Головна ⇒ 📌Довідник з економіки ⇒ Страхування вантажів при міжнародних перевезеннях

Страхування вантажів при міжнародних перевезеннях

Зовнішньоекономічна діяльність

7 ТРАНСПОРТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

7.4 Страхування вантажів при міжнародних перевезеннях

Транспортне страхування в зовнішньоекономічній діяльності забезпечує компенсацію збитків, що виникають у процесі переміщення вантажів унаслідок їхньої загибелі, знищення чи ушкодження в результаті обставин, що не залежать від власника майна.

Страхування вантажів дає учасникам договорів закупівлі – продажу не тільки пряму вигоду у вигляді захисту інтересів їхніх власників,

але також і низку непрямих переваг:

– дозволяє компаніям, які зазнали збитків, продовжувати свою діяльність (виробляти товари, надавати послуги, реалізовувати зовнішньоторговельні контракти), що в значній мірі сприяє створенню стабільного ділового клімату;

– певною мірою забезпечує безпеку торгових угод, тому що дозволяє підприємцям перевести на страхову компанію ризики при транспортуванні, які вони не можуть контролювати;

– плата за страхування вивільняє кошти, що містяться в цільовому резерві компанії для фінансування витрат з попередження і ліквідації збитків.

Крім страхування можливим

шляхом відшкодування збитків, які виникають під час доставки вантажів, є одержання компенсації з винної сторони, якою при транспортуванні можуть виявитися компанія – перевізник, експедитор/оператор або фірма, що здійснює операції з вантажем у пунктах його перевалки з одного виду транспорту на іншій.

Однак взаємини сторін за договором перевезення експортно-імпортних вантажів будуються на основі міжнародних конвенцій і угод, які, як правило, передбачають обмежену відповідальність винної сторони, тобто матеріальне відшкодування збитків не завжди покриває реальний збиток, завданий вантажу. Так, наприклад, відповідно до Конвенції ООН про морське перевезення вантажів (у ред. від 1 листопада 1992 р.) відповідальність перевізника за збиток, що є результатом втрати чи ушкодження вантажу, встановлюється в сумі, еквівалентній 835 одиницям СДР (SDR – спеціальні права запозичення) за 1 кг ваги брутто втраченого або ушкодженого вантажу залежно від того, яка сума вище. Правда, у певних випадках Конвенція передбачає можливість збільшення цих меж за згодою між перевізником і вантажовласником, але відправники вантажу практично не користаються цим правом.

У деяких ситуаціях перевізник через причини нездоланної сили взагалі звільняється від відповідальності (форс-мажорні обставини).

При цьому страхування вантажу і відповідальність перевізника аж ніяк не виключають один одного. Власник вантажу, відправник, одержувач не позбавляються права на пред’явлення претензій до перевізника та на їхнє задоволення, тому що при будь-якому страхуванні частина відповідальності по ризиках усе-таки залишається на вантажовласнику і підлягає відшкодуванню перевізником, якщо збиток відбувся з його провини.

Транспортне страхування в зовнішньоекономічній діяльності поділяється на страхування “каско”, страхування “карго” і страхування відповідальності перевізника, експедитора/оператора за вантаж перед його власником. Термін “каско” застосовується при страхуванні рухомого складу транспорту (судів, автомобілів, залізничних вагонів, літаків, контейнерів і т. д.), які беруть участь у міжнародних перевезеннях. Цей вид страхування здійснює безпосередньо власник транспортних засобів.

Сторони за зовнішньоторговельним контрактом не мають відношення до страхування “каско”, за винятком випадків, коли транспортування здійснюється їх власними транспортними засобами, наприклад, при постачанні товару на умовах “із заводу” покупець вивозить товар зі складу продавця на належних йому автомобілях, які він може застрахувати за системою “каско”.

Страхування відповідальності передбачає, що страховик бере на себе зобов’язання відшкодувати застрахованій компанії суми, які підлягають виплаті їй третьою особою за заподіяний збиток. Страхування цього виду покриває тільки юридичну відповідальність компанії і звичайно в межах обумовлених лімітів.

