Головна ⇒ 📌Довідник з соціології ⇒ ТУГАН-БАРАНОВСЬКИЙ Михайло

ТУГАН-БАРАНОВСЬКИЙ Михайло

Соціологія короткий енциклопедичний словник

ТУГАН-БАРАНОВСЬКИЙ Михайло Іванович (08.01.1865, с. Солоне Куп’янського пов. Харківської губ. – 21.01.1919, станція Затишок побл. Одеси) – видатний укр. економіст, теоретик кооперативного руху, соціолог. Викладав у навч. закладах Москви і Петербурга. У 1917 р. секретар фінансів, торгівлі і промисловості Центральної Ради, член комісії по створенню Укр. академії наук, голова її III Відділу, проф. Київського, згодом Укр. ун-ту.

Як соціолог Т.-Б. поділяв погляди неокантіанства. Виступаючи з критикою марксизму,

вчений вказував на однобокість матеріаліст, формули, згідно з якою життя суспільства визначається характером способу в-ва. На його думку, не в-во має визначати основи сусп. ладу, а г-во, тобто сукупність людських дій, спрямованих на зовнішній світ для створення матеріальних умов, необхідних для задоволення людських потреб.

Вважав, що немає ніякої потреби, задоволенню якої не служило б г-во, а тому і немає сенсу в їх, потреб, поділі на господарські і якісь ін. Він виділив дві основні ознаки, які різнять господарську діяльність від негосподарської. Сутність першої полягає в тому, що господарська діяльність завжди

є засобом для чогось, а не метою в собі. Г-во створює засоби для задоволення наших потреб, але само по собі ніколи не є потребою. Друга ознака вказує на відмінність об’єкта господарської діяльності від негосподарської. Г-во завжди спрямоване на зовнішню природу, на матеріальні умови господарювання. Натомість діяльність, об’єктом якої є сама людина (робота вчителя, священика, лікаря), не становить г-ва.

Крит, осмислюючи марксизм, Т.-Б. висунув положення про те, що всі потреби людини дають привід для господарської діяльності. Саме тому вона є заг. основою людської діяльності. Вирішальне значення г-ва в сусп. житті грунтується не лише на тому, що люди, як вважав марксизм, перш ніж займатися політикою, наукою, мистецтвом, релігією, повинні їсти, пити і одягатися, але також і на тому, що наука, політика і т. п. мають свої матеріальні засади, які створюються г-вом.

Основою будь-якої діяльності є г-во. Саме на цьому і грунтується центральне місце г-ва в соціальному житті.

Однак, як застерігав укр. дослідник, соціальне життя не збігається з г-вом. Чим вища потреба, тим меншу роль у діяльності по її задоволенню відіграє господарська праця. Вищі види соціальної діяльності мають своє самостійне значення, незалежне від господарства, а тому помилково вбачати в них пасивний продукт або навіть просто відображення г-ва.

Вважав, що оскільки істор. прогрес саме і полягає в одухотворенні людини, в переміщенні центру ваги людського життя до сфери вищих духовних потреб, то і соціальне значення господарського моменту зменшуватиметься мірою руху історії вперед. Натомість значення негосподарської діяльності як чинника сусп. розвитку зростатиме.

Значну увагу у своїх дослідженнях Т.-Б. надавав питанням класів і класової боротьби. Соціальний клас, на його думку, є сусп. групою, члени якої перебувають в однаковому екон. становищі щодо сусп. процесу присвоєння додаткової праці ін. груп, і як наслідок того мають спільні екон. інтереси і спільних антагоністів у процесі сусп. господарювання. З вищеозначених позицій критикував марксист, теорію класової боротьби, розуміння історії як боротьби класів тощо.

– Тв.: Теоретические основы марксизма. СПб., 1906; Політична економія. К., 1994; Вплив ідей політичної економії на природознавство і філософію // Злупко С. М. Михайло Туган-Барановський. Львів, 1993; Остання мета кооперації // Там само.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...


