Склад майна підприємства
ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ
РОЗДІЛ 3
АНАЛІЗ МАЙНА ПІДПРИЄМСТВА
3.1. Склад майна підприємства.
3.2. Аналіз структури і динаміки майна підприємства.
3.3. Аналіз стану і ефективності формування майна підприємства.
3.1. Склад майна підприємства
Підприємницьку діяльність господарюючої системи забезпечує певне майно, щодо якого контролюються вигоди, отримані від його використання та переймаються ризики з ним пов’язані.
Відповідно до Цивільного кодексу України майно можна трактувати як активи, об’єктами яких вважаються окрема
Залежно від характеру використання споживчих якостей речей їх поділяють на такі, що споживаються (оборотні активи), і такі, що не споживаються (необоротні активи), вони відповідно іменуються “споживні” та “неспоживні”. Речі,
До речей, що не споживаються (неспоживних), належать речі, які при їхньому використанні втрачають свої споживчі властивості поступово, протягом порівняно тривалого часу. Іншими словами, неспоживною є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу. Експлуатація речі впродовж певного терміну може призвести до так званої амортизації, наслідком якої є зменшення її позитивних властивостей, які зникають взагалі зі спливом певного часу.
Все те, що виробляється і одержується з речі або приноситься річчю, є продукцією, плодами та доходами.
Продукцією є, зокрема, все те, що створюється внаслідок господарської діяльності і матеріалізується у вигляді нової або частково нової речі. Плоди – це результат органічного розвитку самої речі (приплід тварин, майбутній урожай). Доходи – це те, що приносить річ, перебуваючи в експлуатації (орендна плата, дивіденди).
Інформація про активи підприємства і його фінансові ресурси розглядається в двох аспектах – бухгалтерському і управлінському. Бухгалтерський аспект показує баланс активів підприємства та його фінансових ресурсів, а управлінський – їх форму (продуктивну, товарну, розрахунково-грошову) і роль в підприємницькій діяльності. Оцінка конкурентоспроможності підприємства здійснюється за мінімальними обсягами витрачання активів в процесі господарської діяльності на одиницю готової продукції та мінімальним залишком постійно закріплених активів на балансі підприємства, що забезпечують максимальні обсяги об’єктів підприємницької діяльності.
Серед найважливіших об’єктів необоротних і оборотних активів, які забезпечують господарську діяльність підприємства, виділяють:
1. Основні засоби – речові необоротні (неспоживчі) об’єкти, що, як передбачається, будуть використовуватися більше 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію (операційного циклу, якщо він довший за рік) для потреб, процесу виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, вартість яких більша величини, яка визначена підприємством для малоцінних необоротних матеріальних активів.
2. Малоцінні необоротні матеріальні активи – об’єкти, строк корисного використання яких більше одного року, але за вартісними ознаками підприємство їх не зарахувало до складу основних засобів.
3. Нематеріальні активи – немонетарні об’єкти, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) та утримуватися підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (одного операційного циклу, якщо він перевищує 1 рік) для виробництва, торгівлі, адміністративних потреб чи надання в оренду іншим особам.
4. Довгострокові фінансові вкладення – це корпоративні права підприємства на частку майна в інших підприємствах.
5. Незавершені капітальні вкладення являють собою витрати на створення об’єктів матеріальних і нематеріальних необоротних активів. Після завершення придбання, виготовлення (створення) об’єктів та введення їх в експлуатацію, понесені витрати формують необоротні активи.
6. Довгострокові біологічні активи – біологічні активи здатні давати сільськогосподарську продукцію та / або додаткові біологічні активи, або в інший спосіб приносити економічні вигоди протягом періоду, що перевищує 12 місяців (операційний цикл, якщо він більше 12 місяців) та біологічні активи, що створюються протягом періоду, більшого ніж один рік, за винятком тварин на вирощуванні і відгодівлі.
7. Виробничі запаси – цінності, які формують матеріальну основу об’єктів господарської діяльності.
8. Поточні біологічні активи – це активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, а також тварини на вирощуванні та відгодівлі.
9. Готова продукція – об’єкти господарської діяльності, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам.
10. Товари – матеріальні цінності, що надходять від продавців та/або формуються на підприємстві з метою продажу.
11. Дебіторська заборгованість – сума заборгованості підприємству, якщо існує ймовірність отримання майбутніх економічних вигід та може бути достовірно визначена її сума. Активи підприємства за дебіторською заборгованістю формуються за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості дебіторської заборгованості обчислюється величина резерву сумнівних боргів.