Страхування “карго” – це захист від різних збитків, пов’язаних із транспортуванням вантажу, що є предметом купівлі – продажу за зовнішньоторговельним договором. При збитку в результаті загибелі, ушкодження й іншого несприятливого впливу на застраховане майно він компенсується у виді визначеної суми, яка зветься страховим відшкодуванням. Цей вид страхування може бути здійснений учасниками контракту або з їхнього доручення.

Сторона, що страхує певний майновий інтерес, називається страхувальником.

Страховщик – це юридична особа, яка бере на себе зобов’язання відшкодувати збитки, що виникли в процесі транспортування, при настанні подій, від яких здійснювалося страхування (страховий випадок, страховий ризик).

За свою роботу страховик одержує певну винагороду – страхову премію, яка оплачується страхувальником завжди незалежно від того, чи мав місце страховий випадок і чи зазнав страхувальник справжніх збитків, пов’язаних з вантажем.

Термін ризик у страхуванні має кілька значень. Насамперед, йдеться про випадковість, подію, яка може, але не обов’язково має відбутися, перебуваючи поза контролем страхувальника. Під ризиком також може розумітися відповідальність, наприклад, формулювання “на ризику страховика” означають “на його відповідальності”. Далі, ризик може означати певний вид відповідальності страховика: ризик повної або часткової загибелі товару, ризик крадіжки і т. д. І, нарешті, під ризиком може розумітися майно, що страхується.

Об’єктами страхування “карго” у зовнішньоекономічній діяльності можуть бути:

– інтереси, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням вантажами, і збитки, що виникають унаслідок втрати, нестачі або ушкодження товару;

– транспортні й інші платежі, пов’язані з доставкою цього товару;

– очікуваний прибуток.

Справжня вартість товару як об’єкта страхування називається страховою вартістю. При цьому, як правило, йдеться про фактичну вартість вантажу в місці його перебування в момент укладання договору страхування, що підтверджується інвойсами, оформленими відповідно до вимог зовнішньоторговельного контракту. Конкретний порядок обчислення розміру страхової вартості має свої особливості в різних країнах і заснований на чинному законодавстві і сформованій практиці.

Від страхової вартості відрізняється страхова сума, тобто, сума, що повідомляється при укладанні договору страхування, яка за загальним порядком є межею відповідальності страхової компанії, за деякими невеликими винятками. Страхова сума, що вказується в договорі страхування, може бути менше страхової вартості. У цьому разі здійснюється страхування ризику на неповну вартість чи часткове страхування. При такому варіанті збитки відшкодовуються відповідно до практики страхової справи пропорційно відношенню суми до вартості, тобто частина можливого збитку залишається на власному ризику власника товару. Однак договором між страхувальником і страховиком може бути передбачений вищий розмір страхового відшкодування, але не вищий за страхову вартість.

Якщо страхова сума перевищує вартість, договір страхування вважається недійсним стосовно цієї різниці. Завищення, зроблене власником товару навмисне, може слугувати підставою для страхової компанії вимагати визнання договору недійсним.

Страхова сума, зазначена в договорі страхування, вважається погодженою між сторонами договору страхування і не може бути оскаржена згодом. Це положення стосується як до випадків її визначення на підставі заяви особи, що страхує, так і при оцінці її страховою компанією самостійно. Виняток зроблений для ситуації, коли страховик був навмисне введений в оману щодо страхової вартості вантажу і, вважаючи представлені відомості достовірними, не зробив його огляду. За таких обставин договір може бути визнаний недійсним.

Під транспортними витратами як самостійним об’єктом страхування розуміють витрати безпосередньо на доставку вантажу аж до його прийняття одержувачем, а також інші платежі, пов’язані з переміщенням вантажу, включаючи експедиторську й інші види комісій. Страхуванню і відшкодуванню підлягають тільки платежі, що знаходяться на “ризику”, тобто суми, що сплачуються перевізнику в пункті відправлення і не підлягають поверненню незалежно від того, чи буде товар доставлений за призначенням чи втрачений у шляху проходження. Позначка про здійснені у вигляді передоплати транспортні платежі має бути зроблена у відповідних документах – коносаментах, авіа -, авто – і залізничних накладних міжнародного зразка.

