СОРТИ МЕДУ
СОРТИ МЕДУ – визначаються цілим рядом показників.
С. м. розрізняють за регіональною ознакою, тобто за місцем, де був проведений медозбір: далекосхідний липовий, башкирський липовий, башкирський квітковий тощо.
За технологічною ознакою (способом одержання й обробки) розрізняють стільниковий та відцентровий, або спускний, мед. (Стільниковий мед уважається одним із найбільш стерильних і надходить споживачеві в абсолютно зрілому стані.) Відцентровий мед одержують при його відкачуванні зі стільників на медогонці. Споживач одержує такий
Залежно від джерела узятку, С. м. ділиться на дві категорії: квітковий і падевий.
Квітковий мед за флористичною ознакою буває монофлорний, тобто перероблений з нектару одного виду медоносних рослин: липи, акації білої, гречки, фацелії, зніту, соняшнику й інших – і поліфлорний, вироблюваний з нектару різних медоносів. Монофлорні сорти, зібрані з певного виду рослин, зустрічаються рідко. Однак для визначення С. м. досить, щоб у ньому переважав нектар якої-небудь однієї рослини, наприклад, у липці нектар липи. Незначні домішки нектару інших медоносних рослин майже
Поліфлорні С. м. одержують назву за угіддями, на яких бджолами був зібраний нектар: луговий, степовий, лісовий, фруктовий й інші.
С. м. визначаються також за кольором, смаком й ароматом. Смак меду залежить насамперед від виду квітучих рослин, з яких бджоли збирають нектар. Деякі С. м. мають дуже ніжний і
Приємний запах, інші – неприємний (тютюну й інших рослин). Аромат меду не слід розуміти як запах, тому що він сприймається не через ніс, а смаковими рецепторами.
Колір меду різноманітний, багатий відтінками, буває від прозорого та світлого до темно-коричневого й навіть майже чорного. Колір меду залежить насамперед від рослин, з яких він зібраний, і від часу його збирання (зібраний з одного медоноса, весняний світліший, ніж осінній).
На колір меду впливають: порода бджіл, якість стільників, спосіб добування. При короткому й рясному медозборі одержують мед з ніжним і приємним букетом, світліший, ніж при слабкому тривалому узятку. Чим світліший мед усередині одного ботанічного сорту, тим вища його якість. Наприклад, мед з білої акації зовсім безбарвний, він належить до найкращого С. м. Липець може бути темного кольору за рахунок вмісту в ньому падевого, що збирається бджолами з тієї ж липи.
Уважається, що темний мед (квітковий, луговий тощо) містить у собі більше мінеральних солей і є ціннішим, ніж світлі С. м. Хоча, крім гречаного, темні С. м. (вересовий, тютюновий, каштановий, падевий) уважаються зниженої або зовсім низької якості. Темних С. м. набагато менше, ніж білих: гречаний (темно-бурий), кроповий (темно-бурий), луговий (темний), вересовий (темний із червонуватим відтінком), оксамит далекосхідний (темний). Закристалізований мед завжди світліший рідкого. Темно-коричневе забарвлення з’являється в меду при тривалому зберіганні, а також при його нагріванні. Від ботанічного походження меду залежить також склад барвників. їхнє визначення істотно підвищує точність установлення виду меду. Серед світлих медів низькоякісних сортів практично не буває.