Система цивільного права – чинне цивільне право будь-якої країни, яке розглядається у його внутрішньому поділі на окремі, інститути та в єдності цих інститутів, що становлять відповідні під галузі. С. ц. п. визначається його предметом – майновими та особистими немайновими відносинами, які грунтуються на юридичній рівності їхніх учасників – фізичних і юридичних осіб та виникають між цими учасниками в різних життєвих сферах і створюють у своїй сукупності громадянське суспільство. У часи адміністративно-командної організації суспільства
цивільне право в Україні значною мірою було одержавлене і, будувалося переважно на засадах, більш властивих не приватному, а публічному праву. Це накладало свій відбиток і на його систему. Зокрема, не існувало багатьох інститутів, властивих цивільному праву інших держав (наприклад, сервітутів), окремі інститути мали обмежену дію (наприклад, право на захист особистих благ громадян і організацій). Певні стосунки, наприклад, у сфері підприємництва, вважалися злочинними і взагалі не могли бути предметом цивільно-правового регулювання. Становлення України як правової держави, формування громадянського суспільства,
заснованого на великій кількості форм власності і підприємництва, на всебічному захисті невід’ємних прав особистості, визначило істотно відмінний характер її цивільного права та його системи. Важливими сферами цивільного права України подібно до інших цивілізованих держав є суспільне виробництво, обмін, розподіл і споживання матеріальних благ, відносини у сфері науково-технічного прогресу, сімейні, житлові, трудові та інші майнові та особисті відносини, які мають на меті задоволення матеріальних і духовних запитів членів громадянського суспільства. Разом з тим з урахуванням змін, які сталися в зазначених сферах суспільного життя, С. ц. п. наповнилася новим змістом. У структурі таких інститутів, як право власності, зобов’язальне право, авторське і патентне право, спадкове право, сімейне, трудове та житлове право, з’явилися нові інститути – об’єкти цивільних прав, володіння та інші речові права, зобов’язання з відшкодування моральної шкоди та ін. С. ц. п. не слід ототожнювати з формальним розміщенням правових норм та інститутів у кодексах та інших кодифікаційних актах. Так, цивільне право в Німеччині і Франції представлене двома кодифікованими актами: в Німеччині – Цивільним і Торговим укладеннями, у Франції – Цивільним і Торговим кодексами. В Італії, Швейцарії та Голландії цивільне право представлене єдиними Цивільними кодексами. Деякі з цивільних кодифікованих актів побудовані за так званою пандектною системою, норми “Загальної частини” якої регулюють питання, спільні для всіх цивільних правовідносин, або за інституційною системою (без “Загальної частини”). Цивільне право України представлене Не тільки Цивільним кодексом, побудованим за пандектною системою, а й цілою низкою інших кодексів – Земельним, Водним та Лісовим, Кодексом законів пропрацю, Кодексом про шлюб та сім’ю, Житловим кодексом. Розробляється Кодекс про підприємництво. Діють також окремі нормативні акти цивільного права. Таким чином, слід розрізняти систему побудови нормативних актів цивільного права і систему самого цивільного права як внутрішньої його властивості, яка має місце незалежно від ступеня кодифікованості або іншої систематизації нормативних актів, що є лише зовнішнім відображенням цивільного права. Як відомо, у США та в Англії цивільне право взагалі не кодифіковане, але має свою систему.
Loading...