Стилістично марковані і стилістично немарковані мовні одиниці – Стилістика як лінгвістичне вчення
Стилістика української мови
Стилістично марковані і стилістично немарковані мовні одиниці
Мовні одиниці, особливо лексичні, фразеологічні, частково й граматичні, функціонально різнотипні; одні з них стилістично марковані, інші – стилістично немарковані.
Стилістично маркованими (франц. marqeur – робити на товарі клеймо або марку) вважають такі мовні одиниці, які стали типовими не для всіх стилів мови, а тільки чи переважно для окремого стилю. Наприклад, слова синус, косинус, множення стилістично марковані, бо вживаються здебільшого
Маркованість чи немаркованість мовних одиниць найбільше виявляється на лексичному і синтаксичному рівнях мови. Так звані кореневі слова найчастіше стилістично немарковані, а похідні (афіксальні) слова (з префіксом чи суфіксом) здебільшого стилістично марковані.
Звуки (фонеми) стилістично сприймаються як рівноцінні, однаково емоційні або неемоційні. Емоційність звуків залежить від того, як їх вимовляє мовець. Звуки мають різну артикуляцію (творення, вимову): один – складнішу, інший – вимовляється простіше, з меншим мовленнєвим зусиллям. Однак певне стилістичне значення має різне поєднання звуків, наприклад алітерація, асонанс та ін.
Словотвірні афікси, на відміну від звуків, надають словам різного емоційного забарвлення (відтінку зменшеності, здрібнілості, пестливості, голубливості, згрубілості, зневаги тощо).
За своєрідних ситуацій мовлення поняття маркованості (стилістичної обмеженості) і немаркованості (стилістичної всеохопленості, необмеженості, загальності) може також застосовуватись і до явищ орфографії, і до певних виявів пунктуації. Якщо, наприклад, прізвище пишуть з малої літери (гітлер, Сталін; гітлери, Сталіни; плюшкін, гобсек), то цим своєрідно виявляють ворожість чи неповагу в ставленні до цих осіб або й до їхніх прихильників.
Емоційний чи емоційно нейтральний стан мовлення найбільше виявляється в семантиці мовних одиниць – слів, словосполучень і речень. Такі явища становлять об’єкт лексичної і синтаксичної стилістик. Усі фразеологізми певною мірою емоційно забарвлені, отже, образні. Вони є тим мовним матеріалом, який поєднує в собі і виражає позитивний чи негативний досвід народу, виразно сконцентровану в ньому емоційність, а в своїй позитивній частині (що найчастіше й трапляється) і високу, колективно усвідомлювану естетику зв’язного вислову переважно в структурній формі речення.
Отже, стилістичні можливості різних мовних одиниць неоднакові. Окремий, вилучений зі складу слова, звук є загалом стилістично нульовою мовною одиницею і ніякої стилістичної функції не виконує, а звук у складі слова має певне стилістичне навантаження. Наприклад, у творах українського письменника Тараса Шевченка (1814 – 1861) сучасний прикметник вільний з фонемою вживається тільки один раз: Боже! Боже!., за що ти караєш Своїх і покірних і добрих дітей? За що закрив їх добрі очі, І вільних розум окував. А з фонемою його вжито 38 разів, зокрема: Пишалася синами мати, Синами вольними; Оженись на вольній волі. На козацькій долі… Причиною цього є те, що в час Шевченкової творчості узвичаєною була форма вольний. У сучасному мовному сприйманні стилістика обох фонетичних варіантів тієї самої лексеми змінилася: щоденною й нормативною стала форма вільний, а форма вольний вживається як архаїчна, урочиста.
Досить виразну стилістичну функцію виконують мовні одиниці морфемного рівня. Наприклад, за словотвірними суфіксами – ок-, – очок-, – еньк-, – есеньк-, – унь-, – усь – закріпилося значення зменшеності, пестливості, стилістичною ознакою афіксів – суфіксів – ищ-, – уган – є значення згрубілості, зневажливості: синок – синочок, маленький – малесенький, дідуньо – дідусь, але дідище, дідуган. Однак такий висновок дещо відносний, бо, скажімо, словоформа маленький може виражати й зовсім протилежну емоцію – зневагу, осуд, сумнів тощо, напр.: Я смакую її хиби, дефекти тіла, маленьку душу, безсилий розум (М. Коцюбинський).
