Продуктивна сила суспільної праці

Related posts:

1. Наука як продуктивна сила суспільства Наука як продуктивна сила суспільства – сфера розумової діяльності людства, в якій здійснюються розробка і теоретична систематизація знань про реальну дійсність, що використовуються для підвищення ефективності виробництва матеріальних і нематеріальних, в т. ч. духовних благ. Це передбачає органічний взаємозв’язок між НДДКР, з одного боку, і масовим виробництвом – з іншого. Перетворення науки на безпосередню продуктивну […]...
2. Суспільний поділ праці Суспільний поділ праці – сукупність різних видів виробничої діяльності. Світовий поділ праці – основна форма суспільного виробництва, існує в різних формах, що відповідають рівню розвитку продуктивних сил і характеру виробничих відносин. Світовий поділ праці ділиться на загальний, що означає поділ суспільного виробництва на крупні роди (промисловість, землеробство, транспорт тощо); частковий – поділ родів на види, […]...
3. Закон усуспільнення виробництва і праці Закон усуспільнення виробництва і праці – внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв’язки між ускладненням продуктивних сил, передусім засобів праці, та прогресом суспільного характеру виробництва, які втілюються у розвитку техніко-економічних відносин, насамперед у поглибленні суспільного поділу праці. Вихідним пунктом в ускладненні продуктивних сил є поява нових засобів праці. Так, переважання ручних засобів праці передбачає їх використання […]...
4. Продуктивність праці Продуктивність праці – ефективність виробничої діяльності людей в процесі створення матеріальних благ і послуг. П. п. вимірюється кількістю продукції або послуг, вироблених працівником за одиницю робочого часу (рік, місяць, тиждень тощо), або кількістю робочого часу, затраченого на виробництво одиниці продукції чи надання послуги, У виробництві будь-якого товару бере участь жива та минула (або уречевлена) праця. […]...
5. Закон суспільного поділу праці Закон суспільного поділу праці – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між розвитком продуктивних сил і об’єктивно неминучим поглибленням процесу поділу праці в різних формах, зокрема спеціалізації виробництва й праці, та зростанням на цій основі продуктивності праці. Спеціалізація виробництва супроводжується підвищенням ступеня його однорідності, удосконаленням засобів і предметів праці, підвищення рівня механізації […]...
6. Ефективність праці Ефективність праці – співвідношення між результативністю праці та витратами (в т. ч. ступенем раціонального використання ресурсів), що виражається у досягненні максимального ефекту за мінімальних витрат. Між витратами праці на створення одиниці продукції та Е. п. існує обернено пропорційна залежність. Е. п. є багатоаспектною економічною категорією, кожен з аспектів якої розкриває окремі її сутнісні сторони і […]...
7. Продуктивність праці і заробітна плата Продуктивність праці і заробітна плата – одна з найважливіших макро – та мікроекономічних пропорцій, яка характеризує динаміку первинного розподілу національного доходу на заробітну плату і прибуток, а отже, відображає відносини між найманою працею і капіталом і відповідні економічні інтереси. Загальною закономірністю у співвідношенні П. п. і з. п. за умов капіталістичного способу виробництва є випереджальне […]...
8. Ускладнення суспільної структури НАРОДЖЕННЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СВІТУ, ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО РОЗВИТКУ § 3. Середньовічне європейське суспільство 6. Ускладнення суспільної структури Із часом суспільство розвивалося, дедалі помітнішу роль у середньовічному житті починають відігравати міста і, відповідно, ремісники й купці, яким у схемі середньовічних станів місця не знайшлося. Згодом городян зарахували до третього стану, кістяк якого все ж становило селянство. У житті […]...
9. Міжнародний поділ праці Міжнародний поділ праці – вищий ступінь суспільного поділу праці, що базується на спеціалізації країн у виробництві окремих видів товарів та послуг, якими вони обмінюються. Глибина М. п. п. визначається ступенем розвитку продуктивних сил, міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва. Становлення М. п. п. зумовлене переходом від мануфактури до крупної машинної індустрії у країнах Європи, промисловою революцією […]...
10. Основна суперечність товарного виробництва Основна суперечність товарного виробництва – розвиток двоїстої природи праці індивідуальної і колективної, фізичної та розумової, конкретної та абстрактної, сконцентрованих у формі антагонізму між приватною і суспільною працею. Так, конкретна праця є безпосередньо приватною працею (працею, витраченою приватним власником на приватному підприємстві, особистою справою товаровиробника). За суспільного поділу праці товаровиробники виготовляють продукти для інших осіб, що […]...
