Тектонічні структури. Закономірності поширення основних форм рельєфу
РОЗДІЛ І ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРИРОДИ МАТЕРИКІВ І ОКЕАНІВ
Тема 2. МАТЕРИКИ ТА ОКЕАНИ – ВЕЛИКІ ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ ГЕОГРАФІЧНОЇ ОБОЛОНКИ
& 3. Тектонічні структури. Закономірності поширення основних форм рельєфу
Пригадай або здогадайся
1. Які сили впливають на формування рельєфу?
2. Чим відрізняються гори і рівнини?
3. Які процеси спричиняють формування гірських країн?
4. Які форми рельєфу океанічного дна спричинені переміщенням літосферних плит?
Тектонічні структури материків
Тектонічні структури
Мал. 1.34. Виверження вулкана
Мал. 1.35. Наслідки землетрусу який спричинений процесами взаємодії літосферних плит
Давні платформи. Фактичних даних про геологічний розвиток Землі в докембрії є значно менше, ніж про кайнозойський відтинок геологічної історії. Однак застосування сучасних методів дослідження дозволило і про цей давній етап розвитку земної кори зібрати відносно багато інформації. Науковці вважають, що до 1,7 млрд років з давніх осередків літосферних плит сформувалися відносно стійкі ділянки земної кори давні (докембрійські) платформи. Пізніше в межах цих відносно стійких ділянок земної кори проявилися процеси плавного прогинання, розколення вздовж глибинних розломів, підняття окремих блоків.
Формування фундаменту платформ зазвичай відбувалося в результаті поступового старіння й руйнування докембрійських гір, в яких дуже активними були процеси магматизму. Тому нижній ярус докембрійських платформ (фундамент) складений твердими кристалічними породами (гранітами, базальтами, кристалічними сланцями тощо – мал. 1.36), а верхній (осадовий чохол) утворюють осадові породи (пісок, глина, вапняк та ін.), що залягають здебільшого горизонтальними пластами.
Мал. 1.36. Вихід на поверхню гранітних відкладів фундаменту платформи вздовж течії річки Південний Буг
Давні докембрійські платформи, їх осадовий чохол та ділянки виходу на поверхню кристалічного фундаменту відображають на тектонічних картах. З розгляду цих карт стає зрозуміло, що на п’яти материках (крім Євразії) платформи займають понад половину їх площі.
Платформи вважають відносно стійкими ділянками земної кори, оскільки для них практично не характерні горотвірні рухи. Однак розривні рухи та повільні вертикальні коливання земної кори у їх межах неодноразово відбувалися впродовж їх тривалої геологічної історії. Коли частини платформ зазнавали значних опускань, то затоплювались водами прилеглих морів. У них зносився і нагромаджувався мул, пісок, осідали залишки відмерлих морських організмів. Тому осадовий чохол платформ найчастіше утворений відкладами морського (мал. 1.37), рідше озерного походження. Про періоди, коли платформа в результаті повільних вертикальних коливань ставала дном моря чи знову суходолом, можемо судити, вивчивши вік і походження пластів порід, що утворюють чохол платформи.
Отже, саме завдяки повільним коливанням земної кори на сьогодні більшу площу в межах докембрійських платформ займають ділянки з двоярусною будовою. У них, крім фундаменту з кристалізованих коренів дуже давніх (архейсько-протерозойських) гір, сформувався чохол осадових порід.
Maл. 1.37. Відклади морського походження на узбережжі Чорного моря
Чи відомо тобі?
Ділянки давніх платформ, що зазнавали тривалих опускань і затоплення морем, мають значно потужнішу товщу осадових відкладів. Якщо ця товща порід становить до 2 000 м, то таку ділянку платформи називають плитою. Частину платформи, де кристалічний фундамент угнутий і лежить на глибинах (2-10 тис. метрів), вважають тектонічною западиною.
Області складчастості. Результатом різновікових інтенсивних горотвірних процесів є ділянки земної поверхні зі складками певної епохи горотворення – області складчастості. Активізація тектонічних рухів у певні періоди палеозойської, мезозойської та кайнозойської ер призводила до формування нових складчастих областей, омолодження чи поховання під осадовими відкладами давніших складчастих споруд, перебудови материків.
Раніше вчені визнавали, що існують тільки вертикальні рухи. Тому утворення гір пояснювали як процес, що спричинений спочатку вертикальними опусканнями земної кори з утворенням моря, а пізніше підняттям та зминанням у складки морського дна. З позиції вчення про літосферні плити основними причинами формування великих форм земної поверхні (гір та рівнин) є горизонтальні переміщення літосферних плит. Саме вони зумовлюють вертикальні рухи, формування острівних дуг, передгірських крайових прогинів, складчастих областей.
Тобто сучасний рельєф є передусім результатом горизонтальних переміщень літосферних плит. Так, можна стверджувати, що саме існування гірської країни, активні висхідні рухи в її межах продовжуються завдяки тому, що триває процес підсування однієї плити під іншу.
Складчасті області палеозойської ери впродовж сотень мільйонів років геологічної історії зазнавали старіння та опускання й деякі з них перетворились на горбисті рівнини. Інші зазнали нових піднять та омолодження під дією горотвірних процесів альпійської складчастості. Тому нині мають вигляд високих складчасто-брилових гір (мал. 1.38).
Мал. 1.38. Складчасто-брилові гори
Чи відомо тобі?
Середземноморський складчастий пояс – це територія, яка перетинає земну кулю в широтному напрямку від Карибського до Південно-Китайського моря, відокремлюючи південну групу прадавніх платформ, які до середини мезозойської ери становили суперконтинент Гондвану, від північної групи.
