УРОК РОЗВИТКУ МОВЛЕННЄВИХ УМІНЬ № 8. ОСНОВИ РИТОРИКИ. РИТОРИКА ЯК НАУКА Й МИСТЕЦТВО. РИТОРИЧНІ ВИМОГИ ДО МОВЦЯ. ІМІДЖ ОРАТОРА. ПРОФЕСІЙНИЙ ІМІДЖ
ВСТУП. ПОГЛИБЛЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ ВІДОМОСТЕЙ З СИНТАКСИСУ І ПУНКТУАЦІЇ
Урок № 15
УРОК РОЗВИТКУ МОВЛЕННЄВИХ УМІНЬ № 8.
ОСНОВИ РИТОРИКИ. РИТОРИКА ЯК НАУКА Й МИСТЕЦТВО. РИТОРИЧНІ ВИМОГИ ДО МОВЦЯ. ІМІДЖ ОРАТОРА. ПРОФЕСІЙНИЙ ІМІДЖ
Мета: ознайомити з відомостями про риторику як науку й мистецтво, зародженням, розвитком риторики, роллю риторики в житті суспільства й окремої людини, домогтися усвідомлення ролі риторики в самореалізації особистості, удосконалювати вміння працювати з довідковими матеріалами, електронними
Обладнання: роздавальні матеріали, картки з афоризмами, пам’ятка.
Внутрішньо-предметні зв’язки: синтаксис (текст), лексикологія (терміни), культура мовлення.
Міжпредметні зв’язки: історія, література, географія.
Тин уроку: урок розвитку мовленнєвих
Вид уроку: урок-лекція.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. Організаційно-мотиваційний етап
– Прочитайте афоризми, поясніть їх значення, сформулюйте
За висловами тему, мету і завдання уроку.
1. Є два мистецтва, що можуть поставити людину на найвищий щабель пошани: одне – мистецтво полководця, друге – мистецтво вправного оратора (Цицерон). 2. Поетами народжуються, ораторами стають (Цицерон). 3. Красномовство – це не що інше, як уміння падати краси логічним побудовам (Д. Дідро). 4. Справлене красномовство – це вміння сказати все, що треба, і не більше, ніж треба (Ф. Ларошфуко).
II. Інформаційний етап
Актуалізація особистісного досвіду учнів
– Дайте відповіді на запитання:
– Що вам відомо про риторику?
– Яких ораторів минулого й сучасності ви знаєте?
– Чи потрібна сьогодні риторика?
Міні-лекція
– Прослухайте текст, роблячи необхідні позначення і записи.
Дайте відповіді на питання.
Усе життя сучасної людини пов’язане зі спілкуванням, бо без нього неможливо вести ділові бесіди, переговори, презентації тощо. Щоб бути успішною людиною сьогодні, потрібно володіти мистецтвом спілкування. Той, хто добре володіє словом, здатен навіть своїх супротивників перетворити на друзів. Красномовство – сила, за допомогою якої вдається впливати на світ, змінювати його, реалізуючи власну волю. Тому не випадково сучасна риторика посідає особливе місце серед гуманітарних наук у CШA. Утім, для американців це не просто наука, а предмет державної ідеології. Саме тому риторика – центральний предмет підготовки з рідної мов. Американці енергійно намагаються перетворити знання на практичне вміння.
Саме давня цікавість людей до можливостей слова спричинила виникнення спеціальної науки красномовства – риторики.
Термін риторика походить від грецького (“говорю”, “ллю”, “течу”) і означає науку про ораторське мистецтво. Наука про красномовство як спроба осмислити закономірності гарного мовлення прозою виникла ще в античному світі. Отже, риторика – це наука і мистецтво про способи переконання, ефективні форми впливу (переважно мовного) на аудиторію з урахуванням її особливостей.
Риторика як наука на сьогодні складається з трьох частин: історія риторики, теорія риторики, практична риторика. Історія риторики описує, як розвивалася ця наука в Давній Греції та Римі, Давньому Єгипті, Індії, Китаї та інших країнах у різні часи. Як наука риторика була розроблена Аристотелем, Цицероном, Квінтиліаном, Сократом, Демосфеном та іншими античними мислителями й ораторами. У Давній Греції основним призначенням риторики було розроблення прийомів переконання. Уже в IV столітті до нашої ери риторика досягла значного ступеня розвитку.
