Головна ⇒ 📌Довідник з психології ⇒ Великі соціальні групи – ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ГРУП

Великі соціальні групи – ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ГРУП

ПСИХОЛОГІЯ
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК
ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ГРУП

Великі соціальні групи
Великі групи – це спільноти людей, які існують у масштабах суспільства та розвиваються за соціально-психологічними закономірностями виявів масової психіки і, на відміну від малих груп, не вимагають обов’язкових особистих контактів. У великих групах, як правило, формуються загальноприйняті норми поведінки, культурні цінності і традиції, спільна думка і масові рухи. До великих груп належать класи, соціальні прошарки, етноси (нації

і народності), конфесії, іноді великі партії та громадські організації, вікові й професійні групи тощо.
Традиційно як провідну ознаку великих соціальних груп розглядають їхні потреби й інтереси. У цьому разі потреби й інтереси постають не як індивідуальні, а як групові психологічні й соціально-психологічні явища.
Ступінь задоволення потреб великих соціальних груп виявляється в коефіцієнті їхньої життєстійкості. Цей коефіцієнт визначають, враховуючи такі показники: середня тривалість життя, дитяча смертність, поширення генетичних каліцтв, якість продуктів, концентрація підприємств важкої промисловості

на одиницю території, відсоток бюджетних витрат на соціальні й економічні програми та ін. Коефіцієнт життєстійкості великих соціальних груп визначають за шестибальною шкалою.
Для представлення інтересів класів, груп суспільства створюють партії. Вони виникають у чітко структурованому суспільстві, штучно їх створити не можна.
Причини об’єднання людей у партії пов’язані з психологією потягу до влади. Не випадково під партією розуміють будь-яку політичну групу, яка бере участь у виборах і спроможна через вибори привести своїх кандидатів до влади.
До великих соціальних груп належать також масові рухи. Варто зазначити, що масові рухи – це об’єднання людей, як правило, неміцні й нестійкі, членів яких єднає тільки присутність в одному місці в один час. Взаємодія між ними має характер взаємного посилення емоцій. Соціально-психологічні ознаки масових рухів такі: а) відсутність організованості; б) слабка взаємодія між членами; в) анонімність.
Люди об’єднуються для захисту навколишнього середовища. Є рухи за цивільні, споживчі та інші права. Існують політичні, релігійні і расові рухи.
Рухи поділяють на “реформаторські” та “революційні”. Серед них розрізняють:
– національно-культурні рухи. їхня мета – вивчення й популяризація традицій минулого, відродження, збереження і розвиток відповідних культур, ремесел, соціально-етнічної самобутності;
– професійні рухи, наприклад, асоціація “Анти-СНІД”. Створюють їх, як правило, щоб об’єднати зусилля фахівців певної галузі, зокрема для поширення й розвитку конкретного напряму діяльності. До рухів такого типу близькі асоціації людей, що з певної причини опинилися у важкому становищі й об’єдналися для взаємодопомоги;
– культурно-виховні рухи, зокрема – “Світ через родину”;
– так звані фонди. Іноді їх створено за професійною ознакою, іноді – за ознакою благодійної організації;
– комітети підтримки, які належать до спільнот короткотривалої, оперативної дії.
Психологія великих соціальних груп формується й виявляється у процесі соціальних відносин і масового спілкування. Саме в процесі взаємодії виникають і реалізуються інтереси, групова думка, чутки, традиції й інші масові соціально-психологічні явища.
Інтереси соціальних груп – це таке соціально-психологічне явище, що відіграє вирішальну роль в інституціоналізації суспільства.
Кожен соціальний інститут відповідає інтересам конкретної соціальної групи і слугує задоволенню її потреб. Саме цим визначаються відносини між соціальними групами. Інтереси одних соціальних груп аж ніяк не завжди узгоджуються з інтересами інших.
Групова думка (як форма громадянської думки) виконує такі функції: експресивну, контрольну, директивну. Як засвідчує досвід багатьох країн, важливою формою врахування громадської думки, демократичним засобом виявлення позицій більшості населення з актуальних проблем життя суспільства є референдум. Інші канали відображення громадської думки такі: опитування населення, засоби масової інформації, збори, маніфестації, всенародне обговорення.
Групова думка – це привселюдно висловлене й поширене судження, що містить оцінку й ставлення до певної події, яка становить інтерес для спільноти.
Групова думка виявляється в низці функцій:
– регулює і вказує норми поведінки;
– виражає оцінки подій і фактів;
– спонукає до певних вчинків і дій.
Форми вияву групової думки: а) оцінка, скарги; б) поради, побажання, схвалення; в) невдоволення, осуд, несхвалення, незгода, протест. При цьому розрізняють обгрунтовані і необгрунтовані оцінки, скарги, незгоди тощо.
Релігійні спільноти. Є чотири основні типи релігійних організацій: церква, секта, деномінація віровчення і культ. Церква – релігійна організація, яка має тісні контакти з широкими прошарками суспільства і яка діє всередині нього. Секта – організація, що відкидає цінності іншого суспільства, тобто невелика група представників церкви відокремлюється і створює нову релігію. Деномінація – проміжна ланка між церквою та сектою. Культ – крайня форма секти.
Попри свою специфіку, релігійні групи мають загальні риси. До таких загальних характеристик можна зарахувати групові інтереси, потреби, норми, цінності, думки, цілі.
У релігійних групах віруючим прищеплюють певну систему ціннісних орієнтацій, які випливають з віри.
У релігійній вірі велику роль відіграє уява, яка виявляється в яскравих релігійних образах, уявленнях, які виникають на основі релігійних міфів, культових художніх зображень. На базі цього релігійно-художнього матеріалу формуються релігійні уявлення.
Розглянемо деякі особливості натовпу. Неорганізований натовп й організована демонстрація можуть складатися з тих самих людей, але поведінка їхня буде різною, оскільки сутність цих спільнот неоднакова.
Зі соціально-психологічного погляду натовп – це контактна, неорганізована спільнота, для якої характерний високий ступінь конформізму індивідів, які діють емоційно й порівняно одностайно. Натовп чинить сильний психологічний тиск на індивідів. У натовпі, в умовах анонімності, розчиняється індивідуальна відповідальність її членів.
Виокремлюють такі соціально-психологічні особливості НАТОВПУ:
– підвищення групової сугестивності й зниження ефективності дії механізмів контрнавіювання;
– підвищення емоційності сприйняття дійсності;
– придушення почуття відповідальності за власні вчинки;
– поява відчуття сили й усвідомлення анонімності.
Масове спілкування, маючи властивість психологічного впливу, здійснює вплив на поведінку й діяльність учасників натовпу. Основним засобом психологічного впливу, який чинять учасники натовпу, є слово, причому в основному експресивна, емоційна лексика: крик, свист, заклики тощо. Навіювання є одним з основних способів психологічного впливу особистості чи групи на інших учасників за допомогою передавання різних за змістом повідомлень (домовленостей, погроз, чуток, шантажу). Навіювання завжди вербальне. Воно – свідома діяльність з боку суб’єктів впливу.