Розмноження і розвиток земноводних. Різноманітність і охорона
Тема 8. ЗЕМНОВОДНІ
§ 39. Розмноження і розвиток земноводних. Різноманітність і охорона
Розмноження
Статеві органи амфібій за будовою практично не відрізняються від статевих органів риб. (Пригадай, яка будова статевих органів риб.)
Розмноження земноводних відбувається у водному середовищі Здебільшого амфібіям притаманне зовнішнє запліднення – злиття статевих клітин у воді.
– Процес запліднення у вогняної саламандри відбувається на суходолі Запліднення внутрішнє – у тілі самки. Тварина відкладає яйця безпосередньо
Розглянемо процес розмноження земноводних на прикладі жаби озерної.
Майже відразу після зимового заціпеніння жаби збираються на берегах водойм і починають гучні “концерти”. Цілий день самці голосно квакають, аби привернути увагу самок свого виду.
– Репертуар шлюбних пісень амфібій досить широкий. Тритони і саламандри пищать і шиплять, жаба-бик несамовито кричить, різноманітні квакші співають, подібно до коників, або пищать, як курчата, або скриплять,
У період розмноження самці окремих видів земноводних змінюють своє забарвлення. В них з’являється гарне і різноманітне шлюбне вбрання. Так, самці гостромордої жаби змінюють свій звичайний світло-коричневий колір на небесно-блакитний. А самці гребінчастого тритона не лише змінюють забарвлення – у них з’являється гребінь, що нагадує спинний плавець риби.
Жаби поділяються на пари. Самки відкладають у воду ікру, яку самці відразу зрошують сім’яною рідиною. Відбувається запліднення.
Спочатку ікра жаби нагадує ікру риби, у якій ікринки ізольовані одна від одної. Через певний час оболонка кожної ікринки набрякає, стає драглистою. Зрештою драглиста речовина оповиває всю ікру. Ікра жаб утримується в найтеплішому верхньому шарі води і зігрівається сонячним промінням.
Майже всі жаби, поширені на території нашої країни, полишають ікру напризволяще і не дбають про потомство.
– У тропіках живе багато видів амфібій – турботливих батьків. Квакша-король будує на мілководді басейн, обгороджений стіною з мулу та глини. Бразильська квакша влаштовує водонепроникний басейн у дуплі дерева, обмащуючи його стінки смолою. Південноамериканська квакша-філомедуза відкладає ікру в конвертик, згорнутий з листка, що висить над водою. Деякі земноводні виношують своє потомство завдяки певним особливостям будови тіла. Так, самка піпи суринамської виношує ікру, а згодом і пуголовків У комірках, утворених складками шкіри на спині, а сумчаста квакша – У спеціальній розродній сумці, розташованій на спині. У ринодерми Дарвіна пуголовки розвиваються в голосовому мішку самця. Але найдивовижнішу турботу про потомство виявляє самка австралійської водяної жаби, яка… заковтує ікру! Пуголовки розвиваються в шлунку жаби, а жабенята з’являються на світ через її рот.
Мал. 99. Розвиток жаби:
1-3 – розвиток зародка в ікринці; 4-5 – розвиток пуголовка;
6- цьоголіток; 7 – доросла жаба.
Розвиток
Розвиток жаби озерної від ікринки до молодої жаби відбувається в три етапи (мал. 99).
Перший етап – розвиток ікри – починається з моменту запліднення і закінчується появою личинки – пуголовка. Цей етап триває 7-10 днів. Чим вища температура води, тим швидше з’являється пуголовок.
Другий етап – розвиток пуголовка – триває протягом двох місяців. Личинка, що з’явилася, нагадує маленьку рибку з великим хвостом. У перші дні життя пуголовок позбавлений рота і живиться завдяки запасу поживних речовин. (Пригадай, як називаються риби на такій самій стадії розвитку.) Пуголовок має анальний отвір, у який відкриваються протоки органів виділення. Він дихає зябрами, що являють собою світлі пучечки, розташовані з обох боків голови, проте в нього є й зачатки легенів. Через деякий час позаду головних нирок розвиваються тулубові. Незабаром зовнішні зябра замінюються внутрішніми, утворюється ротовий отвір, пуголовок починає живитися водоростями і найпростішими, яких він зішкрябує ротом з поверхні водяних рослин, підводних каменів, корчів.
Будова пуголовка дещо подібна до будови далеких предків – давніх Риб. Він має зябра, одне коло кровообігу, двокамерне серце, бічну лінію. Крім того, в пуголовка, який щойно з’явився на світ, скелет складається лише з хорди.