11. Приватна праця Приватна праця – праця, яка здійснюється у формі індивідуальної трудової діяльності або приватними власниками на засоби виробництва на трудовій і нетрудовій основі. Початково П. п. використовувалась в індивідуальному натуральному господарстві, домашньому господарстві тощо. З розвитком продуктивних сил і поглибленням суспільного поділу праці насамперед в одиничній формі (тобто в межах окремого підприємства) П. п. поступово заперечується […]...
12. ГУМАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ Культурологічний словник ГУМАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ – зміна змісту і форм організації праці, спрямована на усунення її монотонності й одноманітності задля підвищення задоволеності працею. Факторами Г. п. виступають ступінь відповідальності, різноманітності і складності праці, співвідношення у ній виконавських та управлінських функцій, рівень творчих можливостей та технічної оснащеності, кваліфікаційне зростання, реалізація здібностей, визнання....
13. Міжгалузеві зв’язки Міжгалузеві зв’язки – техніко-економічні відносини і зв’язки між галузями господарства щодо спеціалізації та кооперації виробництва й обміну діяльністю внаслідок суспільного поділу праці, які втілюються в кооперованих поставках продукції. Обмін діяльністю є різновидом поділу праці, за якого відбувається взаємообмін результатами виробничої діяльності у формі продуктів праці між різними галузями. Так, для підприємств машинобудівних заводів використовують метал […]...
14. Кооперація праці Кооперація праці – єдність і узгодженість спільних дій окремих працівників, трудових колективів та сукупних працівників національних господарств у процесі відтворення матеріальних і духовних благ. Існує з часу появи людини. Найпомітніше на розвиток К. п. впливає прогрес продуктивних сил і техніко – та організаційно-економічних відносин. Опосередковано на К. п. впливають відносини економічної власності й господарський механізм. […]...
15. Інтенсивність праці Інтенсивність праці – напруженість живої праці, яка визначається витратами робочої сили за одиницю часу. Динаміка І. п. вимірюється витратами фізичної, розумової, нервової енергії протягом однієї години, робочого дня, тижня тощо, а ступінь напруженості праці – обсягом фізичних, розумових, нервових зусиль працівника, темпом його праці, кількістю водночас виконуваних функцій і обслуговування машин та іншими факторами. Рівень […]...
16. Економіка праці Економіка праці – 1) система економічних відносин, що виникає і розвивається з приводу формування умов праці та самого процесу праці, виробництва, обміну, розподілу і споживання робочої сили; 2) наука, яка вивчає насамперед відносини економічної власності та трудові відносини, що виникають між різними економічними суб’єктами з приводу відтворення робочої сили, управління процесом праці, економічні закони, що […]...
17. Структура зайнятості Структура зайнятості – сукупність різних типів і форм зайнятості і взаємодія між ними в межах певних національних економічних систем. Такій С. з. властиві кількісно-якісні характеристики і відповідні пропорції, основними з яких є: 1) співвідношення між загальною кількістю зайнятих у народному господарстві країни і чисельністю трудових ресурсів; 2) між кількістю зайнятих у сферах матеріального і нематеріального […]...
18. Умови праці Умови праці – комплекс факторів трудового процесу, виробничого середовища, стану місця роботи і ставлення працівника до виконуваної роботи, які впливають на здоров’я і тривалість життя, працездатність і ступінь задоволення працею, на процес відтворення сукупної робочої сили та ефективність праці. Такими факторами є: психофізіологічні (наявність або відсутність, часткова відповідність фізичних і нервово-емоційних навантажень фізіологічним можливостям людини, […]...
19. Форми суспільної свідомості Філософія посбіник Тема 11. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ § 3. Найпоширеніші моделі структури суспільства Форми суспільної свідомості Суспільна свідомість – це складне соціальне явище, яке здійснює вплив на духовне життя суспільства і на всі сфери суспільних відносин. Осмислення різноманітних явищ і процесів суспільного життя відбувається саме через форми і рівні суспільної свідомості. Форми суспільної свідомості розмежовуються за […]...
20. Продуктивна і непродуктивна праця Продуктивна і непродуктивна праця (лат. Productivus – доцільний, плодотворний) – праця, яка відповідно збільшує або не збільшує національне багатство країни, тобто сукупність створених і нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, рівня освіти, культури, виробничого досвіду та ін. (див. Багатство національне). Основною частиною національного багатства є економічний потенціал країни: виробничі фонди, природні ресурси, сукупний […]...
21. Методи визначення продуктивності праці Методи визначення продуктивності праці – розрахунок ефективності, результативності праці у натуральному, трудовому і вартісному показниках. Натуральні показники зручні для визначення продуктивності праці за однорідного виробництва, незмінного асортименту виробів упродовж тривалого часу. Трудові показники – вимірювання продуктивності праці обчисленням витрат праці на одиницю продукції (показник трудомісткості). Цей показник визначається за формулою Пп = Р/П (Пп, – […]...
