Оцінка кредитоспроможності позичальника – комплекс методів, за допомогою яких з’ясовується здатність позичальника у визначений термін повністю розрахуватись за своїми борговими зобов’язаннями. Така оцінка включає комплекс показників, які характеризують фінансовий стан позичальника на різних етапах. До таких показників на першому етапі (попередньої оцінки) належать період розвитку підприємства, рентабельність його діяльності за останні три роки, наявність обгрунтованого бізнес-плану, своєчасне погашення позик і відсотків за
користування ними у минулому. До другої групи показників платоспроможності позичальника належать: 1) коефіцієнт загальної ліквідності – показує, наскільки обсяг короткотермінових зобов’язань за кредитами і розрахунками може бути погашений наявними оборотними активами і визначається за формулою К. з. л. = , де Ао – оборотні активи, Зк – зобов’язання короткотермінові (короткотермінові кредити і розрахунки з кредиторами). Цей показник не повинен бути меншим за 2. Коефіцієнт ліквідності показує, якою мірою оборотні активи покривають короткотермінові зобов’язання, і визначається за формулою, де Ал –
ліквідні активи (високоліквідні активи, дебіторська заборгованість, отримані векселі). Цей показник має бути не меншим ніж 0,5. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, наскільки короткотермінові зобов’язання можуть бути негайно погашені високоліквідними активами та цінними паперами і визначається за формулою, де Ав – високоліквідні активи (грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції). Цей показник має бути не меншим ніж 0,2. До показників третьої групи (фінансової стійкості) відносять коефіцієнт фінансової стійкості, який визначається відношенням власного капіталу до залучених коштів. Доцільно, щоб він був не меншим ніж 0,6; коефіцієнт фінансової економії – визначається відношенням власного капіталу до валюти балансу і показує частку власного капіталу у загальній сумі заборгованості підприємств. Він має бути не меншим ніж 0,2. Коефіцієнт фінансової залежності – вимірюється відношенням валюти балансу до власного капіталу і показує частку загальної власності майна підприємства в одиниці власних коштів позичальника; коефіцієнт мобільності власних коштів – показує ступінь такої мобільності при використанні цих коштів і визначається за формулою, де В – власний капітал підприємства, Ан – необоротні активи. До четвертої групи (показники надійності підприємства) належать: коефіцієнт забезпечення кредиту – визначається відношенням вартості застави до суми кредитів та відсотків; оборотність дебіторської заборгованості – характеризується відношенням виторгу від реалізації за рік до середньої дебіторської заборгованості; оборотність кредиторської заборгованості – визначається відношенням виторгу від реалізації за рік до середньої кредиторської заборгованості. Крім того, використовують системний метод О. к. п. за допомогою коефіцієнта потоку товарів, який формується з показників чистого доходу за винятком різних видів витрат і визначається за формулою де Rt – розмір учасника потоку платежів, Vi – дисконтний множник за ставкою і. Дисконтний множник при простій обліковій ставці V + 1/(1 + nі), n = d/К, де d – кількість днів позички; К – кількість днів у році. Дисконтний множник при складній річній ставці відсотків: V =1/(1 +i)n + (1 +i)mn. Якщо процес капіталовкладень і одержання доходу перебувають у прямій залежності, ,де М – інвестиційні витрати в період t, Ej – дохід у період j;t = 1 … n1; j = 1 … n2; n1 – тривалість процесу інвестицій; n2 – тривалість періоду віддачі від інвестицій. При цьому важливо оцінювати позичальника за рівнем конкурентоспроможності продукції, яку він випускає; маркетинговою діяльністю, ціновою політикою та ін.; правильністю складання документів і користування ними та ведення обліково-аналітичної роботи та ін. Це, своєю чергою, дає змогу оцінити кредитоспроможність на підставі коефіцієнтів ліквідності балансу та незалежності доходів, конкурентоспроможність продукції та ін. Загалом модель вирішального фактора, який підтверджує або заперечує рівень кредитоспроможності позичальника, визначається за формулою Y-f(xv х1, … хn).