ОПРОМІНЕННЯ

Related posts:

1. БЕР Екологія – охорона природи БЕР (біологічний еквівалент рентгена) – позасистемна одиниця еквівалентної дози йонізуючого випромінювання, показник еквівалентної дози. Б. дорівнює дозі будь-якого виду йонізуючого випромінювання, що чинить таку саму біол. дію, як доза рентгенівського або гамма-випромінювання величиною в 1 рентген. 1 бер = 10-2 Зв = 100 ерг/г. Йонізуюче випромінювання спричинює функціональні та структ. зміни […]...
2. РАДІОЧУТЛИВІСТЬ Екологія – охорона природи РАДІОЧУТЛИВІСТЬ – чутливість біол. об’єктів до дії йонізуючого випромінювання., яке спричинює в клітинах організмів зміни, ступінь прояву яких різний. Мірою Р. є доза опромінення, що викликає загибель 50 % клітин або організмів (ЛД50). Для різних біол. об’єктів Р. може відрізнятись у сотні і тисячі разів: ЛД50 для клітин ссавців становить 2-5 […]...
3. РАДІОСТІЙКІСТЬ Екологія – охорона природи РАДІОСТІЙКІСТЬ, радіорезистентність – показник стійкості клітин і тканин або організму до дії йонізуючих випромінювань. Характеризується величиною дози йонізуючого випромінювання, яка спричинює загибель певної частини опромінених клітин чи організмів. При дозі опромінення порядку десятих часток Гр гине 50 % найчутливіших клітин, найстійкіші (деякі синьо-зелені водорості і бактерії) витримують опромінення понад 10 тис. […]...
4. ЕЛІМІНАЦІЯ Екологія – охорона природи ЕЛІМІНАЦІЯ – загибель організмів унаслідок впливу різних абіотичних і біотичних чинників довкілля. Е. подають величиною, оберненою до виживання. Розрізняють Е. заг. (не вибіркову) і вибіркову. Заг. Е. – це вплив на популяцію чинників довкілля граничної інтенсивності, що переважає над екол. пластичністю виду, внаслідок чого відбувається масова загибель особин незалежно від їхніх […]...
5. ГЕНОСТАЗ Екологія – охорона природи ГЕНОСТАЗ – здатність ген. системи біосфери зберігати і відтворювати свої структуру і функції в процесі істор. розвитку планетарної біол. системи та її пристосування до нових біотичних і абіотичних умов довкілля. Г. є результатом взаємодії біол. механізмів, які діють на рівні макромолекул, клітин, організмів, популяцій, біоценозів. Г. відображає дію заг. законів збереження […]...
6. ТЕРМОФІЛЬНІСТЬ Екологія – охорона природи ТЕРМОФІЛЬНІСТЬ – ставлення організмів до теплоти. Розрізняють пойкілотермні організми з т-рою тіла, що залежить від навколишнього середовища і меншою мірою від внутр. теплообміну (всі рослини, мікроорганізми, холоднокровні тварини), та гомойотермні організми, які мають регуляцію внутр. теплообміну і більш значний теплообмін із зовн. середовищем (ссавці, птахи)....
7. ЗІВЕРТ Екологія – охорона природи ЗІВЕРТ (Зв) – одиниця еквівалентної дози випромінювання. 3. дорівнює дозі будь-якого виду йонізуючого випромінювання, яка чинить таку саму біол. дію, як і доза рентгенівського або Гамма-випромінювання величиною в 1 грей....
8. БІОАКУМУЛЯЦІЯ Екологія – охорона природи БІОАКУМУЛЯЦІЯ – нагромадження в організмі забруднювальних речовин, що надходять з навколишнього середовища крізь легені, шкіру і травний канал. Передумовою Б. є тривалий біол. період напіврозпаду шкідливих речовин і їхня здатність нагромаджуватись у певних органах і тканинах. Напр., хлоровмісні вуглеводні нагромаджуються в жировій тканині, кадмій – у нирках. В особливо великих масштабах […]...
9. СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи СТАБІЛЬНІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА – здатність екосистеми протистояти коливанням абіотичних і біотичних чинників середовища, включаючи антроп. впливи. С. е. можна розглядати як екол. рівновагу, тобто відносну стійкість видового складу живих організмів, їх чисельність, продуктивність, розподіл у просторі, а також сезонних змін, біол. колообігу речовин та ін. біол. процесів у будь-яких прир. угрупованнях....