Очевидною є також стилістична функція окремих повнозначних слів. Наприклад, лексеми любов і ненависть, правда і кривда, працювати і красти мають різне стилістичне значення.
Ще вагомішою є функція речення (кількаслівного чи багатослівного), тому що ним об’єктивно можна передати думку ширше й емоційніше. Український мовознавець Олександр Потебня (1835 – 1891) зазначав: “Елементарна поетичність мови, тобто образність окремих слів і постійних сполучень, хоч би яка була вона помітна, є незначною порівняно із здатністю мов створювати образи із сполучень слів, все одно, образних чи безобразних”.
За неоднакових ситуативних умов кожна синтаксична конструкція набуває певного емоційного забарвлення. Будь-яке розгорнуте висловлення чи окреме слово може мати відтінок емоційності – позитивної чи негативної.
Існує думка, ніби всі синтаксичні конструкції на рівні речення з погляду функціонального розподіляються в межах усієї мовної системи на стилістично нейтральні і стилістично значеннєві, забарвлені. Така стилістична диференціація засобів мовного виразу потребує деякого застереження, доповнення. Адже за теорією актуального членування мовлення (І. Распопов, І. Ковтунова та ін.), будь-яка конструкція, навіть найбуденніша, побутова може набувати різних стилістичних відтінків, отже, й ставати стилістично забарвленою. Наприклад, у реченні Учень написав твір виділяється його структурно-семантичне ядро – учень написав: учень – підмет, написав – присудок. Поширюється це речення прямим додатком твір. Проте залежно від комунікативної зорієнтованості, мети висловлювання, від того, що саме якнайбільше цікавить співрозмовника (суб’єкт дії, об’єкт чи сама дія), мовець може по-різному сконструювати цей вислів – речення, вдавшись до неоднакової інтонації, порядку слів. У результаті ця структура матиме три інтонаційно-смислові, отже й стилістичні, варіанти, пор.: 1. Що написав учень? – Учень написав твір. 2. Що зробив учень? – Учень написав твір. 3. Хто написав твір? – Твір написав учень. По черзі актуалізовано, логічно виділено певний член речення. В цьому й полягає так зване актуальне членування речення, його різна комунікативна спрямованість. Це свідчить про невмотивованість членування синтаксичних одиниць на стилістично нейтральні і стилістично значеннєві, значущі.
Такі терміни і позначувані ними психолого-мовленнєві явища, процеси, як експресія, експресивність і експресивний, емоція, емоційність і емоційний; естетика, естетичність і естетичний, є своєрідними синонімами лексем стилістика, стилістичність і стилістичний. Ці мовні явища цікавлять багатьох мовознавців (В. Чабаненка, А. Коваль, С. Єрмоленко, В. Кононенка, В. Дроздовського та ін.), однак і дотепер немає категоріального розмежування понять експресія і емоція, експресивне й емоційне, що засвідчує виняткову складність цих явищ, реалій.
Related posts:
- Стилістична норма в мові й у мовленні – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Стилістична норма в мові й у мовленні Важливим, навіть фундаментальним для стилістики є термін “стилістична норма”. Стилістична норма – усталена й суспільно усвідомлювана функція (функції) мовної одиниці. Стилістична норма одночасно буває і якоюсь іншою мовною нормою (фонетичною, морфемною тощо). Наприклад, у лексемі завод кінцевий приголосний вимовляється дзвінко, без оглушення. Це одна з […]...
