Теорія систем загальна

Теорія систем загальна – наукова дисципліна, яка вивчає та обгрунтовує міждисциплінарні методологічні принципи дослідження різноманітних систем. Міждисциплінарний характер Т. с. з. означає можливість використання законів, понять і категорій, можливість використання однієї зі сфер пізнання в інших, а також методології пізнання однієї науки в іншій. Основне поняття Т. с. з. – поняття “система” у діалектичному взаємозв’язку (в послідовності, організації та субординації) з такими поняттями, як “структура”, “організація”,

“підсистема”, “елемент”, “зв’язок”, “відношення”. Найважливішими ознаками Т. с. з. є: 1) дослідження цілісності певної системи, що передбачає її протистояння лише своєму зовнішньому середовищу, а також виокремлення найпростішого елемента системи і його характерних якостей, властивостей і функцій, сутність яких визначається їхнім місцем у межах цілісної системи. Крім того, властивості та функції цілісності можуть бути розкриті з урахуванням властивостей і функцій окремих елементів, і навпаки. Це означає, що джерелом трансформації системи або її якості, сутності та функції є суперечності
самої системи, що діють як такі, що самоорганізовуються; 2) конкретизація цілісності, що виражається поняттям “зв’язок”, чільне місце серед різних типів зв’язку належить системотворчим. У межах економічної системи розрізняють такі зв’язки: розвитку, функціонування, ймовірності та ін. (див. Економічні зв’язки); 3) система різних типів і видів зв’язків утворює поняття “структура” – комплекс внутрішніх і стійких зв’язків між підсистемами та елементами цілісної системи, які як закони визначають її розвиток. Загалом дослідники сучасних систем виокремлюють бл. 60 властивих їм законів; 4) конкретизація поняття “структура” – поняття “організація”: упорядкованість та узгодженість взаємодії підсистем і елементів цілісної системи, зумовлених її структурою, завдяки чому удосконалюються зв’язки між цими структурними елементами; 5) похідне поняття категорії “структура” – “горизонтальна структура” (передбачає зв’язки між однотипними та однопорядковими елементами системи) і “вертикальна структура” (зв’язки між різнотипними і різнопорядковими елементами системи); 6) основний засіб регулювання ієрархічної системи – управління, що здійснюється у різних формах і різними методами. Зокрема, у межах економічної системи утворюється система управління народним господарством, яка є свідомим, організованим, цілеспрямованим і активним впливом різних суб’єктів управління на функціонування й розвиток суспільного способу виробництва й інших підсистем, елементів і компонентів такої системи; в системі управління економікою важливу роль відіграє організація – упорядкування всіх елементів у систему управління і форми їх зв’язку, а також надання активним елементам необхідних прав, обов’язків і ресурсів; 7) наявність управління як одного з типів системотворчих зв’язків – передбачає виділення основної мети такого управління, що також сприяє формуванню цілісності системи.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Ви зараз читаєте: Теорія систем загальна