Головна ⇒ 📌Довідник з екології ⇒ УПАКОВКИ БАГАТОРАЗОВОГО ВИКОРИСТАННЯ
УПАКОВКИ БАГАТОРАЗОВОГО ВИКОРИСТАННЯ
Екологія – охорона природи
УПАКОВКИ БАГАТОРАЗОВОГО ВИКОРИСТАННЯ – типовий об’єкт повторного використання цінних матеріалів (напр., склотари).
У. б. в. дають змогу економити сировину та енергію, сприяють зменшенню кількості шкідливих відходів та негативному впливу на прир. середовище.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...
Related posts:
- УПАКОВКИ ОДНОРАЗОВОГО ВИКОРИСТАННЯ Екологія – охорона природи УПАКОВКИ ОДНОРАЗОВОГО ВИКОРИСТАННЯ – упаковки для різних товарів, які викидаються після разового використання (упаковки для кисломолочних продуктів, пивні банки, різні коробки). При виготовленні У. о. в. витрачається енергія та сировина і постійно зростає кількість твердих відходів. Близько 50 % побут. сміття становлять різноманітні використані упаковки, що завдає шкоди довкіллю....
- РЕЦИКЛІНГ Екологія – охорона природи РЕЦИКЛІНГ – повернення відходів виробництва і споживання продуктів у матер. колообіг (виробництво – споживання). Можливі різні шляхи Р.: – повторне використання відходів, напр. пляшок; – повернення відходів після відповідної обробки у виробничий цикл, напр. жерстяних банок – у виробництво сталі, макулатури – у виробництво паперу; – спалювання відходів після відповідної попередньої […]...
- РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ Екологія – охорона природи РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ – комплексна еколого-екон. діяльність, що полягає в науково обгрунтованому, плановому, ефективному використанні і споживанні прир. ресурсів для забезпечення екон. потреб разом з вимогами щодо їх охорони, відтворення, захисту навколишнього середовища з урахуванням можливих екологічно шкідливих наслідків експлуатації прир. багатств....
- ВИРОБИ РАЗОВОГО ВИКОРИСТАННЯ Екологія – охорона природи ВИРОБИ РАЗОВОГО ВИКОРИСТАННЯ – предмети, які після використання викрадаються, напр., місткості з-під напоїв. Останнім часом стали символом житейської філософії “після нас хоч потоп”, бездумного ставлення людини до ресурсів, енергії і відходів....
- ЕКОЛОГІЗАЦІЯ Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЙ – заходи, спрямовані на запобігання негативному впливу виробничих процесів на прир. середовище. Здійснюється шляхом впровадження безвідхідних технологій або зведенням до мінімуму шкідливих викидів....
- ПЕРЕРОБКА ВІДХОДІВ Екологія – охорона природи ПЕРЕРОБКА ВІДХОДІВ – мех., фіз. – хім. та біол. перетворення пром. та побут, (комунальних) відходів з метою нейтралізації шкідливих компонентів або вилучення з відходів корисних компонентів, придатних для повторного використання....
- ОХОРОНА ПРИРОДИ Екологія – охорона природи ОХОРОНА ПРИРОДИ – наука про збереження природи та її рац. використання. Вивчає структуру, функціонування, динаміку прир. та змінених і контрольованих людиною екосистем, дин. взаємозв’язків між прир. екосистемами та соц.-екон. процесами. Розробляє шляхи і засоби виміру якісних та кільк. змін довкілля з метою визначення наук, критеріїв, які мають стати основою для рац. […]...
- ЗАБРУДНЕННЯ ПРИРОДНЕ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ ПРИРОДНЕ – забруднення (1 і 2), викликане прир., звичайно катастрофічними, причинами (виверження вулканів, зсуви грунту тощо), що не залежать від впливу людини на прир. процеси або є наслідком віддаленого опосередкованого впливу людини на природу. Від 3. п. слід відрізняти вужче поняття прир. забруднення, що відбувається без жодного впливу людини на […]...
- ЛІЦЕНЗУВАННЯ НА ЗАБРУДНЕННЯ Екологія – охорона природи ЛІЦЕНЗУВАННЯ НА ЗАБРУДНЕННЯ – сплачений дозвіл на викид у довкілля певної кількості шкідливих рідких або газоподібних відходів наперед обумовленого та юридично підтвердженого хім. складу....
- ПІДТРИМАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ РІВНОВАГИ Екологія – охорона природи ПІДТРИМАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ РІВНОВАГИ – 1) терит. – збереження прир. екосистем на частині території з таким розрахунком, щоб спеціально виділені ділянки підтримували баланс, що існував раніше чи бажаний, між компонентами, які утворюють середовище; здійснюється за допомогою системи прир. (особливо) охоронних територій; 2) компонентне – штучне додавання якогось компонента, що утворює середовище, при […]...
- ФОН ПРИРОДНИЙ Екологія – охорона природи ФОН ПРИРОДНИЙ – прир. конц. або ступінь впливу прир. речовин та ін. агентів на будь-що. Ф. п. може бути різним залежно від місця і часу, сприятливим чи несприятливим для живих організмів. Еволюційно закріплений ступінь реакції відповідає звичному Ф. п. Такий Ф. п., як правило, не чинить негативного впливу на організми, але […]...
- ЛІСОВІДНОВЛЕННЯ ПРИРОДНЕ Екологія – охорона природи ЛІСОВІДНОВЛЕННЯ ПРИРОДНЕ – процес формування лісу прир. шляхом на обезлісених, напр. зруйнованих пром. розробками, територіях. З метою Л. п. часто залишають насіннєві дерева для прир. засівання вільних площ....
- УТИЛІЗАЦІЯ ПРОМИСЛОВИХ ВІДХОДІВ Екологія – охорона природи УТИЛІЗАЦІЯ ПРОМИСЛОВИХ ВІДХОДІВ – повторне використання пром. відходів як вторинної сировини, палива, добрив тощо....
- ЗНЕВОДНЕННЯ ВІДХОДІВ Екологія – охорона природи ЗНЕВОДНЕННЯ ВІДХОДІВ – видалення надмірної кількості води з відходів шляхом висушування, центрифугування з метою зменшення їх об’єму для кращого транспортування або захоронення....
- ГЕМЕРОФОБ Екологія – охорона природи ГЕМЕРОФОБ – 1) вид рослин, зниклий внаслідок впливу людини на прир. рослинність; 2) види рослин і тварин, які уникають співіснування з культ, рослинами (напр., більшість рослин лісу, дрофа та ін.)....
- ЗАКОН УПОРЯДКОВАНОСТІ ЗАПОВНЕННЯ ПРОСТОРУ ТА ПРОСТОРОВО-ЧАСОВОЇ ВИЗНАЧЕНОСТІ Екологія – охорона природи ЗАКОН УПОРЯДКОВАНОСТІ ЗАПОВНЕННЯ ПРОСТОРУ ТА ПРОСТОРОВО-ЧАСОВОЇ ВИЗНАЧЕНОСТІ – заповнення простору всередині прир. системи завдяки взаємодії між її підсистемами упорядковане так, що дає змогу реалізуватися гомеостатичним властивостям системи з мінім, суперечностями між частинами в її середині. З цього закону випливає неможливість тривалого існування “непотрібних” випадковостей у природі, в т. ч. і створених […]...
- УПРАВЛІННЯ ЗАПОВІДНИМ РЕЖИМОМ Екологія – охорона природи УПРАВЛІННЯ ЗАПОВІДНИМ РЕЖИМОМ – допустиме лише в заповідниках спрямованого режиму здійснення заходів з метою зміни кількості чи якості певного компонента довкілля (напр., виловлювання надлишкової кількості копитних тварин) для збереження прир. рівноваги з макс. додержанням заповідного режиму....
- ЧИННИК ІСТОРИЧНИЙ Екологія – охорона природи ЧИННИК ІСТОРИЧНИЙ – чинник-1, характер сучасного впливу якого був визначений у ході істор. розвитку людства, його взаємодії з прир. середовищем (напр., збільшення конц. С02 в атмосфері Землі за останні 100 р.)....
- ЕКОНОМНІСТЬ (У ПРИРОДОКОРИСТУВАННІ) Екологія – охорона природи ЕКОНОМНІСТЬ (У ПРИРОДОКОРИСТУВАННІ) – використання якомога меншої кількості прир. ресурсів для отримання одиниці кінцевого продукту, мінімізація впливів на навколишнє прир. середовище, а також застосування найраціональніших взаємозамінних технологій для отримання досягнутого або більшого корисного ефекту....
- ПЕРЕТВОРЕННЯ ПРИРОДИ Екологія – охорона природи ПЕРЕТВОРЕННЯ ПРИРОДИ – зміни прир. умов і прир. ресурсів у процесі госп. діяльності людини. Розрізняють П. п. напрямлене (напр., створення антроп. ландшафтів, меліорація території) та не напрямлене (непередбачене). Напрямлене П. п. може бути спрямоване на госп. освоєння, поліпшення чи відновлення корисних властивостей прир.-терит. комплексів....
