніж 3/4 їх початкового розміру та можуть бути прочитані номінал, літери серії та номер;
– порвані, надірвані та склеєні, якщо окремі частини банкноти безперечно належать тій же самій банкноті і на них збереглись серія та номер, якщо місце склеювання не заважає визначити справжність банкноти та номінал.
Банкноти з переліченими дефектами вважаються зношеними і повинні прийматись банками від організацій будь-яких форм власності та фізичних осіб і вилучатись банками з обігу.
Підприємства, установи, організації, товариства не повинні приймати, але банки мають обмінювати такі банкноти, щодо справжності і номіналу яких не виникає сумнівів:
1) Банкноти із загальним водяним знаком, яких залишилось менше ніж 3/4, але більше ніж половина:
– пошкоджені вогнем або водою, у яких відсутня захисна стрічка, але на яких можна прочитати номінал, серію та номер;
– забруднені, пописані;
– склеєні із частин однієї банкноти;
– змінили свій попередній колір під дією вологи, хімікатів тощо.
2) Банкноти з фіксованим водяним знаком, які мають перелічені в попередньому абзаці пошкодження і на яких залишився фіксований водяний знак, незалежно від розміру пошкодженої банкноти.
Ці банкноти є неплатіжними і банки повинні їх обмінювати на платіжні після підтвердження експертом або керівником кас їх справжності.
Банки повинні обмінювати пошкоджені або зношені банкноти на платіжні за таких умов:
– якщо не виникає сумніву у їх справжності;
– якщо видимий номінал;
– якщо відсутня частина банкноти не може бути прийнята для
Обміну.
Банкноти, які мають невидимі надписи органів внутрішніх справ є неплатіжними, і повинні обмінюватись на платіжні, як зношені, шляхом здавання їх до регіональних управлінь НБУ.
Монети приймаються до платежу й обмінюються у разі, якщо немає жодного сумніву щодо їх справжності і якщо на них збережені зображення малого герба України – ТРИЗУБА та цифра, що вказує її вартість.
Платіжні, але непридатні для обігу монети – деформовані, такі, що були під дією різних реагентів, вогню тощо, здаються до банківських кас і в подальшому вилучаються з обігу.
Монети, на яких зображення номіналу і малого герба України не проглядаються, з отворами, надламані тощо є неплатіжними, не приймаються для оплати і не обмінюються.
Банківські установи мають стежити, щоб гроші, які знаходяться в обігу, були чистими та якісними, і не повинні випускати в обіг порвані, склеєні, облиті фарбою, обгорілі, ті, що мають жирові або чорнильні плями, написи, інші пошкодження та природно зношені, погнуті та пошкоджені монети, а повинні їх відбирати і переводити до категорії зношених.
Банкноти, на яких є ознаки навмисних пошкоджень (із отворами, порізані, списані, зі змитим малюнком), що не дає змоги визначити справжність та номінал, і не мають номера та серії, не приймаються до платежів і не обмінюються банками.
Банкноти та монети, які викликають сумнів щодо справжності або які мають явні ознаки підробки, пред’явнику не повертаються, а підлягають вилученню з видачею пред’явнику довідки про прийняття на експертизу.
Банкноти та монети, які викликають сумнів щодо справжності, надсилаються на експертизу до Департаменту готівково-грошового обігу Національного банку України, а фальшиві та підроблені – до установ МВС на місцях.
Обмін зношених, пошкоджених банкнот та монет на платіжні проводиться банками безкоштовно.
З метою подальшого вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб’єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов’язань перед бюджетами і державними цільовими фондами від 12.06.1995 р. № 436/95 було прийнято Указ Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”. Ним передбачено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами – громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:
– за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах – у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день;
– за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки – у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми;
– за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов’язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин – соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості – в розмірі здійснених виплат;
– за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів – у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум;
– за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, – у розмірі сплачених коштів;
– за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням – у розмірі витраченої готівки.
Правила організації контролю за додержанням норм з регулювання обігу готівки встановлюються Національним банком України за погодженням з Державною податковою адміністрацією України.
Передбачені вищесказані штрафи в повному обсязі стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.
Штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...