10. ОЧИЩЕННЯ ВОДИ Екологія – охорона природи ОЧИЩЕННЯ ВОДИ – усунення сторонніх домішок (у т. ч. живих організмів) з води за допомогою мех., фіз. – хім. (хлорування, озонування тощо) та біол. методів....
11. АДАПТАЦІЯ БІОЛОГІЧНА Екологія – охорона природи АДАПТАЦІЯ БІОЛОГІЧНА – видоспециф. спадкова пристосовуваність організмів до умов існування (клімату, живлення, ворогів, статевих партнерів тощо). Формується в ході еволюц. процесу і виявляється в пристосованості всіх особин даного виду до певних конкретних умов довкілля....
12. ІНСОЛЯЦІЯ Екологія – охорона природи ІНСОЛЯЦІЯ – 1) опромінення земної поверхні сонячною радіацією. І. вимірюється в джоулях на одиницю площі поверхні за певний проміжок часу; 2) освітлення живих організмів сонячним промінням з лікувальною або профілактичною метою....
13. ЧУТЛИВІСТЬ Екологія – охорона природи ЧУТЛИВІСТЬ – 1) властивість організмів усіх рівнів організації сприймати подразнення із зовн. та власного внутр. середовища. У вищих тварин рецептори набули особливо високої Ч. до адекватних подразнень. Тварини з простішим типом будови реагують на подразнення здійсненням різного типу таксисів; 2) ступінь реакції біоіндикатора на речовину або фіз. чи біол. чинник, що […]...
14. САМООРГАНІЗАЦІЯ Екологія – охорона природи САМООРГАНІЗАЦІЯ – чітко визначена послідовність фіз.-хім. та біол. явищ у прир. системах, яка зумовлена внутр. та зовн. обмеженнями і веде до формування функціонально єдиного цілого....
15. ЧИННИК БІОГЕННИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК БІОГЕННИЙ – група чинників-1, пов’язаних як з прямим, так і з опосередкованим впливом живих організмів на середовище нині та в минулий час (сукупність біол., біотичних та біоценотичних чинників)....
16. ГІДРОБІОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ГІДРОБІОЛОГІЯ – наука, що вивчає живі організми прісноводних та мор. водойм і водостоків {річок, каналів) у взаємодії їх між собою та з навколишнім середовищем, а також біол. продуктивність океанів, морів і внутр. вод....
17. ІЗОЛЯЦІЯ (У ПРИРОДІ) Екологія – охорона природи ІЗОЛЯЦІЯ (У ПРИРОДІ) – виникнення бар’єрів, які перешкоджають вільному схрещуванню організмів. 1) Процес роз’єднання двох або кількох особин одного виду. Стосується внутрішньовидових відносин, зменшуючи можливість схрещування особин даного виду; 2) роз’єднання флори і фауни суміжних геогр. зон, регіонів і обл., впливає на відносини між великою кількістю видів. І. відіграє важливу роль […]...
18. АКУМУЛЯЦІЯ РАДІОАКТИВНИХ РЕЧОВИН Екологія – охорона природи АКУМУЛЯЦІЯ РАДІОАКТИВНИХ РЕЧОВИН – нагромадження радіоакт. речовин (РР) компонентами біосфери – атмосферою, гідросферою та верхньою зоною літосфери. Особливо енергійно відбувається в організмах. Кожна А. РР характеризується певними швидкостями перетворень під час обміну речовин та виходу з біол. колообігу, що супроводжується їх акумуляцією в повітрі, воді і грунті. А. РР характеризується коеф. […]...
19. ОРІЄНТУВАННЯ ТВАРИН Екологія – охорона природи ОРІЄНТУВАННЯ ТВАРИН – здатність організмів визначати своє статичне положення в просторі при пересуванні та міграції. Основу О. т. становлять складні біол. процеси, які здійснюються за допомогою органів чуття, біолокації (кити, кажани), смаку та нюху (комахи, хижаки), хеморецепції складу води (риби, ракоподібні), реакцій організму на отриману з довкілля та опрацьовану ЦНС інформацію. […]...
20. ВИКИДИ ПРОМИСЛОВІ Екологія – охорона природи ВИКИДИ ПРОМИСЛОВІ – відходи промислового виробництва, які забруднюють довкілля, часто створюючи несприятливі умови для існування живих організмів....