Іноді цей пояс ще називають Альпійсько-Гімалайським, а в Центральній Америці також називають Карибським.
Складчасті пояси. Складчасті області формують своєрідні складчасті пояси – планетарні системи гірських споруд, які виникли на місці зон взаємодії поясів між двома літосферними плитами. Зазвичай вони простягаються між платформами або між континентальною платформою та океаном. Протяжність складчастих поясів становить багато тисяч кілометрів, а ширина інколи перевищує тисячу кілометрів. Головні складчасті пояси планети: Арктичний, Атлантичний, Середземноморський, Урало-Монгольський, Тихоокеанський.
Закономірності поширення основних форм рельєфу дна в океанах
Основні форми океанічного дна. У результаті взаємодії літосферних плит сформувалися як океани, так і рельєф їхнього дна. Однак океанічними водами затоплено не тільки території із земною корою океанічного типу, а й відносно великі площі земної кори материкового типу (мал. 1.39). Океанічне дно також є зоною стикання літосферних плит, які розходяться, рухаються назустріч чи ковзають одна відносно іншої. Цим зумовлена велика різноманітність форм дна Світового океану. У його межах передусім виокремлюють шельф, материковий схил, ложе океану, а також океанічні жолоби та серединні океанічні хребти (мал. 1.40).
Шельфом, або материковою відмілиною, називають прибережну частину океану з материковим типом земної кори та глибинами до 200 м. Дно тут зазвичай утворене відкладами, які принесені із суші – мул, пісок, гравій, галька та ін. Шельф багатий на нафту, газ, розсипні родовища металів, алмазів тощо.
Від глибини 200 м зазвичай зразу починається різке збільшення крутизни схилу дна. Ця зона різкого збільшення глибини від 200 до 3 000 – 3 500 м отримала назву материкового схилу. Він, як і шельф, є затопленою частиною континенту із земною корою материкового типу.
На стику материкових і океанічних частин літосферних плит, що рухаються, утворюються ланцюжки островів переважно вулканічного походження, глибоководні жолоби. В усьому Світовому океані жолобів є понад тридцять. Найглибший із них Маріанський жолоб – 11 022 м, а найдовший – Алеутський – близько 3 600 км. Із зоною стику літосферних плит пов’язані основні діючі вулкани Землі, а також центри землетрусів.
Мал. 1.39. Окраїна материка, затоплена водами океану
Мал. 1.40. Основні форми рельєфу дна Світового океану: 1 – шельф; 2 – материковий схил; 3 – ложе океану; 4 – острівна дуга; 5 – океанічний жолоб; 6 – серединно-океанічний хребет; 7 – рифтова зона
Основна частина дна Світового океану називається ложем океану. Вона займає понад половину його площі з переважаючими глибинами від 4 до 6 км. В основі цієї частини дна лежить земна кора океанічного типу.
Серединно-океанічні хребти виділяються в центральних частинах океанів. Загальна довжина їх становить близько 60 тис. кілометрів. Висота хребтів над ложем океану – до 3 000 – 4 000 м, ширина – 1 000 – 2 000 км. Уздовж осьових частин хребтів є глибокі ущелини – рифти. Вони мають ширину до декількох кілометрів, а глибину – 1 – 1,5 км. Уздовж рифтів є багато діючих підводних вулканів, часто бувають землетруси, спостерігається посилений тепловий потік. Основою серединно-океанічних хребтів є земна кора океанічного типу, яка інколи виходить на поверхню у вигляді островів (мал. 1.41).
Мал. 1.41. Рифтова зона на острові Ісландія Атлантичного серединного океанічного хребта
Чи відомо тобі?
Характерна особливість рельєфу материкового схилу – різка розчленованість долино-подібними формами, тобто підводними каньйонами. Частіше за все вони є продовженням в океані річкових долин. Ними рухається по схилу з великою швидкістю (70-90 км/год) мул, пісок, гравій тощо.
Вулканізм і форми океанічного дна. Під широкими рівнинами ложа океанів земна кора дуже тонка (близько 5 км). Через це в місцях підйому магматичних потоків (так званих гарячих точок) формуються потужні вулкани. Цікаво, що внаслідок руху плит рухаються й самі вулкани. Тому вони утворюють довгі ланцюжки островів. Таким чином утворилися Гавайські острови із гігантським вулканом Мауна-Кеа (мал. 1.42).
Мал. 1.42. Вулкан Мауна-Кеа
Своєрідним дивом підводного світу стали гайоти – це підводні гори з ідеально рівними майданчиками на вершині.
Ці рівні поверхні утворились у результаті того, що кратери згаслих підводних вулканів з плином часу заповнювались частиночками мулу, що їх приносять океанічні течії від материкових узбереж (мал. 1.43).
Мал. 1.43. Перетворення діючого вулкана в океані на атол, а пізніше на гайот
Опрацювавши параграф, спробуй відповісти
1. У результаті яких процесів сформувалися давні платформи? Які особливості їхньої будови?
2. Які форми сучасного рельєфу материків пов’язані з давніми платформами?
3. У результаті яких процесів сформувалися складчасті пояси? Які особливості їхньої будови?
4. Чим відрізняється рельєф областей давньої і молодої складчастості?
5. Які особливості рельєфу дна Світового океану?
6. З чим пов’язано формування серединних океанічних хребтів та океанічних жолобів?
Застосуй знання, дізнайся більше
1. З’ясуй, у якій гірській системі є найвищі за абсолютною висотою вулкани світу. Випиши назви і висоти декількох з них.
2. Знайди у додаткових джерелах інформації відомості про найбільші глибоководні жолоби Світового океану.
Назви зображені об’єкти чи явища
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...