Поняття про терміни і професіоналізми як невід’ємну складову частину професійного мовлення
Тема 3. Особливості лексичного складу української літературної мови у професійному мовленні
План:
1. Поняття про терміни і професіоналізми як невід’ємну складову частину професійного мовлення.
2. Правопис, вживання та утворення графічних скорочень, абревіатур і складноскорочених слів. Абревіатури фахових термінів у певній професійно-орієнтованій галузі.
3. Особливості використання синонімів у професійному мовленні.
4. Поняття про пароніми, труднощі їх засвоєння у професійному спілкуванні.
1. Поняття про терміни і
Соціальні діалектизми притаманні окремим соціальним носіям мови. До соціальних діалектизмів належать професіоналізми, жаргонізми й арготизми. Професіоналізми – вживаються у певному професійному середовищі. Ці слова ніби деталізують загальнонародні назви, виступають синонімами до вже існуючих термінів. На відміну від термінів, вони можуть мати експресивне забарвлення. Професіоналізми тісно пов’язані зі сферою діяльності відповідної професії: . Закулісний, бутафорський, комедіант – драматургія; пар, саджанець, посів, жнива –
Нові професіоналізми творяться за рахунок осново складання, префіксів та суфіксів: за дебетувати, надбудова. Ці слова краще вживати в усному мовленні. В діловому писемному мовленні їх вживання небажане.
Терміни. Наукові поняття визначаються спеціальними словами – термінами, які складають основу наукової мови. Термін – це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується терміну, додається до нього. У цій різниці вбачається відома конвенційність терміна, яка полягає в тому, що вчені чи фахівці тієї або іншої галузі домовляються, що розуміти, яке поняття вкладати в той або інший термін. Отже, конкретний зміст поняття, визначеного терміном, буде зрозумілим лише завдяки його дефініції – лаконічному логічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значення поняття, тобто його зміст і межі.
Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать:
– системність терміна (зв’язок з іншими термінами даної предметної сфери);
– наявність дефініції (визначення) в більшості термінів;
– моносемічність (однозначність) терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;
– стилістична нейтральність;
– відсутність експресії, образності, суб’єктивно-оцінних відтінків.
Терміни поділяються на загальновживані (авангард, ідея, гіпотеза, формула) та вузькоспеціальні, уживані певній галузі науки (знаменник, дільник, чисельник). Правильне значення того чи іншого терміна допомагає з’ясувати контекст.
На підміну під загальнолітературної, мова професійного спілкування вимагає однозначності тлумачення основних ключових понять, зафіксованих у термінах. Для будь-якої сфери діяльності це дуже важливо, оскільки неточне вживання того чи іншого слова може мати небажані наслідки. Цього можна легко уникнути, якщо вживати терміни лише в тій формі та значенні, які зафіксовані в словниках останніх видань.
З розвитком ринкових відносин, зовнішньоекономічної діяльності до сучасної лексики банків, малих, спільних підприємств, бізнесменів, брокерів, підприємців, економістів увійшло багато специфічних термінів. Діловому стилю притаманна термінологія, яка утворюється із активної лексики (діловодство), запозичується з інших мов (бюджет), утворюється за допомогою власних слів та іншомовних або із запозичених складників (відеокамера).
При утворенні похідних форм термінів слід користуватися довідниками, бо вільне словотворення може стати причиною неправильного використання та сприймання. Слід також уникати застарілих, нестандартних термінів, адже їх вживання ускладнює розуміння змісту документа. Важливо, щоб термінологія у діловому та публіцистичному стилях не становила труднощів при читанні, щоб її добір і прийоми введення перебували у повній відповідності з призначенням тексту. Підставою добору термінів повинна бути точність, а не новизна, нагальна необхідність, а не мода, потреба, а не звичка.
У публіцистичному стилі, крім такого – прямого – вживання термінів, поширене вживання їх з виразною стилістичною метою, зокрема для створення гумору. При цьому термін може зберігати свою номінативну функцію; гумор створюється за рахунок невідповідного контексту, наприклад: “Учений на громадських засадах: підлеглі пишуть праці, він їх підписує” (Ю. Івакін). Крім того, з метою створення гумору термін може паронімічно зближуватись з іншим словом, зазнавати трансформації, метафоризуватись та ін. Як гумористичний прийом використовуються жартівливі дефініції до термінів: “Вірус – одноклітинний організм, створений природою в “нагороду людині за науково-технічний прогрес, зокрема за винайдення мікроскопа” (журн.).
У художніх творах терміни вживаються як у прямому, номінативно-дефінітивному значенні, так і в метафоричному, образному, переносному – для створення потрібного авторові колориту зображуваної епохи, описів, навіть пейзажів і портретів, не кажучи вже про мовні партії героїв; у поетичних творах – як поштовх до створення образів та ін. Терміни у порівняннях: “Чорногузи, немов вертольоти, білу хмару колишуть на крилах” (А. Малишко).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...