Природні зони. Висотна поясність
Розділ 2 МАТЕРИКИ
Тема 5. Північна Америка
§44 Природні зони. Висотна поясність
Пригадайте
Що таке зволоження?
Чому природні комплекси змінюються з висотою?
Природні зони. З просуванням у глиб континенту природні зони материка простягаються меридіонально (див. карту на форзаці). Причиною цього є те, що завдяки особливостям рельєфу зволоження змінюється не тільки з півночі на південь, а й із заходу на схід.
Практичне завдання
У За картами атласу визначте особливості рельєфу, завдяки яким зволоження змінюється із
В умовах суворого клімату арктичного поясу сформувались арктичні пустелі. Вони майже позбавлені життя. Єдина рослинність, що трапляється тут на вільних від льоду ділянках, – це плями мохів і лишайників (мал. 157). Життя більшості тварин пов’язане з океаном. На суходолі мешкають невеличкі гризуни – лемінги, якими живляться такі хижаки, як песець і вовк (мал. 158).
Тундра й лісотундра, що переважає в субарктичному поясі, отримує дещо більше тепла. Але його все ж не вистачає для випаровування навіть мізерної кількості опадів, характерної для цієї зони. Тому територія тут заболочена, чому
Мал. 157. Ягель – їжа північного оленя
Мал. 158. Тварини арктичної пустелі, тундри й лісотундри
Наука стверджує
Північний олень у тундрі, як удома. У північного оленя особливі ратиці. Вони дуже широкі й глибоко розсічені на дві частини. Тому легко, мов на лижах, північний олень іде по снігу і не провалюється. У кожного північного оленя грива, муфта знизу на шиї – теплоізолятор. Крім того, і шерсть у нього особлива: у ній багато порожнин, заповнених повітрям. Це допомагає тваринам триматися на воді. Адже північні олені перепливають чимало річок.
Помірний пояс найбагатший на природні зони. На півночі поясу, де зима сувора і тривала, а літо тепле й коротке, панує тайга (мал. 159). Тільки хвойні породи – ялина, ялиця, деякі види сосни й модрини – здатні вижити на перезволожених підзолистих грунтах в умовах багаторічної мерзлоти.
Тваринний світ тут багатший і різноманітніший, ніж тваринний світ тундри. У тайзі Північної Америки мешкають вовки, рисі, лосі, зайці, лисиці, ведмеді, олені. Поблизу водойм живуть єнот і ондатра.
На сході материка поширені мішані й широколисті ліси, які ростуть на дерново-підзолистих грунтах. У цих зонах більше тепла порівняно з тайгою. Тому поряд із хвойними породами дерев є численні представники листяних порід: дуб, бук, липа, осика, береза, каштан. У канадських лісах багато видів клена, листок якого зображений на державному прапорі Канади як символ цієї країни.
Мал. 159. Хвойний ліс Північної Америки
Мал. 160. Тварини мішаних і широколистих лісів
Для тваринного світу характерні олені, бурий ведмідь, дикобраз, скунс, єдиний вид сумчастих на материку – опосум (мал. 160).
Зона лісостепів та степів поширюється на крайній південь помірного поясу, охоплюючи досить великі простори в самому центрі континенту. Ця природна зона отримує значну кількість тепла.
Мал. 161. Рослини напівпустель і пустель помірного і субтропічного поясів
Мал. 162. Вічнозелені секвої
А лісостеп ще й добре зволожений.
Саме тут були прерії, де у високому й густому трав’яному покриві колись легко міг сховатися навіть вершник і паслися мільйонні стада бізонів.
Рівнинність території, сприятливий клімат і родючі чорноземоподібні грунти стали причиною того, що тепер майже всі прерії розорані й зайняті під лани пшениці, кукурудзи. Ділянки справжньої прерії, так само як і бізонів, молена побачити тепер тільки в заповідниках.
Далі на південь і захід субтропічного поясу вологи не вистачає все відчутніше. Через це грунти втрачають свою родючість, на них переважають низькі сухолюбні злаки й колючі чагарники. Тваринний світ лісостепів та степів небагатий. Це передусім численні гризуни, як-от: ховрахи, бабаки, полівки тощо, – а також небезпечні плазуни, зокрема гадюки та гримучі змії. Багато степових птахів.