Related posts:

  1. Туган-Барановський Туган-Барановський Михайло Іванович (1865- 1919) – видатний український економіст, історик. Народився в с. Соляниківка Куп’янського повіту Харківської губернії у дворянській сім’ї. Закінчив фізико-математичний факультет Харківського університету 1888 і юридичний факультет цього ж вузу 1890. За свою наукову працю “Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і вплив на народне життя” 1894 здобув ступінь магістра у […]...

  2. Які джерела виникнення земельної ренти виділяв М. Туган-Барановський? Історія економічних вчень ЕКОНОМІЧНА ДУМКА УКРАЇНИ (ХІХ-ХХ ст.) Які джерела виникнення земельної ренти виділяв М. Туган-Барановський? У розумінні ренти Туган-Барановський, як і переважна більшість учених – економістів тієї доби в Росії та Україні, залишився на позиціях теорії диференціальної ренти Д. Рікардо. Вчений розглядав ренту як результат природних стійких відмінностей у продуктивності праці у різних пунктах […]...

  3. ДРАГОМАНОВ Михайло Петрович Соціологія короткий енциклопедичний словник ДРАГОМАНОВ Михайло Петрович (30.09.1841, м. Гадяч Полтавської обл. – 2.07.1895, Софія) – укр. соціолог, історик, публіцист, літературознавець, філософ, фольклорист, політ, діяч. Д. належав до маломаєтної шляхти, що походила з укр. козацької старшини. Закінчивши гімназію в Полтаві й Київський ун-т (1863), працює вчителем географії в 2-й Київській гімназії. В 1864 р. захистив […]...

  4. Павлик Михайло Іванович Павлик Михайло Іванович (1853 – 1915) – відомий громадсько-політичний діяч Галичини, послідовник марксизму. Реформу 1948 р. у сільському господарстві він вважав засобом звільнення селянства від землі, критикував несправедливі обтяжливі податки. Основною причиною погіршення становища “робітного народу” М. Павлик називав приватну власність, яка об’єктивно зумовлює майнове розшарування, збідніння, панування розумової праці над фізичною, але помилково рушійною […]...

  5. Волобуєв Михайло (1903-1972) Волобуєв Михайло (1903-1972) – відомий український економіст, який наприкінці 20-х років XX ст. обстоював ідею економічної конфедерації народного господарства України (наближену до економічного суверенітету). Вважав, що українські економічні центри повинні мати право і можливості дієвого управління всім господарством країни, що господарювання України підлягає змінам лише в тому разі, якщо воно суперечить директивам союзного держплану, виступав […]...

  6. Драгоманов Михайло Петрович Драгоманов Михайло Петрович (1841 – 1895) – видатний український мислитель, історик, публіцист, етнограф. Виступав за створення популярної політичної економії. Характеризував реформу 1861 як антинародну, умовою радикальної зміни становища робітників і селян вважав скасування приватної власності. Майбутнє суспільства пов’язував із соціалізмом, за якого засоби виробництва і результати праці належать робітничим громадам, а земля й результати сільськогосподарського […]...

  7. Грушевський Михайло Політологічний словник Грушевський Михайло (1866 – 1934) – український історик, громадський, політичний діяч. Закінчив Київський університет, викладав у Львівському університеті, очолював Центральну Раду. Вважав, що суспільно-політичний процес однаковою мірою детермінується біологічними, економічними та психологічними чинниками. Останній називав вирішальним. У суспільному розвитку вбачав два основних протилежних інстинкти – колективістський (солідарність) та індивідуалістичний. Розробляв проблему політичної влади, […]...

  8. Драгоманов Михайло Політологічний словник Драгоманов Михайло (1841-1895) – відомий український політичний мислитель, громадсько-політичний діяч. Викладав у Київському університеті, був членом київської “Громади”. Досліджував проблеми історії, держави і права, їх походження. Основними причинами суспільного поступу вважав розвиток людського розуму, сім’ї, матеріального виробництва, класову боротьбу. Суть держави Драгоманов Михайло вбачав найперше у правах, якими наділені її громадяни, у правовому […]...