- ЗАБРУДНИК Екологія – охорона природи ЗАБРУДНИК, полютант – 1) речовина, що забруднює. Будь-який (прир. чи антроп.) фіз. або інформ. агент, хім. речовина, біол. вид (в основному мікроорганізми), які потрапляють у навколишнє середовище чи виникають у ньому в кількостях, що перевищують звичайний їх вміст, граничні прир. коливання чи середній прир. фон у певний час; 2) ті самі […]...
- УБІКВІТЕТ Екологія – охорона природи УБІКВІТЕТ – повсюдно поширений прир. ресурс, напр. повітря....
- РЕЖИМ ЗАКАЗНИКА Екологія – охорона природи РЕЖИМ ЗАКАЗНИКА – обмеження госп. діяльності, часткова охорона прир. комплексу, яка забезпечує збереження об’єкта (напр., популяції), групи об’єктів або ландшафту загалом. Характерною ознакою Р. з. незалежно від суворості охорони є її спрямованість на збереження або посилений розвиток одного з компонентів, що утворюють середовище, або одного з об’єктів прир. комплексу....
- СИСТЕМА ПРИРОДНА Екологія – охорона природи СИСТЕМА ПРИРОДНА – система, що складається з прир. структур і утворів, які на вищих рівнях організації згруповуються у функц., екол. компоненти. Напр., прир. системи вищих рівнів організації – популяція, сину – зія, консорція, біоценоз, біом, біосфера....
- ІНКОРПОРАЦІЯ ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН Екологія – охорона природи ІНКОРПОРАЦІЯ ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН – приєднання, включення до свого складу шкідливих, напр., радіоакт. речовин, які потрапили всередину організму з повітрям, їжею або крізь шкіру. Багато радіоакт. речовин поза тілом людини здатні спричинити незначне радіаційне ураження, а в разі їхньої інкорпорації становлять велику небезпеку. Радіоакт. речовини здатні нагромаджуватися у внутр. органах організму людини. […]...
- ПРАВИЛО ВЗАЄМОПРИСТОСОВАНОСТІ Екологія – охорона природи ПРАВИЛО ВЗАЄМОПРИСТОСОВАНОСТІ – види в біоценозі пристосовані один до одного настільки, що їхнє угруповання становить внутр. суперечливе, але єдине та взаємозв’язане системне ціле. У прир. біоценозах, на думку вчених, у природі не існує корисних і шкідливих птахів, корисних і шкідливих комах, там усе служить одне одному і взаємно пристосоване....
- ЗАБРУДНЕННЯ АНТРОПОГЕННЕ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ АНТРОПОГЕННЕ – забруднення (1 і 2), що виникає внаслідок госп. діяльності людини, в т. ч. її прямого чи опосередкованого впливу на склад та інтенсивність прир. забруднення, напр. гідробудівництво, нанесення шляхового покриття. Катастрофічним є 3. а., пов’язане з воєнними діями. Наслідком війни із застосуванням ядерної зброї може стати апокаліпсис – “ядерна […]...
- НОРМИ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ ЕКОСИСТЕМ Екологія – охорона природи НОРМИ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ ЕКОСИСТЕМ – величина середньорічної продукції без компенсаційного запасу, який забезпечує підтримання всієї системи в стійкому (за складом і продуктивністю) стані. Н. в. п. е. залежать від реакції, інтенсивності і кратності використання; від заг. стану екосистеми (зокрема, вікового складу основних популяцій, їх відновлення)....
- ЗАКОН СИСТЕМОПЕРІОДИЧНИЙ Екологія – охорона природи ЗАКОН СИСТЕМОПЕРІОДИЧНИЙ – принципи структ. побудови однорідних прир. систем в ієрархічному підпорядкуванні та керування ними, складання прир. систем одного рівня організації (ієрархії), повторюються з деякою правильністю залежно від дії єдиного системоутворювального чинника (комплексу чинників). Особливими виявами цього заг. закону є періодичний закон хім. елементів (єдиний чинник – заряд атомного ядра), закон […]...
