СОЦІОЛОГІЯ РЕЛЕГІЇ
Соціологія короткий енциклопедичний словник
СОЦІОЛОГІЯ РЕЛЕГІЇ – одна з багатьох соціол. наук, що займається вивченням реліг. феномена у різних його соціальних аспектах. Не лише соціологи, а й історики, філологи, психологи, усі вчені, які мають справу з людиною та її культурою, так чи інакше у своїх дослідженнях торкаються проблем релігії. С. р. – одна з галузевих соціол. дисциплін, що послуговується соціол. поняттями та метода ми для аналізу окремих соціальних феноменів, зокрема релігії.
Соціолог має справу з релігією як соціальним
Проблема
С. р. починає формуватися як наук, дисципліна приблизно з сер. минулого століття. Своїм виникненням вона багато чим зобов’язана тим процесам у європейському суспільстві, початок яких поклала епоха Просвітництва і антифеодальних бурж. революцій. Одним з найважливіших джерел соціології релігії була соціально-філос. критика феодальних сусп. відносин і церкви як соціального ін-ту, особливо з боку франц. енциклопедистів XVIII ст. (К. Гельвецій, П. Гольбах, Д. Дідро). Ця критика сприяла пробудженню зацікавленості до питань про соціальну зумовленість релігії та її роль у житті суспільства. Релігія виділяється з сукупності сусп. ін-тів як феномен особливого виду, щодо якого інші сусп. реалії розглядаються як мирські, секулярні.
Одним з перших мислителів нового часу, який обгрунтував можливість розглядати релігію з позицій наук, мислення, зважаючи тільки на суть справи та логіку, не посилаючись на теологію, був І. Кант (1724 – 1804): розум володіє сильнішими аргументами, ніж ті, що має у розпорядженні церк. доктрина і святе письмо.
Одна з особливостей соціального розвитку зх. суспільства полягала у зростаючій складності і диференціації сусп. ін-тів. У зв’язку з цим виникало питання про роль релігії у низці таких чинників, як економіка, сім’я, освіта, політика тощо, про взаємозв’язки з ними релігії і про єдність суспільства, яке розвивається шляхом зростаючої складності та диференціації. Особливої гостроти набуло питання про ставлення реліг. ідеології, тобто теології, до науки, в якій просвітники вбачали рушійну силу розвитку суспільства.
У XIX ст. соціальна думка представлена такими іменами, як Г. Спенсер, К. Маркс, Е. Дюркгейм, М. Вебер, але з найпершими кроками в цьому напрямі пов’язане насамперед ім’я франц. філософа, вченого О. Конта. Праці їх стали у повному розумінні слова теорет. засадами у царині соціології релігії. Подальший розвиток С. р. пішов шляхом намічених її родоначальниками підходів: релігія і стабільність суспільства, релігія і соціальні зміни. Суттєвим доповненням до них були праці Б. Малиновського (1884 – 1942) з питань релігії і подолання криз.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...