Головна ⇒ 📌Довідник з філософії ⇒ Пізнання як відображення

Пізнання як відображення

Філософія посбіник

Тема 4. ГНОСЕОЛОГІЯ

§ 2. Варіанти та інваріанти понятійного змісту гносеології

Цей варіант розуміння пізнання пов’язаний із попереднім. Але, на відміну від попередньої точки зору, розуміння пізнання як відображення схильне і в суб’єктові вбачати витоки активності, здатної діяти на суб’єкта як сприймана цієї зовнішньої активності, який фіксує ці дії в чуттєвості і мисленні. Суб’єкт, таким чином, уподібнюється пасивному реєстратові відображень об’єкта. І що більша його

активність, то точніше, без суб’єктивних домішок він зображає сутність відображуваного об’єкта у знаннях про нього.

Пізнання як відображення розглядали ще давньогрецькі матеріалісти, але свого піку ця позиція досягла у філософії марксизму.

Зупинимось докладніше на матеріалістичній концепції пізнання як відображення дійсності. Відображення – це взаємодія двох систем, у результаті якої особливості однієї системи відтворюються в особливостях іншої системи. У діалектико-матеріалістичній філософії властивість відображення поширюється на весь матеріальний світ. Але на кожному рівні розвитку матерії

вона володіє своїми специфічними характеристиками. Нас на цей момент цікавлять особливості відображення в пізнавальному процесі, який відбувається на рівні людської свідомості. Процес пізнання за таких умов отримує форму взаємодії об’єктивного світу і людської свідомості. Об’єктивний світ впливає на свідомість людини своїм особливим, специфічним для нього способом. Результатом впливу об’єктивного світу на свідомість суб’єкта є образи свідомості. Ці образи є знімками, копіями реальних речей. Вони об’єктивні за своїм змістом, змістовно відтворюють особливості об’єкта що відображається. Але відтворення особливостей відображуваного об’єкта в образах свідомості відбуваються відповідно до особливостей відображуваної системи, тобто свідомості. А це означає, що образи свідомості, будучи об’єктивні за змістом, є суб’єктивні за формою, тобто мають у собі певні характеристики суб’єкта. Суб’єктивність свідомості пов’язана з тим, що ці образи – дещо ідеальне. К. Маркс так визначає ідеальне: “Ідеальне – це матеріальне, пересаджене в людську голову і перетворюване в ній”. Ідеальними образи називають тому, що, хоча за змістом вони й відповідають об’єктивним предметам і явищам, але не містять у собі жодної матеріальної властивості, тобто позбавлені маси, протяжності і т. п. Ідеальне відрізняється від матеріального так, як думка про той чи інший предмет відрізняється від самого предмета. Думка мати мільйон грошей і тримати їх у кишені-принципово різні речі.

Версія пізнання як відображення наголосила на особливому значенні притаманних суб’єктові чуттєвості і розуму. Відповідно до них виділяють дві форми пізнання.

У філософських системах Нового часу це пізнання чуттєве і раціональне. Ці форми знання найчастіше розглядають як два послідовні етапи його формування. Про відмінність оцінки ролі двох форм знання йшлося в темах про раціоналізм і емпіризм як гносеологічні теорії. Тому основну увагу приділимо аналізу форм чуттєвого і раціонального пізнання як етапів пізнавального процесу, що взаємодіють.

Історично і логічно першою сходинкою пізнавального процесу є чуттєве пізнання. Воно включене в матеріально-чуттєву діяльність людей і пов’язане з безпосередніми контактами людини із зовнішнім світом.

Найпростішою, елементарною формою чуттєвого пізнання є відчуття. Відчуття виникає в мозку людини внаслідок дії на органи чуття якихось об’єктів. Матеріальний вплив тієї чи іншої речі, породжуючи матеріальну реакцію організму, одночасно перетворюється в нову, не властиву предмету якість – його суб’єктивний образ. Отже, відчуття є суб’єктивним ідеальним образом предмета, оскільки відображає, заломлює вплив предмета через призму людської свідомості. Саме через відчуття людина отримує всю первинну інформацію про об’єктивний світ.

