Спосіб життя і будова тіла земноводних
Тема 8. ЗЕМНОВОДНІ
Земноводні або амфібії – це перші хребетні тварини, що пристосувалися до життя на суходолі. Предками амфібій були давні кистепері риби, які залишили водне середовище існування. Саме вони дали початок сучасному різноманіттю видів наземних хребетних тварин.
Земноводні – це холоднокровні хребетні тварини, розмноження і розвиток яких відбувається у прісній воді, а життя в дорослому стані – на суходолі.
До класу Земноводні, або Амфібії, належать жаби, ропухи, квакші, тритони, саламандри тощо. Цей клас налічує
§ 37. Спосіб життя і будова тіла земноводних
Розглянемо спосіб життя і будову тіла земноводних на прикладі жаби озерної – звичайного виду прісних водойм України (мал. 95).
Спосіб життя. Жаба озерна – типовий представник класу Амфібії. Вона живе в річках, озерах і великих ставках, уникаючи місць, порослих густою водяною рослинністю. Цим жаба озерна відрізняється від спорідненого виду – жаби ставкової, що оселяється в невеликих озерцях і річкових затонах, водна поверхня яких вкрита лататтям. Удень жаба веде активний спосіб життя. Значну частину доби вона перебуває у воді, на берег виходить
Мал. 95. Зовнішня будова жаби:
1 – ніздрі; 2 – око; 3 – барабанна перетинка; 4 – плече;
5 – передпліччя; 6 – кисть; 7 – лапка; 8 – гомілка; 9 – стегно.
У тропіках трапляються види земно водних із властивим тільки їм раціоном. Одні поїдають тільки мурашок і термітів, інші – прісноводних крабів. Деякі жаби живляться лише дрібними жабками.
Мал. 96. Ропуха захоплює їжу за допомогою язика.
Жаби озерні зимують на дні водойми: закопуються в мул і впадають у стан заціпеніння – не живляться, майже не рухаються і втрачають до половини своєї маси.
Жаби кліматичної зони України спроможні витримувати навіть нетривале заморожування, перетворюючись на крижинку, яка при кімнатній температурі повітря відтає, оживає і починає стрибати.
Будова тіла. Тіло жаби складається з голови, тулуба і кінцівок.
Голова в жаби плеската і широка. Рот завеликий. На верхній щелепі розташований ряд дрібних, ледь помітних зубів. Вони призначені не для жування, а для утримування здобичі. Добре помітні опуклі очі, що мають повіки. Нижня повіка прозора, а верхня – шкіряста. Під нижньою повікою є мигальна перетинка, яка закриває око, наче фіранка. Разом з повіками вона запобігає ушкодженню й висиханню ока. Над ротом розташовані ніздрі – зовнішні отвори органів дихання і нюху. (Пригадай, для чого потрібні ніздрі окуню.)
За очима добре помітні чітко окреслені кружки – барабанні перетинки – зовнішня частина органів слуху. Самці жаби озерної мають спеціальні голосові пухирі – резонатори, що роздуваються біля задніх куточків рота і посилюють звук при кваканні. Резонатори жаби озерної темно-сірого кольору, а жаби ставкової – білі.
Тулуб жаби короткий і широкий, шиї й хвоста немає.
У жаби дві пари ходильних кінцівок, які називаються ногами. (Пригадай, що являють собою кінцівки риб і скільки ходильних ніг у павукоподібних та комах.)
Задні кінцівки жаби значно довші від передніх, вони призначені для відштовхування під час стрибків і загрібання при плавбі. Передні ноги виконують допоміжну функцію, слугуючи опорою під час приземлення. Задні кінцівки складаються з трьох відділів: стегна, гомілки і стопи. Стопа має 5 пальців, з’єднаних між собою плавальною перетинкою. З нижнього боку пальців розміщуються п’яткові горби, за формою і розміром яких легко визначити, до якого виду належить жаба. Передні кінцівки також складаються з трьох відділів: плеча, передпліччя і кисті. Кисть жаби має лише 4 пальці.
Ноги жаби – це своєрідна система важелів, які дають змогу зменшити зусилля, потрібні для переміщення тіла. Проте кінцівки земноводних Ще недосконалі: плече і стегно розташовані паралельно землі, а тому важіль не спрацьовує на повну силу, і жаба рухається на лапах повільно і незграбно. І навпаки: птахи і звірі з прямими стрункими ногами – найрухливіші, бо в них найдовші важелі. (Пригадай, найрухливіші тварини – це страуси, коні, антилопи, олені.) Покриви тіла. Шкіра в жаби гладенька, лише на спині трохи горбкувата через наявність залоз. Ці залози виділяють слиз, що зволожує шкіру, і різноманітні речовини, які захищають її від шкідливих мікроорганізмів. Таким чином жаба озерна знезаражує поверхню тіла. (Пригадай, який захист має поверхня тіла риби.)
Мал. 97. Скелет жаби:
1 – череп; 2 – лопатки; 3 – груднина; 4 – ключиці; 5 – кістки передніх кінцівок; 6 – кістки задніх кінцівок; 7 – тазові кістки; 8 – хвостова кістка.
Опорно-рухова система. Скелет жаби поділяється на скелет голови, тулуба і кінцівок (мал. 97).
Череп сплющений і широкий, з великими очними ямками. У дорослої тварини він зберігає багато хрящових структур і побудований з меншої кількості кісток, ніж череп окуня.
Хребет складається з трьох відділів: шийного (1 хребець), спинного (9 хребців) і крижового (1 хребець). Шийний хребець рухомо з’єднаний з черепом. Саме рухливість шийного хребця відрізняє хребет земноводних від хребта риб. Жаба не має ребер. Хвостовий відділ хребта в дорослих жаб зникає (він зберігається лише в личинок жаб – пуголовків). Натомість утворюється єдина хвостова кістка – хвостові хребці, що зрослися.
Амфібії оселилися на суходолі (у воді вони тільки розмножуються і розвиваються), і вага їхнього тіла порівняно з вагою тіла риб, що постійно живуть у воді, у багато разів більша. (Пригадай з курсу фізики, чому тіло, занурене у воду, має меншу вагу.) Тому органи руху – лапи – зазнають більшого навантаження, ніж плавці риб, і потребують опори. Опорою для кінцівок є кістки, які прикріплюють кістки кінцівок до осьового скелета. Ця система кісток дістала назву поясів кінцівок. (Як ти вважаєш, чому вона так називається?)
Пояс передніх кінцівок називається плечовим поясом. Він складається з непарної кістки – груднини і трьох парних: ключиць, воронячих кісток і лопаток.
Пояс задніх кінцівок – тазовий пояс – утворений тазовими кістками, що зрослися. Він приєднаний до крижового відділу хребта.
– 1728 року німецький вчений В. Шейхцер виявив викопні рештки істоти, подібні до останків людини невисокого зросту, з великою головою, хребтом і кінцівками, що нагадували руки. Вчений назвав її “грішною людиною – свідком потопу” і, розчулившись, завершив свій опис такими рядками: “Скорботний скелете старого грішника, зворуш камені і серця теперішніх злих людей!” Протягом майже ста років цю викопну тварину вважали грішником, який загинув під час всесвітнього потопу. Лише 1825 р. французький вчений Ж. Кюв’є дослідив, що насправді цей “грішник” є скелетом земноводного – великої саламандри! Виявляється, будова скелета давнього земноводного і скелета людини подібні. За будовою тіла і скелета жаба – наземна тварина, яка завдяки наявності голих шкірних покривів та плавальних перетинок між пальцями не втратила зв’язку з водним середовищем.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...