Напівпустелі й пустелі помірного і субтропічного поясів розташовані здебільшого на внутрішніх плоскогір’ях Кордильєр. Вони не утворюють суцільної смуги, а нагадують мозаїку. Тут поширені колючий терен, кактуси та агави (мал. 101), що ростуть на сіроземних грунтах. Серед тваринного світу переважають плазуни й гризуни.
Серед безживних пустель – сумнозвісна Долина Смерті, яка є одним із найжаркіших місць на Землі. Це розпечена сонцем піщана каліфорнійська пустеля. Опади тут трапляються не кожного року, а температура повітря влітку ніколи не опускається нижче +40 °С. Організм людини тут втрачає за годину до 1 л вологи, що небезпечно для життя.
Зона твердолистих лісів і чагарників простягається вузькою смугою Тихоокеанського узбережжя. Тут на коричневих грунтах ростуть реліктові види вічнозелених дубів, сосни, а також ліси з вічнозеленої секвої (мал. 162).
Дивовижні об’єкти і явища
Мамонт рослинного світу. Секвоядендрон, тобто секвойне дерево, яке ще називають мамонтовим деревом, найбільше серед дерев планети. У заповіднику Монтгомері (штат Каліфорнія, США) росте мамонтове дерево, яке за 1000 років свого життя піднялося на висоту понад 112 м. А в національному парку “Секвоя” (штат Каліфорнія, США) росте наймасивніше дерево на Землі – “Генерал Шерман”. Його висота дорівнює 83,82 м, а діаметр стовбура становить 31,3 м. Вік цього дерева – 2,5 тис. років.
Перемінно-вологі мішані ліси ростуть на жовто – і червоноземних грунтах на сході субтропічного поясу. Крім сосни, тут трапляються пальми та вічнозелені дуби, а в пониззях – зарості магнолії, що часто перевиті ліанами. На заболочених ділянках оселився болотяний кипарис. Яскраві представники тваринного світу – алігатори та черепахи, а також безліч птахів, зокрема папуги, колібрі, сови.
На заході, крім пустель, подекуди утворилися савани й рідколісся, де чагарники чергуються з окремими групами дерев – акаціями та мімозами.
Висотна поясність. Найчіткіше висотна поясність простежується в Кордильєрах. Як і в Андах, тут також певний набір висотних поясів змінюється залежно від географічного поясу, висоти хребтів та їхньої орієнтації. На крайньому північному заході Кордильєр хвойні ліси піднімаються майже до поясу снігів і льодовиків, що через низькі температури й рясні опади розташований дуже низько. На сході Кордильєр унаслідок надзвичайно суворих природних умов гірські хребти майже позбавлені рослинності.
Південніше, в Кордильєрах Канади, західні схили гір укриті вологими хвойними лісами в середньому до висоти 1500 м. Вище вони поступаються гірській тундрі, яку з просуванням на південь змінює пояс субальпійських та альпійських лук. На масивах внутрішнього поясу Кордильєр Канади набір поясів інший – від сухих степів до тайги.
У Кордильєрах США підніжжя схилів, що обернені до Тихого океану, вкриті лісами з чагарникового дуба. Вище з’являються хвойні ліси, утворені теплолюбними та пристосованими до посушливих умов породами дерев. Ділянки, що розташовані вище 3000 м, укриті альпійськими луками. На внутрішніх плато і плоскогір’ях переважають напівпустелі та пустелі.
ПІДСУМКИ
Природні зони в Північній Америці змінюються у двох напрямках: з півночі на південь та від західної і східної окраїн до внутрішніх районів материка.
Набір висотних поясів Кордильєр змінюється як з півночі на південь, так і з заходу на схід.
Запитання і завдання для самоперевірки
Чому на півостровах Флорида і Каліфорнія, що розташовані в одному географічному поясі, поширені неоднакові природні зони?
Чому набір висотних поясів неоднаковий на західних і східних схилах Кордильєр?
Чим тундра відрізняється від тайги і що спільного в цих природних зон?
Помірний пояс найбагатший на природні зони. Назвіть їх, скориставшись картами атласу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...