СЛОВО ЯК ОДИНИЦЯ МОВИ. ОЗНАКИ СЛОВА

Лексикологія української мови як учення про лексичний склад

§ 32. СЛОВО ЯК ОДИНИЦЯ МОВИ. ОЗНАКИ СЛОВА

345. І. Проаналізуйте висловлювання учених про слово. Спробуйте дати визначення, що таке слово.

ІІ. Складіть схему “Слово як об’єкт вивчення”.

1. У мові є одиниця, без вивчення якої немислиме пізнання механізму мови. Ця одиниця – слово. Видатний швейцарський лінгвіст Фердинанд де Соссюр зазначив, що слово, незважаючи на всі труднощі, пов’язані з визначенням цього поняття, є одиницею, яка невідступно постає перед нашим

розумом як щось центральне в механізмі мови. 2. Слово – наше найзіркіше око, наймогутніша сила (І. Вихованець). 3. У слові, як у краплі води океан, відображена вся система мови… (С. Бархударов). 4. Свідомість віддзеркалює себе в слові, як сонце у малій краплі води. Слово відноситься до свідомості, як малий світ до великого…, як атом до космосу. Воно і є малий світ свідомості (Л. Виготський). 5. …Слова… несуть у мозок інформацію і впливають на його формування, розбудову процесів мислення (І. Білодід). 6. Л е к с и к о л о г і я (грецьк. lexis – слово, logos – вчення) вивчає склад мови і слово як його основну одиницю. З-поміж
інших мовних одиниць слово виділяють такі ознаки: лексичне значення, номінативна функція та інші (А. Грищенко).

346. Прочитайте текст. На які ознаки слова вказує мовознавець? Як називається розділ мовознавства, що вивчає значення слів і виразів? Яке значення слова називається лексичним, а яке – граматичним? Чи всі слова мають ці значення?

Слова схожі на талу невагому хмаринку. Вони всі разом, але кожне й само по собі в усій своїй досконалості: ось так воно вимовляється (це його ф о н е т и ч н и й бік), так воно утворюється від інших слів (це його с л о в о т в о р ч і відношення), так воно змінюється за формами, приєднуючись до інших слів у реченні (це його граматичні форми). А ось так це слово розквітає всіма гранями своїх значень, якщо навколо немає жодного схожого чи рівного йому, або сумирно пригасить внутрішнє його світіння, якщо поруч виявиться більш точне, більш гнучке слово. Тоді ми говоримо про лексичне значення слова, а ширше – про семантичні зв’язки слів. Семантичні означає смислові; термін семантика походить від давньогрецького семантикос – “те, що означає”. І справді, слово не відображає предмет безпосередньо, воно тільки позначає його умовним символом (В. Колесов).

Практикум

347. Поясніть значення слів псалом, притча, сентенція. У разі потреби скористайтеся тлумачним словником.

348.1. Прочитайте текст. Визначте його тему, основну думку. Подумайте, чому автор дібрав саме такий заголовок. Зробіть висновок про роль доречно вжитого слова.

БІЛЬШЕ ЗА САМОГО СЕБЕ

Є люди, яким судилося бути більшими за самих себе. Такий Василь Симоненко.

На двадцять восьмому літі (власне – зимі) урвався його життєвий шлях. Поетичний, духовний – триває. Василь Симо – ненко іде до людських сердець, іде до нових поколінь, ітиме – сподіваємося – до наших нащадків. Чи до всіх? І що несе він? Що говорить нам сьогодні, що скаже людям завтрашнього дня? Що взагалі може сказати поет цьому розвированому, трагічному, до краю напруженому, перенасиченому словами, вірами, розчаруваннями, закликами, загрозами, спокусами й оманами світові?

Перша поетична книга Василя Симоненка мала промовисту назву – “Тиша і грім”. Контраст чи єдність протилежностей? Мабуть, і те, і те. Зосередженість у собі і причетність до світу. Роздум і дія. Епічне і драматичне. Син полтавських степів, Василь Симоненко знав тишу степу, але й знав, якими напругами та електричними розрядами насичений цей степ і якими тривогами може повнитися безмежне небо над ним. Серед оголеної тиші заходило на грозу. Вдарила вона у збірці “Земне тяжіння”, що вийшла тисяча дев’ятсот шістдесят четвертого року. У терпкий подих степу увірвався бунтівний подих Дніпра, Шевченків дух.

