СПЕНСЕР (SPENCER) Герберт
Соціологія короткий енциклопедичний словник
СПЕНСЕР (SPENCER) Герберт (27.04.1820 – 08,12,1903) – англ, філософ, соціолог, теоретик позитивізму.
Соціол. системо С. грунтується на трьох основних елементах: евол. теорії, органіцизмі та вченні про соціальні організації – ін-ти. Ідея еволюції С. спиралася на наук.-природничий матеріал, а еволюціонізм поширювався на всі явища природи та суспільства, які розвиваються за законами природи, а отже, й еволюції – поступового процесу неперервної інтеграції матерії, що перетворює її з невизначеної і
Філос. систему С. завершує соціологія, програма якої викладена ним в “Основах соціології”, де вперше сист. розкрита проблематика, предмет та завдання цієї науки, обгрунтована сама можливість її існування. Завдання соціології, за С., – вивчення масових типових явищ, соціальних факторів, які розкривають дію заг. законів еволюції, процесів, що відбуваються незалежно від волі особистостей, їх якостей та намірів. Цим соціологія відрізняється від історії, яку цікавлять окремі факти. Специфіка соціології в тому, що соціол. факти неможливо виміряти за допомогою приладів чи спостережень. Вони встановлюються опосередковано шляхом порівняння багатьох даних. Соціальні факти для С. – це такі явища, в яких висвітлюються евол. процеси.
Для розуміння визначення предмета соціології С. велике значення має його концепція соціальних ін-тів За С., соціальні ін-ти – це механізми самоорганізації спільного життя людей. Сукупність взаємодіючих ін-тів утворює цілісну соціальну організацію – суспільство. Соціальні ін-ти забезпечують перетворення асоціальної за своєю природою людини в соціальну істоту, здатну до спільних колективних дій. Ін-ти виникають у ході еволюції поза свідомими намірами чи “сусп. договором” як відповідь на зростання численності популяції. Приріст маси приводить до ускладнення структури та диференціації функцій. Соціальні ін-ти – органи самоорганізації та управління, а позаяк головна властивість будь-якого організму – взаємодія його частин, то головне завдання соціології – дослідження синхронної взаємодії соціальних ін-тів. С. виділяє й аналізує шість типів соціальних ін-тів: домашні – сім’я, шлюб, проблеми виховання; обрядові чи церемоніальні – регулюють повсякденну поведінку людей, встановлюючи звичаї, традиції, обряди, етикет та ін.; політ. держава, її організації, установи та партії; церк. – забезпечують інтеграцію суспільства, підтримують традиції, звичаї, вірування; професійні та промислові – виникли на основі поділу праці. Перші (гільдії, ін-ти, професійні союзи) консолідують людей за професійною діяльністю, другі підтримують виробничу структуру суспільства. Згадані вище типи соціальних ін-тів класифікуються за їх функціями в сусп. організмі, де кожен з них включається до певної системи органів. С. виділяє три таких системи ін-тів: ін-ти продовження роду (домашні ін-ти, пов’язані з сімейно-шлюбними відносинами, завдяки яким людство зберігає своє існування як рід); система виробничих і розподільчих ін-тів (промислові, професійні ін-ти і все, що пов’язане з ними розподіл людей на соціально-класові групи і зумовлену соціальну структуру, відповідний сусп. поділ праці в масштабах суспільства та ін.); система регулюючих органів (обрядові, політ, та церк. ін-ти). Теорія соціальних ін-тів С. являла спробу сист. дослідження суспільства. Всі ін-ти суспільства є взаємопов’язаним єдиним цілим, бо функціонування кожного з них залежить від усіх інших і від чіткого розподілу сфер впливу та відповідальності.
Концепція ін-тів С. виведена на основі аналогії соціолого і бюл. організмів. Завдяки схожості принципів сист. організації суспільство як і біол. організм, нарощує масу (кількість заселення, матеріальні ресурси тощо). Це обумовлює ускладнення структури та диференціацію функцій його складових частин, приводить до поступового посилення взаємозалежності та взаємодії цих частин. С. вказував і на суттєві відмінності соціального та біол. організмів: на відміну від біол. організму елементи суспільства розпорошені у просторі, більш автономні, що обумовлює появу символ, комунікації; в суспільстві немає єдиного органа, який концентрує здатність відчувати та мислити; суспільство відрізняє просторова мобільність елементів структури; але ж головне те, що в біол. організмі частини існують для цілого, тоді як сусп. ціле існує завдяки його частинам. За С., суспільство існує для блага своїх членів, а не навпаки, воно не може і не повинне поглинати окрему особистість. Людина не повинна віддавати всю свою працю суспільству й отримувати з заг. надбання лише ту частину, яку суспільство їй виділить; тоді вона раб суспільства. Головною рисою рабства С. вважав примусову працю, характерну для соціалізму, який у будь-якій формі нагадує рабство, С. був непримиренним супротивником соціалізму, не вбачав у ньому ні справедливості, ні користі. С. вважав, що сприятливі зміни може принести тільки повільне удосконалення людської природи шляхом організації соціального життя, а соціалізм зупинить розвиток високорозвинутої держави і поверне назад розвиток менш розвинутої.
Попри всі недоліки соціол. вчення С. великою заслугою вченого в галузі соціології є те, що він поставив обгрунтував необхідність розробки теорії і практики дослідження соціальної системи і соціальної структури, взаємодії системних елементів, започаткував дослідження соціальних ін-тів та установ як істотних знарядь соціального контролю, розкрив механізми їх діяльності, проаналізував багато елементів, які стали соціол. класикою. Започаткував органістичний напрям у соціології XIX ст.
– Тв.: Собр. соч.: В 7 Т. СПб., 1866-1869; Соч.: В 7 Т. СПб., 1898-1900; Описательная социология. К., 1878; Слезы, смех г. грациозность. СПб., 1898; Факты и комментарии. СПб., 1903; Автобиография: В 2 Ч. СПб., 1914.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...