Головна ⇒ 📌Довідник з біології ⇒ Тип Плоскі черви – Підцарство Багатоклітинні

Тип Плоскі черви – Підцарство Багатоклітинні

Біологія. Комплексний довідник – підготовка до ЗНО та ДПА

СИСТЕМА ОРГАНІЧНОГО СВІТУ

Царство Тварини

Підцарство Багатоклітинні

Тип Плоскі черви

До цього типу належить понад 12 тисяч видів морських, прісноводних, грунтових та паразитичних червив. Перші представники виникли в кінці протерозойської ери.

Характерні ознаки типу:

1) тіло складається з трьох шарів – ектодерми, ентодерми, мезодерми (ароморфоз);

2) двобічна симетрія тіла (ароморфоз);

3) тіло сплощене у спинно-черевному напрямку, має листоподібну

або стежкоподібну форму;

4) укриті шкірно-м’язовим мішком;

5) порожнини тіла не мають (ацеломічні);

6) кишечник не має анального отвору, у паразитів класу Стьожкові травна система відсутня;

7) нервова система у вигляді парного головного вузла, від якого відходять два поздовжні стовбури, сполучені перетинками;

8) видільна система являє собою протонефрідії (від грец. protos – перший і nephridios – нирковий) – численні трубочки, які починаються в паренхімі і впадають у парні видільні канали;

9) кровоносна та дихальна системи відсутні;

10) здебільшого гермафродити, розвиток прямий або з перетворенням.

До

типу Плоскі черви належать класи: Війчасті черви, Сисуни, Стьожкові черви. До двох останніх належать паразитичні форми.

Клас Війчасті черви. Тіло вкрите війчастим епітелієм. На передньому кінці є органи чуття – вічка та чутливі лопаті. Гермафродити, розвиток прямий. Мешкають у водоймах; переважно хижаки. Типовий представник – планарія.

ЦЕ ЦІКАВО

“Безсмертні під ножем оператора” – так назвав планарій один з учених. Особливо яскраво виражена регенераційна здатність у планарій лугубріс і гоноцефала. Організм планарії може відновитися з маленької частинки, що становить 1/100 частину його тіла (за деякими даними – з 1/280 частини). Повторною регенерацією можна дістати планарій, не більших за 1/1500 см.

Клас Сисуни. Тіло вкрите товстою оболонкою (кутікулою); має два присоски – передній (ротовий), що оточує рот, і задній (черевний). Це паразити внутрішніх органів тварин та людини. Розвиток з перетворенням; проміжні хазяї – черевоногі молюски, у тілі яких личинки сисунів розмножуються партеногенетичним шляхом.

Печінковий сисун у дорослому стані живе в жовчних протоках печінки великої рогатої худоби, інших травоїдних тварин, інколи людини. Тіло завдовжки 3-4 см, дуже сплощене і має листоподібну форму. Живиться кров’ю та клітинами печінки хазяїна, поглинаючи їх через ротовий отвір. Печінковий сисун – гермафродит, що розмножується в остаточному хазяїні статевим шляхом. Яйця з жовчю потрапляють до кишечнику хазяїна, а звідти – з калом назовні. Для подальшого розвитку яйце повинне потрапити у воду, де з нього виходить укрита війками личинка. Вона плаває у воді, знаходить проміжного хазяїна – малого ставковика – і проникає крізь покриви тіла до печінкової залози, де розвивається. З партеногенетичних яєць всередині личинки розвиваються нові личинкові покоління. Утворюється багато хвостатих личинок, які залишають тіло хазяїна і деякий час плавають у воді. Потім вони прикріплюються до прибережних рослин, втрачають хвіст і вкриваються оболонкою. Остаточні хазяї заражаються при вживанні трави або сирої води з водойм, де міститься личинка паразита.

Цикл розвитку печінкового сисуна

Котяча двоустка має два проміжних хазяїна: перший – молюск, другий – риба. Людина може заразитись котячою двоусткою при вживанні сирої, мороженої або недостатньо просмаженої риби.

