СОЦІОБІОЛОГІЯ

Соціологія короткий енциклопедичний словник

СОЦІОБІОЛОГІЯ – напрям у сучасній теорет. соціології, до якого зараховують Е. Уілсона, П. Ван ден Берге, К. Лоренца, Р. Ардрі, Д. Моріса, Р. Фокса та ін. Виникнення С. наприкінці 70-х рр. як нової соціол. парадигми було зумовлено: усвідомленням кризи традиційних соціол. підходів, висуненням нових ідей щодо співвідношення біол. і соціального в людині, з’ясуванням біотичного субстрату людини та особливостей її життєдіяльності, теорет. аналізом форм людської взаємодії, обгрунтуванням закономірностей

людського існування як біол. систем у соціальних відносинах тощо.

Новий імпульс отримали пошуки взаємозв’язку природничо-наук. і гуманітарного знання, розв’язання теорет.-методол. проблем соціол. дисципліни, цікаві досліди, матеріали з біології, етології, генетики, хімії, залучені до царини соціол. теоретизування. З С. пов’язувалися сподівання на створення грунту для “нового синтезу” соціол. знань, шляхів їх “онауковлення”, вивільнення від суб’єктивістських, психологізаторських нашарувань, зміцнення фундаменту об’єктивних біол. універсалій. Було поставлено за мету: сист. вивчати

біол. основи соціальної поведінки для того, щоб умонтувати соціол. висновки в заг. схему закономірних залежностей, що спостерігаються у світі живого, запропонувати безперечні наук, факти і залежності, котрі мали б прийти на зміну методол. та ідеол. конфронтаціям різних течій сучасної соціології, витворити єдину систему природи, і гуманітарного знання, подолати “відмінність між об’єктивним поясненням та суб’єктивними цінностями мотивації поведінки людей”. (Е. Уілсон). Соціобіологи критикували соціологів – теоретиків за надмірну абстрактність їх положень, містифікацію сусп. процесів, надто символ. тлумачення соціального світу, недостовірність багатьох гіпотез тощо. Вони стверджували, що хоча культурний розвиток людства відбувається швидше, ніж біол., проте інстинктивна поведінка та генетичний матеріал усе ще визначають соціальне життя. Зокрема, такі універсальні фактори, як принципи домінації, територіальності, тяжіння до власності, ієрархія статусів та її символ, означення, правила співіснування та вирішення конфліктів і т. п., в соціальному відбитті продовжують діяти, а такі явища, як агресивна поведінка, сексуальні спрямування, альтруїзм, нерівність та рольова диференціація, не можуть бути адекватно пояснені без апеляції до соціобіол., генетичних, етологічних теорет. положень.

Попри неподолану небезпеку спрощення, редукціонізму, вульгаризації, натуралістичного витлумачення складних соціальних явищ дослідження соціобіологів виявили вплив біол. факторів на соціальні зв’язки, евол.- генетичну детермінацію соціальної поведінки (на яку впливають навіть хімічні і гормональні зміни в людському організмі), показали значення евол. теорії і генетики для розуміння сусп.-істор. процесів. Соціобіол. ракурс аналізу соціальних сфер, викликавши широкі дискусії в теорет. колах, збагатив палітру соціол. ідей та підходів др, пол. XX ст.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: СОЦІОБІОЛОГІЯ