12. Грошові кошти – готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.
Майно підприємства виступає, з одного боку, у грошовій або речовій формі, а з іншого – у формі власного або чужого. Ця неоднозначність визначається структурою балансу підприємства. Якщо дивитися з боку пасиву, то можна виділити власне майно підприємства, тобто ті речі які власники суб’єктів господарювання створюють саме собі, і чуже, що утворюється за рахунок по
Зик. З боку активу можна виділити грошові кошти і реальне майно. Грошові кошти шляхом інвестування перетворюються в речові форми майна і навпаки, в процесі продажу речі створюють грошову форму майна. Зміна величини майна підприємства відбувається за рахунок самофінансування і шляхом залучення позикових коштів.
Активи підприємства розподіляються за різними класифікаційними ознаками:
– Виробничі – формують господарський потенціал за об’єктами основних засобів, нематеріальних активів, фінансових інвестицій та виробничих запасів. Вони визначають розмір підприємства, спрямовані на отримання прибутку, їх приріст забезпечує збільшення обсягів господарської діяльності і навпаки;
– товарні (готова продукція, товари) – забезпечують надходження грошових коштів для господарської діяльності підприємства;
– розрахунково-грошові (дебіторська заборгованість, кошти в розрахунках, гроші) – забезпечують видатки підприємства пов’язані з господарською діяльністю;
– невиробничі – об’єкти, які безпосередньо не беруть участі у процесі створення об’єктів господарської діяльності, і призначені для задоволення соціально-побутових потреб персоналу підприємства;
– орендовані на умовах операційної оренди (лізингу) – необоротні активи використовуються підприємством, а обліковуються на балансі орендодавця і позабалансових рахунках підприємства;
– орендовані на умовах фінансової оренди (лізингу) необоротні активи – знаходяться на балансі підприємства з передачею всіх ризиків та винагород пов’язаних з правом користування та володіння об’єктами;
– передані необоротні активи орендарю на умовах операційної оренди – обліковуються на балансі підприємства, а використовуються орендарем за винагороду і знаходяться на його позабалансових рахунках;
– передані необоротні активи орендарю на умовах фінансової оренди – обліковуються на його балансі з правом користування та володіння;
– на відповідальному зберіганні – тимчасово знаходяться на підприємстві та не є його власністю, прийняті на комісію, у переробку, до монтажу, в довірче управління;
– передані на відповідальне зберігання – активи є його власністю, але тимчасово не знаходяться на підприємстві;
– засвідчені документом (деривативом) на продаж або придбання у майбутньому без відображення їх в балансі;
– непередбачені (потенційні) – активи щодо яких існує ймовірність надходження економічних вигод у сумі очікуваного відшкодування збитків.
– оформлені договорами застави, поруки, гарантії, притримання. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання підприємством (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставлених активів. Підприємство, як поручитель і гарант, відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Кредитор, який володіє річчю, що підлягає передачі підприємству, у разі невиконання ним у строк зобов’язання щодо оплати цієї речі, або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання підприємством зобов’язання;
– оформлені як гарантія та забезпечення щодо виконання зобов’язань і платежів перед підприємством;
– списані для спостереження за можливістю їх стягнення у випадках зміни майнового становища боржника підприємства.
– на консервації – активи щодо яких здійснюється комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (не більш як три роки) зберігання основних засобів у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування.
Для забезпечення ефективної діяльності підприємства, формування його майна повинно носити цілеспрямований характер.
Основною метою формування активів підприємства є виявлення та задоволення потреби в окремих їх видах для забезпечення технологічного процесу, а також оптимізації складу щодо забезпечення умов ефективної господарської діяльності. При формуванні активів підприємства необхідно враховувати:
1. Перспективи розвитку діяльності підприємства та можливі зміни щодо його об’єктів. Тому сформовані активи підприємства повинні мати певний резервний потенціал, який би забезпечував можливості приросту обсягів господарювання та зміни об’єктів діяльності в майбутньому періоді.
2. Забезпечення оптимального співвідношення обсягів та структури активів, обсягів та структури об’єктів господарської діяльності. Таке співвідношення повинно забезпечуватись через розробку бізнес-плану щодо визначення потреби в окремих видах активів.