21. ПОТЕНЦІАЛ ТРОФІЧНИЙ Екологія – охорона природи ПОТЕНЦІАЛ ТРОФІЧНИЙ – здатність виробляти орг. речовину завдяки діяльності живих організмів у розрахунку на одиницю площі або об’єму за одиницю часу (фактично синонім біол. продуктивності – термін, що вживається в літературі із проблем якості води)....
22. ХРОНОБІОЛОГІЯ Екологія – охорона природи ХРОНОБІОЛОГІЯ – розділ біології, який вивчає умови виникнення, природу, закономірності і значення різних біол. ритмів. Як галузь біології, X. опрацьовує закони перебігу періодично повторюваних біол. процесів і поведінки різних біол. систем у часі. Біол. ритми, які дуже поширені в живій природі, їх взаємодія один з одним та з умовами середовища, що […]...
23. БІОЛОГІЧНІ РИТМИ Екологія – охорона природи БІОЛОГІЧНІ РИТМИ – біоритми, цикл, коливання інтенсивності й характеру біол. процесів і явищ, що спостерігаються майже в усіх тварин, рослин, мікроорганізмів тощо. Значною мірою відповідають цикл, змінам напруженості чинників довкілля. Є важливою пристосовницькою ознакою організмів....
24. МІГРАЦІЯ ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ БІОГЕННА Екологія – охорона природи МІГРАЦІЯ ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ БІОГЕННА – процес, що відбувається за участю живих організмів, тоді як поза ними – абіогенна. Розрізняють два типи М. х. е. б., перший з яких здійснюється мікроорганізмами, а другий – багатоклітинними організмами. У колообігу речовин жива речовина виконує ряд біогенних функцій: газову, концентраційну, окисно-відновну та біохімічну. Газова здійснюється […]...
25. НАГРОМАДЖЕННЯ РАДІОАКТИВНИХ РЕЧОВИН В ОРГАНІЗМІ Екологія – охорона природи НАГРОМАДЖЕННЯ РАДІОАКТИВНИХ РЕЧОВИН В ОРГАНІЗМІ – підвищення конц. речовин у біол. системах. Тварини, рослини і людина отримують необхідні для життєдіяльності хім. речовини переважно з їжі і нагромаджують їх у своєму організмі. Цей процес наз. нагромадженням. Оскільки радіоакт. ізотопи не відрізняються за хім. властивостями від не радіоакт. ізотопів того самого елемента, вони […]...
26. СТІЙКІСТЬ ОРГАНІЗМІВ Екологія – охорона природи СТІЙКІСТЬ ОРГАНІЗМІВ – здатність організмів протистояти екстремальним і стресовим впливам зовн. середовища. Основними засобами подолання цих впливів є мобілізація внутр. резервів (ферментативного, гормонального та нервового регулювання) і відповідної поведінки, в т. ч. перехід у стан спокою, або анабіозу....
27. ВОДОЙМА ЕВТРОФНА Екологія – охорона природи ВОДОЙМА ЕВТРОФНА – внутр. водойма (прісноводна екосистема), багата на поживні для рослин речовини. Вода малопрозора. Відмерлі рослини нагромаджуються у вигляді потужних відкладів орг. маси, мінералізація яких нерідко відбувається за участю анаеробів. Кисень у воді практично відсутній. Колообіг мін. речовин загальмований і неповний. В. е. багата на рибу, яка витримує нестачу кисню […]...
28. ЧИННИК ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ Екологія – охорона природи ЧИННИК ЗАБРУДНЕННЯ ДОВКІЛЛЯ – вплив, зумовлений інформаційним, фіз., хім. або біол. забрудненням простору, що оточує об’єкт чи суб’єкт....
29. РИТМИ РІЧНІ Екологія – охорона природи РИТМИ РІЧНІ – зміна інтенсивності та характеру біол. процесів і явищ, які повторюються з річною періодичністю. Спостерігаються у всіх організмів від полярної до тропічної зон. Р. р. значною мірою визначаються змінами зовн. умов, серед яких основним сигналом є тривалість світлового дня. Р. р. біол. процесів охоплює важливі і характерні для виду […]...
30. ГОМЕОСТАЗ Екологія – охорона природи ГОМЕОСТАЗ – відносна динамічна сталість складу, фіз.-хім. та біол. властивостей внутр. середовища організму людини і тварин, стійкість основних фізіол. функцій живого організму. Стосовно біоценозів Г. – це збереження сталості видового складу і числа особин. Г. характерний і необхідний для всіх природних систем....