- Стилістика в системі розділів науки про мову – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Стилістика в системі розділів науки про мову Поступове й дедалі грунтовніше вивчення багатьох мов, їх основних структурних компонентів, усіх одиниць мови від античних часів спричинилось до того, що вже у 20-ті роки XIX ст. сформувалась окрема самостійна галузь знань – наука про мову (мовознавство, лінгвістика). Мовознавство, або лінгвістика (лат. lingua – мова), […]...
- Стилістичний аналіз мовних одиниць – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Стилістичний аналіз мовних одиниць Стилістичний аналіз мови полягає у визначенні функції (функцій) мовних одиниць, тобто у виявленні певних стилістем, які нерівноцінні комунікативно, неоднаково сприймаються й використовуються мовцями. Стилістичний аналіз є своєрідним продовженням будь-якого іншого лінгвістичного аналізу (фонетичного, фонологічного, морфемного, морфологічного, синтаксичного, лексичного та ін.), бо немає власне стилістичних одиниць мови – мовних […]...
- Стилістика літературної мови і діалектне мовлення – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Стилістика літературної мови і діалектне мовлення Стилістика як лінгвістичне вчення про функціонування мови, всіх елементів її структури в повному обсязі стосується лише літературної мови, тобто мови унормованої, всенародної, за сучасних умов переважно національної, яка виявляється у всіх стилях, жанрах мови, в її усній і писемній формах. Діалектне мовлення, використання якого завжди обмежене […]...
- Стилістика мовних одиниць і мовних рівнів – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Стилістика мовних одиниць і мовних рівнів Мова, вся її система формується з мовних одиниць і мовних рівнів. Мовними одиницями є різнотипні елементи мови, її складові. До основних, визначальних мовних одиниць належать фонеми (звуки), морфеми (корені слів, афікси), слова, словосполучення, члени речення і речення. Усі мовні одиниці матеріальні за своєю природою, бо становлять […]...
- Стилістика і її підрозділи – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Стилістика і її підрозділи Стилістика як особлива галузь і система знань про мову має такі основні підрозділи: – загальна теорія і практика функціонування мови; – вчення про стилі, жанри і форми мови; – вчення про функції всіх одиниць мови – фонем (звуків), морфем, слів у складі речень, речень будь-якої структури, еквівалентів речення […]...
- Стилістика мови і стилістика мовлення – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Стилістика мови і стилістика мовлення Терміни “стилістика мови” і “стилістика мовлення” треба розмежовувати, як і терміни й відповідні їм реалії “мова” і “мовлення”. Наукові підвалини для розмежування цих лінгвальних явищ заклав відомий німецький лінгвіст, основоположник теорії загального мовознавства Вільгельм фон Гумбольдт (1769 -1835). Кожне мовлення, на його думку, суб’єктивне, але передусім – […]...
- Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови 1. Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика становить лінгвістичне вчення про найумотивованіше й найдоцільніше послуговування мовою, її одиницями – фонемами (звуками ), морфемами, словами, словосполученнями й сполученнями слів, членами речення, реченнями, еквівалентами (замінниками ) речень і текстами. Кожна окрема мовна одиниця має своє нормативне або ж діалектне буття, стилістичні можливості. Стилістика – це […]...
- Основні структурні компоненти і стилістичні можливості мови – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Основні структурні компоненти і стилістичні можливості мови Нині в світі приблизно 6 тисяч різних мов. Кожна з них репрезентує певну соціальну спільність людей, особливе надбання етносу (народу). Немає мови взагалі (всемови), тобто мови для всіх. Це лише абстрактно-уявлюване наукове поняття. Кожна людина завжди спілкується з іншими конкретною мовою (народною, національною) або Послуговується […]...
- Мова як джерело стилістичних знань – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Мова як джерело стилістичних знань Мова є складною комунікативною системою, у якій, як і загалом у світі, все має свою неповторну сутність. Цим зумовлені особливості використання мови в індивідуальному мовленні всіх її носіїв. Завдяки мові сформувалась людина розумна (homo sapiens). Тільки вона володіє мовою. Її мовлення є всеосяжним засобом усвідомлення й вираження […]...