  9. Балудянський Михайло Андрійович Балудянський Михайло Андрійович (1769- 1847) – відомий український економіст і теоретик права. Спираючись на ідеї А. Сміта, зокрема про необхідність економічної та юридичної свободи людини, Б. виступав за скасування кріпосного права в Російській імперії, але однобічно стверджував, що загальне благо є сумою всіх приватних благ. З методологічного погляду такий підхід означав заперечення суперечностей між індивідом […]...

  10. МАКСИМОВИЧ Михайло Олександрович Соціологія короткий енциклопедичний словник МАКСИМОВИЧ Михайло Олександрович (15.09.1804, х. Тимківщина, тепер с. Богуславець Черкаської обл. – 22.11.1873, х. Михайлова Гора, тепер с. Прохорівка тієї ж обл.) – видатний укр. учений – енциклопедист, визначний фахівець у царині історії, філології, етнографії, ботаніки та в інших галузях науки, перший ректор Київського ун-ту. Природничі й історико-філол. студії М. грунтуються […]...

  11. ГРУШЕВСЬКИЙ Михайло Сергійович Культурологічний словник ГРУШЕВСЬКИЙ Михайло Сергійович (1866-1934) – український історик, політичний і державний діяч. У 1894-1914 рр. очолював кафедру Східної Європи Львівського університету; з 1897 по 1913 р. – голова НТШ у Львові, створив тут історичну школу, до якої належали М. Кордуба, І. Крип’якевич, С. Томашівський; один з засновників Національно-демократичної партії (1899 р.), з якої незабаром […]...

  12. У чому виявляється сутність теорії цінності М. Туган-Барановського? Історія економічних вчень ЕКОНОМІЧНА ДУМКА УКРАЇНИ (ХІХ-ХХ ст.) У чому виявляється сутність теорії цінності М. Туган-Барановського? Маржиналістські ідеї в Україні найкраще представлені у працях Тугана-Барановського. Учений не був щирим послідовником ні австрійської, ні будь-якої іншої школи. Туган-Барановський, проаналізувавши розвиток теорії граничної корисності від її витоків до більш пізніх часів, у праці”Вчення про граничну корисність господарських […]...

  13. Закони Туган-Барановського Закони Туган-Барановського – 1) закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між виробництвом і споживанням, за яких (зв’язків) процес виробництва детермінує процес споживання через механізм, дії закону нагромадження капіталу, процес його інвестування в нові технології й виробництво. Цей закон водночас відображає вирішальну роль сфери безпосереднього виробництва (що знайшло своє відображення у принципі примату […]...

  14. Бакунін Михайло Олександрович Політологічний словник Бакунін Михайло Олександрович (1814 – 1876) – визначний російський революціонер; один з ідеологів анархізму і народництва. Народився у дворянській родині, здобув військову освіту, але не зробив військової кар’єри, у 1834 р. вийшов у відставку, ввійшов до московського гуртка М. Станкевича і В. Бєлінського. У 1840 р. виїхав до Європи, проживав у Німеччині, Швейцарії, […]...

  15. РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНИЙ Соціологія короткий енциклопедичний словник РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНИЙ – такий тип змін у суспільстві, що відзначається переходом усіх соціальних відносин до якісно нового стану. P. c. є наслідком взаємодії великої сукупності соціальних процесів, основою яких є цілеспрямована діяльність людей – суб’єктів цих процесів. Заг. механізм P. c. полягає у виникненні завдяки цій діяльності нових потреб у різних […]...

  16. УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНЕ Соціологія короткий енциклопедичний словник УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНЕ – свідомий, сист., організований вплив на суспільство з метою впорядкування, вдосконалення його структури й діяльності, збереження цілісності. У. с., таким чином, виступає як процес, який забезпечує стійкість розвитку сусп. системи, її рівновагу, гарантію, запобігання потрясінням і катаклізмам. У. с. має справу з проблемами і процесами, що безпосередньо пов’язані з […]...

  17. ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИЙ Соціологія короткий енциклопедичний словник ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИЙ – форма організації і засіб здійснення спільної діяльності людей, що забезпечує стабільне функціонування сусп. відносин. За допомогою соціальних норм, правил, принципів і санкцій, що регулюють різні сфери сусп. діяльності, I. с. (держава, право, політ, партії, армія, церква, школа, сім’я, мораль, освіта тощо) виконують організаційні, регулятивні, управлінські та виховні функції […]...

