Пасивні операції банків – операції, за допомогою яких банки акумулюють ресурси для здійснення активних операцій, насамперед кредитних. У політекономічному контексті П. о. б. – це процес акумулювання банківського капіталу та відносини економічної власності, що виникають і розвиваються при цьому з приводу плати за банківські депозити з метою здійснення різних видів активних операцій. До П. о. б. відносять депозитні та не депозитні з наступним розмежуванням всередині кожної з них. У передових країнах світу завдяки П. о. б., отриманню банком
грошових коштів у кредит формуються власні, залучені та емітовані засоби, створюються додаткові ліквідні можливості фінансування активних операцій. До таких операцій в Україні належать залучення різних вкладів у межах депозитних і ощадних операцій, отримання короткотермінових банківських позик, емісія цінних паперів, виставлення власних акцептів і соло-векселів. Власні ресурси сучасного банку становлять бл. 10% сукупних ресурсів, залучені – переважну їх масу. Основними формами залучених засобів є депозити (вклади), контокорентні й кореспондентські рахунки. Джерелами коштів, що розміщуються на депозитах,
в Україні є кошти на рахунках державних установ і організацій, громадських і релігійних організацій, кошти орендарів, фермерів, приватних підприємств та ін. Так, кошти фізичних осіб у комерційних банках України 2000 становили 3,3 млрд грн у національній валюті й 3,3 млн грн – в іноземній, а юридичних осіб – 18,6 млрд грн у національній валюті. У 2003 ці показники відповідно становили 18,8 млрд грн, 13,5 млрд грн, 61,4 млрд грн. У структурі пасивів комерційних банків 2003 вклади фізичних осіб становили 35,4%,юридичних осіб – 37,1%, міжбанківські кредити і депозити – 11,9%. Серед П. о. б. для населення найважливішу роль відіграють ощадні вклади. Такі вклади класифікують залежно від терміну та умов депозитної операції і поділяють на: строкові, строкові з додатковими внесками, виграшні, грошово-речові виграшні, молодіжно-преміальні, умовні, на пред’явника, на поточні рахунки, до запитання, депозитні сертифікати. Використовують також гібридні депозитні рахунки (поєднують властивості вкладів до запитання і строкових), дилінгові депозитні рахунки (клієнт розміщує на депозитному рахунку кошти в національній валюті, а банк щоденно подає йому котирування основних валют, після чого він за власним бажанням змінює валюту рахунка і розміщує еквівалент вкладу на певний термін. Певні особливості нарахування й виплати доходів за вкладами мають ощадні сертифікати. Комерційні банки встановлюють відсотки на вклади залежно від терміну, на який зроблено вклад, і розміру вкладених коштів. Для оперативного залучення необхідних додаткових коштів комерційні банки використовують можливості міжбанківського ринку ресурсів, на якому відбувається продаж грошових коштів, мобілізованих іншими кредитними установами. У США, наприклад, для населення відкривають такі основні види рахунків: 1) перевідний (звичайний) чековий рахунок – відкривається проти вкладу до запитання, найчастіше великого; 2) спеціальний чековий рахунок, згідно з яким вкладник не здійснює щомісяця значної кількості платежів, зрідка користується чековою книжкою, за опрацювання кожного чека встановлюється спеціальна плата (в середньому – 20 центів); 3) рахунок НАУ (див. Нау-рахунки); 4) рахунок супер-нау, коли банки мають право встановлювати будь-яку відсоткову ставку, а плату за ведення рахунків беруть переважно за середнім балансом; 5) депозитний рахунок грошового ринку – відсоткова ставка не обмежується, однак зняти гроші з нього можна не більш як тричі на місяць виписуванням чека або за попередньою умовою; 6) зберігання вкладів із цих рахунків здійснюється на першу вимогу клієнта; 7) рахунок за строковим вкладом; 8) рахунок “пов’язаних послуг”, що об’єднує в одне ціле різні рахунки (виписування чеків, безоплатне чекове обслуговування, надання кредитних карток клієнтам, зменшення відсотка за окремі види споживчого кредиту та ін.). За депозитами до запитання для фірм у США відкривається традиційний поточний рахунок. За ним надають такі види послуг, як електронне переказування коштів, інкасація, управління готівкою, інвестиціями, обмін валюти та ін. У деяких розвинених країнах світу використовують депозитні сертифікати (у США найменшою вартістю 100 тис. дол., у Великобританії – 50-250 тис. фунтів стерлінгів). У розвинених країнах світу до банків, які приймають ощадні вклади, висуваються найвищі вимоги за показниками їх діяльності, зокрема здійснюється страхування значних сум депозитів (у США – до 100 тис. дол. Для держави банки відкривають рахунки до запитання, за строковими депозитами і за депозитами державного казначейства. З метою страхування від можливого ризику першого виду рахунків банки вкладають частину коштів у цінні папери. Така ж операція проводиться стосовно строкових вкладів. Джерелом ресурсів банків є й емітовані фонди, створювані уявними вкладами та здійсненням акцептних і авальних операцій. Депозитами фінансових інститутів є також депозити до запитання банків-кореспондентів, за якими відкриваються кореспондентські рахунки. Кореспондентські рахунки утворюють міжбанківський ринок, а платою за їх використання є насамперед підтримання компенсаційного балансу. За допомогою кореспондентських рахунків формується цілісна банківська функціонально-організаційна система. Для підтримання належного рівня доходів банки збільшують суму компенсаційних балансів. За користування цими рахунками банк стягує плату. Невелика частка депозитів населення на початку XXI ст. в комерційних банках України – наслідок зубожіння переважної їх більшості, втрати трудових заощаджень, незначних від – шкодувань держави в разі банкрутства банку (в Україні 2005 – 5000 грн, 2001 – 1000 грн, а до цього – 500 грн). Внаслідок цього сума вкладів на душу населення становила в Україні 2003 лише бл. 100 дол., тоді як у Польщі наприкінці 90-х XX ст. – бл. 1300 дол.
Loading...