- Об’єкт і предмет стилістики – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Об’єкт і предмет стилістики Стилістика, як і кожна наука, має свій об’єкт вивчення і предмет вивчення. Об’єкт стилістики української мови. Ним є реальні функції мовних одиниць кожного з рівнів мови, які впродовж її розвитку закріпились за кожною мовною одиницею – фонемою, морфемою, словом, реченням. Українська мова, її одиниці з певними стилістичними функціями […]...
- Об’єктивне і суб’єктивне в стилістиці – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Об’єктивне і суб’єктивне в стилістиці Реалії “об’єктивне” й “суб’єктивне” становлять постійну ознаку всього того, що наявне і сприймається людиною в навколишньому світі, отже, і в мові, яка виявляється в мовленні. Об’єктивне в стилістиці – це те, що існує поза волею людини, не залежить від неї, не підвладне її бажанням; суб’єктивне в стилістиці […]...
- Теоретична і практична стилістика – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Теоретична і практична стилістика Кожна галузь знань, отже й стилістика, послуговується неповторно-індивідуальною теорією і мовленнєвою практикою. Нерідко простежується така невмотивована реалія: йдеться про вживання слів – означень “теоретична” і “практична” до пояснювального (означуваного) слова “стилістика”. Умотивованим видається запитання про можливість або тільки теоретичної стилістики, яка б оперувала лише певною лінгвістичною теорією і […]...
- Сучасна українська літературна мова як основа стилістики – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Сучасна українська літературна мова як основа стилістики Сучасна українська літературна мова утворилася з різнотипних структурних одиниць, які формувалися упродовж багатьох століть (на думку вчених, із V – VI ст. н. е.). Українці послуговуються нею системно, переважно із всенародною однозначністю. Українська мова для них є однією з суттєвих духовно-внутрішніх і зовнішніх національних сутностей. […]...
- Методологія, методи й методика стилістики – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Методологія, методи й методика стилістики Для стилістики, як і для будь-якої іншої науки, важливими є методологія (грец. methodos – спосіб і logos – вчення), методи й методика дослідження, вивчення. Всі три реалії тісно пов’язані між собою. Методологія стилістики. Її сутність полягає в тій філософській, світоглядно-теоретичній позиції, з якої осмислюються й висвітлюються проблеми […]...
- Основні терміни стилістики – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Основні терміни стилістики Як і кожна інша галузь знань, стилістика оперує великою кількістю своєрідних, тільки їй властивих мовознавчих термінів. До основних термінів стилістики належать: “стилістика”, “стилістична система мови”, “стилістична структура мови”, “стилістема”, “стиль мови”. Стилістика являє собою лінгвістичне вчення про закономірне і всенародно усталене функціонування мови, її основних структурних частин (фонетичного складу, […]...
- Стилістика мови (мовлення) і культура мови (мовлення) – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Стилістика мови (мовлення) і культура мови (мовлення) Розуміння термінів “стилістика мови” і “стилістика мовлення” дає змогу зрозуміти сутність термінів “культура мови” і “культура мовлення”. Культура мови як навчальна дисципліна відрізняється від дисципліни стилістика загалом тільки тим, що навчальним курсом передбачено вивчення її (у вимірах окремого розділу) таких комунікативно-стилістичних властивостей зразкового з усіх […]...
- Теоретичне і практичне значення стилістики – Стилістика як лінгвістичне вчення Стилістика української мови Теоретичне і практичне значення стилістики Кожна наука – як окрема галузь знань чи навчальна дисципліна – завжди соціально важлива, має неповторно своєрідне теоретичне і практичне значення. Теоретичне значення стилістики. Воно полягає в тому, що знання теорії цієї науки збагачує знаннями про найусталеніші функції мовних одиниць, дає рекомендації щодо того, як можна з […]...
