Головна ⇒ 📌Економічний словник ⇒ Община
Община
Община – різні форми соціальної спільноти (сільські, релігійні тощо), початкова форма соціальної організації суспільства, властива певною мірою всім докапіталістичним формаціям. У первісному суспільстві О. – виробничий і сімейний колективи. О. є також умовою життя окремого індивіда, першою продуктивною силою суспільства. В ній здійснювалося колективне привласнення засобів існування. З розвитком продуктивних сил, поділу праці всередині О. зародився інститут управління, персоніфікатором якого були общинні та рядові старійшини, вожді.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...
Related posts:
- Реальне нагромадження капіталу Реальне нагромадження капіталу – нарощування матеріально-речових еолементів продуктивного, торговельного та інших форм капіталу, які у процесі розвитку відносин економічної власності слугують знаряддям привласнення додаткової і частково необхідної праці. Нагромадження капіталу підпорядковується дії законів концентрації і централізації капіталу і в процесі еволюції економічної системи капіталізму набуває форм індивідуального, акціонерного, монополістичного (у т. ч. олігополістичного), державного, транснаціонального […]...
- Типи підприємництва Типи підприємництва – класифікація підприємництва залежно від форми організації діяльності, форми економічної власності, форм і методів господарювання. Розрізняють такі Т. п.: мале підприємництво (базується на приватній власності та одноосібній формі управління підприємством), колективне (засноване на колективній власності та колективному – за участю менеджерів – управлінні), і державне (засноване на державній власності і державному управлінні). Виділяють […]...
- ПРИСВОЄННЯ СОЦІАЛЬНЕ Соціологія короткий енциклопедичний словник ПРИСВОЄННЯ СОЦІАЛЬНЕ – особлива форма соціального освоєння реальності, оволодіння та володіння нею через перетворення її елементів у приналежність певному соціальному суб’єктові як об’єктів та засобів його волі та дій. Присвоєна соціальна реальність обов’язково комусь належить, вона є чиєюсь реальністю. Це означає, що присвоєння соціальне є не що інше, як процес перетворення […]...
- Вимагання Вимагання – вимога передачі державного, колективного або індивідуального майна громадян чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру (тільки для індивідуального майна) під погрозою насильства над особою, у віданні або під охороною якої перебуває це майно, над потерпілим або близькими йому особами, розголошення відомостей, що ганьблять їх або близьких їм осіб, пошкодження або […]...
- Оппенгеймер Оппенгеймер (Oppenhejmer) Франц (1864 – 1943) – німецький економіст і соціолог, представник соціальної школи. Для методології О. характерна правова інтерпретація економічних явищ. Капіталізм О. розглядав як систему розподільних відносин у сфері обігу, прибуток капіталіста – як результат нееквівалентного обміну. О. висунув дрібнобуржуазну програму перетворення суспільства на некапітапістичній основі. Вирішення цієї проблеми він пов’язував зі скасуванням […]...
- Закони управління Закони управління – внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між суб’єктами та об’єктами управління, або між керуючою і керованою системами, внаслідок яких (зв’язків), втілених у меті управління та засобах її досягнення, відбуваються необхідні зміни об’єктів управління. Залежно від складності об’єктів управління, змінюється чисельність і структура керуючої системи, функції управлінців, форми управління та ін. Така залежність […]...
- Фінансовий механізм Фінансовий механізм – важлива складова господарського механізму, комплекс форм, засобів та інструментів регулювання економічного способу виробництва, зокрема, використання фінансових ресурсів і грошових коштів для забезпечення найважливіших соціально-економічних потреб окремих громадян, трудових колективів й усього суспільства. Найважливішими складовими (підсистемами) Ф. м. є фінансове планування і прогнозування, система управління фінансами, фінансові показники, фінансові ліміти і резерви тощо. […]...
- Стадії організаційного розвитку Грейнера Стадії організаційного розвитку Грейнера – виокремлення основних стадій залежно від організаційних структур, механізмів координації та важелів управління з урахуванням різної ефективності на кожній з них. До таких стадій належать: 1) креативна (початкова стадія підприємницької діяльності, що характеризується низькою віддачею і великими витратами); 2) спрямована (стабільне зростання за функціональної структури управління, системи стимулів та ін.); 3) […]...
- Класифікація цілей державного управління Державне управління Класифікація цілей державного управління. Упорядкування цілей державного управління за певними ознаками, критеріями. Серед різновидів цілей державного управління можна виділити наступні: суспільно-політичні, що охоплюють комплексний, цілісний, збалансований і якісний розвиток суспільства; соціальні, що відображають вплив суспільно-політичних цілей на соціальну структуру суспільства, взаємовідносини її елементів, стан і рівень соціального життя людей; духовні, пов’язані в одному […]...