  18. Варіаційний розвиток. Сюжетний розвиток. Михайло Завадський Шумка Грай завжди так, ніби тебе слухає артист. Роберт Шуман Мета. Збагачувати уявлення учнів про варіаційний розвиток музичного твору; вчити їх емоційно сприймати музику; формувати в учнів інтерес до музичного мистецтва; розвивати музичний слух, творчі здібності, уміння розрізняти народні танці; виховувати всебічно розвинену особистість, яка любить і поважає музику у всіх її проявах. Методично-дидактичне забезпечення уроку. […]...

  19. СПОСІБ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ Екологія – охорона природи СПОСІБ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ – сукупність матер. умов, сусп. соц. установок (культури, звичаїв, побуту тощо) та прир. чинників, які в поєднанні складають умови поведінки особистості, а також зворотний вплив її на ці умови. Поняття С. ж. л. включає активну участь людини в процесі формування умов життя, її адекватну реакцію на умови довкілля, […]...

  20. АКТИВНІСТЬ СОЦІАЛЬНА Соціологія короткий енциклопедичний словник АКТИВНІСТЬ СОЦІАЛЬНА (від лат. activus – діяльний) – характеристика способу життєдіяльності соціального суб’єкта (індивіда, групи), що фіксує свідому спрямованість його діяльності і поведінки на зміну соціального середовища, умов, ін-тів відповідно до назрілих потреб, інтересів, цілей, ідеалів або на консервацію існуючого стану речей, гальмування змін, розвитку; вияв соціальних ініціатив, участь у вирішенні […]...

  21. ДНІСТРЯНСЬКИЙ Станіслав Северинович Соціологія короткий енциклопедичний словник ДНІСТРЯНСЬКИЙ Станіслав Северинович (18.11. 1870, Тернопіль – 05.05.1935, Ужгород) – видатний укр. правник, представник соціол. школи права. Протягом 1898 1918 рр. викладав у Львівському ун-ті (з 1901 р. проф.). З 1919 р. брав активну участь у створенні Укр. вільного ун-ту (УВУ), де обіймав посади декана, ректора і проректора. З 1927 р. […]...

  22. ДЕЗІНФОРМАЦІЯ Соціологія короткий енциклопедичний словник ДЕЗІНФОРМАЦІЯ – процес впливу на громадську, думку через неадекватну інформацію, яка видається за достовірну і сприймається як істинна. Каналами Д є засоби масової комунікації – преса, радіо, телебачення та ін. Виділяють свідому Д., коли зміст повідомлень з самого початку програмують на зміну громадської думки, і несвідому Д. (зустрічається рідко), за якої […]...

  23. Поняття діяльності – ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГІЯ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЇ ДІЯЛЬНОСТІ Поняття діяльності Людська діяльність має соціальний характер. Вона не лише забезпечує пристосування людини до умов життя, а й активізує її відповідно до своїх потреб, що виникли й розвинулися історично. Діяльність людини відбувається свідомо й цілеспрямовано. Особистість як суб’єкт діяльності взаємодіє зі середовищем, ставить перед собою певну мету, мотивує її, […]...

  24. ЗАКОНОДАВСТВО ГІРНИЧЕ Екологія – охорона природи ЗАКОНОДАВСТВО ГІРНИЧЕ – законодавство, що охоплює сукупність правових норм використання та охорони надр. 3. г. регулює гірничі відносини з метою забезпечення рац., комплексного використання надр для задоволення потреб у мін. сировині та ін. потреб сусп. госп-ва, охорони надр, Безпеки робіт під час їх використання, а також для охорони прав підприємств, організацій, […]...

  25. СОЦІАЛЬНА СОЛІДАРНІСТЬ Соціологія короткий енциклопедичний словник СОЦІАЛЬНА СОЛІДАРНІСТЬ – спільність поглядів, інтересів, активне співчуття певним вчинкам, ідеям, думкам, цінностям, узгодженість у виступах і діях індивідів, груп, класів, націй, зумовлені статусними, екон., соціально-культурними та ін. детермінантами. До солідарної соціальної дії здатні різноманітні спільності: соціокласові, етнонац., регіональні, корпоративні, політ, і т. п. Соціальні зміни часто залежать від стану солідарної […]...