Відчуття – це чуттєвий образ окремих сторін, процесів, явищ об’єктивного світу. Внаслідок активної діяльності людської свідомості образи відчуттів, потрапляючи в людський мозок, піддаються активній обробці і перетворюються в образи сприйняття.

Сприйняття – це цілісний чуттєвий образ предметів, процесів, даних за допомогою спостереження. Сприйняття зароджується та існує в свідомості як форма активного синтезу різноманітних виявів предметів і процесів, яка нерозривно пов’язана з іншими актами пізнавальної діяльності. Саме тому процес сприйняття має активний і творчий характер.

Цілісні чуттєві образи сприйняття в результаті інтенсивної взаємодії людини з навколишнім середовищем накопичуються в її свідомості. Нагромадження і збереження цих образів у свідомості людини здійснюється через пам’ять. Не випадково філософи і психологи називають пам’ять “коморою образів”. Завдяки пам’яті ми можемо утримувати і відтворювати цілісний образ навіть тоді, коли він нам безпосередньо не даний. У цьому разі функціонує складніша форма чуттєвого пізнання – уява. Уява – це опосередкований цілісний чуттєвий образ дійсності, що зберігається і відтворюється у свідомості за допомогою пам’яті.

Відчуття, сприйняття і уява в абстракції можна розглядати як послідовні етапи формування образів чуттєвого відображення світу. Але в реальному процесі пізнання вони діють спільно, впливаючи один на одного і відчуваючи дію раціональних форм пізнання, логічного мислення.

Раціональне пізнання, логічне мислення розглядається в діалектичному матеріалізмі як другий, вищий рівень пізнання. Мислення – це активний процес пізнавальної діяльності свідомості. Воно діє на тому рівні, де немає безпосереднього контакту з об’єктивною реальністю. Мислення спирається на результати чуттєвого пізнання і дає узагальнене знання. Прихильники діалектичного матеріалізму дають таке визначення мислення: Мислення – це ціле спрямоване, опосередковане та узагальнене відображення у свідомості людини суттєвих якостей і відношень дійсності.

Мислення здійснюється у трьох основних формах: поняття, судження і умовивід. Поняття – це форма мислення, в якій відображаються загальні, суттєві ознаки, зв’язки і відношення дійсності. Поняття та уяву зближує те, що їхній зміст має узагальнений і опосередкований характер. Але між ними є і відмінності. Уява дає наочний образ дійсності, зміст поняття позбавлений наочності. В уяві відображені загальні ознаки об’єктів, у понятті ж рівень узагальнення доведений до виділення сущого.

Поняття виникають та існують у свідомості людини в певному зв’язку, у вигляді суджень. Мислити про щось поняттями – це означає судити про нього, виявляти його певні зв’язки і відношення. Судження – це така форма мислення, в якій за допомогою зв’язку стверджується (або заперечується) що-небудь про щось.

До того чи іншого судження людина може дійти або шляхом безпосереднього спостереження якогось факту, або опосередковано за допомогою умовиводів. Умовивід – це форма мислення у вигляді розмірковування, в результаті якого з одного або декількох суджень, що називають посиланнями, виводиться нове судження – висновок, або наслідок. Наприклад, із двох суджень – “усі елементарні частинки мають масу” та “X – знову відкрита елементарна частинка” – логічно випливає висновок, що “X має масу”.

Діалектичний матеріалізм, виділяючи чуттєве і раціональне як дві сходинки пізнання, не протиставляє їх один одному. Його представники стверджували, що ці сходинки перебувають у постійній взаємодії, утворюючи нерозривну єдність пізнавального процесу. Раціональні форми пізнання неможливі без форм чуттєвого пізнання. Звідси вони черпають вихідний матеріал. Своєю чергою, на рівні на рівні людської свідомості чуттєве пізнання знаходиться під дією раціонального пізнання. Відчуття, сприйняття, уява людини мають у собі характеристики всієї духовно-інтелектуальної діяльності свідомості.