Василеве зростання було дивовижне. Пригадується: вийшла перша його книжка. Всі її хвалили, всі захоплювалися, а Василь говорив про неї хіба що іронічно. Він уже не любив її, бо переріс її. Був людиною немилосердно самокритичною і вічно собою невдоволеною – за великим рахунком, а не дріб’язково. У нього було надто високе уявлення про літературу, надто високі ідеали й критерії, щоб він міг задовольнитися тим, що робив (І. Дзюба).

ІІ. Виконайте завдання до тексту.

1) Виділіть у тексті слова, що за своїм стилістичним навантаженням створюють особливе сприйняття тексту. Наведіть приклади.

2) Зробіть фонетичний розбір виділених слів.

3) Назвіть, якими частинами мови є слова в останньому реченні.

4) Поясніть правопис слів людських, поколінь, полтавських, Шевченків, не дріб’язково, дев’ятсот. Назвіть орфограми.

5) З’ясуйте значення слів літо, омана, контраст, критерій.

ІІІ. Зробіть висновок про слово як одиницю мови.

Спілкування

349. Випишіть із хрестоматії з української літератури уривки з поезій, у яких би йшлося про силу слова. Зачитайте їх у класі.

Дотримуйтеся орфоепічних норм.

350. Складіть і запишіть діалог-аргументацію, в якому ви доводили б одноліткові необхідність досконалого володіння рідною мовою та однією з іноземних. Уживайте слова різних лексичних груп.

Розвиток мовлення

Розмовний стиль, його особливості

351. І. Прочитайте. Доберіть заголовок. Визначте стиль тексту. З якою метою у тексті вжито діалог? Який стиль використав автор при цьому? З якою метою?

Зараз дядько Микола смачно навпіл розколює березові і грабові кряжі. Робить він це так: підійме над головою колуна, замахнеться, скаже “гех” – і дерево розколюється навпіл, і знову “гех” – і знову на землю летять половинки.

– Ти чого, підпомагачу, зуби шкіриш? – дивується дядько Микола, розгойдуючи рясну свиту.

– А чого ви за кожним разом гехкаєте?

– Чого? – косує на мене чоловік очима і вусами. – Ніби не знаєш.

– Не знаю.

– Еге, погані твої діла.

– Погані, але не дуже… То чого?

– Без “гех” дерева не осилиш.

– Хіба?

– Не віриш – спробуй. Ставай на моє місце.

Я так і роблю: беру колуна, замахуюсь – і він застрягає в оцупку.

– А що я тобі казав? – насочуються сміхом вуса і кирпа дядька Миколи. – “Гех” у господарстві – велике діло, на ньому всі дроворуби тримаються (М. Стельмах).

ІІ. Поясніть розділові знаки в тексті.

352. Розгляньте таблицю. Розкажіть, що ви знаєте про розмовний стиль. Яке його основне завдання? Яка мовленнєва ситуація потрібна для розмовного стилю?

Розмовний стиль

Мета мовлення

Сфера

Спілку

Вання

Форма реалізації стилю

Загальні

Ознаки

Мовні

Особливості

Спілкування, обмін інформацією, думками, враженнями, прохання, допомога порадою, виховний вплив

У повсякденному спілкуванні у родині, з друзями, знайомими, колегами (поза межами роботи)

Діалог,

Полілог,

Монолог-

Розповідь

Невимушеність, жвавість бесіди, вільний вибір слів і виразів, емоційність; супровідні засоби: міміка, жести та ін.

Усне мовлення; побутова лексика, фразеологізми, емоційно забарвлені і просторічні слова, звертання, вставні слова, вигуки, неповні речення

353. І. Прочитайте. Підготуйте конспект повідомлення про ознаки розмовного стилю, характерні для нього мовні засоби.

Розмовне мовлення є найдавнішим стилем будь-якої мови. Ним користуються здебільшого в побуті, але часто й у навчальній, науковій, виробничій, суспільно-політичній, культурній та інших сферах життя. Широко представлене воно в публіцистиці, в красному письменстві.

Розмовне мовлення слугує для безпосереднього усного повсякденного спілкування, при якому сама ситуація зумовлює зміст висловлення: тут використання розмаїття ритмомелодійних варіацій, інтонування, а також допоміжних позамовних засобів: міміки, жестів, постави, погляду тощо. Найчастіше воно здійснюється в діалогічній формі. Усе це і визначає ті лексичні, морфологічні й синтаксичні особливості, якими характеризується розмовне мовлення.