- Лексична стилістика і її одиниці Стилістика української мови Лексична стилістика і її одиниці Лексична стилістика – де найоб’ємніший за мовно-значеннєвими ознаками розділ стилістики; вчення про функції, зумовлені семантикою слів, комплекс знань про стилістичне використання повнозначних, не повнозначних слів і вигуків. Загальна характеристика лексичної стилістики. Лексика мови неоднорідна, різнозначеннєва. Вона поділяється на велику кількість семантичних (частково й граматичних) груп слів, за […]...
- Орфоепічно-акцентні мовні одиниці Стилістика української мови Орфоепічно-акцентні мовні одиниці Основою, джерелом орфоепічних (вимовних) явищ, норм, особливостей мови є явища, норми, особливості фонетичні (фонематичні): не було б у мові певної кіль кості конкретних голосних і приголосних фонем – не було б і нормативної, всенародно усталеної вимови фонем, звуків. У більшості виявів така вимова суттєво неповторна, бо не властива жодній […]...
- Граматична стилістика і її одиниці Стилістика української мови Граматична стилістика і її одиниці Граматична стилістика об’єднує морфемно-словотвірну, морфологічну, а також синтаксичну стилістики. Основу словотвірної стилістики становить морфемна стилістика, тобто закладені в морфемах (коренях і афіксах) функції слів. Натомість підгрунтям синтаксичної стилістики слугує той мовний матеріал, який вивчається в морфології, тобто у вченні про слова всіх частин мови з властивими їм […]...
- ЗАГАЛЬНОВЖИВАНІ (НЕЙТРАЛЬНІ) ТА СТИЛІСТИЧНО ЗАБАРВЛЕНІ СЛОВА ЛЕКСИКОЛОГІЯ §35. ЗАГАЛЬНОВЖИВАНІ (НЕЙТРАЛЬНІ) ТА СТИЛІСТИЧНО ЗАБАРВЛЕНІ СЛОВА Усі слова мови поділяють на дві групи: – загальновживані (міжстильові), які вживаються в усіх стилях мовлення; – стилістично забарвлені, що вживаються лише в певних стилях. Загальновживані слова використовуються в повсякденному Усному й писемному мовленні всіма людьми: хліб, вода, сонце, небо, теплий, жити, радіти, зранку, завжди. До стилістично […]...
- Мовні й позамовні основи мовленнєвої культури Стилістика української мови Мовні й позамовні основи мовленнєвої культури Мовленнєва культура окремої особи і всього народу, її зміст і рівень розвитку визначаються двома основними чинниками: – станом і багатством мови (у конкретний період функціонування); – позамовними обставинами, рівнем, сутністю життя народу, передусім його освічених верств. Довершеність усного й писемного мовлення окремої особи в межах кожного […]...
- Мовні стилі (повторення). Мовні жанри офіційно-ділового стилю: план роботи, оголошення ЗВ’ЯЗНА МОВА (МОВЛЕННЯ) § 64 Мовні стилі (повторення). Мовні жанри офіційно-ділового стилю: план роботи, оголошення Пригадаймо! У різних ситуаціях спілкування використовуються різні мовні стилі. Мовний стиль – це вибір слів, словосполучень, речень, залежно від умов спілкування. Наприклад, невимушена розмова з рідними, друзями належить до розмовного стилю, а оповідання – до художнього. Відповідь на уроці за […]...
- Стилістика неозначено-особових речень Стилістика української мови Стилістика неозначено-особових речень Серед односкладних речень виокремлюють неозначено-особові – речення, у яких виконувач дії мислиться неозначено, а головний член речення виражений формою 3-ї особи множини теперішнього, майбутнього часу або ж формою множини минулого часу чи множинною формою умовного способу: читають; будуть читати; читатимуть; читали, прочитали; читали б, прочитали б; Будуть стояти до […]...
- Фразеологічна стилістика і її одиниці Стилістика української мови Фразеологічна стилістика і її одиниці У цьому розділі стилістики вивчаються функціональні особливості фразеологізмів – найрізноманітніших за своєю семантикою і структурою мовних зворотів, які в повному складі належать до поняттєво-емоційних засобів вираження розумової і почуттєвої сфери людини....