- Закони розвитку організацій Закони розвитку організацій – внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між метою організації (передусім стратегічною) та умовами і засобами її досягнення; між оптимальним поєднанням централізму на рівні всієї організації та децентралізму (відносної самостійності) окремих підрозділів і ланок організації; між рівнем загальної ефективності діяльності організації та часткою зайнятих у процесі управління найманих працівників (чим більше їх […]...
- Капітал індивідуальний Капітал індивідуальний (приватний) – сукупність відносин економічної власності між найманими працівниками та власниками малих, частини середніх і окремих великих капіталістичних підприємств у всіх сферах суспільного виробництва, реалізацією яких (відносин) є виробництво і привласнення додаткової вартості у формі середнього прибутку. К. і. виникає із зародженням капіталістичного способу виробництва (на початку XVI ст.) і є найважливішою суспільною […]...
- Відтворення суспільного капіталу Відтворення суспільного капіталу – безперервне відновлення процесу капіталістичного виробництва у взаємозв’язку і взаємодії відтворення індивідуальних, колективних, державних та інтернаціональних форм капіталу. Суб’єктом власності та управління за умов приватної форми капіталу є окремий капіталіст. За умов колективної форми капіталу таким суб’єктом є декілька підприємців, вищих менеджерів, фінансові інститути. Типова форма колективного капіталу – акціонерні компанії. З […]...
- Рента політична Рента політична – форма економічної реалізації наявних в окремого індивіда або групи осіб певних важелів державної влади. Оскільки влада у капіталістичному суспільстві (як і в інших формаціях, основаних на привласненні чужої праці) переходить у власність, а власність у владу, то представники влади отримують відповідні вигоди, обсяг яких залежить від повноти влади. Поняття Р. п. запровадив […]...
- Структура економічного розвитку Структура економічного розвитку – комплекс внутрішньо необхідних і стійких зв’язків між метасистемами, підсистемами та елементами економічної системи, які (зв’язки) як закони визначають її розвиток, управляють ними, спрямовують діяльність підсистем і їхніх складових у певному напрямі, а отже, управляють виробництвом, обміном, розподілом і споживанням матеріальних благ і послуг. С. е. р. визначають передусім як комплекс відповідних […]...
- Форми колективного обговорення проблем – КОЛЕКТИВНЕ ОБГОВОРЕННЯ ДІЛОВИХ ПРОБЛЕМ ЕТИКА ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ Лекція 11 КОЛЕКТИВНЕ ОБГОВОРЕННЯ ДІЛОВИХ ПРОБЛЕМ Форми колективного обговорення проблем Важливу роль у діловому житті людей відіграють різні форми спільного обговорення проблем. Завдяки ним людина проявляє активність у їх розв’язанні, впливає на прийняття та реалізацію рішень. Висока культура колективного обговорення безпосередньо сприяє духовному збагаченню членів суспільства, а отже, і прискоренню демократичних процесів […]...
- Суб’єкт управління Суб’єкт управління – необхідний елемент системи управління, який характеризується управлінським впливом, спрямованим на об’єкт управління. Основною ланкою соціальної системи управління є людина, яка виступає в кінцевому підсумку і в ролі керованого об’єкта, і в ролі керуючого суб’єкта. У системі державного управління С. у. виступають державні органи, що виконують функції управління, їхні підрозділи, посадові особи, органи […]...
- Форми рентабельності Форми рентабельності – основні способи існування та вираження рентабельності на макро – і мі – кроекономічному рівнях. Своєю чергою, на мікроекономічному рівні розрізняють рентабельність на рівні окремого підприємства (фірми, компанії) і галузей. На рівні підприємства систематичним показником рентабельності є привласнення балансового прибутку (включає прибуток від реалізації товарів, надання послуг і виконаних робіт, інших видів діяльності […]...
- Держава (політико – економічний аспект) Держава (політико – економічний аспект) – загальнонаціональний економічний суб’єкт, що зосереджує у своїх руках економічну владу і значну частку власності на продуктивні сили та значну частину створеного ВВП, з приводу привласнення яких (влади і власності) виникає певна система відносин економічної власності та управління нею (що є прерогативою економічної влади та управління нею) у всіх сферах […]...
- Трудомісткість управлінських функцій Трудомісткість управлінських функцій – витрати індивідуального та суспільно необхідного робочого часу на виконання певного обсягу управлінських робіт упродовж певного часу. Т. у. ф. визначається за нормативним методом (шляхом встановлення норм праці на виконання певного обсягу робіт за певний час і за наявності відповідних умов і вимірюється або витратами часу управління на виконання таких робіт або […]...