Оскільки спілкування відбувається між людьми, пов’язаними спільністю життєвого досвіду, це дає можливість за потреби висловлюватись небагатослівно, часом навіть без називання основного об’єкта розмови. В усному мовленні можливі просторічні слова (роззява, харцизяка, гепнути, ляпати, буцнутись), які перебувають поза літературними нормами мови.

Типова форма усного мовлення – діалог, тема якого нескладна або добре відома. Звідси – використання неповних речень, натяки, недоговорювання (повнота сприймається як зайве обтяження). Емоційно забарвлені слова та звороти з суфіксами суб’єктивної оцінки уживаються значно ширше, ніж в інших стилях. У розмовному мовленні поширені фразеологізми, діалектизми, жаргонізми. Для розмовного мовлення характерні епітети, порівняння, метафори, синекдоха, метонімія. У писемній формі розмовне мовлення вживають у приватному листуванні, записках, у художньому творі.

Розрізняють літературне розмовне мовлення і розмовно-побутове (з украпленнями діалектичних і просторічних елементів). Спільні позамовні ознаки їх: неофіційність, невимушеність спілкування, безпосередня участь у розмові, непідготовленість її, а тому й певний автоматизм, переважання діалогів (хоча можливі й спонтанні монологи), велика роль жестів, міміки, а також ситуації і характеру стосунків між учасниками розмови, їхні емоційно-оцінні реакції.

Розмовний стиль використовується в таких жанрах, як:

Гумореска, байка, казка, оповідання, драма, комедія, трагедія, роман, повість (За А. Коваль).

ІІ. Дайте відповіді на запитання до тексту.

1) Від чого залежить структура тексту розмовного стилю?

2) Чи можливий монолог у розмовному мовленні?

3) Що псує розмовне мовлення? Як уникнути помилок в розмовному мовленні?

4) У яких жанрах використовується розмовне мовлення?

354. Складіть і розіграйте діалог у гумористичному плані на тему

“На шкільному шоу “Веселі жабокрячі”.

355. І. Прочитайте текст. Які мовні засоби увиразнюють його, надають національного колориту? Обгрунтуйте власні міркування. Визначте тип мовлення. Проаналізуйте мовні особливості тексту.

Варю борщ, і тут я помічаю цікаве явище: вкинула до квасолі картоплі, вона так туди влетіла, як хазяйка; розіпхалася по всій каструлі і жде, щоб я швидше закрила покришкою. Я усміхнулась і затулила. Пасерую моркву із селерою, – і теж туди, вона не дуже охоче зі сковороди злізла, ложкою мусила згрібати. Надула губи, аж піна пішла біла, бо ж олією її шмарувала. Покришкою боялася накривати, бо бачу: як шугоне, – не зловлю, так і жде моменту. Але буряк – так буряк, справжній козак, зайшов туди, наче з коня злетів: наробив гармидеру, бо ніхто вже й світу білого після нього не побачив. Закипіло раптом усе! Матінко! А нема рукавиць, буряк уперся – от-от буде скандал! Зняла – і на холодне! Ху, встигла, але і буряк, бачу, впрів, злякався, що не вдержить таку масу баб’ячу! Ложкою їх повінчала, посварила – втихло! (Н. Матвієнко).

ІІ. З’ясуйте походження виділених слів.

356. Підготуйте розповідь на тему “Українські страви”, використовуючи емоційно забарвлені слова та фразеологізми.

357. Проаналізуйте мовні засоби п’єси І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля”. З’ясуйте, яке мовлення використовує автор, чому.

358. Зачитайте фрагмент розмовного стилю з повісті І. Нечуя – Левицького “Кайдашева сім’я”. З’ясуйте, з якою метою автор

Використав знижену лексику.

359. Випишіть із вивчених художніх творів літературну лексику

Розмовного стилю з суфіксами зменшувально-пестливими, інтенсивної якості та згрубілості.

360. Складіть діалог, використовуючи лексику розмовного стилю на тему “Хобі нашої родини”.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: СЛОВО ЯК ОДИНИЦЯ МОВИ. ОЗНАКИ СЛОВА