Під очікуваним прибутком розуміють ризик неотримання доходів, пов’язаних із застрахованим товаром.

У торгових угодах вантаж вважається застрахованим у сумі, заявленій власником, але не вище його вартості, зазначеної в рахунку постачальника, за винятком витрат з доставки й очікуваного прибутку, якщо між сторонами не погоджене інше.

Страхове законодавство, як правило, не обмежує перелік об’єктів майнового страхування, з чого випливає, що сторони за договором страхування самі мають можливість визначити предмет страхування залежно від угоди між продавцем і покупцем та конкретними умовами зовнішньоторговельного контракту, що підлягає захисту.

Страхування того самого об’єкта в двох чи кількох страховиків на суми, що перевищують у цілому страхову вартість, відноситься до подвійного страхування. Можливість одержати відшкодування від кожного зі страховиків означає необгрунтоване збагачення особи, яка одержує страхове відшкодування. Тому встановлено, що всі страховики за таким видом страхування відповідають лише в межах страхової вартості вантажу, причому кожний з них відповідає пропорційно відношенню страхової суми за укладеним ним договором страхування до загальної суми всіх укладених договорів за цим вантажем.

У цьому разі мова йде про укладання двох чи кількох договорів страхування стосовно одного і того ж інтересу отримувача вигоди. Однак страхові інтереси різних осіб можуть істотно різнитися. Той самий вантаж може бути, наприклад, застрахований вантажовласником (для охорони права власності), перевізником (для охорони заставного права на вантаж у забезпечення належних йому платежів), банком (для охорони своїх прав, що випливають з позикових правовідносин) і т. д. Такі випадки під дію цього визначення не підпадають.

Крім того, під подвійним страхуванням розуміють договори, укладені з метою охорони того самого страхового інтересу від тих самих небезпек (страхових ризиків). Від різних же небезпек вантаж і пов’язані з ним інтереси можуть бути застраховані в повній вартості кілька разів. Так, наприклад, можна одночасно зі страхуванням вантажу на одному з основних варіантів умов, пропонованих Правилами страховика, застрахувати його в повній вартості також від військового ризику.

Від подвійного страхування слід відрізняти співстрахування.

Співстрахування – страхування, за якого двоє і більше страховиків беруть участь визначеними частками в страхуванні того самого об’єкта на випадок настання тої ж події (страхового випадку). Таке страхування є способом поділу ризику між страховими компаніями шляхом віднесення на кожну з них заздалегідь обумовленої частки можливих збитків і належної страхової премії.

Можливість співстрахування заздалегідь обумовлюється сторонами при укладанні договору страхування і здійснюється за вимогою або за згодою страхувальника, що вправі вказати співстрахувальників і частку участі кожного з них у ризику.

Співстрахування здійснюється страховими компаніями на умовах солідарної відповідальності перед страхувальником.

У процесі страхування експортно-імпортних вантажів і пов’язаних з ним інтересів беруть участь не тільки страхувальник і страховик, але і отримувача вигоди, бенефіціар, тобто особа, що має право на одержання відшкодування всього збитку або його частини.

Треба зазначити, що при страхуванні зовнішньоторговельного товару страхувальник і бенефіціар не завжди збігаються. Справа в тому, що необхідним елементом правовідносин, які виникають за договором страхування, є страховий інтерес, для наявності якого потрібно, щоб претендент на одержання відшкодування збитку мав якісь права стосовно застрахованого майна чи ніс пов’язані з ним обов’язки. При реалізації торгової угоди такою особою може бути не тільки власник майна, але й його наймач, комісіонер і т. д., яким переданий товар.

