Примусове виселення народів з Криму
Тема 1. УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939-1945). ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА (1941-1945)
§ 5. ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ ВІД НАЦИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ
5. Примусове виселення народів з Криму.
10 травня 1944 р. Л. Берія звернувся до Й. Сталіна з доповідною запискою про необхідність виселення з Криму татар. Підставою того були, мовляв, “факти масового дезертирства з фронту” та співпраця частини кримських татар з окупантами. Виселення їх розпочалося рано-вранці 18 травня 1944 р. і завершилося ввечері 20 травня. Майже 190 тис. кримських татар були депортовані
Історичне джерело
Автор книги “Покарані народи” О. Некрич писав: “…солдати НКВС витягали жінок, дітей, стариків із постелі (“прокляті зрадники, негідники!”), наказували протягом 10 хвилин залишити оселі, не давши як треба вдягнутись, узяти з собою документи… Роздягнені, голодні діти та старі люди помирали в закритих вагонах від тифу. Солдати викидали мерців у вікна вагонів…”
Під час виселення та протягом перших чотирьох років депортації від нелюдських умов, надмірної праці, хвороб,
Разом із татарами були виселені з Криму й представники інших народів: у серпні 1941 р. – 61 тис. кримських німців, протягом червня-липня 1944 р. – 12,4 тис. болгар, 15 тис. греків, 9,6 тис. вірмен.
Проводилися заходи, спрямовані на знищення історичної пам’яті про депортовані народи. З цією метою було перейменовано 16 районів, 1115 населених пунктів.
На нових місцях проживання депортовані були позбавлені можливості етнокультурного розвитку. Виселених із Криму віднесли до категорії спецпоселенців без права повернення в рідні місця. Будь-які спроби повернення припинив Указ Президії Верховної Ради СРСР від 26 листопада 1948 р. “Про кримінальну відповідальність за втечі з місць обов’язкового і постійного поселення осіб, виселених у віддалені райони Радянського Союзу в період Великої Вітчизняної війни”. За порушення указу “втікачів” засуджували на 20 років каторжних робіт.
Після виселення кримських татар зникла необхідність збереження кримської автономії. Тому в 1945 р. Кримську АРСР було перетворено на Кримську область у складі РСФРР. У 1989 р. Верховна Рада СРСР визнала депортацію незаконною та злочинною.
…Генерал піхоти Штапф має особливі вказівки стосовно Донецької області. Негайно зв’яжіться з ним. Я покладаю на Вас завдання всіма силами сприяти йому. Необхідно добиться того, щоб при відході з районів України не залишалося ні однієї людини, ні однієї голови худоби, ані одного центнера зерна, ані однієї рельси; щоби не залишилися цілими ані один дім. ані одна шахта, яка б не була виведена на довгі роки з ладу; щоб не залишилось ані однієї криниці, яка б не була отруєна. Противник мусить знайти дійсно тотально випалену та зруйновану країну. Негайно обміркуйте ці питання зі Штапфом і зробіть усе, що в людських силах, для виконання цього…
– Прочитайте уривок із розмови двох полководців. Поясніть, чому Д. Ейзенхауер, командувач військами союзників у Західній Європі, був шокований розповіддю маршала Г. Жукова про особливості проходження Червоною армією мінних полів.
“Коли ми наштовхувалися на мінне поле, – говорив Г. Жуков під час зустрічі з командувачем військами союзників Д. Ейзенхауером у 1945 p., – то наша піхота атакувала його достеменно так, ніби його там не було. Втрати, яких ми зазнавали від протипіхотних мін, уважаємо рівними тільки тим, яких зазнали б від кулеметного вогню й артилерії, якщо б ворог замість мінних полів вирішив захищати цю ділянку сильним військовим з’єднанням. Проте піхота, яка йшла в атаку, не підривала протитанкових мін. І після того, як вона проникала в глибину мінного поля ії створювала плацдарм, підходили сапери й робили проходи, через які може пройти наша бойова техніка”.
Дуайт Ейзенхауер, шокований цією розповіддю, сказав: “Я уявив собі яскраву картину того, що б трапилося з першим-ліпшим американським або британським командувачем, якщо б він застосовував подібну тактику”.