Регулювання міжнародного руху капіталу – цілеспрямований і активний вплив окремих національних держав і наднаціональних органів на ввезення та вивезення капіталу за допомогою економічних, правових та адміністративних важелів. Р. м. р. к. здійснюється з метою стимулювання притоку прямих іноземних інвестицій в економіку певної країни в оптимальних розмірах, які б не загрожували економічному суверенітету; поліпшення якості та структури національного фінансового ринку; зміцнення фінансової (в т. ч. грошово-кредитної) стабільності; прискорення
економічного зростання та ін. До економічних важелів такого регулювання належать: 1) оподаткування міжнародних фінансових потоків капіталу з метою недопущення спекуляції іноземною валютою; 2) запровадження диференційованих податків залежно від виду зовнішніх фінансових операцій; 3) оподаткування прибутків національних компаній і фізичних осіб, отриманих ними від іноземних фінансових операцій, від власності на іноземні фінансові активи, а також прибутків нерезидентів, отриманих від власності на фінансові активи в межах іншої країни; 4) запровадження високих імпортних тарифів на ввезення переважної частини
імпортних товарів, виробництво яких здійснюється в країні; 5) створення сприятливих умов для виробництва експортної продукції національними товаровиробниками шляхом надання податкових пільг, запровадження нижчих ставок податків, страхування експортних кредитів, раціональної валютної політики та ін.; 6) надання іноземним компаніям різноманітних пільг з метою стимулювання притоку іноземних інвестицій в депресивні регіони країни; 7) надання додаткових пільг для іноземних компаній, які вкладають інвестиції на тривалий період, а також у розвиток нових технологій; 8) створення спільних підприємств і надання їм окремих податкових та інших пільг, а також зосередження контрольного покета акцій над такими підприємствами в руках держави та ін.; 9) обмеження доступу іноземних компаній до місцевих фінансових ринків; 10) комплексний контроль держави за процесами монополізації іноземними компаніями національних ринків, за їх діяльністю щодо централізації капіталу (за злиттям і поглинанням національних компаній); 11) визначення пріоритетних напрямів інвестування та ефективної системи експертної оцінки інвестиційних проектів; 12) забезпечення захисту інвестицій та інтелектуальної власності. До правових методів регулювання міжнародного руху капіталу належить створення стабільної та сприятливої для припливу прямих іноземних інвестицій законодавчої бази. Так, за 1991-2000 в законодавчі бази різних країн внесено понад 1180 змін, причому 1120 з них були спрямовані на скасування обмежень щодо діяльності іноземних компаній і створення сприятливого інвестиційного клімату. Ця вимога не виконується в Україні, яка за рівнем економічної свободи 2002 посідала 131-ше місце серед 156 країн світу; за індексом потенціалу залучення прямих іноземних інвестицій 2002 – 81-ше місце серед 140 країн. Тому не дивно, що обсяг прямих іноземних інвестицій на початку 2004 становив лише 6,7 млрд дол., тоді як Польща залучила бл. 40 млрд дол. Крім того, з України, за різними даними, було вивезено від 40 до 60 млрд дол., тобто вона перетворилася на донора розвинених країн світу. До адміністративних засобів регулювання міжнародного руху капіталу відносять пряму заборону або дозвіл на міжнародні операції з капіталом. Загалом економічні, правові та адміністративні важелі регулювання міжнародного руху капіталу використовуються в щільній взаємодії. Наддержавне регулювання цього процесу здійснюють міжнародні фінансово-кредитні організації, передусім МВФ і Світовий банк, а також Європейський центральний банк.
(
1 votes, average:
5.00 out of 5)
Loading...