Паразитичні плоскі черви та шляхи зараження ними

Паразит	Довжина тіла	Шляхи зараження	Місце знаходження паразита	Хазяїн
Основний	Проміжний
Печінковий сисун	20-30 мм	Вживання сирої води, що містить личинки	Жовчні протоки печінки, жовчний міхур	Велика рогата худоба, людина	Малий ставковик
Бичачий ціп’як	4-12 м	Недостатня термічна обробка м’яса великої рогатої худоби	Кишечник	Людина	Велика рогата худоба
Свинячий ціп’як	2-3 м	Недостатня термічна обробка м’яса свині	Кишечник	Людина	Свиня, собака, кролик
Стьожак широкий	10 м (може сягати 20 м)	Недостатня термічна обробка риби	Тонка кишка	Людина, собака, кішка	Проміжний – циклоп; додатковий – риба
Ехінокок	3-5 мм	Вода, немиті овочі і фрукти; їжа, забруднена яйцями паразита	Легені, печінка	Собака, вовк	Корова, вівця, свиня, людина

Клас Стьожкові черви. Тіло складається з члеників. На передньому кінці тіла розташована голівка, що має органи прикріплення – присоски, гачки. Між голівкою та тілом розташована шийка, не поділена на членики. Наступний відділ – тіло, що складається з члеників. У молодих члениках містяться чоловічі та жіночі статеві органи, у зрілих – яйця. Не мають травної системи. У більшості є проміжні хазяї, у тілі яких розвивається фіна – личинка черва, у вигляді міхура, що містить сформовану голівку. Мають велику плодючість, бо більшість їх яєць гине в природі, не потрапляючи до нового хазяїна. Покриві тіла товсті та захищають від впливу травних ферментів тіла хазяїна.

Бичачий ціп’як живе в кишечнику людини (остаточний хазяїн) та всмоктує його вміст (перетравлену їжу) всією поверхнею тіла. Травленню сприяють ферменти, що виділяються через покриви тіла ціп’яка. Зрілі членики з яйцями відриваються і виходять з калом хазяїна назовні. Яйця може проковтнути разом із травою велика рогата худоба (проміжний хазяїн). У її кишечнику з яєць виходять шестигачкові личинки, які проникають у кров і розносяться до внутрішніх органів та м’язів, де перетворюються на фіну. При вживанні в їжу недостатньо просмаженої яловичини голівка з фіни прикріплюється до стінки кишки і дає початок дорослому черву.

Цикл розвитку бичачого ціп’яка

Під час паразитування в кишечнику людини бичачий ціп’як може подразнювати стінки кишечнику своїми органами прикріплення – присосками. Споживаючи їжу, яка міститься в кишечнику хазяїна, паразит знесилює його. Ціп’як виділяє продукти обміну – отруйні речовини, які спричиняють кишкові розлади та розвиток недокрів’я.

Крім того, людина може заразитися стьожаком широким при вживанні недостатньо просмаженої риби чи сирої щучої ікри, ехінококом при контакті з собакою, якщо з яйця члеників ехінокока, що здатні пересуватися по шерсті собаки, потрапили до рота людини з немитих рук.

Характеристика класів плоских червив

Ознаки	Клас Війчасті черви	Клас Сисуни	Клас Стьожкові черви
Симетрія тіла	Білатеральна (двобічна)
Форма тіла	Листоподібне тіло, вкрите війчастим епітелієм	Листоподібне тіло, вкрите кутікулою; має дві присоски	Стьожкоподібне тіло складається з члеників. Має головку, присоски, гачки, шийку
Зародкові листки	Тришарові: ектодерма, ентодерма, мезодерма
Покриви	Укриті шкірно-м’язовим мішком
Мають війчастий епітелій	Війчастий епітелій відсутній
Порожнина тіла	Відсутня
Травна система	Рот, глотка. Кишечник не має анального отвору	Редукована
Видільна система	Протонефридії
Нервова система	Парний головній вузол, два поздовжні стовбури
Органи чуттів	Вічка та чутливі лопаті	Дотикові клітини	Відсутні
Кровоносна та дихальна системи	Відсутні
Статева система	Гермафродити

ЦЕ ЦІКАВО

Існують мерви-гіганти. Лінеус – тонкий черв’як, у витягнутому стані він 35 м завдовжки.

Плоскі черви під час голодування можуть зменшуватися, при цьому в них поступово спрощується організація, так що зрештою залишається невелика грудочка клітин, які майже не відрізняються одна від одної і не утворюють ніяких органів. За наявності їжі наслідки голодування швидко зникають.