- Фонетична стилістика і її одиниці Стилістика української мови Фонетична стилістика і її одиниці Фонетична стилістика – де лінгвістичне вчення про функцію (функції) окремої фонеми і найрізноманітніші поєднання фонем у словах і між словами в межах усієї мовної системи, а також про функціональний вияв нормативно-літературної вимови слів, про наголошування слів, типову інтонацію мовних одиниць....
- ЗАГАЛЬНОВЖИВАНІ (НЕЙТРАЛЬНІ) І СТИЛІСТИЧНО ЗАБАРВЛЕНІ СЛОВА ЛЕКСИКОЛОГІЯ § 43. ЗАГАЛЬНОВЖИВАНІ (НЕЙТРАЛЬНІ) І СТИЛІСТИЧНО ЗАБАРВЛЕНІ СЛОВА Про те, які слова закріпилися за тим чи іншим стилем мовлення, а які можна вживати без будь-яких обмежень ПРИГАДАЙМО Які ви знаєте стилі мовлення? Прочитайте речення. Визначте, з яким стилем мовлення співзвучне кожне з них. Яке з виділених слів властиве мовленню науковців, а яке доречно вживати […]...
- ЗАГАЛЬНОВЖИВАНІ Й СТИЛІСТИЧНО ЗАБАРВЛЕНІ СЛОВА. ОФІЦІЙНО-ДІЛОВА ЛЕКСИКА Лексикологія. Фразеологія § 9. ЗАГАЛЬНОВЖИВАНІ Й СТИЛІСТИЧНО ЗАБАРВЛЕНІ СЛОВА. ОФІЦІЙНО-ДІЛОВА ЛЕКСИКА Про слова, які закріпилися за певним стилем мовлення, зокрема за офіційно-діловим ПРИГАДАЙМО. 1. Які слова називають стилістично забарвленими? 2. Які особливості офіційно-ділового стилю мовлення? 58 Виберіть із рядів синонімів слова, які недоречно вживати в науковому та офіційно-діловому стилях. Якого відтінку можуть надавати мовленню ці […]...
- Стилістика часток Стилістика української мови Стилістика часток У системі службових, або не повнозначних, слів стилістично особливе, водночас і виразне, значення мають частки – слова, які надають окремим словам, словосполученням, реченням певних додаткових смислових, модальних і емоційно-оцінних відтінків або використовуються для утворення форм слова (наприклад, форм умовного способу). Часток у мові приблизно 80 – разом із фонетичними варіантами […]...
- Мовні та немовні знаки МОВА І МОВЛЕННЯ Мовні та немовні знаки 108 1. Прочитайте текст. – Чому в тебе куций хвіст? – в зайця запитали. – Бо не хочу, щоб вовки його одірвали. Василь Симоненко – У всіх казкових творах звірі розмовляють. А як насправді? Є в них мова чи немає? 2. Прочитайте текст. Тварини спілкуют..ся між собо.. за […]...
- МОВЛЕННЯ ЯК ПРЕДМЕТ СТИЛІСТИКИ Й КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ. СТИЛІСТИКА ТА ЇЇ ПІДРОЗДІЛИ: СТИЛІСТИКА МОВИ Й СТИЛІСТИКА МОВЛЕННЯ, ЇХ ВІДМІННІСТЬ ВСТУП Урок № 1 МОВЛЕННЯ ЯК ПРЕДМЕТ СТИЛІСТИКИ Й КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ. СТИЛІСТИКА ТА ЇЇ ПІДРОЗДІЛИ: СТИЛІСТИКА МОВИ Й СТИЛІСТИКА МОВЛЕННЯ, ЇХ ВІДМІННІСТЬ Мета: навчити учнів розрізняти поняття “культура мовлення” та “стилістика”, терміни “стилістика мови” й “стилістика мовлення”; розвивати вміння визначати стилі мовлення та виділяти засоби створення емоційно-експресивної виразності; за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у […]...