- Земельні ділянки, надані для городництва Земельні ділянки, надані для городництва – ділянки, надані громадянам для вирощування овочевих культур, як правило, для власного споживання. Можуть надаватися в користування як для колективного (кооперативам), так і для індивідуального городництва. Розмір З. д. н. для г., не може перевищувати 0,15 га....
- Інтернаціоналізація капіталу Інтернаціоналізація капіталу – взаємопереплетення та об’єднання різних форм національного та інтернаціонального капіталу з метою привласнення результатів найманої праці, яким протистоять загони найманих працівників. Основними формами сучасного капіталу є приватний, колективний, державний та наддержавний (наднаціональний). Кожна з цих форм може існувати у вигляді промислового, банківського, позичкового, торговельного та іншого капіталу. Тому І. к. передбачає взаємопереплетення та […]...
- Стійкість економічної системи Стійкість економічної системи – здатність економічної системи загалом та її окремих підсистем (продуктивних сил, економічної власності, господарського механізму та ін.) до розширеного відтворення в інтересах переважної більшості населення окремої країни, попри зміни зовнішнього середовища. Найбільше С. е. с. залежить від типів і форм економічної власності та господарського механізму, за допомогою якого здійснюється від’ємний зворотний зв’язок […]...
- Управління економічною власністю Управління економічною власністю – управління об’єктами економічної власності і відносинами між людьми з приводу привласнення цих об’єктів у різних сферах суспільного відтворення. Основними об’єктами економічної власності є всі елементи системи продуктивних сил. Основною сферою суспільного відтворення, в межах якої привласнення детермінує привласнення в інших сферах, є безпосереднє виробництво. Попередня умова самого процесу праці – розподіл […]...
- Економічні процеси Економічні процеси – хід розвитку економічної системи, окремих її підсистем, метасистем, елементів та компонентів, послідовна зміна різних типів економічних систем, окремих стадій, ступенів, етапів систем певного типу. В межах Е. п. слід виділяти процес активної взаємодії людини з природою, присвоєння речовини природи у процесі праці (що становить зміст продуктивних сил) та економічні зв’язки і відносини […]...
- Аграрні реформи Аграрні реформи – трансформація економічних відносин, насамперед відносин власності, у сільському господарстві з метою їх пристосування до закономірностей розвитку продуктивних сил за умов НТР та інформаційної революції. Матеріальною основою А. р. є насамперед зміни в технологічному способі виробництва: впровадження нової техніки, культура землеробства, нові форми організації виробництва і праці, посилення концентрації до оптимальних меж, поглиблення […]...
- Ринок послуг Ринок послуг – сукупність організаційно-економічних і відносин економічної власності щодо організації та купівлі-продажу послуг. Перші пов’язані з організацією купівлі-продажу цього особливого товару, другі виникають у процесі створення послуг та їх споживання (своєрідного привласнення). Послуги створюються у сфері матеріального (громадське харчування, торгівля, побут та ін.) і нематеріального (освіта, охорона здоров’я, мистецтво, культура) виробництва. З огляду на […]...
- Кооперативна система національна Кооперативна система національна – сукупність основних типів кооперативів (які завдяки колективній праці розвиваються і діють у різних сферах і галузях економіки) у процесі їх взаємодії, добровільно об’єднаних на засадах співробітництва і колективного управління з метою всебічного задоволення потреб та інтересів своїх членів і суспільства. Основними типами кооперативів в Україні є виробничі (існують у різних галузях […]...
- Критерії класифікації економічної власності Критерії класифікації економічної власності – головні ознаки виокремлення типів, форм і видів власності залежно від їх співвідношення між собою, значення в соціально-економічній структурі суспільства, суб’єктно-об’єктних відносин. Основними К. к. е. в. є: 1) суб’єкти власності; 2) об’єкти власності; 3) сфери суспільного відтворення; 4) інтегральний критерій, який враховує перші три критерії або поєднує суб’єктно-об’єктний підхід та […]...
- Стиль державного управління Державне управління Стиль державного управління. Система засобів, форм і методів повсякденного функціонування посадових осіб та органів державної влади й місцевого самоврядування, заснована на відповідних принципах, що забезпечують раціональне й демократичне ведення управлінських справ. Відмінність С. д. у. від стилю роботи в інших сферах суспільства полягає, передусім, у наступному: соціальна активність посадових осіб і відповідних органів […]...
