Спадкові відмінності в реакціях людей на фактори середовища



МЕДИЧНА БІОЛОГІЯ

Розділ 3

БІОГЕОЦЕНОТИЧНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ТА МІСЦЕ ЛЮДИНИ В НЬОМУ

3.1.8. Спадкові відмінності в реакціях людей на фактори середовища

У людських популяціях виявляється генетична гетерогенність за багатьма ознаками, зокрема за чутливістю до факторів зовнішнього середовища, стійкістю до стресових агентів і до умов шкідливого виробництва. Так, у людей з низькою активністю глюкозо-6-фосфат дегідрогенази відбувається гемоліз за дії сульфаніламідів, частина хворих з генетичними дефектами реагують підвищенням

внутрішньоочного тиску на вживання глюкокортикоїдів. Деякі мутантні форми гемоглобіну чутливі до окиснювачів, що проявляється гемолізом під час їх застосування. Люди з підвищеною активністю арілгідрокарбонгідроксилази частіше хворіють на рак легень при контакті з поліциклічними вуглеводнями, які під дією цього фермента перетворюються в епоксиди, що мають високий рівень канцерогенності.

Це необхідно враховувати при плануванні медичних заходів, при зарахуванні людей на роботу та їх профорієнтації. Ймовірно, що ці факти можуть бути причиною і деяких соціально-економічних проблем. Виникають, зокрема,

такі питання. Чи можна допускати дискримінацію при зарахуванні людей на шкідливі виробництва за генетичними протипоказаннями? Які мають бути умови страхування людей, що мають додаткові фактори ризику у вигляді генетичної схильності до різних захворювань? Простих відповідей на ці та схожі питання на даний час немає, але не торкатися їх не можна.

Допомогти вирішити подібні запитання дозволяє вирішити молода наука – екогенетика.

Загальне завдання екогенетики – вивчення спадкових відмінностей у реакціях людей на певні фактори середовища. У більш широкому розумінні в центрі екогенетичної проблеми знаходяться взаємозв’язки генотипу й середовища.

Основні напрями екогенетики людини виходять як з характеру дій середовища, так і з тривалості впливу. Є багато факторів середовища, які потребують спеціального екогенетичного аналізу. До найбільш важливих з них належать природні абіотичні фактори, природні біотичні фактори, штучні фактори, що дають високе екогенетичне навантаження.

Дію природних абіотичних факторів можна ілюструвати деякими ситуаціями, пов’язаними з міграційною активністю людей. Організоване переміщення людей за трудовими або іншими угодами призводить до формування нових угруповань (популяцій) у кліматичних параметрах, не властивих для них раніше. При цьому тиск нових географічних чинників сприяє нагромадженню в популяції контингенту з тією генетичною структурою, яка споконвічно характерна для корінного населення даного регіону.

Доведено, що в умовах Крайньої Півночі більш пристосованими і відповідно закріплюваними виявляються переселенці з певними варіантами кислої еритроцитарної і лужної сироваткової фосфатаз, генотипно адекватні за даними показниками аборигенам. Прогнозування медико-біологічного стану переселенців на основі закономірностей мінливості корінного контингенту людей – один із шляхів створення стійких працездатних колективів у великих зонах нового освоєння.

Про вплив природних біотичних факторів на генетичну структуру свідчить зміна типів живлення на рівні акліматизованих угруповань. Негативні тенденції виявляються тут при різких зрушеннях дієти, що склалася традиційно. В останні десятиріччя у ескімосів Західної півкулі значно зросла частота певних форм діабету з тяжким клінічним перебігом. Аналіз показав, що ріст цієї патології прямо залежить від змін статусу живлення, спричиненого інтенсифікацією вживання нетрадиційних харчових продуктів з підвищеним вмістом глюкози, карбогідратів та інших легкозасвоюваних цукрів. Це і сприяло прояву патологічних генів, що були раніше в прихованому стані і відповідали за розвиток діабету.

До штучних факторів, що дають посилене екологічне навантаження, можна віднести підвищений радіаційний фон, хімічне забруднення середовища та деякі інші прояви технізації, наслідки яких для організму й генетичного апарата добре відомі. У суто медичному аспекті в цьому разі треба враховувати великий матеріал з фармакогенетики.

Генетична (насамперед – мутагенна) активність факторів середовища існування може бути досліджена на основі різноманітних критеріїв у багатьох об’єктів: генні мутації у бактерій, дріжджів та водоростей; хромосомні аберації і летальні мутації у тварин і рослин; активація промутагенів метаболічною системою у різних об’єктів та ін.

Всі ці підходи дозволяють наблизитися до розгляду екологічних відносин як фактора еволюції.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...


Неозначено особові речення.
Ви зараз читаєте: Спадкові відмінності в реакціях людей на фактори середовища