- МОВНІ ЗАСОБИ ЗВ’ЯЗКУ РЕЧЕНЬ У ТЕКСТІ. “ВІДОМЕ” ТА “НОВЕ” В РЕЧЕННЯХ ТЕКСТУ УРОКИ РОЗВИТКУ ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ Тема 4. МОВНІ ЗАСОБИ ЗВ’ЯЗКУ РЕЧЕНЬ У ТЕКСТІ. “ВІДОМЕ” ТА “НОВЕ” В РЕЧЕННЯХ ТЕКСТУ ПРИГАДАЙМО 1. Що таке займенники, прислівники, сполучники? 2. Які слова називають синонімами? 486 Утворіть з поданих речень текст, замінивши в другому реченні іменник товариш займенником, а в третьому – синонімічним іменником. Простежте, як займенник та синоніми допомогли […]...
- Стилістика узагальнено-особових речень Стилістика української мови Стилістика узагальнено-особових речень Односкладні узагальнено-особові речення найчастіше вживають у розмовно-побутовому, художньому і, менш часто, в публіцистичному стилях мови. Майже зовсім не характерні вони для офіційно-ділового стилю мови в його писемному вияві (формі). Узагальнено-особові речення – це такі односкладні конструкції, в яких дія (стан) сприймається узагальнено, як така, що за певних умов може […]...
- Стилістика прийменників Стилістика української мови Стилістика прийменників Службові слова, які в поєднанні з повнозначними словами виражають залежність їх від інших слів у реченні або в словосполученні, називаються прийменниками. Вони використовуються для вираження найрізноманітніших відношень між синтаксично незалежним і залежним словом у реченні або в словосполученні. Прийменники вживаються тільки з непрямими відмінками іменних слів. Прийменники в українській мові […]...
- Стилістика інфінітивних речень Стилістика української мови Стилістика інфінітивних речень В усіх стилях і в обох формах мови – усній і писемній – за багатьох мовленнєвих ситуацій використовуються речення інфінітивні, по-своєрідному близькі до речень безособових. Інфінітивними називають односкладні речення, які мають синтаксично незалежний інфінітив у ролі головного члена: Тільки зирнути, радо заплакать, Раз пригорнути, раз побалакать (П. Грабовський); Мовчать! […]...
- Стилістика сполучників Стилістика української мови Стилістика сполучників В усіх стилях мови й мовлення активно використовуються сполучники – не повнозначні (службові) слова, якими поєднуються в одне семантико – синтаксичне ціле однорідні члени речення або предикативні (реченнєві) частини складного речення. Сполучники, на відміну від прийменників, помітно автономніші складові речення, вони нейтральніші, бо не входять до складу жодного з членів […]...
- Стилістика означено-особових речень Стилістика української мови Стилістика означено-особових речень Своєрідну синтаксичну і стилістичну сутність мають означено-особові речення – такі комунікативні структури, в яких виконувач дії мислиться означено, а головний член речення виражається дієсловом у формі 1-ї або 2-ї особи – однини чи множини теперішнього, майбутнього часу або наказового способу (пишу, пишеш, пишемо, пишете; писатиму, писатимеш, писатимемо, писатимете; буду […]...
- Стилістично обмежена лексика Стилістика української мови Стилістично обмежена лексика Увесь словниковий склад літературної мови (частково і діалектного мовлення) становить загальновживана лексика і лексика стилістично обмежена (не загальновживана, або спеціальна). У своєму повному вияві стилістично обмежена лексика охоплює всі слова й лексичні сполучення слів, які перебувають поза межами лексики загальновживаної. В єдності всіх своїх шарів стилістично обмежена лексика найчисельніша, […]...
- Стилістика односкладних речень Стилістика української мови Стилістика односкладних речень Односкладні речення порівняно з двоскладними в більшості випадків структурно значно менші за обсягом, проте вживаються в усіх стилях мови. Їм властива стилістична своєрідність, яка не може бути зовсім адекватно виражена синтаксичною будовою двоскладного речення. Односкладні речення – речення з одним головним членом, які для вияву повноти і своєрідності своєї […]...