Синтетична теорія еволюції – Основи еволюційного вчення
Біологія. Експерес-підготовка до ЗНО та ДПА
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
РОЗДІЛ V. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ОРГАНІЧНОГО СВІТУ
Тема 1. Основи еволюційного вчення
Синтетична теорія еволюції
Синтетична теорія еволюції сформувалася на початку 40-х pp. XX ст. Вона являє собою вчення про еволюцію органічного світу, розроблене на основі даних сучасної генетики, екології та класичного дарвінізму.
Основні положення синтетичної теорії еволюції
Матеріалом для еволюції служать, як правило, дуже дрібні зміни спадковості – мутації. Мутаційна
Основним рушійним фактором еволюції є природний добір, іцо виникає на основі боротьби за існування
Найменшою одиницею еволюції є популяція
Еволюція носить дивергентний характер, тобто один таксон може стати предком кількох дочірніх таксонів, але кожний вид має єдиний предковий вид, єдину предкову популяцію
Еволюція має поступовий і тривалий характер. Видоутворення як етап еволюційного процесу являє собою послідовну зміну однієї тимчасової популяції низкою наступних тимчасових популяцій
Вид
Вид існує як цілісне й замкнуте утворення. Цілісність виду підтримується міграціями особин з однієї популяції до іншої, при яких спостерігається обмін генами
Оскільки основним критерієм виду є несхрещуваність з іншими видами (репродуктивна ізоляція), то цей критерій не стосується форм, у яких не спостерігається статевий процес
Макроеволюція йде лише шляхом мікроеволюції (ті самі передумови та рушійні сили)
Будь-який реальний таксон має монофілетичне (від одного предка) походження
Еволюція має неспрямований характер, тобто не йде у напрямку якої-небудь кінцевої мети
Еволюція має незворотний характер. Організм (популяція, вид) не може повернутися до колишнього стану, вже здійсненому в низці його предків
Мікроеволюція
Мікроеволюція – це сукупність еволюційних процесів, які відбуваються на рівні популяцій. Мікроеволюція закінчується утворенням нових видів.
Відповідно до синтетичної теорії еволюції, у популяціях діють, крім основних факторів еволюції – мутацій, боротьби за існування й добору,- і так звані елементарні фактори еволюції: хвилі життя, дрейф генів, ізоляція.
Популяційні хвилі
Хвилі життя (популяційні хвилі) – це періодичні коливання розмірів популяцій за числом особин (С. С. Четвериков). Причини цих коливань різноманітні, вони можуть бути біотичні та абіотичні (запаси їжі, кількість хижаків, конкурентів, кліматичні умови року тощо). Після збільшення числа особин у популяції відбувається закономірне його зменшення тощо. Хвилі життя самі по собі не викликають спадкової мінливості, але вони сприяють зміні частот алелів у популяціях.
Співвідношення чисельності хижаків і жертв
Дрейф генів
Дрейф генів відкрили С. Райт і Р. Фішер і незалежно від них М. П. Дубінін і Д. Д. Романов. Це випадкова зміна концентрації алелів у популяції. Стосується нечисленних популяцій. Випадкові події, наприлад передчасна загибель особини, що була єдиним власником якогось алеля, спричинюють до зникнення цього алеля в популяції, і навпаки – частота алеля може випадково підвищитися. Дрейф генів є чинником, який постачає матеріал для еволюції.
ІЗОЛЯЦІЯ
Ізоляція – постійне обмеження вільного схрещування.
Типи ізоляції | ||||
Географічна | Екологічна | Сезонна | Етологічна | Генетична |
Пов’язана з територіальним розмежуванням груп | Потенційні партнери по спарюванню займають різні екологічні ніші й не зустрічаються | Терміни розмноження в потенційних партнерів настають не одночасно | Залежить від особливостей поведінки партнерів у період розмноження | Партнери мають істотні генетичні розходження |
Видоутворення
Аллопатричне видоутворення
Симпатричне видоутворення
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...