  26. ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ МАТЕРІАЛЬНІ Екологія – охорона природи ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ МАТЕРІАЛЬНІ – сфера речово-енергет. потреб людини, що забезпечує її норм. життя та сусп. розвиток (у житлі, забезпеченні продуктами харчування, засобами виробництва тощо)....

  27. МАТЕРІАЛІЗМ ІСТОРИЧНИЙ Соціологія короткий енциклопедичний словник МАТЕРІАЛІЗМ ІСТОРИЧНИЙ (матеріаліст, розуміння історії) – складова частина марксист ленінської філософії, предметом якої є вчення про найбільш заг. закони розвитку суспільства, його джерел і механізмів та обгрунтування визначальної ролі сусп. буття щодо сусп. свідомості. М. і. – соціально-філос. концепція суспільства, основою якої є принцип екон. детермінізму – про визначальну роль способу […]...

  28. ДЕТЕРМІНІЗМ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ Екологія – охорона природи ДЕТЕРМІНІЗМ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ детермінізм технічний, детермінізм технократичний – надання розвитку технологій вирішального значення в сусп. прогресі. Зміна технологій, що стимулюються суспільними потребами, відіграє важливу роль у процесах природокористування, особливо збереження прир. ресурсів, однак ця роль скоріше вторинна: не суспільство розвивається під впливом технологій, а навпаки, технології – під впливом сусп. потреб. Однак […]...

  29. ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ ДУХОВНІ Екологія – охорона природи ПОТРЕБИ ЛЮДИНИ ДУХОВНІ – частина потреб людини, що виникають у процесі соціалізації особистості. П. л. д. забезпечують соц.-психол. та псих, аспекти здоров’я людини (а через них і весь комплекс здоров’я), включають культ, потреби, в т. ч. потреби збереження соц.-психол. цінностей. Значною мірою П. л. д. збігаються із соц. потребами людини та […]...

  30. ГРОТ Микола Якович Соціологія короткий енциклопедичний словник ГРОТ Микола Якович (30.04.1852, Гельсінкі – 04.06,1899, помістя Кочеток Харківської губ.) – відомий представник позитивіст, соціології в Україні. З 1876 р. – проф. Ніжинського історико-філол. ін-ту. У 1883 – 1886 рр. – проф. Новоросійського (Одеського) ун-ту. Згодом проф. Московського ун-ту. У 1899 р. перейшов до Харківського ун-ту, та внаслідок передчасної смерті […]...

  31. СОЦІАЛЬНИЙ ПРОЦЕС Соціологія короткий енциклопедичний словник СОЦІАЛЬНИЙ ПРОЦЕС – послідовна зміна станів суспільства або його окремих систем. Проявляється як рух у часі низки соціальних подій чи явищ певної спрямованості. У ньому діалектично поєднуються зміна і сталість, перервність і неперервність. Тому розглядаючи певний соціальний процес, потрібно з’ясувати, в яких умовах ідуть зміни, яка їх причина та який напрям. […]...

  32. АНТОНОВИЧ Володимир Боніфатійович Соціологія короткий енциклопедичний словник АНТОНОВИЧ Володимир Боніфатійович (30. 01. 1834, с. Махнівка на Київщині – 21.03.1908, Київ) – відомий укр. історик, археограф, археолог, проф. історії Київського ун-ту. Представник народницької школи в укр. історіографії. Для становлення укр. етносоціології мають велике значення його роздуми про нац. тип. У розумінні А. нація – це “група людей, рідних і […]...

  33. КОМПЛЕКС АГРОПРОМИСЛОВИЙ Екологія – охорона природи КОМПЛЕКС АГРОПРОМИСЛОВИЙ – сукупність галузей або підприємств сусп. госп-ва, діяльність яких тією чи ін. мірою пов’язана між собою і спрямована на забезпечення потреб населення в с.-г. продукції і продуктах її переробки. К. а. складають три основні сфери: а) виробництва засобів виробництва для с. г., харч, та легкої пром-сті; б) власне с. […]...