- ПАМ’ЯТКА ВСЕСВІТНЬОЇ СПАДЩИНИ Екологія – охорона природи ПАМ’ЯТКА ВСЕСВІТНЬОЇ СПАДЩИНИ – пам’ятка культури (іноді навіть місто, як напр., місто Котор у Югославії) або унікальна за властивостями прир. територія (прир. пам’ятка, яку слід відрізняти від пам’ятки природи), внесені до міжнар. Списку (пам’яток) всесвітньої спадщини (ЮНЕСКО). Як правило, є (особливо) охоронною прир. територією над. значення (Софія Київська, Києво-Печерська лавра, центральна […]...
- СИТУАЦІЯ АВАРІЙНА В ПРИРОДОКОРИСТУВАННІ Екологія – охорона природи СИТУАЦІЯ АВАРІЙНА В ПРИРОДОКОРИСТУВАННІ – нетривале різке порушення технол. циклів використання прир. ресурсів, що призводить до несприятливих наслідків аж до екол. катастрофи та виникнення стихійного лиха (прорив дамби ГЕС, напр., може спричинити паводок). Див. також Аварія екологічна....
- ЗАБРУДНЕННЯ Екологія – охорона природи ЗАБРУДНЕННЯ – 1) привнесення або утвор. у середовищі звичайно не характерних для нього фіз., хім., інформ. чи біол. агентів; перевищення в досліджуваний період часу прир. середньо-багаторічного рівня (у межах його граничних коливань) конц. перелічених агентів у середовищі, що нерідко призводить до негативних наслідків; 2) збільшення конц. фіз., хім., інформ. та біол. […]...
- МУЗЕЙ-ЗАПОВІДНИК Екологія – охорона природи МУЗЕЙ-ЗАПОВІДНИК – група особливо охоронних культ, об’єктів серед природи та в межах населених пунктів. Включає істор.-архіт. та прир. М.-з. (напр., Києво-Печерська лавра), меморіально-прир. М.-з., суто архіт. М.-з. в середині міст або спец, створені (Музей у Пирогові, що під Києвом)....
- МІСЦЕВІСТЬ Екологія – охорона природи МІСЦЕВІСТЬ – 1) найбільша морф, частина ландшафту (1, 2)- група урочищ, що утворює окремі великі форми рельєфу (долини, вододіли, гір. цирки тощо) або ділянки ландшафту з різним співвідношенням площ однотипних урочищ (напр., борових та болотних у тайзі). М. у цьому розумінні – таксон прир.-терит. поділу: прир. комплекс, влаштований складніше, ніж урочище, […]...
- ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ Екологія – охорона природи ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ – облік кількості, якості, динаміки запасів, форми і ступеня використання прир. ресурсів....
- ЕКОЛОГІЯ ІСТОРИЧНА Екологія – охорона природи ЕКОЛОГІЯ ІСТОРИЧНА – розділ екології, що досліджує різні прир. системи упродовж періоду впливу на них людини....
- ПРОБЛЕМА ГЛОБАЛЬНА Екологія – охорона природи ПРОБЛЕМА ГЛОБАЛЬНА – прир., прир.-антроп. або суто антроп. (у т. ч. екон., соц. тощо) явище, що стосується всього світу. Приклади: ядерна загроза, екол. криза, глобальне потепління, епідемія СНІДу та ін. До П. г. наближуються широковідомі регіональні проблеми, що охоплюють великі частини біосфери, напр., забруднення середовища, у т. ч. кислотні дощі....
- ПОТЕНЦІАЛ РОЗКЛАДАННЯ Екологія – охорона природи ПОТЕНЦІАЛ РОЗКЛАДАННЯ, потенціал самоочищення – здатність прир. території та акваторії без саморуйнування розкладати прир. й антроп. речовини (відходи, викиди) та запобігати їхньому шкідливому впливу на життя (в момент розкладання та в наступних циклах біотичного колообігу, до якого ці розкладені речовини залучаються). Розрізняють високий П. р. та низький П. р. залежно від […]...
- ОЧИЩЕННЯ Екологія – охорона природи ОЧИЩЕННЯ – видалення небажаних речовин з поверхні або з об’єму певного об’єкта (атмосфери, води, сировини тощо) або очищення відходів (твердих, рідких чи газоподібних) від шкідливих для середовища домішок....
- ДЕГРАДАЦІЯ ГРУНТУ Екологія – охорона природи ДЕГРАДАЦІЯ ГРУНТУ – поступове погіршення властивостей грунту, зумовлене зміною умов грунтоутворення внаслідок впливу прир. чинників (напр., наступ лісів чи сухих степів на чорноземи) або госп. діяльності людини (недосконала агротехніка, забруднення тощо), що супроводжується зменшенням вмісту гумусу, руйнуванням структури грунту та зниженням його родючості....