3. Ефективність використання активів, що характеризує зв’язок між їх кількістю і обсягом отриманого чистого доходу у результаті використання об’єктів майна. Збільшення обсягів господарювання при даному обсязі активів означає підвищення ефективності їх використання. І навпаки, зменшення обсягів чистого доходу, який одержують із даної величини залучених активів, свідчить про зменшення ефективності їх використання.
Ефективне використання активів передбачає досягнення: а) повної зайнятості активів; б) повного обсягу об’єктів господарської діяльності.
Повна зайнятість означає використання усіх наявних для господарювання активів. У підприємства не повинно бути активів, які не використовуються.
Однак використання усіх наявних активів не гарантує певного рівня ефективності. Слід ще забезпечити повний обсяг господарської діяльності, що означає використання активів так, щоб вони найповніше задовольняли потреби. Якщо підприємство не досягло повного обсягу господарювання, то кажуть, що активи недовикористовуються. Повний обсяг господарювання формується за наявності двох видів ефективності – розподільної та виробничої.
Розподільна ефективність означає, що активи залучають до виробництва саме тих об’єктів господарювання, які найбажаніші й найпотрібніші для підприємства. Повний обсяг виробництва передбачає досягнення виробничої ефективності, тобто використання найсучаснішої технології, яка забезпечує максимальну віддачу від активів та виробництва об’єктів господарювання з найнижчими витратами.
В процесі формування активів підприємства здійснюють оптимізацію їх співвідношення щодо:
– сукупних розмірів необоротних і оборотних активів;
– активних (безпосередньо задіяних в технологічному процесі) і пасивних (обслуговують технологічний процес) необоротних активів;
– об’єктів оборотних активів (запасів, дебіторської заборгованості і грошових коштів).
Водночас, при управлінні активами підприємство ставить завдання щодо:
– отримання найбільшого прибутку за найменшого ризику;
– забезпечення правильної структури;
– своєчасного отримання коштів;
– збільшення обсягів реалізації;
– раціональної інвестиційної стратегії;
– оптимізації залучення фінансових ресурсів для розміщення в активах.
При здійсненні діяльності, активи підприємства під впливом господарських операцій безпосередньо змінюються як за величиною, так і за складом. За характером впливу на активи підприємства господарські операції можна поділити на 3 типи.
Пертий тип. Відбувається переміщення та зміна структури наявних активів, загальна сума їх не змінюється. Наприклад, підприємство одержало від покупців грошові кошти на погашення дебіторської заборгованості в сумі 20 тис. грн. Активи – гроші (готівка, кошти на рахунках в банках) збільшились (+) на 20 тис. грн., дебіторська заборгованість покупців, також активи, зменшилась (-) на 20 тис. грн. Загальна сума активів, а також фінансових ресурсів не змінилась.
Другий тип. Збільшуються активи та фінансові ресурси підприємства на рівновелику суму. Наприклад, підприємство одержало активи як виробничі запаси (бензин) від постачальника в борг (в рахунок кредиторської заборгованості) на суму 25 тис. грн. Виробничі запаси (бензин) підприємства збільшилися (+) на 25 тис. грн., але і зобов’язання (кредиторська заборгованість) його перед постачальником збільшились (+) на 25 тис. грн. Сума активів і фінансових ресурсів підприємства, залучених через кредиторську заборгованість за господарською операцією, одночасно збільшились на 25 тис. грн. (до часу оплати кредиторської заборгованості).
Третій тип. Зменшуються активи і фінансові ресурси на рівновелику суму. Наприклад, підприємство із своєї каси виплатило дивіденди власникам в сумі 15 тис. грн. Готівкові гроші (активи) підприємства зменшились (-) на 15 тис. грн., заборгованість (зобов’язання) перед власниками теж зменшилась (-) на 15 тис. грн. Активи і зобов’язання підприємства за господарською операцією зменшились на 15 тис. грн.
Наведені приклади показують всі випадки змін, що можуть відбуватися в процесі господарських операцій з активами підприємства. Величину активів збільшують вклади і доходи, а зменшують вилучення і витрати. Вклади і вилучення здійснюють безпосередньо власники щодо власного капіталу та учасники діяльності підприємства, що формують його зобов’язання, а доходи і витрати відбуваються в процесі господарської діяльності. Якщо доходи перевищують витрати, то різниця називається чистим прибутком, який збільшує фінансові ресурси і активи в частині власного капіталу. А якщо витрати перевищують доходи, то різниця називається чистим збитком, який зменшує фінансові ресурси і активи в частині власного капіталу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...