  34. МАРКС Карл Соціологія короткий енциклопедичний словник МАРКС Карл (05.05.1818, Трір – 14.03.1883, Лондон) нім. економіст, філософ, соціолог і громадський діяч. Нар. у заможній єврейській родині, яка прийняла протестантизм. Здобув освіту в ун-тах Бонна і Берліна, де вивчав право і філософію. Примикав до гуртка “лівих гегельянців”, які прагнули поєднати ідеї Гегеля з соціаліст, вченнями. Виступав у пресі як […]...

  35. ПРЕСТИЖ ПРОФЕСІЙ Соціологія короткий енциклопедичний словник ПРЕСТИЖ ПРОФЕСІЙ – співвідносна оцінка сусп. значущості професій, що складається в сусп. думці. П. п. як явище сусп. думки має ціннісно-нормативну природу і субординує ставлення до професій залежно від їх сусп. значущості і привабливості для індивідів на підставі певної системи цінностей. П. п. у сусп. думці складається значною мірою під впливом […]...

  36. СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ Соціологія короткий енциклопедичний словник СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ – процеси в соціальній системі (суспільстві, групі), що забезпечують її стійкість та можливість управління функціонуванням її елементів (людьми, ін-тами тощо); механізм оцінки і санкціонування діяльності елементів соціальних систем та підсистем з т. з сусп. інтересів та домінуючих норм; спосіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує упорядковану взаємодію її елементів за […]...

  37. КАТАСТРОФА СОЦІАЛЬНА Соціологія короткий енциклопедичний словник КАТАСТРОФА СОЦІАЛЬНА – аномальне деструктивне явище, яке характеризується особливою глибиною соціальних наслідків, аж до повної руйнації сусп. системи чи її окремих структур. Вона викликає тотальне потрясіння основ життєдіяльності суспільства або окремих соціальних спільнот. Витоки К. с.: 1) фундаментальні суперечності сусп. системи, об’єктивне розв’язання яких призводить її до краху, вичерпання потенціалу системи; […]...

  38. ПРАВИЛО ПРИСКОРЕННЯ РОЗВИТКУ Екологія – охорона природи ПРАВИЛО ПРИСКОРЕННЯ РОЗВИТКУ – чим скоріше під впливом антроп. причин змінюється середовище життя людини в умовах ведення нею госп-ва, тим скоріше, за принципом зворотного зв’язку, відбувається зміна в соц.-екол. характеристиках людини, в екон. та техн. розвитку сусп-ва (знак процесу може бути додатним і від’ємним). Занадто велика швидкість розвитку може призвести до […]...

  39. ДОНЦОВ Дмитро Іванович Соціологія короткий енциклопедичний словник ДОНЦОВ Дмитро Іванович (17.08.1883, Мелітополь – 30.03.1973, Канада) – укр. публіцист, літ. критик і політик. З 1939 р. – в еміграції. Становлення соціол. поглядів відбувалося під впливом праць Г. Спенсера, Ч. Дарвіна, А. Шопенгауера, Ф. Ніцше, В. Парето, Л. Гумпловича та ін. Вихідні соціол. принципи Д. такі: ірраціоналізм, волюнтаризм, націоналізм, визнання […]...

  40. ІНФРАСТРУКТУРА СОЦІАЛЬНА Соціологія короткий енциклопедичний словник ІНФРАСТРУКТУРА СОЦІАЛЬНА цілісна сукупність у певному соціумі установ, закладів, організацій та інших об’єктів користування, діяльність яких покликана забезпечувати умови існування й відтворення населення шляхом всебічного задоволення його соціальних потреб – виробничих, громадсько-політ., соціально-культурних, побутових, вітально-біол. тощо. I. с. за своєю емпіричною реальністю постає як певне штучно створене середовище, з яким взаємодіють […]...

Ви зараз читаєте: ТУГАН-БАРАНОВСЬКИЙ Михайло
«
»