Страховий інтерес у вантажі визнається також за тими, хто має заставне право на нього в межах суми вимоги, забезпеченої заставою, наприклад за банком, що видав позичку під заставу вантажу, перевізником, коли він у передбаченому порядку здійснює заставне право на вантаж у забезпечення одержання провізних платежів, що підлягають стягненню в пункті призначення і т. д.

Таким чином, страховий інтерес при виконанні зовнішньоторговельної операції можуть мати кілька осіб одночасно і кожне з них є бенефіціаром у межах своєї матеріальної зацікавленості. Причому такий інтерес може бути придбаний ким-небудь лише до моменту виникнення збитку, хоча він міг і не мати місця в момент укладання договору страхування.

Створення дійсного захисту інтересів підприємців при ушкодженні вантажу, що є предметом торгової угоди, значною мірою залежить від маркетингу ринку страхових послуг і правильного вибору страхової компанії, надійність якої може визначатися кількома показниками:

– наявністю реєстраційних документів і ліцензії на ті види діяльності, за якими передбачається провести страхування;

– тривалістю роботи на ринку та динамікою розвитку компанії;

– розмірами власних коштів страховика;

– структурою страхового портфеля або сукупністю прийнятих страховиком зобов’язань за певний період. Портфель обов’язково має бути збалансованим, тобто мати різні форми ризику, які відповідним чином врівноважували б одна одну і не могли б одночасно виявити себе;

– аналізом фінансової відповідальності і відповідними показниками (рентабельність, платоспроможність чи структура капіталу, ліквідність).

Страховики можуть здійснювати свою діяльність через страхових агентів і брокерів.

Страхові агенти – фізичні або юридичні особи, що діють від імені страховика і за його дорученням відповідно до наданих повноважень.

Страхові брокери – юридичні чи фізичні особи, зареєстровані у встановленому порядку як підприємці, що здійснюють посередницьку діяльність з страхування від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика. Брокер не несе юридичної відповідальності перед страховиком, у той же час він не повинен гарантувати платоспроможність страхової компанії страхувальнику і не відповідає за оплату збитків і повернення премії. Якщо брокер допустив недбалість при виконанні своїх обов’язків, у результаті якої завдано збиток страхувальнику, останній має право зажадати від брокера відшкодування збитку.

Ризик виплати страхового відшкодування, прийнятий на себе страховиком за договором страхування, може бути їм застрахований цілком чи частково в іншого страховика (страховиків) за укладеним з останнім договором перестрахування.

Головною метою перестрахування є створення збалансованого страхового портфеля і забезпечення фінансової стійкості діяльності самої страхової компанії. У договорі перестрахування встановлюються умови і спосіб передачі ризиків, частка участі інших страховиків у сукупному ризику, розмір належної кожному страхової премії. Оригінальний страховик за таким договором ставиться в положення страхувальника і є носієм відповідних прав і обов’язків.

При цьому оригінальний страховик не зобов’язаний сповіщати свого страхувальника про укладені ним договори перестрахування. За таким договором сторони зобов’язані тільки одна перед одною: – перестрахувальник не несе ніякої відповідальності перед оригінальним страхувальником, оскільки той не є ні стороною в договорі перестрахування, ні отримувачем вигоди за цим договором. Відповідальною особою перед оригінальним страхувальником залишається страховик за основним договором. Проте, страхувальник вантажу, як правило, цікавиться, з якою компанією з питань перестрахування працює його страховик, тому що це в значній мірі захищає і його інтереси за оригінальним договором страхування.

Контрольні питання

1. Що таке система ІНКОТЕРМС?

2. На які групи розбиті комерційні терміни?

3. У чому різниця між трамповим і лінійним судноплавством?

4. Які застосовуються види фрахтування судна?

5. Які функції виконує коносамент?

6. Які фактори впливають на ухвалення рішення про вибір виду транспорту при міжнародних перевезеннях?

7. У чому полягає страховий ризик?

8. У чому різниця між подвійним страхуванням і співстрахуванням?

9. Хто такі страхові агенти і страхові брокери?