Риторика, за грецьким вченням, складалася з п’яти розділів:
– наука про добір матеріалу для промов;
– його розташування;
– словесне вираження;
– запам’ятовування;
– виголошення.
Достеменно відомо, що більше двох з половиною тисяч років тому, у часи народження і швидкого розвитку риторики, перші теоретики красномовства – давньогрецькі філософи – софісти – проводили час у бесідах. Сучасна людина проводить в усному спілкуванні 65 % свого робочого часу. За даними американських учених, витрата чистого часу на бесіди у пересічного мешканця Землі складає 2,5 роки. Це означає, що кожний упродовж свого життя встигає “наговорити” близько 400 томів обсягом по 1000 сторінок. Отже, люди багато розмовляють, але часто роблять це неефективно. Приблизно 50% інформації втрачається під час передавання. Причина цих втрат – невміння донести до співрозмовника повідомлення, схильність говорити самому, небажання слухати.
Теоретики риторичної педагогіки вказували на ту суть, яка робить мовлення ефективним: “Говори, аби я міг пізнати тебе” (Сократ); “Якщо хочеш стати добрим оратором, стань спочатку доброю людиною” (Квінтиліан).
Узагальнюючи різні спостереження і рекомендації, можна вказати на властивості, що надають мовленню особливої енергетики:
– артистизм;
– упевненість;
– дружелюбність;
– щирість;
– об’єктивність;
– зацікавленість.
У діловому спілкуванні цінується також експресія і тональна варіативність мовлення.
Робота в парах
– Проведіть взаємоконтроль за питаннями:
– Яка наука називається риторикою?
– Кого із засновників науки ви запам’ятали?
– Як розуміли риторику в античній Греції?
– 3 яких розділів складалася давньогрецька риторика?
– Яка структура сучасного курсу риторики?
– Кому потрібно вивчати риторику і навіщо?
– Що надає мовленню особливої енергетики?
III. Процесуально-діяльнісний етап
Групова робота
– Об’єднайтеся в групи й опрацюйте текст. Поясніть, чим відрізняється ритор від оратора. Випишіть із тексту і запам’ятайте павички і вміння, якими повинен володіти оратор. Доповніть цей перелік, керуючись правилами красномовства Цицерона. В античному світі поняття ритор і оратор не вважалися тотожними. Ритор був не тільки оратором, промовцем, а й викладачем риторики. В українських братських школах так називали вчителів риторики. Оратор (від латинської назви) – особа, яка виголошує промову.
Щоб виступати публічно, оратор повинен володіти спеціальними навичками і вміннями. За визначенням психологів, навички – це здібності виконувати ту чи іншу роботу якнайкраще.
Успіх публічного виступу залежить від того, наскільки оратор володіє предметом мовлення. Тільки тоді, коли промовець компетентний у темі свого виступу, має необхідну суму знань, ерудований, якщо він уміє розповісти аудиторії багато цікавого, навести нові невідомі факти, зуміє відповісти на поставлені запитання, він може розраховувати на успіх у слухачів.
Оратор повинен зважати на тс, чого від нього очікує конкретна аудиторія, а не просто виходити до трибуни, аби “самовиразитися”. Він мусить думати не лише про те, як він “сприймається”, чи матиме успіх; важливим є те, що відбувається у свідомості слухача. Мета промови – досягти бажаної реакції аудиторії. Оратор пе повинен відчувати себе зверхньою істотою. Він мусить мати слухача “у власній голові”, бути співрозмовником, а не “бити аудиторію високими словами”. Тому промова оратора в основному має бути подібна до звичайної бесіди.
У Давній Греції вважали, що оратору необхідні природні здібності до красномовства, дар слова. Пізніше стали розмежовувати красномовство й уміння говорити публічно. Так, Анатолій Коні писав: “Якщо красномовство – це дарунок природи, то вміння говорити формується в процесі повсякденної праці, системних тренувань і вправ. Отже, “золотим оратором” публічних виступів може бути тільки той, хто має бажання ним стати, хто прагне до цього, хто багато над собою працює”. На це звертав увагу й американський дослідник Дейл Карнегі та чеський учений Іржі Томан: “Для того щоб навчитися добре, змістовно говорити, необхідно збагачувати свої знання й досвід, удосконалювати освіту, тобто всебічно розвивати свою особистість”. Отже, оратор має оволодіти такими основними навичками:
– добирати літературу;
– вивчати дібрані джерела;
– складати план;
– володіти собою;
– орієнтуватися в часі.