Третій етап – метаморфоз жаби. Це дивне перетворення пуголовка. який за будовою і способом життя нагадує маленьку рибку, на дорослу тварину, що рухається за допомогою ніг і дихає легенями. У жаби озерної метаморфоз триває лише 5 днів. У пуголовка коротшає хвіст, з”являються кінцівки, причому спочатку задні. Зникають зябра і розвиваються легені. Маленьке жабеня починає дихати киснем повітря і стрибати на суходолі. Потім зникає хвіст, він наче розчиняється (не відсихає не відпадає), і тварина стає молодою жабою, яка називається цьолітком. Згодом молода жаба вибирається з водойми і живиться твариною їжею.
– Як правило, метаморфоз супроводжується зменшенням розмірів тіла. Рекордсменом щодо цього є часничниця (земляна жаба), пуголовок якої завдовжки 12 см, а молода часничниця – лише 2 сантиметри. А як змінюються смаки жаби протягом життя! Пуголовок, який щойно з’явився з ікринки, не їсть взагалі, потім живиться різноманітними обростаннями, а доросла жаба озерна – хижак, що не гидує навіть полівками, іншими дрібними ссавцями і, на жаль,- пташенятами. Надмірний апетит цих земноводних сприяє тому що дорослі жаби мають довжину близько 17 сантиметрів.
Увесь період розвитку жаби озерної від ікринки до молодої жаби триває 80-90 днів. Завершується індивідуальний розвиток на третьому році життя статевим дозріванням.
Тривалість життя земноводних невелика. Наприклад, жаби в природі живуть 6-8 років. У неволі амфібії живуть значно довше: жаби – до 36 років, кумки – до 30, тритони – до 25 років.
Онтогенез земноводних – це перехід від водного способу життя до сухопутного. Він являє собою повторення історичного розвитку земноводних, унаслідок якого вони з риб перетворилися на наземних тварин.
Різноманітність амфібій
Ряд Хвостаті земноводні. Представники цього ряду мають короткі ноги і видовжений тулуб, який поступово переходить у довгий хвіст. По землі ці тварини плазують, спираючись на ноги і змієподібно вигинаючи тіло та хвіст. Плавають вони, як риби, за допомогою хвоста. Окремі види амфібій позбавлені легенів, і дихання в них відбувається лише крізь шкіру. Хвостаті амфібії поширені в Північній півкулі. Загальна кількість їх видів – 340. Найбільша хвостата земноводна тварина – велетенська саламандра, довжина тіла якої разом із хвостом 1,5 м, а найдрібніша – тритон звичайний – завдовжки 6-9 сантиметрів.
На території України найчастіше трапляються тритон звичайний і гребінчастий тритон (мал. 100). Вони поширені в місцевостях, де чимало неглибоких замулених водойм. У Карпатах живуть саламандра вогняна (мал. 100), карпатський і альпійський тритони, які в нашій країні перебувають під особливою охороною.
Одним з найцікавіших зоологічних явищ, притаманних хвостатим земноводним, є неотенія. (Пригадай, якій ще групі тварин властива неотенія.) Аксолотль добре відомий юним любителям акваріумів, але мало хто знає, що це здатна до розмноження личинка американської саламандри – амбістоми. Коли розвиток амбістом відбувається у водоймах з теплою водою, то личинки своєчасно перетворюються на дорослих тварин. Якщо водойма розташована на дні глибокого каньйону і майже не прогрівається сонячним промінням, то личинки втрачають здатність до метаморфозу, і в них формуються статеві органи. Тому в природі існують не лише дорослі амбістоми, а й здатні розмножуватися личинки. Деякі амфібії, наприклад європейський протей, взагалі не мають дорослих форм.
Ряд Безхвості земноводні об’єднує найвисокоорганізованіших амфібій, будова яких найкраще відповідає способу життя на суходолі. У них добре розвинені задні кінцівки, за допомогою яких тварини пересуваються на суходолі і плавають. Ці земноводні не мають хвоста.
Мал. 100. Амфібії:
Ряд Хвостаті земноводні: 1 – саламандра вогняна; 2 – тритон гребінчастий; Ряд Безхвості земноводні; 3 – жаба ставкова; 4 – ропуха зелена; 5 – квакша.
– Серед безхвостих амфібій “чемпіоном за масою” можна назвати африканську жабу голіаф, яка важить до 3,5 кілограма. Найкрихітнішим земноводним є південноамериканська жаба-свистун, маса якої 1-2 грами.