- Індивідуальний продукт виробництва Індивідуальний продукт виробництва – 1) окремий елемент сукупного суспільного продукту, що виступає результатом технологічно індивідуального виробництва, продукція якого виготовляється в одиничних екземплярах. Після цього І. п. в. або залишається і використовується окремим індивідом (одяг, взуття, унікальні засоби виробництва), або запроваджується на підприємствах масового тиражування; 2) продукт виробництва індивідуального (одноосібного) виробника. Він може бути втіленням високих […]...
- Патерналізм Патерналізм (лат. patemus – батьківський) – опікунське ставлення держави до своїх громадян, з одного боку, компаній і фірм до працівників – з іншого, а також форма соціальної політики і соціальної ідеології, спрямованої на соціально-економічне партнерство праці й капіталу. Широко застосовується з кінця XIX у США, Німеччині та інших країнах, грунтується на положенні про збігання інтересів […]...
- Суспільні або соціальні блага Суспільні або соціальні блага – різновидність благ, які характеризуються спільним використанням їх різними суб’єктами діяльності. В умовах соціальної ринкової економіки вони виступають як певні види товарів і послуг, властивості яких протилежні властивостям товарів індивідуального споживання. Суспільні блага неподільні, вони складаються з таких великих одиниць, що не можуть бути продані індивідуальним покупцям, на них не поширюється […]...
- Соціальний контроль Соціальний контроль – комплекс заходів, здійснюваних державою та громадськими організаціями з метою забезпечення упорядкованої взаємодії у межах соціальної системи (суспільства загалом) та її окремих підсистем і елементів (окремих соціальних груп, організацій тощо) відповідно до усталених в даній країні системи цінностей, морально-етичних і правових норм та ін. Зміст С. к. зумовлюється характером економічної, соціальної, політичної, правової, […]...
- Управління державне Управління державне – цілеспрямований регулятивний вплив держави на розвиток і функціонування суспільних процесів (в т. ч. окремих його підсистем – економіки, права, політики та ін.), а також на діяльність окремих індивідів, колективів, соціальних верств і груп. Таке управління здійснюється через систему державних органів та осіб, які виконують у них різноманітні функції та завдання держави з […]...
- Людина економічна Людина економічна (homo economicus) – сукупність економічних потреб, інтересів, цілей індивіда, органічне поєднання в ньому рис працівника і власника. Структуру таких потреб слід розглядати відповідно до структури суспільного способу виробництва. Тому економічна сутність людини розкривається в суперечливій єдності людини-працівника як основного елемента системи продуктивних сил і людини – власника як суб’єкта економічних відносин, передусім відносин […]...
- Система управління економікою Система управління економікою – комплекс взаємопов’язаних, взаємодоповнюваних і узгоджених методів, форм і важелів управління (в т. ч. регулювання), що використовуються органами управління, управлінським апаратом на макро – і мікрорівнях. С. у. е. поділяють на територіальну та галузеву підсистеми, які, своєю чергою, містять окремі елементи управління підприємствами, фірмами і компаніями. У функціональному аспекті С. у. е. […]...
- Рента економічна Рента економічна – форма економічної реалізації власності на окремі фактори виробництва, яку привласнює підприємець внаслідок зменшення витрат на одиницю продукції порівняно з іншими товаровиробниками. Якщо йдеться про сільське господарство, то P. e. означає привласнення додаткового доходу від упровадження передової агротехніки, а отже, зниження собівартості, що не впливає на підвищення цін; а у разі використання найманої […]...
- Типи власності Типи власності – класифікація економічної власності залежно від її суб’єкта з одночасним виокремленням у межах кожного з цих типів форм власності відповідно до соціально-економічного поєднання безпосередніх працівників із засобами виробництва. Розрізняють такі Т. в.: 1) приватний, суб’єктом якого є окрема особа, максимум сім’я. У його межах виділяють приватну трудову власність, що базується на соціально-економічній єдності […]...
- Земельна власність Земельна власність – сукупність виробничих відносин між людьми з приводу привласнення землі як предмета природи, а також створеного сільськогосподарськими працівниками необхідного і додаткового продукту. З. в. є частиною загальної власності, одним з найголовніших видів національного багатства. З економічної точки зору З. в. виражаєтеся у певній сукупності економічних категорій (земельна рента, ціни на сільськогосподарську продукцію, орендна […]...
- Власність на засоби виробництва Власність на засоби виробництва – привласнення різними суб’єктами власності (індивідом, юридичною особою, державою та ін.) засобів виробництва в усіх сферах суспільного відтворення та виробничі відносини, які при цьому виникають. У безпосередньому виробництві В. на з. в. за капіталізму здійснюється в процесі праці й виражається в таких категоріях, як вартість, постійний капітал, основний капітал, технологічне підкорення […]...