22. Засоби праці Засоби праці – уречевлені в окремих речах або комплексі речей сили природи, якими людина діє на предмети праці і завдяки яким нею привласнюються речовина природи та її нові сили з метою задоволення своїх потреб. З часу виготовлення З. п. починається власне людська праця (див. Виробництво). До складу З. п. нині входять такі елементи: машини, устаткування, […]...
23. Соціологія праці Соціологія праці – комплексна галузева соціологічна дисципліна, що під певним кутом зору вивчає характер і зміст праці, організацію та умови праці, ставлення людини до праці та її мотивацію, а також проблеми соціального управління трудовою діяльністю, соціальні наслідки НТР та ін. Основними складовими цієї науки є такі галузі, як соціологія організацій, соціологія професій, промислова соціологія, соціологія […]...
24. Робоча сила Робоча сила – здатність людини до праці, сукупність її потреб, фізичних, інтелектуальних і організаторських здібностей, набутих знань і досвіду, що використовуються у процесі виробництва матеріальних благ і надання послуг. У політекономічному контексті P. c. – це власність найманого працівника на свою здатність до праці, яку він змушений продавати капіталісту й у процесі використання якої виникають […]...
25. Реформістський напрям суспільної перебудови Г. Шмоллера Історія економічних вчень ІСТОРИЧНА ШКОЛА Реформістський напрям суспільної перебудови Г. Шмоллера. У своїх теоретичних концепціях представники нової історичної школи віддавали перевагу реформістському напряму суспільної перебудови. Шмоллер, зокрема, наполягав на проведенні реформ, які б усунули надто велику нерівність у майні та розподілі доходів, що породжує небезпеку соціальних конфліктів. Зазначаючи наростання класового протистояння в суспільстві, представники нової […]...
26. Розподіл праці Розподіл праці – відокремлення якісно та сутнісню відмінних видів праці за певними критеріями у процесі виробництва, що здійснюється здебільшого у межах одиничного поділу праці. Такими критеріями є функціональний (виконання функцій управління, контролю та безпосереднього впливу на предмети праці тощо); професійний (спеціалізація працівників на різних видах трудової діяльності); кваліфікаційний (виконання робіт різної складності) та ін. Сутнісна […]...
27. Як аналізує Дж. С. Мілль процес виробництва? Історія економічних вчень ЕВОЛЮЦІЯ КЛАСИЧНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX ст. ЗАВЕРШЕННЯ КЛАСИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ Як аналізує Дж. С. Мілль процес виробництва? Аналіз процесу виробництва Мілль починає з характеристики двох компонентів – праці та природних ресурсів. Праця і природа об’єднуються у виробництві товарів, жодна з них не може бути єдиним джерелом виробництва. Але у процесі […]...
28. Необхідний робочий час Необхідний робочий час – частина робочого часу, протягом якого створюється необхідний продукт, що використовується для задоволення матеріальних і духовних потреб працівника і членів його сім’ї, для відтворення фізичної і розумової здатності до праці. Решта робочого часу називається додатковим. Праця, затрачена протягом Н. р. ч., є необхідною працею. Поділ робочого дня на необхідний і додатковий робочий […]...
29. Назви одиничних понять, конкретних речей і результатів праці людини – Іменник МОРФОЛОГІЯ. ОРФОГРАФІЯ Іменник Назви одиничних понять, конкретних речей і результатів праці людини Іменники на позначення одиничних понять, конкретних речей і результатів праці людини творяться за допомогою суфіксів – ин-, ач, ак, ун, – иц-, ищ, ив : Картоплина, вимикач, тесак, двигун, петлиця, полотнище, печиво (Але МарЕвО, маЄвО, сяЄвО, бо це абстрактні назви)....
30. Територіальний поділ праці Територіальний поділ праці – просторова форма вияву суспільного поділу праці, що передбачає виробничу спеціалізацію різних видів територій і, залежно від географічного положення, забезпеченість природними ресурсами і умовами. Розрізняють національну та інтернаціональну форму Т. п. п. У межах національної форми виокремлюють внутрірайонний (спеціалізацію окремих виробництв всередині економічного району) і міжрайонний поділ праці (спеціалізацію районів на виробництві […]...
31. Закон єдності праці і власності Закон єдності праці і власності – загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між різними за змістом видами праці та відповідними типами і формами власності. Початково цей закон виражає такі зв’язки між індивідуальною працею людини і приватною трудовою власністю на результати цієї праці. З. є. п. і в. відображає функціонування (функціональні […]...
