ВЕРЕС
ВЕРЕС – багаторічний вічнозелений гіллястий чагарник. Добрий медонос, не боїться ні посухи, ні дощів. Росте найчастіше на піщаних грунтах і торфовищах, великі його масиви
Можна виявити на гарах і вирубках. Висота стебла від ЗО до 100 см. Особливо сильно розвивається болотний верес. Листя дрібне, ланцетне. Квітки рожево-фіолетові, дрібні, з подвійною чотиримірною оцвітиною, зібрані в суцвіття (однобокі грона). Має специфічний медяний запах. Зацвітає наприкінці липня. Цвітіння триває до глабокої осені.
Цвіте В. головно у серпні, коли підвищена
Нектароносність В. прямо залежить від вологості повітря й грунту. У відносно сухі роки болотний В. виділяє нектару більше, ніж гірський, й узяток з нього стійкіший. У дощові ж роки гірський
Болотний В. зацвітає на 10-12 днів раніше гірського, у третій декаді липня, і закінчує цвітіння наприкінці другої – початку третьої декади серпня.
Ця рослина дуже відчутна до кліматичних умов і, якщо не вести записи про стан погоди, можна легко помилитися при кочівлі на В. і залишитися без меду. Наприклад, В. лісовий сильно страждає від відсутності сніжного покриву при -20 °С, а болотний, навпаки, вимагає, щоб грунт до снігопаду промерзнув на глибину до 20 см. Пізні осінні морози В. добре переносить, якщо грунт вкритий снігом, як мінімум, на 25 см. У весняний період на кожній гілці В. завдовжки 4-9 см має бути від 12 до 25 бутонів.
Найкращим місцем для кочівлі пасіки буде те, де росте й гірський, і болотний В. До узятку готують бджолині сім’ї з використанням маток-помічниць. Сім’ї посилюють, об’єднують дві в одну. Тільки сильні сім’ї зможуть максимально використовувати узяток, швидше згустити й запечатати вересовий мед. Сім’я повинна бути забезпечена достатньою кількістю стільників залежно від її сили. Штучну вощину (до 5 рамок) ставлять у гнізда при підготовці бджолосімей до вивезення до масивів В. Одночасно міняють маток шляхом щеплення зрілих маточників між стільниками магазинних надставок. Молода матка, вийшовши, убиває стару, спаровується з трутнем і починає класти яйця в
Другій половині серпня. Бджолині сім’ї, що вивозяться на узяток з В., на зимівлю завжди йдуть сильнішими, ніж ті, що залишилися на стаціонарній пасіці. Одна бджолосім’я бере з В. від 15 до 60 кг меду.
Зазвичай мед з В. темний із червонуватим або коричнюватим відтінком, із сильним ароматом і гіркуватим присмаком. Вересовий мед не піддається купажуванню, тому що він не змішується з іншими медами. Він містить багато білкових речовин, тому при тривалому зберіганні не кристалізується, а зсідається, набуваючи желеподібного вигляду.
Вересовий мед потрібно відкачувати “незрілим”, тобто відбирати з вулика незапечатаним. Для відкачування застосовується швидка обробка рамок з медом. Відібрані з вулика рамки з медом відразу вставляють у медогонку й відкачують. Цей спосіб дозволяє зберегти ту ж температуру меду, яку він мав у вулику, тому він краще відділяється від чарунок.
Для витягання меду з гніздових рамок потрібно з кожного боку стільника зрізати гарячим ножем приблизно наполовину чарунки, наповнені медом. Зрізані кришечки скидають із ножа на сито, а мед, що залишився на обрізаному стільнику, легко відкачується. Після відкачування рамки ставлять для обсушування на ніч і скраю гнізда, а якщо узяток триває, бджоли добудують обрізані чарунки. Такий спосіб дає додатковий товарний віск. Для того щоб у вересовому меді після відкачування не залишалися пухирці, його після відкачування на медогонці в незрілому вигляді надалі тримають у відкритому посуді при температурі 20-30 ‘С протягом 7-10 днів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...