Головна ⇒ 📌Довідник з соціології ⇒ ВЕБЕР (WEBER) Карл Еміль Максиміліан (Макс)

ВЕБЕР (WEBER) Карл Еміль Максиміліан (Макс)

Соціологія короткий енциклопедичний словник

ВЕБЕР (WEBER) Карл Еміль Максиміліан (Макс) (21.04.1864, Ерфурт – 14.06.1920, Мюнхен) – нім. соціолог, історик, соціальний філософ, громадський діяч. Засновник розуміючої соціології і теорії соціальної дії, один із засновників соціол.. науки у Німеччині. Здобув освіту в ун-тах Гейдельберга, Берліна і Геттінгена, викладав в унтах Гейдельберга, Фрайбурга і Мюнхена. Наук, діяльність розпочав як історик господарства і права (“До історії торгових товариств у середні віки”, 1899; “Римська аграрна історія

і її значення для держ. і приватного права”, 1891; “Соціальні причини занепаду античної культури” 1896 та ін.). Брав активну участь у організації й проведенні емпіричних соціальних досліджень у галузі соціології праці (“Становище с.-г. робітників у Німеччині на схід від Ельби”, 1892; “До питання про психофізичні засади промислової праці”, 1908).

Наук, погляди формувалися під впливом неокантіанства (баденська школа), “філософії життя” та істор. школи нім. політ, економії. Одним із перших звернувся до вивчення специфіки пізнавального процесу у соціальних та гуманітарних науках (“Об’єктивність

соціально-наук. і соціально-полїт. пізнання”, 1904). Підкреслюючи, як і Г. Ріккерт, принципову відмінність між “генералізуючими” методами природознавства і “індивідуалізуючими” методами “наук про культуру”, де теорет. висновки і узаг. набувають змісту лише у контексті “віднесення до цінностей”, В. разом з тим указував на принципове значення теорії у сфері соціальних наук. Теорет. узаг. – це “ідеальний тип”, де певні явища дійсності відтворені у їх індивідуальній своєрідності, логічній несуперечливості та культурній значущості. Ідеальний тип не є копією дійсності, однак він виконує функцію логічного еталона, порівнюючи з яким емпіричні явища і процеси, можна чіткіше виявити їх причинну зумовленість, тенденції й закономірності розвитку. До ідеально типових відносив такі поняття, як “капіталізм”, “феодалізм”, “меркантилізм”, “індивідуалізм” та ін. Концепція ідеальних тинів сприяла подоланню позитивіст. – натураліст, орієнтації у науках про суспільство, ряд її моментів набув розвитку у працях К. Поппера, теоретиків франкфуртської школи та ін.

Однією з основних тем дослід, роботи В. була проблема походження і специфіки зх. європейського капіталізму. На відміну від класиків англ. політекономії і від К. Маркса В. розглядав капіталізм як тип екон. поведінки, який існував уже за античної доби, однак не набув тоді належного розвитку. Сучасний зх. капіталізм В. (не без впливу В. Зомбарта) розглядав як систему господарювання, основою якого є калькуляція витрат, прибутків і раціональна організація вільної праці. У роботі “Протестантська етика і дух капіталізму” (1905) на численних прикладах показав, що така раціональна екон. поведінка постала під прямим впливом реліг. цінностей, насамперед професійної етики аскетичного протестантизму. “Аскеза” сприяла подоланню ворожої капіталізму традиціоналіст, психології і стимулювала поглиблення процесу раціоналізації (“розчаклування світу”), який охопив не лише економіку, а й інші сфери сусп. життя – політику, право, культуру. Вплив раціоналізованих структур на сучасне сусп. життя поглиблюється (“бюрократизація”), тоді як реліг. джерела раціоналізації поведінки втрачають своє значення.

У подальших працях В. розробка власне соціол. проблем і категорій здійснюється в руслі широкомасштабних порівняльних досліджень у галузі історії, господарства, права, релігії і культури. У найбільш заг. формі предмет своїх досліджень визначає як “розуміючу соціологію”, тобто таке вивчення соціальної діяльності людини, яке передбачає розуміння сенсу людських дій і на основі цього і каузальне їх пояснення (“Про деякі категорії розуміючої соціології”, “Основні соціол. поняття”). Соціальна дія, на відміну від інших проявів життєдіяльності людини, свідомо співвіднесена з діями інших людей і спрямована на них. Рівень усвідомленості (раціоналізації) соціальної дії може видозмінюватись від порівняно низького (традиційна і афективна соціальна дія) до більш високого (ціннісно-раціональна і цілераціональна дія). Змістовно соціальні дії поділяються на спільнісно орієнтовані і суспільно орієнтовані дії. У першому випадку йдеться про дію, яка орієнтується на очікуванні певної поведінки інших, у другому – про дію, де згадані очікування грунтуються на певних, наперед визначених засадах, тобто стосунки дійових осіб, упорядковані певними формальними правилами. Ідеальними типами об’єднань, що постають на грунті спільнісно-орієнтованої дії, будуть ринкова спільнота або спільнота тих, хто розмовляє однією мовою. Ідеальними типами об’єднань другого типу будуть спілка і ін-т. Таким чином, тут має місце раціоналізація форм соціальної організації.

Методи розуміючої соціології В. застосовував для вивчення зв’язків між соціальною стратифікацією і реліг. ідеями у порівняльно-істор. перспективі. Прагнув виявити зв’язки між змістом етичних учень світових релігій і особливостями соціальної структури суспільств стародавнього Китаю, Індії та Палестини Реліг, етичні цінності створюються певними соціальними групами, спосіб життя і соціальний статус яких накладають відбиток на зміст відповідної “етики”. Однак реліг.-етичні ідеї і цінності здатні виходити за межі кола їх первинних “носіїв” і набувати масового поширення, стаючи духовними орієнтирами цивілізації (для з. х цивілізації таким орієнтиром стала бібл. “етика світооволодіння”, ідеї якої набули “другого дихання” у добу Реформації, а пізніше трансформувалися у систему активістсько* волюнтаристських цінностей новоєвропейської культури).

Сусп.-політ, погляди В. формувалися під впливом ідеології націонал-лібералізму, прихильники якої прагнули поєднати ідею сильної над держави з ідеями демократії і свободи особистості. Як відомий громадський діяч узяв участь у підготовці документів Версальської мирної угоди і Веймарської конституції. Присвятив окремі праці подіям рос. революції 1905 – 1907 рр., у яких, зокрема, аналізував розвиток нац. визвольного руху в Україні, підкреслюючи, що проблема незалежності України є “каменем спотикання” для найпослідовніших рос. демократів (“До становища буржуазної демократії в Росії”, 1906).

Теорет. спадщина В.., зокрема його концепція “світового процесу раціоналізації”, теорія соціальної дії, ідеї політ, соціології та порівняльно-істор. соціології релігій справили значний вплив на розвиток зх. соціол. думки XX ст. Про їх актуальність свідчить, зокрема, т. зв. веберівський ренесанс у зх. соціології 70 – поч. 80-х рр.