32. Кількість праці Кількість праці – маса живої та уречевленої праці, витраченої у процесі трудової діяльності людини, трудового колективу, суспільства загалом при створенні матеріальних і нематеріальних, в т. ч. духовних благ. Уречевлена праця вимірюється у процесі перенесення конкретною працею вартості засобів виробництва на новостворений продукт внаслідок амортизації і фіксується в амортизаційних відрахуваннях. Жива праця – це витрати м’язової, […]...
33. Характер праці Характер праці – найважливіші ознаки соціально-економічної сутності праці, що розглядається з боку відносин власності, передусім власності на засоби виробництва. Х. п. теоретично виражається насамперед в таких економічних категоріях, як відчуження праці, асоційована праця, примусова праця, безпосередньо суспільна праця та ін., а формами Х. п. є інтенсивність праці, тривалість робочого дня, розподіл прибутків. Основними формами примусової […]...
34. Суспільний характер праці Суспільний характер праці – праця в умовах суспільного поділу праці, що постійно розвивається, за якої для виготовлення кінцевого продукту з метою задоволення колективних і суспільних потреб необхідно залучати дедалі більше праці окремих товаровиробників (передусім у сфері безпосереднього виробництва). На попередніх етапах еволюції товарного виробництва приватний характер праці товаровиробника отримував своє суспільне визнання лише на ринку […]...
35. Наукова організація праці (НОП) Наукова організація праці (НОП) – система заходів, яка забезпечує зростання ефективності живої праці завдяки використанню досягнень науки і передового досвіду. НОП покликана сприяти розв’язанню економічних і психофізіологічних проблем. Розв’язання економічних завдань передбачає зростання продуктивності праці, поліпшення якості продукції та умов праці, зниження витрат виробництва, економію матеріальних і трудових ресурсів, розвиток творчої ініціативи працівників та ін.; […]...
36. Закон зростання продуктивності праці Закон зростання продуктивності праці – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між розвитком і вдосконаленням економічного способу виробництва, з одного боку, й зумовлених цим зростанням кількості виробленої продукції та послуг, поліпшенням їх якості – з іншого. Із зростанням продуктивності праці частка живої праці зменшується, а частка уречевленої праці, втіленої у засобах виробництва, […]...
37. Суспільна праця Суспільна праця – діяльність людей у системі суспільного поділу праці, спрямована на виготовлення товарів і послуг для задоволення соціально-економічних потреб суспільства. Опосередковано до С. п. належить праця людей, не залучених до системи суспільного поділу праці (зокрема, праця на присадибній ділянці, в домашньому господарстві та ін.). Результатом С. п. є сукупний суспільний продукт, створений у сфері […]...
38. Збагачення праці Збагачення праці – якісно нова форма організації праці, яка передбачає зростання зацікавленості людини – працівника у збагаченні змісту самого процесу праці (див. Зміст праці). З. п. передбачає відмову від принципів тейлоризму (роздрібнення операцій і жорсткої регламентації рухів кожного працівника тощо), виконання кожним робітником дедалі більшої кількості операцій, вибір різних варіантів виконання робіт, посилення його самостійності, […]...
39. Редукція праці Редукція праці (від лат. reductio – повернення) – процес зведення складної праці до простої. Складна праця виступає як помножена проста, праця. За один і той же час вона створює більшу вартість, ніж проста на величину, що характеризує ступінь її складності. У ринковій економіці Р. п. здійснюється стихійно у процесі обміну продукту складної праці на продукт […]...
40. ДІЯ МАГНІТНОГО ПОЛЯ НА РУХОМИЙ ЗАРЯД (СИЛА ЛОРЕНЦА) І ПРОВІДНИК ЗІ СТРУМОМ (СИЛА АМПЕРА). ПРАВИЛО ЛІВОЇ РУКИ Фізика підготовка до ЗНО комплексне видання ЕЛЕКТРОДИНАМІКА 4. МАГНІТНЕ ПОЛЕ. ЕЛЕКТРОМАГНІТНА ІНДУКЦІЯ 4.3. ДІЯ МАГНІТНОГО ПОЛЯ НА РУХОМИЙ ЗАРЯД (СИЛА ЛОРЕНЦА) І ПРОВІДНИК ЗІ СТРУМОМ (СИЛА АМПЕРА). ПРАВИЛО ЛІВОЇ РУКИ Напрям сили Лоренца визначається мнемонічним правилом лівої руки: якщо ліву руку розташувати так, щоб лінії В були напрямлені в долоню, чотири пальці показували напрям руху […]...