Відносини державної влади та релігійних конфесій
Тема 6. УКРАЇНА В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
§ 34. РЕЛІГІЙНЕ ТА ЦЕРКОВНЕ ЖИТТЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ
4. Відносини державної влади та релігійних конфесій.
На початку XXI ст. українська держава продовжила вирішення тих релігійних і церковних справ, якими вона займалася з часу проголошення незалежності. Найгострішою з них залишилася реституція церковної власності. Оскільки повернення майна протягом 1990-х років відбувалося надто повільно, 21 березня 2002 р. був опублікований Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання
Історичний факт
Завдяки цілеспрямованим зусиллям держави релігійним організаціям було повернуто понад 3,5 тис. приміщень церков і храмів, які використовувалися не за призначенням. Разом із цим до 2006 р. в Україні силами
Важливим проявом взаємодії держави з релігійними організаціями стали спільні заходи щодо відновлення видатних пам’яток історії та культури. Українська держава спрямувала значні бюджетні кошти на відбудову Михайлівського Золотоверхого монастиря, Успенського собору Києво-Печерської лаври, Володимирського собору в Херсонесі (Севастополі) та багатьох інших визначних будівель.
Боротьба, яка нині ведеться між різними конфесіями за лідерство, церковне майно та сфери впливу, веде до загострення суперечностей і в позацерковному житті. З іншого боку, сучасні політики постійно проявляють схильність до того, щоб використати авторитет тієї чи іншої церкви у вузькопартійних чи й особистих інтересах.
Щоб припинити названі чи подібні негативні тенденції, держава і церква спільними зусиллями створили в 1998 р. Всеукраїнську раду церков і релігійних організацій, а в 2004 р. – Нараду християнських церков України. Ці організації дають змогу організувати доволі дієву взаємодію держави й віруючих різних конфесій, щоб не допустити дестабілізації суспільного життя на релігійному підгрунті, щоб об’єднувати всіх громадян України навколо загальногуманітарних цінностей і норм, які є основою всіх релігій і конфесій.
Переймаючись питаннями цілісності суспільства та вирішенням загальносуспільних справ, наша політична еліта повинна брати до уваги, що Україна була і є багатоконфесійною державою. Тому створення єдиної національної церкви, принаймні сьогодні, залишається лише мріями, відірваними від життєвих реалій. Більшість сучасних політиків уважає, що майбутнє України духовної полягає в релігійному плюралізмі та мирних відносинах між конфесіями.
Михайлівський Золотоверхий монастир, м. Київ
Успенський собор Києво-Печерської лаври, м. Київ
Сучасні релігійні діячі все ясніше усвідомлюють, що духовний авторитет їхніх конфесій безпосередньо пов’язаний із деполітизацією духовенства, з щиросердним виконанням свого історичного призначення – утішати та морально захищати всіх знедолених, матеріально незабезпечених, пригнічених і розчарованих, позбавлених надії на майбутнє.
Блаженні убогі духом, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені. Блаженні покірливі, бо землю успадкують вони. Блаженні прагнучі й жадаючі правди, бо вони нагодовані будуть. Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть. Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть. Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, коли ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе заради Мене. Радійте та веселіться, – нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами… Ви – сіль землі… Ви світло для світу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...