З набутих навичок формуються вміння оратора:
– самостійно готувати виступ;
– зрозуміло й переконливо викладати матеріал;
– відповідати на запитання слухачів;
– установлювати й підтримувати контакт із аудиторією;
– використовувати різні засоби навчання.
Якщо немає таких навичок та вмінь, спілкування оратора зі слухачами не матиме успіху (За С. Абрамович, Л. Нечволод).
Довідка “Дев’ять правил красномовства Цицерона”
1. Говори зрозуміло.
2. Говори легко, але не дуже багато, давай іншим можливість виступити.
3. Не перебивай.
4. Будь ввічливим.
5. Прагни говорити вишукано.
6. Ніколи не критикуй інших, коли їх немає поруч.
7. Не відволікайся па другорядні справи.
8. Не говори про себе.
9. Завжди будь витриманим, не втрачай самовладання.
Творче конструювання
– Відновіть вислови відомих ораторів і запишіть їх, обгрунтуйте розстановку розділових знаків. Поясніть зміст висловлювань.
1. Оратор, на, й, на, не, лише, слова, а, багатий, думки (Цицерон). 2. Оратор, людиною, у, і, справах, бути, повинен, справедливою, справедливості, тямущою (Платон). 3. Саме, становить, пишна, надбання, яка, і, почуттям, відповідає, солідна, слухачів, невід’ємне, думкам, промова, і, оратора (Цицерон). 4. Оратор, і, усіх, тією, розгромлює, самою, зброєю, і, ранить, тим, одночасно, самим, ударом… (Ф. Прокопович). 5. Оратором, користь, предмета, вишукано, з, до, й, і, є, для, той, в, говорити, важливості, кожного, гарно, відповідно, на, змозі, питання, часові, лише, хто, задоволення, переконливо, слухачів (Тацит). 6. Риторика, думки, княгиня, цариця, і, мистецтв (Ф. Прокопович).
Довідка
1. Оратор багатий не лише па слова, а й на думки (Цицерон). 2. Оратор повинен бути людиною справедливою і тямущою у справах справедливості (Платон). 3. Саме промова, солідна, пишна, яка відповідає і почуттям, і думкам слухачів, становить невід’ємне надбання оратора (Цицерон). 4. Оратор одночасно розгромлює і ранить усіх тією самою зброєю і тим самим ударом… (Ф. Прокопович). 5. Оратором є лише той, хто в змозі говорити з кожного питання гарно, вишукано й переконливо, відповідно до важливості предмета, на користь часові і для задоволення слухачів (Тацит). 6. Риторика – цариця думки і княгиня мистецтв (Ф. Прокопович).
Самостійна робота з текстом
– Прочитайте текст. До якого стилю він належить? Яка інформація була вам уже відомою? Яка інформація виявилася новою? Що цікавого ви можете додати, обговорюючи запропоновану тему?
ПРОФЕСІЙНИЙ ІМІДЖ
За останні десятиліття поняття іміджу досить надійно увійшло в суспільне життя. Про імідж розмірковують політики, бізнесмени, журналісти, суспільні діячі тощо. Цей термін часто використовують у періодичних виданнях, телепрограмах, рекламі. При цьому у свідомості сучасної людини все більше закріплюється уявлення про імідж як про певного роду цінність, від наявності та якості якої залежить життєвий та професійний успіх.
Імідж (англ. image, від лат. imago, imitari – “імітувати”) – емоційно забарвлений образ когось чи чогось, що склався в масовій свідомості.
Імідж людини – це думка про цю людину в групі людей у результаті сформованого в їхній психіці образу цієї людини, яка виникла унаслідок прямого їхнього контакту з цією людиною або унаслідок отриманої про цю людину інформації від інших людей. Імідж – це сприйняття нас іншими людьми, наше публічне “Я”. Про вдалий імідж можна сказати, що це найкращий варіант представлення себе.
Людина, прагнучи скласти враження про себе, використовує всі канали сприйняття і посилає сигнали через одяг, мову, переконання тощо. Тому імідж складається із зовнішнього образу (одягу і речей, міміки, поз і жестів) та внутрішнього образу, який неможливо побачити, але який відчувається і дуже впливає на сприйняття людини оточуючими (вміння правильно будувати спілкування, позитивні якості особистості, вміння розуміти людей і вміння справляти враження). Отже, уявлення про пас складається з:
– зовнішнього вигляду – стилю одягу, зачіски, а також міміки, жестів, постави;
– культури спілкування – комунікативних здібностей, голосу, мови, виступів із доповідями, телефонних розмов;
– моральної оцінки вчинків, дій, діяльності загалом. Професійний імідж відповідає тій меті, яку ставить перед собою людина, що прагне досягти успіху (3 інтернет-джерел).