Безхвості амфібії поширені переважно в тропіках. Проте ті види безхвостих амфібій, що живуть у помірному кліматі, пристосувалися і до суворих умов існування навіть у Заполяр’ї. Наприклад, трав’яна і гостроморда жаби нормально розмножуються, а метаморфозу пуголовків не перешкоджає коротке північне літо.
– На території України розмноження трав’яної і гостромордої жаб розпочинається ще тоді, коли не скрізь зійшов сніг і трапляються нічні приморозки. Жаби, стрибаючи по підталому снігу, дістаються до водойм, де вже на початку квітня відкладають ікру. Нічні морози інколи вкривають її кригою, але вдень ікра відтає, і процес розвитку триває.
Загальна кількість видів безхвостих амфібій становить близько 2000, а території України трапляються різноманітні життєві форми безхвостих амфібій.
Наземні амфібії живуть на поверхні землі у вологих місцевостях або поблизу води. Зелені жаби (озерна й ставкова) майже все життя проводять біля водойми (мал. 100). Вони мають строкате забарвлення, в якому переважає зелений колір. Бурі жаби (гостроморда і трав’яна) можуть жити і далеко від водойм. Вони забарвлені у коричневий колір, під колір землі. Бурі жаби Здебільшого тримаються в затінку.
Ропухи – наземні істоти, що мають горбкувату, бородавчасту шкіру На відміну від жаб, вони не стрибають, а поважно ходять. Найбільшої серед них є ропуха сіра, спина якої має одноманітне сіре чи коричневе забарвлення. Вона живе в лісі. Ропуха зелена поширена в сухих степах і навіть у пустелях. На поверхні її тіла помітні зелені плями (мал. 100) Часничниця звичайна (земляна жаба) – зовні схожа на ропуху, але має гладеньку шкіру, та ще зіниці в неї розташовані не горизонтально, а вертикально. Навесні та восени на городах можна побачити невеликих надутих жаб, вкритих червоними цяточками. Це і є часничниці.
Водні амфібії усе життя проводять у воді. У фауні нашої країни їх представляють кумки – червоночерева і жовточерева. Це найдрібніщі амфібії зони помірного клімату. Вони мають темно-сіре забарвлення, а на черевці яскраві червоні або жовті плями (цим і пояснюється походження назв). Протягом усього літа з калюж або мілких водойм, де вони живуть, лунають їхні голосні звуки – “кумм-кумм”. Запам’ятай, що кумки – отруйні тварини. Отруту виділяють їхні шкірні залози. Краще не бери їх до рук! Якщо ж це трапиться, обов’язково помий руки з милом, а перед тим ні в якому разі не торкайся очей!
Деревні амфібії живуть на деревах, а деякі з них тут і розмножуються, влаштовуючи гнізда-басейни. В Україні деревні амфібії представлені єдиним видом – квакшею звичайною (деревною жабою). Це яскраво-зелена маленька жаба з дуже гладкою слизькою шкірою і присосками на кінцях пальців, за допомогою яких вона прикріплюється до гілок або листків (мал. 100).
Охорона амфібій
Амфібії дуже вразливі й потребують охорони. Це малорухливі тварини, які не мають засобів захисту: гострих зубів, кігтів або міцного панцира. Саме тому, скажімо, жаби стають легкою здобиччю для вужів, чапель, лелек, тхорів, лисиць та вовків.
Згубною для амфібій є господарська діяльність людини. Особливо небезпечне забруднення водойм викидами промислових підприємств, що не мають очисних споруд, а також стічними водами полів, що містять добрива й отрутохімікати. Шкірні покриви земноводних тонкі, тому будь-які шкідливі речовини з води потрапляють крізь шкіру в організм тварини. Відсутність жаб у водоймі слід сприймати як пересторогу: “Обережно! Вода у водоймі забруднена!”
– У деяких країнах охорона жаб є справою державної ваги. У Великій Британії щодня по радіо і в газетах повідомляють номер телефону “Товариства допомоги жабам” і закликають звертатися туди всіх, хто помітив будь-яку загрозу цим тваринам. Під найнебезпечнішими трасами будують спеціальні невеличкі тунелі – “підземні переходи” для жаб. Наших автомобілістів, мабуть, дуже здивував би дорожній знак: “Переведіть жабу через дорогу!” А у Великій Британії такий знак – звичайна річ, і ентузіасти охоче переводять жаб через дорогу. Час і нам переймати досвід інших країн і на державному рівні виявити турботу про земноводних, яким загрожує небезпека. До класу Земноводні належать зовсім різні зовні тварини, яким властиві спільні особливості будови внутрішніх органів, способу життя і розмноження.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...