31. ВИВІТРЮВАННЯ Екологія – охорона природи ВИВІТРЮВАННЯ – руйнування мін. і гір. порід під впливом фіз. і хім. чинників, компонентів атмосфери та гідросфери за участю живих організмів. Розрізняють фіз. В., що призводить лише до мех. розколювання породи на уламки; хім. В., у процесі якого змінюється хім. склад гір. породи й утворюються більш стійкі мінерали; орг. (біол.) В. […]...
32. БІОСФЕРА Екологія – охорона природи БІОСФЕРА – частина земної кори, атмосфери і гідросфери, склад, структура та енергетика в істотних рисах зумовлені минулою і сучасною діяльністю живих організмів. Б. існує з часу виникнення життя на Землі. Її структура неоднорідна в біогеохімічному плані, що є наслідком разноманітних речовинно-енергет. колообігів спричинених діяльністю живих істот. В Б. відбувається перетворення сонячної […]...
33. ЕКОСИСТЕМА ТЕХНОГЕННА Екологія – охорона природи ЕКОСИСТЕМА ТЕХНОГЕННА – сукупність живих організмів та умов їх існування, що формується внаслідок госп. діяльності людини, яка істотно змінює склад літосфери, гідросфери, атмосфери як прир. складових екосфери....
34. Біологічна дія радіоактивних випромінювань Формули й таблиці ФІЗИКА АТОМНА ФІЗИКА Біологічна дія радіоактивних випромінювань Поглинена доза випромінювання D – поглинена доза випромінювання, , ; Е – поглинена енергія випромінювання, ; M – маса речовини, що опромінюється, . Потужність дози випромінювання N – потужність дози опромінення, ; T – час опромінення, . α-частки – повністю поглинаються аркушем паперу товщиною 0,1 […]...
35. ЕКОБІОМОРФА Екологія – охорона природи ЕКОБІОМОРФА – сукупність видів з подібними формами росту, біол. ритмами, екол.-фізіол. особливостями, які мають однакові зв’язки з середовищем та вплив на нього. Кожну Е. розглядають як непорушну єдність біоморфи, що визначається ген. природою, формою росту й біол. ритмом організмів, та екоморфи, що визначається ставленням до умов середовища....
36. КОСМІЧНА БІОЛОГІЯ Екологія – охорона природи КОСМІЧНА БІОЛОГІЯ – комплекс біол. наук, що вивчають особливості життєдіяльності земних організмів в умовах космічного простору й в умовах польоту на космічних апаратах, принципи побудови біол. систем забезпечення життєдіяльності членів екіпажу космічних кораблів, а також досліджують позаземні форми життя....
37. БІОТЕЛЕМЕТРІЯ Екологія – охорона природи БІОТЕЛЕМЕТРІЯ – дистанційне дослідження біол. явищ і вимірювання біол. показників організмів за допомогою прикріпленого до них датчика. Сигнали останнього реєструються на пункті приймання інформації, де вона обробляється й аналізується. Основні галузі застосування Б.: дослідження фізіології та екології тварин, фізіології праці і спорту, космічна біологія, медицина....
38. АВТОГЕНЕЗ Екологія – охорона природи АВТОГЕНЕЗ – учення, за яким істор. розвиток організмів відбувається нібито незалежно від умов існування, лише під впливом особливих внутр. сил або тенденцій організму до вдосконалення....
39. ЕКОЛОГІЯ КАНЦЕРОГЕНЕЗУ Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ КАНЦЕРОГЕНЕЗУ, онкологічна екологія – розділ мед. екології, що досліджує взаємовідносини організмів між собою та з навколишнім середовищем, які можуть спричинити утворення злоякісних новоутворень. Розрізняють вірусний, хім., радіац. та ін. види біол., хім. та фіз. канцерогенезу....
40. АУТЕКОЛОГІЯ Екологія – охорона природи АУТЕКОЛОГІЯ, екологія видів – розділ екології, що на противагу синекології вивчає взаємовідносини окремих видів організмів з довкіллям. Відповідно до структурної організації виду А. вивчає вид на рівні організмів і популяцій. На рівні організмів (особин, індивідів) вона досліджує норми реакції виду на вплив екол. чинників і визначає межі стійкості та зони переваги […]...