Риторичний практикум “Зовнішня культура промовця”
– Проведіть репетицію виходу до аудиторії зі своїми товаришами. Відзначайте один в одного всі можливі недоречності
(заціплений, скутість жестів, незграбну поставу, кам’яне обличчя, переляканий погляд, невпевнену або занадто швидку ходу тощо). Намагайтеся позбутися цих недоліків; тренуйтеся наодинці перед великим дзеркалом.
– Спробуйте сконцентрувати свій погляд на якомусь об’єкті. Вирахуйте, скільки часу ви можете тримати погляд зафіксованим. Якщо це не вдається, сконцентруйте погляд па полум’ї свічки в темному приміщенні. Якщо вам вдається фіксувати погляд протягом 5-10 хвилин, вважайте, що ви цією вправою оволоділи.
– Спробуйте “намалювати очима” величезну пласку цифру 8 (яка ніби лежить ребром до вас) на рівні очей аудиторії, коли ви виступаєте. У вас має створитися враження, що ви зустрілися очима з кожним із присутніх. Повторюйте час від часу цей прийом під час промови.
IV. Контрольно-рефлексивний етап
Складання пам’ятки
– Прочитайте уривок із твору Цицерона “Про ораторське мистецтво”. Складіть перелік вимог, які він висував до оратора. Прокоментуйте, наскільки вони актуальні.
Складність красномовства пояснюється тим, що красномовство… народжується з багатьох знань і старань… Тут необхідно засвоїти найрізноманітніші знання, без яких швидкість у слонах є безглуздою і смішною; необхідно надати краси самому мовленню, і не лише добором, а й розташуванням слів; й усі порухи душі, якими природа наділила рід людський, необхідно вивчити до тонкощів, тому що вся міць і мистецтво красномовства полягають у тому, щоб або заспокоювати, або збуджувати душі слухачів. До всього цього мають приєднатися дотепність і гумор, освіта, гідна вільної людини, швидкість і стислість як у відбитті нападу, так і в нападі, сповненому тонкої вишуканості і гречності. Крім того, необхідно знати всю історію давнього світу, щоб черпати з неї приклади; пе можна також не враховувати знайомства із законами й цивільним правом… Промовець мусить стежити і за жестикуляцією, і за виразом обличчя, і за звуками та відтінками голосу…
Усі сили і здібності оратор мусить спрямувати па виконання таких п’яти завдань: по-перше, він повинен відшукати зміст для своєї промови; по-друге, розташувати знайдене по порядку, зваживши й оцінивши кожен доказ; по-третє, осягти й прикрасити усе це словами; по-четверте, зміцнити промову в пам’яті; по-п’яте, виголосити її достойно і приємно. …Оратор має пам’ятати: неможливо викликати в слухача ні жалю, ні ненависті, ні ворожості, ні страху, ні слів співчуття, якщо усі ці почуття… не будуть виражені на його обличчі. …Наука тільки вказує, де шукати і де знаходити те, що ти прагнеш знайти, решта досягається старанністю, увагою, обдумуванням, пильністю, наполегливістю, працею…
Узагальнювальна бесіда за питаннями
– Де і коли зародилася риторика?
– Як називають сучасну риторику?
– Кого називають ораторами?
– Які вимоги ставлять до оратора?
– Поясніть вислів “Красномовство – це мистецтво керувати умами” (Платон).
– Які якості особистості розвиває риторика? Відповідь обгрунтуйте.
Дискусія
– Подискутуйте з теми “Чи кожна людина може стати оратором?”.
V. Домашнє завдання (на вибір)
1. Укласти тлумачний словник зі слів риторика, ритор, оратор, красномовство, ораторське мистецтво, промова, неориторика.
2. Дібрати інформацію про видатних красномовців стародавнього світу та сучасності і представити її у вигляді мультимедійної презентації.
3. Підготувати риторичні цікавинки, користуючись довідковою літературою та інтернет-джерелами.
4. Скласти поради однокласникам “Як знайти шлях до серця аудиторії”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...