Головна ⇒ 📌Довідник з екології ⇒ Вид і його структура

Вид і його структура

ОСНОВИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ ЕКОЛОГІЇ

Розділ 2.КОНЦЕПЦІЇ ВИДУ І ПОПУЛЯЦІЇ

Основні поняття і терміни: вид, особина, генети, рамети; ареал, алопатричні види, симпатричні види; популяції елементарні, екологічні, географічні; незалежні, напівзалежні, залежні, псевдопопуляції; панмікстичні, клональні, клонально-панмікстичні, r – види, к-види.

2.1. Вид і його структура

Різноманітність живої природи визначається видовим багатством живих організмів.

Вид – це сукупність особин, що характеризуються спадковою подібністю морфологічних, фізіологічних

і біохімічних особливостей, вільно схрещуються і дають плодюче потомство та пристосовані до певного середовища життя на зайнятій ними території.

Особина (індивід) – це окремий рослинний чи тваринний організм, що характеризується індивідуальними морфологічними, фізіологічними, адаптивними властивостями, зберігаючи типові ознаки свого виду. Особини виду мають спільне походження, однаковий тип обміну речовин.

Особини виду, що виникли із зиготи, тобто внаслідок статевого розмноження, називаються Генетами.

У процесі розпаду генет на самостійні особини при вегетативному розмноженні і розростанні

материнської особини утворюються Рамети. Вони властиві майже виключно рослинам. У тварин зустрічаються рідко (у гідри, дощового черв’яка).

Поняття вид запровадив у науку в 1963 р. англійський природознавець Джой Рей.

Види та їх структурні елементи є реально існуючими систематичними, еколого – біологічними одиницями живої природи та об’єктом її еволюції.

Сукупність організмів, що є частиною сукупності особин виду, і має певну область поширення в межах ареалу даного виду, називається Підвидом. Наприклад, білка звичайна карпатська (Sciurus vulgaris carpathicus). Різкої відмінності ознак між підвидами немає, хіба що за умови відмінних екологічних умов та географічної віддаленості. В таких випадках нелегко вирішити, чи це підвид, чи окремий вид. Такі випадки відомі в ботаніці щодо окремих видів анемон, чебрецю, ялини європейської та інших.

Групу особин одного виду, що пристосовані до певних умов середовища, відрізняються деякими морфологічними ознаками, називають Екотипом.

Ділянку території чи акваторії, на якій поширений вид, називають Ареалом (рис. 2.1). В межах ареалу рослини і тварини розповсюджені не суцільно, а там, де є необхідні умови для існування.

Рис. 2.1. Просторова структура ареалу соболя ( Martes Zibellina ):

1 – межі ареалу виду; 2 – популяційні острівці в 30-ті роки XX ст.;

3 – територія, яку займав соболь у 70-ті роки XX ст.

Розрізняють алопатричні і симпатричні види.

Алопатричними називають види, що мають різні ареали, їхні екологічні вимоги теж різні. Вони географічно віддалені та ізольовані. Алопатричні види складаються із популяцій, ареали яких не стикаються і не перекриваються. Така географічна віддаленість сприяє виникненню специфічних особливостей виду.

Симпатричними є такі види, що характеризуються суміжним проживанням на значній території ареалу, частковим або повним співпаданням їх екологічних вимог. Симпатричні види утворились із біологічно ізольованих популяцій, області поширення яких перекривають одна одну або збігаються.

Видова структура живої природи на рівні особин і популяцій рослин і тварин в значній мірі визначається принциповими відмінностями між ними. Основні з них подані в таблиці 2.1.

Різноманітність зовнішньої будови, життєвих форм живих організмів пов’язані зі способом життя і адаптацією до умов середовища.

Еволюційну стратегію адаптації різних видів живих організмів до середовища та мінливості його факторів розкриває концепція r – та k-видів, запропонована МакАртуром і Уілсоном (1967) та доповнена Е. Піанкою (1981). Згідно цієї концепції, еволюція у нестабільному середовищі сприяє збільшенню кількості R – видів. Це переважно невеликі організми з коротким періодом індивідуального життєвого циклу, які більшу частину речовин і енергії спрямовують на формування органів розмноження. Отже, головна риса стратегії їхнього життя – збільшення чисельності через розмноження.

K – види є великими організмами з довготривалим життєвим циклом. Вони приступають до розмноження пізно і витрачають на нього малу частку поживних і енергетичних ресурсів. їхня життєва стратегія скерована на Виживання і збереження території свого проживання. Прикладом r-видів є однорічні рослини, бактерії, невеликі тварини (комахи та ін.). До K-видів належать дерева, чагарники, великі птахи та ссавці.

Таблиця 2.1.

Основні ознаки відмінності рослин і тварин

Ознаки	Рослини	Тварини
1.Спосіб життя	Нерухливі, прикріплені до грунту чи іншого субстрату	Ведуть активний рухливий спосіб життя
2.Тип живлення	Автотрофний, Фотосинтез	Гетеротрофний, є вільно – живучі і паразити
3.Спосіб добування поживних речовин	Вбирання Мінеральних солей і води з грунту та С02 з повітря	Активний пошук кормів (більшість видів тварин, крім Низькоорганізованих, безхребетних і паразитів)
4. Особливості будови тіла: – на Тканинному Рівні	Групи тканин: твірна, покривна, основна, провідна, механічна, видільна.	Епітеліальна, сполучна, м’язова, нервова.
-на органному	Вегетативні органи:	Соматичні органи
Рівні	Корінь, стебло,	(системи): опорно-
Листки (пагони).	Рухова, кровоносна, дихальна, травна, видільна, нервова і покривна.
Репродуктивні	Репродуктивні органи:
(генеративні) органи:	Статеві залози (яєчники
Квітка, насіння, плід.	Та сім’яники).